Рішення № 101042840, 11.11.2021, Герцаївський районний суд Чернівецької області

Справа № 714/996/21

Провадження № 2-а/714/25/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2021 р. Герцаївський районний суд Чернівецької області

в складі: головуючого судді Козловська Л. Д.

при секретарі Ястремська К.Г.

за участю: позивача ОСОБА_1

представника позивача Онофрей В.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Герца адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головне управління національної поліції у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищенаведеним позовом. В обґрунтування позовних вимог як на підставу позову посилається на наступне. Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автономному режимі серії БАВ №606084 від 27.09.2021 року, ОСОБА_1 , піддано адмінстягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. за вчинення правопорушення передбаченого ч.5 ст. 121 КУпАП. З суті правопорушення вбачається, що 27.09.2021 року о 09:25 год. у с. Молниця Чернівецького району Чернівецької області ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Мітсубісі»» д.н. НОМЕР_1 , з непристебнутим паском безпеки та під час перевірки документів було з`ясовано, що документи відсутні, а саме посвідчення водія відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб, чим порушив п.п. 2.3, 2.1 ПДР України.

Вважає, що постанова винесена неправомірно та підлягає скасуванню оскільки 27.09.2021 року він взагалі не керував транспортним засобом марки Мітсубісі д.н.з. НОМЕР_2 , а був пасажиром вказаного автомобіля. Так як і поліцейський почав чіплятися до того що позивач не пристебнутий паском безпеки, склав оскаржувану постанову, однак копію такої йому надано не було. При цьому зазначає. Що поліцейським не здійснювався розгляд справи про адміністративне правопорушення, а саме не зачитувалися права, не повідомлялось за якою статтею і за що саме буде притягуватися до адмінвідповідальності, не досліджувалися докази, не була зачитана копія постанови після її складання тощо. Копію постанови отримав по пошті.

Просить суд скасувати постанову серії БАВ №606084 від 27.09.2021 року про накладення на нього адміністративного стягнення за ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Представник відповідача Гроссу Дмитро подав суду відзив на позовну заяву згідно якого просив суд відмовити у задоволенні позову так як з відеозапису здійсненим поліцейським на місці видно як працівниками поліції був зупинений водій ОСОБА_1 і який вийшов з боку сидіння водія, а отже факт керування ним транспортним засобом спростовано. Зазначає, що позивач особисто розписався у постанові у графах щодо роз`яснення йому прав та вручення копії постанови. Зазначає, що особу водія у судовому засіданні можуть підтвердити у якості свідків інспектора СРПП відділення поліції №4 (м. Герца) ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Подав клопотання про допис їх у якості свідків. Так як обставини позовної заяви про те, що позивач не є водієм, не узгоджується з його діями і не відповідають обстановці надуманими і безпідставними, просить суд відмовити у задоволенні позову.

Також представник відповідача Гросу Д.М. подав суду заяву про розгляд справи у його відсутності і залишення позовної заяви без розгляду, посилаючись на те, що постанова складена поліцейським 27.09.2021 року, а отже строк на оскарження закінчився 07.10.2021 року, однак позивна заява надійшла до суду 23.10.2021 року з порушенням строків передбачених ч.2 ст. 286 КАС України, що у відповідності до п.8 ч.1 ст. 240 КАС України є підставою для залишення позовної заяви без розгляду.

