Рішення № 101042839, 12.11.2021, Герцаївський районний суд Чернівецької області

Справа № 714/994/21

Провадження № 2-а/714/24/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2021 р. Герцаївський районний суд Чернівецької області

в складі: головуючого судді Козловська Л. Д.

при секретарі Гуменюк Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Герца адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головне управління національної поліції у Чернівецькій області про визнання дій протиправними та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищенаведеним позовом. В обґрунтування позовних вимог як на підставу позову посилається на наступне. Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автономному режимі серії БАВ №606081 від 23.09.2021 року, ОСОБА_1 , піддано адмінстягнення у вигляді штрафу у розмірі 20400 грн. за вчинення правопорушення передбаченого ч.4 ст. 126 КУпАП. З суті правопорушення вбачається, що 23.09.2021 року о 22:59 год., у с. Горбово Чернівецького району Чернівецької області ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Рено» д.н. НОМЕР_1 у якого не освітлювався задній номерний знак в темну пору доби та в ході перевірки документів встановлено, що водій керує т/з будучи позбавленим права керування Герцаївський районним судом №159 від 14.01.2021 року.

Вважає, що постанова винесена неправомірно та підлягає скасуванню оскільки 23.09.2021 року він взагалі не був зупинений поліцейським під час керування транспортним засобом так як таким не керував На нього у його присутності не було складено оскаржувану постанову, копію такої йому не було вручено і засобом поштового зв`язку не отримував. Про існування складеної на нього постанови 21.10.2021 року, а отже позов подано в межах строку на оскарження такої.

Також вказує, що поліцейським грубо порушено порядок розгляду справ про адміністративне правопорушення, так як такий 23.11.2021 року у його присутності справа розглядається, не встановлено та не досліджено наявність доказів скоєння правопорушення, не ознайомлено позивача з правами, визначеними статтею 63 Конституції України, статтями 268, 287-289 КУпАП, а позивач в свою чергу взагалі був позбавлений будь-якої можливості захищати свої права, давати пояснення по суті правопорушення клопотання у тому числі скористуватись допомогою адвоката чим порушено право на належний захист.

Просить суд скасувати постанову серії БАВ №606081 від 23.09.2021 року про накладення на нього адміністративного стягнення за ч. 4 ст. 126 КУпАП.

На призначене судове засідання позивач не з`явився, проте представник позивача Онофрей В.К. подав заяву про розгляд справи у його відсутності та просив задовольнити позовні вимоги.

Відповідач свого представника на призначені судові засідання не направляв хоча належним чином повідомлені про доту, час та місце розгляду справи про адмінправопорушення та направив суду відзив на позовну заяву згідно якого просив суд відмовити у задоволенні позову так як працівниками поліції був зупинений водій ОСОБА_1 за порушення правил дорожнього руху, та під час перевірки документів встановлено, що такий позбавлений права керування транспортним засобом на підставі постанови Герцаївського районного суду від 19.03.2021 року, та отже поліцейськими правомірна встановлено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом як особа яка раніше протягом року була позбавлена права керування за вчинення адмінправопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, а отже поліцейські правомірно склали постанову на водія за ч.4 ст. 126 КУпАП.

В судове засідання були допитані інспектора СРПП відділення поліції №4 в Чернівецькій області ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які пояснили, що ними під час патрулювання 23.09.2021 року ними помічено як водій автомобіля марки «Рено Канго» рухається на автомобілі на якому в темну пору доби не висвітлюється задній державний номерний знак. Після зупинки автомобіля та перевірки документів, встановлено, що водієм являється ОСОБА_1 , який раніше протягом року був позбавлений права керування транспортним засобом на підставі постанови Герцаївського районного суду від 19.03.2021 року, внаслідок чого на останнього була складена оскаржувана постаново. Зазначають, що постанова складена на місці правопорушення, права і обов`язки правопорушнику зачитувалися та від отримання копії постанови водій відмовився.

Враховуючи неявку сторін на призначене судове засідання, у відповідності до ст. 205 КАС України, справа була розглянута у їхній відсутності на підставі наявних у ній доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини справи.