Позивач в судове засідання пояснив, що 27.09.2021 року в с. Молниця Чернівецького району Чернівецької області інспектора поліції Гочу Михайло та ОСОБА_2 зупинили транспортний засіб марки «Мітсубісі»» д.н. НОМЕР_1 яким керував його знайомий ОСОБА_4 , мешканець с. Молниця Чернівецького району Чернівецької області. В той період часу він період часу ОСОБА_1 перебував непасажирському сидінні з правої сторони від крісла водія. Поліцейські почали чіплятися до того, що він не був пристебнутий й склали на нього оскаржувану постанову. Він розписався у постанові у відповідних графах де йому показали поліцейські, однак копію постанови йому надано не було так як поліцейські сказали, що постанова буде направлена по пошті і що він потім має сплатити штраф. При цьому бланк постанови не був заповнений. Усно йому постанова зачитана не була і він не знав що саме його піддано адміністративному стягненню. Окрім цього під час складання оскаржуваної постанови поліцейські не встановили його особу так як при собі документів він не мав. Копію постанови він отримав засобом поштового зв`язку 04.10.2021 року, з якої йому стало відомо, що його піддано адміністративному стягненню нібито за керування транспортним засобом без документів на право керування, хоча він взагалі не керував транспортним засобом. Окрім цього постанова складена на громадянина « ОСОБА_1 », однак він по паспорту записаний « ОСОБА_1 », а отже складено не на ту особу. Також зазначає, що події на відеозаписах які зняті поліцейськими і досліджені судом мали місце не 27.09.2021 року а в ранці 29.09.2021 року, а саме вказаного числа вже він був зупинений цими ж поліцейськими під час керування транспортним засобом, та перевіривши документи його відпустили, ніякі постанови і протоколи не були складені. На пасажирському кріслі у автомобілі в той період часу перебував його товариш ОСОБА_4 , який може підтвердити дані обставини. Події іншого відеозапису коли він дув у прибор з метою виявлення стану сп`яніння мали місце 29.09.2021 року після обіду так як він, перебуваючи у стані сп`яніння у м. Герца, був замічений працівниками поліції, які відвезли його у районний відділ поліції на освідчення. Не пам`ятає точно, але можливо якісь документи підписував.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що 27.09.2021 року близько 09:25 год. саме він був зупинений під час керування транспортним засобом марки «Мітсубісі»» д.н. НОМЕР_1 у с.Молниця Чернівецького району Чернівецької області. Поліцейські представились і почали чіплятися до пасажира ОСОБА_1 з питань чому він не пристебнутий паском безпеки, хоча свідок керував у населеному пункті. Поліцейські почали складати на його товариша ОСОБА_1 документи і показали йому де саме має розписуватися, що він і зробив, однак жодних копій документів йому вручено не було. Ніяких прав поліцейські не зачитували, не показували докази правопорушення. Бачив як ОСОБА_1 розписувався у деяких бланках документів на вимогу поліцейських, більшість були не до кінця заповнені. Поліцейські сказали, що коли ОСОБА_1 прийде постанова по пошті, йому треба буде піти і сплатити штраф. У голос прийняте рішення поліцейські не зачитували і за яке саме правопорушення наклали штраф не казали, свідок думав, що склали за те, що його товариш не був пристебнутий. Після цього їх відпустили. Інший випадок зупинки цими ж поліцейськими стався 29.09.2021 року вже під керуванням ОСОБА_1 , свідок якраз перебував на пасажирському сидінні, з машини не виходив. Підтвердив, що подія з дослідженого судом відеозапису з місця зупинки, долученого поліцейськими, мала місце 29.09.2021 року. Після розмови водія ОСОБА_1 з поліцейськими на вулиці, ніякі матеріали поліцейськими не було складено, їх відпустили та він разом з ОСОБА_1 поїхали по своїм справам.

Допитаний у судовому засіданні у якості свідка інспектор СРПП відділення поліції №4 в Чернівецькій області ОСОБА_5 пояснив, що під час патрулювання 27.09.2021 року ним був зупинений транспортний засіб марки «Мітсубісі»» д.н. НОМЕР_1 який рухався підозріло, та водій не був пристебнутий паском безпеки. В ході розмови з водієм, стало відомо, що такий керує транспортним засобом не маючи при собі документів на право керування. Особу водія встановлено із баз даних «Армор», ним виявився ОСОБА_1 . На місці події складено на водія оскаржувану постанову і накладено стягнення у вигляді штрафу за ч.5 ст. 121 КУпАП, а саме за керування транспортним з порушенням правил користування ременями безпеки. При цьому правопорушнику були зачитані його права, і розглянуто справу згідно норм чинного законодавства. Водій ОСОБА_1 розписався у постанові, однак відмовився від отримання копії на місці, яка була направлена йому по пошті. Вказали, що відеозаписи з диску, які досліджені судом, здійснені саме 27.09.2021 року, однак такі зняті не на бодікамери а їх мобільні телефони, оскільки бодікамер в той період часу у них були вилучені і перебували у якості доказів у іншому кримінальному провадженні. В той день на водія також складено протокол за керування транспортним засобом у стані сп`яніння.

Представник позивача адвокат Онофрей В.К. в судовому засіданні пояснив, що 27.09.2021 року після зупинки водія ОСОБА_1 , ними жодних постанов не складалось, у тому числі оскаржувана постанова, яка фактично була складена 29.09.2021 року так як саме тоді позивач на вимогу поліцейських підписував певні бланки документів, однак жодних копій йому не давали і про складання оскаржуваної постанови за керування без документів на право керування позивач дізнався 04.10.2021 року отримавши її засобом поштового зв`язку. Дані обставини, окрім пояснень позивача, підтверджуються поясненнями допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_4 , який був присутній під час обох епізодів які сталися 27.09.2021 року та 29.09.2021 року. Окрім цього, відповідачем не надано жодних належних доказів складання оскаржуваної постанови на місці зупинки 27.09.2021 року так як долучені до матеріалів справи відеозаписи з камер поліцейських не містять таких відомостей, зняті не на бодікамери а на їх особисті телефони, такі не містять дати і години здійснення відеозаписів, а отже не є належними і достовірними доказами. Пояснення поліцейських у якості свідків також не можуть взятися до уваги так як такими складено адміністративний матеріал і вони являються заінтересованими особами у розгляді справи на користь відповідача, що свідчить про їх неупередженість. Окрім цього звертає увагу суду, що поліцейським, 29.09.2021 року, під час оформлення оскаржуваної постанови, яка чомусь датована подією від 27.09.2021 року, складена на « ОСОБА_1 », що не співпадає з прізвищем позивача « ОСОБА_6 », а отже складена на третю особу. При цьому поліцейськими навіть не була встановлено належним чином особу під час складанні адмінматеріалів так як з їхніх слів встановлено, що особу встановлено з бази їхньої даних «Армор» а не з документів, що посвідчують особу. Просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі і скасувати оскаржувану постанову та вирішити питання судовим витратам.

Розгляд справи проведено у відсутності представника відповідача, що відповідає вимогам ст. 205 КАС України.

Суд, заслухавши пояснення пози дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини справи.

Постановою інспектора СРПП відділення поліції №4 (м. Герца) ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області Олійник Деониса Дмитровича, зафіксоване не в автономному режимі, серії БАВ №606084 від 27.09.2021 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн. Відповідно до змісту постанови, 27.09.2021 року о 09:25 год. у с. Молниця Чернівецького району Чернівецької області ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Мітсубісі»» д.н. НОМЕР_1 , з непристебнутим паском безпеки та під час перевірки документів було з`ясовано, що документи відсутні, а саме посвідчення водія відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб, чим порушив п.п. 2.3, 2.1 ПДР України.

Суд, даючи законну та правову оцінку доказам по справі, дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

За загальним правилом, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи передбачено шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 122 КАС).

Відповідно до ч. 2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч.3 ст. 123 ЦПК України).

Оскаржувана постанова містить у графі «Копію постанови отримав» містить підпис позивача. Проте в судовому засіданні встановлено, і також підтверджується поясненнями позивача та поліцейських у якості свідків, що копія оскаржуваної постанови після її складання позивачу вручена не була. Така надіслана позивачу рекомендованим повідомленням 29.09.2021 року, що підтверджується долученими позивачем копією фіскального чека ПН 215600426655 від 29.09.2021 року оформлення поштового відправлення №6050101368075. Відповідачем також надано суду роздруківку з офіційного сайту АТ «Укрпошта», з якого встановлено, що позивач отримав вказане відправлення 04.10.2021 року. Позовна заява подана позивачем до суду 13.10.2021 року через засіб поштового зв`язку в межах десятиденного строку передбаченого на оскарження, у зв`язку з чим клопотання позивача про залишення позовної заяви без розгляду на підставі п.8 ч.1 ст. 240 КАС України задоволенню не підлягає.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 4 ст. 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених ст. 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Нормами ст.222 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (ч.4 ст.126). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушення (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно диспозиції ч.5 ст. 121 КУпАП адміністративна відповідальність настає у разі порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.

В силу ст. ст. 245, 280 КУпАП посадова особа, уповноважена розглядати адміністративну справу при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи з метою всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України до компетенції адміністративних судів віднесена перевірка, чи вчинені дії суб`єктом владних повноважень на підставі, у межах повноважень та спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративне правопорушення обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення.