Постановою поліцейського СРПП відділення поліції №4 (м. Герца) ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області Гочу Михайла, зафіксоване не в автономному режимі, серії БАВ №606081 року позивача ОСОБА_1 було притягнено до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 20400,00 грн. Відповідно до змісту постанови, 23.09.2021 року о 22:59 год., у с. Горбово Чернівецького району Чернівецької області ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Рено» д.н. НОМЕР_1 у якого не освітлювався задній номерний знак в темну пору доби та в ході перевірки документів встановлено, що водій керує т/з будучи позбавленим права керування Герцаївський районним судом №159 від 14.01.2021 року.

Суд, даючи законну та правову оцінку доказам по справі, дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

За загальним правилом, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи передбачено шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 122 КАС).

Відповідно до ч. 2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч.3 ст. 123 ЦПК України).

Оскаржувана постанова містить відмітку про відмову водія від отримання її копії та надіслання копії постанови.

Позивач у позові посилається на те, що не знав, і не міг знати про складання на нього поліцейським оскаржуваної постанови, така у його присутності така не була складена та копію постанови засобом поштового зв`язку не отримував.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Представник відповідача відзиві на адміністративний позов посилається на те, що позивач міг дізнатися про існування оскаржуваної постанови отримавши копію такої на місці після її складання або внаслідок надіслання постанови і отримання такої засобом потового зв`язку, а отже позивачем не доведено факт яким чином дізнався про складання постанови і посилання на те, що копію постанови йому вручено я не було і поштовим відправленням не отримав є безпідставними.

Водночас вказані обставини не змінюють факт доказування з боку відповідача обставин справи з питань коли і яким чином відповідач отримав копію постанови, чи така вручена на місці після її складання чи направлена позивачу засобом поштового зв`язку з метою з`ясування наявності чи відсутності ті порушення терміну на оскарження постанови.

Згідно з абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. За визначенням з ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»). Отже, для вирішення питання про правильність застосування судом строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з`ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку. Необхідно зазначити, що пропуск строку передбаченого ч.5 ст. 122 КАС України не є безумовною підставою для повернення позовної заяви або залишення адміністративного позову без розгляду, оскільки, за наявності поважних причин його пропуску, такий строк може бути поновлено. За змістом наведеної процесуальної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти. Зокрема, причини пропуску строку звернення до адміністративного суду можуть бути визнані судом поважними лише якщо відповідні обставини виникли об`єктивно, незалежно від волі особи, безпосередньо унеможливлюють або ускладнюють можливість подання позову у визначений законом строк, виникли протягом строку, який пропущено та підтверджується належними і допустимими доказами. Зазначені висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі 240/12017/19 від 31.03.2021 та суд не вбачає підстав для відступу від зазначеної правової позиції. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Викладені висновки відповідають позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2020 у справі 340/1019/19.

Допитаний у якості свідка поліцейський ОСОБА_3 пояснив, що копія оскаржуваної постанови була направлена позивачу засобом поштового зв`язку на підтвердження чого надав копію фіскального чека №300026527 про вручення поштового відправлення №6050101368091 від 29.09.2021 року ОСОБА_4 по адресу м. Чернівці а також копія Реєстру №89 на відправлення кореспонденції ВП №4 (м. Герца) ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області щодо відправлення адресату ОСОБА_1 у м. Чернівці рекомендованим відправленням №8089.

Водночас копія фіскального чека АТ “Укрпошта” наданого відповідачем, не містить даних, з яких можливо встановити вміст поштового відправлення. Відповідач не надав суду ані списку згрупованих поштових відправлень із відміткою працівника зв`язку про його прийняття, ані опису поштового вкладення, ані довідки відділення поштового зв`язку, а отже належних доказів відправлення позивачу оскаржуваної постанови, матеріали справи не містять, у зв`язку з чим твердження позивача про те, що ним не отримано копію постанови засобом поштового зв`язку відповідачем не спростовано, а отже суд дійшов висновку, що строк на оскарження постанови позивачем не порушено, який обчислюється з дня коли він дізнався про порушення свого права.

Даючи оцінку доказам по справі, суд встановив наступні обставини справи.