Наявність події та складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду від 23.12.2005 р. N 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій, чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно вищевказаної норми Закону, доказами по справі є також пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, однак суд звертає увагу, що у постанові, прийнятій відповідачем, не надано будь-якої оцінки поясненням позивача.

У якості доказу виявлення факту правопорушення відповідач посилається на пояснення допитаного у якості свідка поліцейського ОСОБА_5 , яким складено адміністративний матеріал, а також на доданий суду диск з відеозаписами фіксації події правопорушення, з якого вбачається, що позивач був зупинений поліцейським під час керування транспортним засобом марки «Мітсубісі»» д.н. НОМЕР_1 .

Статтею 40 Закону України "Про Національну поліцію" (далі Закон № 580-VIII) визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Тобто положення Закону № 580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.

Частиною 3 статті 258 КУпАП встановлено, що працівник патрульної поліції повинен дотримуватись вимог ст. 283 КУпАП, згідно якої постанова виноситься тільки за результатами розгляду справи.

Відеозапис із нагрудного відеореєстратора інспектора, яким зафіксовано обставини зупинки автомобіля, є доказом, що може підтверджувати факт вчинення водієм порушення Правил дорожнього руху (постанова КАС ВС у справі № 678/991/17 від 15 листопада 2018 року).

Згідно Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, яка затверджена Наказом МВС України №1026 від 18.12.2018 року (далі Інструкція № 1026), вона регулює застосування органами, підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото-і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, доступ до відеозаписів працівників поліції та інших осіб, порядок зберігання, видачу та приймання технічних приладів і технічних засобів, а також зберігання, видалення та використання інформації, отриманої з цих приладів, включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов`язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відеореєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки. Тобто запис відеозапису, якщо він здійснювався із нагрудної камери поліцейського, має бути повним, а не його окремі кориговані частини.

При цьому, відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис підлягають зазначенню у постанові про адміністративне правопорушення не лише у випадку фіксації правопорушення здійсненої у автоматичному режимі, а й у інших випадках, оскільки ч. 3 ст. 283 КУпАП прямо передбачено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості, зокрема про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис. Вимоги ж до постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режими, визначені частиною четвертою вказаної статті.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 15.11.2018 р. по справі № 524/5536/17 (адміністративне провадження № К/9901/1403/17), яка повинна враховуватися судом при вирішенні цих правовідносин.

У разі фіксації правопорушення технічними засобами зазначення даних про такі у постанові є обов`язковим (ВС/КАС № 428/2769/17 від 24.01.2019).

Проте суд звертає увагу, що оскаржувана постанова серії БАВ №606084 від 27.09.2021 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить інформації про будь-яку фіксацію правопорушення та долучення до постанови відеозаписів з нагрудних камер поліцейських, про що також свідчить відсутність записів у графі «До постанови додається».

З пояснень поліцейським судом встановлено, що відеозаписи здійснені ними на їхні особисті телефони а не на їхні нагрудні відео реєстратори так як при собі таких не мали. Відео-файли мають декілька окремих коригованих частин, тобто відеозапис не вівся безперервно, і не у повному стані, як то вимагає Інструкція. На відеозапису не встановлено порушення водієм користування правил ременями безпеки. Окрім цього відеозаписи не містять відомостей про дату та час складання таких, у тому числі про порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення саме 27.09.2021 року, складання оскаржуваної постанови тощо.

Враховуючи наведене, долучений відеозапис не є належним доказом вчинення позивачем правопорушення.

Як було викладено Верховним Судом у постанові від 20.05.2020 року по справі № 524/5741/16-а, поліцейський є зацікавленою особою, а тому його рапорт не може бути доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 р. (справа №161/5372/17) вказав, що цінність свідка полягає в його безпосередньому об`єктивному сприйнятті обставини справи за допомогою органів чуттів і відсутності юридичної зацікавленості у вирішенні справи. І саме з огляду на своє нейтральне становище людина здатна об`єктивно та правильно засвідчити події і факти так, як вони дійсно відбувалися для можливості уникнення формалізму та зловживання процесуальними правами. Натомість, на підставі показань свідків не можуть встановлюватися факти, які з огляду на закон або звичай установлюються в документах. Таким чином, обставини, що підтверджуються показаннями свідка повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому адміністративному правопорушенні.