Постановою Герцаївського районного суду Чернівецької області від 19.03.2021 року яке у відкритому доступі у реєстрі судових рішень, ОСОБА_1 піддано адміністративному стягненню за скоєння адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Рішення суду набрало законної сили 16.04.2021 року.

Згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автономному режимі серії БАВ №606081 від 23.09.2021 року, ОСОБА_1 , піддано адмінстягнення у вигляді штрафу у розмірі 20400 грн. за вчинення правопорушення передбаченого ч.4 ст. 126 КУпАП, а саме за керування 23.09.2021 року о 22:59 год., у с. Горбово Чернівецького району Чернівецької області транспортним засобом марки «Рено» д.н. НОМЕР_1 будучи позбавленим права керування на підставі вищевказаного судового рішення. Постанова містить відмітку про відмову адресата від її отримання.

Позивач Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 4 ст. 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених ст. 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Нормами ст.222 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (ч.4 ст.126). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушення (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно диспозиції ч.4 ст. 126 КУпАП адміністративна відповідальність настає у разі керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Суб`єктом складу правопорушення передбаченого ч.4 ст. 126 КУпАП виступає водій транспортного засобу.

Згідно п.1.10 ПДР України, водій – це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

В силу ст. ст. 245, 280 КУпАП посадова особа, уповноважена розглядати адміністративну справу при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи з метою всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно з п.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Для встановлення події адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 126 КУпАП, необхідно зафіксувати факт виявлення правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом збирання доказів у тому числі фіксації події правопорушення, а саме факту керування транспортним засобом будучи позбавленою право керування транспортними засобами на підставі рішення суду, яке перебуває на виконанні.

Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій, чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

У якості доказу виявлення факту правопорушення відповідач посилається на пояснення допитаних у якості свідків поліцейських якими складено адміністративний матеріал, а також на доданий суду диск з відеозаписами фіксації події правопорушення, перший відеозапис під назвою «WatsAppVideo 2021-10-02 at 13.11.38» містить інформацію про зупинення транспортного засобу марки «Рено» д.н. НОМЕР_1 під керуванням позивача, а на другому відеозаписі під назвою «WatsAppVideo 2021-10-02 at 13.11.15» зафіксовано спілкування позивача з поліцейським перебуваючи у транспортному засобі.

Статтею 40 Закону України "Про Національну поліцію" (далі Закон № 580-VIII) визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Тобто положення Закону № 580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.

Частиною 3 статті 258 КУпАП встановлено, що працівник патрульної поліції повинен дотримуватись вимог ст. 283 КУпАП, згідно якої постанова виноситься тільки за результатами розгляду справи.

Відеозапис із нагрудного відеореєстратора інспектора, яким зафіксовано обставини зупинки автомобіля, є доказом, що може підтверджувати факт вчинення водієм порушення Правил дорожнього руху (постанова КАС ВС у справі № 678/991/17 від 15 листопада 2018 року).

Згідно Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, яка затверджена Наказом МВС України №1026 від 18.12.2018 року (далі Інструкція № 1026), вона регулює застосування органами, підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото-і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, доступ до відеозаписів працівників поліції та інших осіб, порядок зберігання, видачу та приймання технічних приладів і технічних засобів, а також зберігання, видалення та використання інформації, отриманої з цих приладів, включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов`язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відеореєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки. Тобто запис відеозапису, якщо він здійснювався із нагрудної камери поліцейського, має бути повним, а не його окремі кориговані частини.

При цьому, відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис підлягають зазначенню у постанові про адміністративне правопорушення не лише у випадку фіксації правопорушення здійсненої у автоматичному режимі, а й у інших випадках, оскільки ч. 3 ст. 283 КУпАП прямо передбачено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості, зокрема про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис. Вимоги ж до постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режими, визначені частиною четвертою вказаної статті.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 15.11.2018 р. по справі № 524/5536/17 (адміністративне провадження № К/9901/1403/17), яка повинна враховуватися судом при вирішенні цих правовідносин.

Проте суд звертає увагу, що оскаржувана постанова серії БАВ №606081 від 23.09.2021 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить інформації про будь-яку фіксацію правопорушення та долучення до постанови відеозаписів з нагрудних камер поліцейських, про що також свідчить відсутність записів у графі «До постанови додається».

DVD диску долучений поліцейським міститься два відео-файла, які мають декілька окремих коригованих частин, тобто не вівся безперервно, і не у повному стані, як то вимагає Інструкція.

Вказані відеозаписи здійснені з порушенням Інструкція № 1026, так як не є повними з моменту початку виконання поліцейськими службових обов`язків і до їх завершення у тому числі відсутня процедура розгляду справи про адмінправопорушення, роз`яснення правопорушнику прав передбачених ст. 63 КУ та 268 КУпАП, розгляд клопотань та дослідження доказів, а також складання оскаржуваної постанови на місці, відмови правопорушника від підписання постанови і отримання її копії тощо. Відеозаписи не містять дати та часу їх здійснення, а отже не є належним доказом того, що здійснювались 23.09.2021 року, у тому числі на нагрудну камеру поліцейських, а отже не є належними і достовірними доказами по справі.

Як було викладено Верховним Судом у постанові від 20.05.2020 року по справі № 524/5741/16-а, поліцейський є зацікавленою особою, а тому його рапорт не може бути доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 р. (справа №161/5372/17) вказав, що цінність свідка полягає в його безпосередньому об`єктивному сприйнятті обставини справи за допомогою органів чуттів і відсутності юридичної зацікавленості у вирішенні справи. І саме з огляду на своє нейтральне становище людина здатна об`єктивно та правильно засвідчити події і факти так, як вони дійсно відбувалися для можливості уникнення формалізму та зловживання процесуальними правами. Натомість, на підставі показань свідків не можуть встановлюватися факти, які з огляду на закон або звичай установлюються в документах. Таким чином, обставини, що підтверджуються показаннями свідка повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому адміністративному правопорушенні.

Разом з тим, пояснення допитаних у судовому засіданні поліцейських у якості свідків, які склали адміністративний матеріал і оскаржувану постанову, не можуть бути доказами вчинення правопорушення так як жодних інших належних і достовірних доказів, які б узгоджувались з вказаними поясненнями, суду надано не було, також поліцейський Гочу Михайло виніс оскаржувану постанову що свідчить про юридичну зацікавленість у розгляді справи.

Отже залишаються неспростованими доводи позивача про те, що 23.09.2021 року о 22:59 год. він не керував транспортним засобом, у тому що числі не був зупинений працівниками поліції та не знав і не міг знати про складання на нього оскаржуваної постанови.

Постанова про притягнення до відповідальності без сукупності інших доказів не дає підстав стверджувати про допущення позивачем порушень Правил дорожнього руху України в той день та час, оскільки зазначені твердження не є обґрунтованими.

У рішенні по справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що п. 2 статті 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.

Аналогічні положення закріплені в ст. 62 Конституції України, згідно якої усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи, що до оскаржуваної постанови не додано будь-яких належних і допустимих доказів на підтвердження викладених в ній обставин, суд дійшов висновку, що вина позивача у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП не знайшла свого підтвердження, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі, постанова про накладення адміністративного стягнення є незаконною та підлягає скасуванню, а провадження по справі про адміністративне правопорушення слід закрити.

У відповідності до ч.1 ст. 132, ч.2 ст. 134 КУпАП, понесені позивачем судові витрати підлягають стягненню з відповідача на його користь.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 22, 126 ч.4, 247, 251, 254, 258, 289, 293 КУпАП, ст.ст. 72, 77, 118-119, 122, 132-134, 243-244, 246, 286 КАС України, суд,-.

УХВАЛИВ :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головне управління національної поліції у Чернівецькій області про визнання дій протиправними та скасування постанови – задовольнити.

Визнати протиправною і скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автономному режимі серії БАВ №606081 від 23.09.2021 року відносно ОСОБА_1 за ч.4 ст. 126 КУпАП. Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.4 ст. 126 КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУНП України в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 понесені та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 454 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного адміністративного суду. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Головуючий суддя: Козловська Л.Д.