Разом з тим, пояснення допитаних у судовому засіданні поліцейських у якості свідків, які склали адміністративний матеріал і оскаржувану постанову, не можуть бути доказами вчинення правопорушення так як жодних інших належних і достовірних доказів, які б узгоджувались з вказаними поясненнями, суду надано не було, також поліцейський ОСОБА_5 виніс оскаржувану постанову що свідчить про юридичну зацікавленість у розгляді справи.

Окрім цього з пояснень позивача, які підтвердив свідок ОСОБА_4 судом встановлено, що 27.09.2021 року оскаржувана постанова складена не була так як після зупинки транспортного засобу, перевіривши документи на право керування транспортним засобом, позивача відпустили. Судом встановлено, що подія вказана у оскаржуваній постанові мала місце 29.09.2021 року за обставин, що позивач порушив правила користування ременями безпеки у якості пасажира а не водія. Вказані обставини відповідачем залишаються не спростованими.

Окрім цього, суд бере до уваги той факт, що поліцейським належним чином не встановлено особу правопорушника так як за документами що посвідчують особу позивач вказаний « ОСОБА_7 » проте постанова складена на « ОСОБА_8 ». У нього співробітники патрульної поліції будь-яких пояснень не відбирали, він з приводу подій не опитувався і будь-яких матеріалів 27.09.2021 року у його присутності щодо нього складено не було.

Постанова про притягнення до відповідальності без сукупності інших доказів не дає підстав стверджувати про допущення позивачем порушень Правил дорожнього руху України в той день та час, оскільки зазначені твердження не є обґрунтованими.

У рішенні по справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що п. 2 статті 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.

Аналогічні положення закріплені в ст. 62 Конституції України, згідно якої усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності прийнята за відсутності належних та допустимих доказів винуватості позивача.

З огляду на вказане, суд вважає, що відповідачем в порушення вимог ст. 280 КУпАП додатково не було встановлено, чи було вчинено правопорушення, чи винен позивач в його вчиненні, чи підлягає він адміністративній відповідальності та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи, що до оскаржуваної постанови не додано будь-яких належних і допустимих доказів на підтвердження викладених в ній обставин, суд дійшов висновку, що вина позивача у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП не знайшла свого підтвердження, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі, постанова про накладення адміністративного стягнення є незаконною та підлягає скасуванню, а провадження по справі про адміністративне правопорушення слід закрити.

Згідно ч.1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст. 134 КАС України).

Позивач поніс витрато по сплаті судового збору за подачу позовної заяви у розмірі 454 грн., а отже такі підлягають стягненню з відповідача на його користь.

В межах цієї справи розмір гонорару представника позивача встановлений позивачем та його представником у Договорі про надання правової допомоги у фіксованій сумі та становить 8000 грн. і не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним. Умовами Договору також передбачено, що підписанням вказаного Договору позивач як клієнт підтверджує факт оплати вказаної суми гонорару а адвокат підтверджує факт отримання гонорару, а отже суд дійшов висновку про належність доказів понесення судових витран на правничу допомогу.

Зазначене узгоджується в правовим висновком викладеного у Постанові КАС ВС від 28.12.2020 № 640/18402/19.

Враховуючи складність справи, з урахуванням виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд зробив висновок про необхідність зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом справи в сумі 5 000 грн.

Підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача у зменшеному розмірі на суму 5454 грн.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 22, 121 ч.5, 247, 251, 254, 258, 289, 293 КУпАП, ст.ст. 72, 77, 118-119, 122, 132-134, 243-244, 246, 286 КАС України, суд,-.

УХВАЛИВ :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головне управління національної поліції у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування постанови – задовольнити.

Визнати протиправною і скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автономному режимі серії БАВ №606084 від 27.09.2021 року відносно ОСОБА_1 за ч.5 ст. 121 КУпАП. Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.5 ст. 121 КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУНП України в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 понесені та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору і на правову у розмірі 5454 грн. і витрат на правову допомогу

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного адміністративного суду. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Головуючий суддя: Козловська Л.Д.