Рішення № 101041966, 12.11.2021, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

"12" листопада 2021 р.

Справа 591/3505/17 Провадження № 2/642/1412/21

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

09 листопада 2021 року Ленінський районний суд м. Харкова

у складі: головуючого судді Вікторова В.В.

за участю секретаря Шнайдер Д.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної Казначейської служби України, Прокуратури Сумської області, третя особа: Головне управління Державної податкової служби у Сумській області про відшкодування матеріальної шкоди, завданої діями органів досудового розслідування, прокуратури, -

В С Т А Н О В И В:

В липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Зарічного районного суду м. Суми з позовом до Державної казначейської служби України в особі Головного управління Державної казначейської служби у Сумській області, Прокуратури Сумської області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури.

В обґрунтування позову в частині відшкодування матеріальної шкоди, завданої діями органів досудового розслідування, прокуратури позивач зазначив, що 28 березня 2012 року наказом Державної податкової служби у Сумській області № 79-0 був призначений на посаду начальника відділу протидії незаконному обігу підакцизних товарів ГВПМ ДПІ у м. Сумах. 05 квітня 2012 року прокуратурою Сумської області йому пред`явлено обвинувачення за ч. 3 ст. 364 КК України у вчиненні кримінального правопорушення, а наказом Державної податкової служби у Сумській області № 111-0 від 03 травня 2012 року, винесеного на підставі постанови слідчого прокуратури Сумської області Гуменного О.В. від 24 квітня 2012 року, був відсторонений від займаної посади до скасування відсторонення відповідною постановою слідчого (прокурора). Вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 17 січня 2015 року, який набрав законної сили після апеляційного перегляду 16 липня 2015 року ОСОБА_1 визнано невинним у пред`явленому обвинуваченні за частиною третьою статті 364 КК України та виправданий у зв`язку з недоведеністю вини. Вказаним вироком скасовано постанову слідчого прокуратури Сумської області про відсторонення ОСОБА_1 від посади, скасовано обраний під час досудового розслідування запобіжний захід – підписку про невиїзд з постійного місця проживання, скасовано арешт на майно, повернуто арештоване майно.

Крім того, Наказом Головного Управління Міндоходів у Сумській області Міністерства доходів і зборів України від 30.07.2015 №20-о у зв`язку з набранням чинності вироку Ленінського районного суду м. Харкова від 17.01.2015 позивач був зарахований у розпорядження Головного Управління Міндоходів у Сумській області. Наказом Головного Управління ДФС У Сумській області №195-о від 25.08.2015 його було призначено на посаду старшого оперуповноваженого відділу оперативного супроводження адміністрування ПДВ оперативного управління ДПІ у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області, встановлено посадовий оклад згідно зі штатним розписом. В цьому наказі ОСОБА_1 визначено стаж для виплати винагороди за вислугу років станом на 25 серпня 2015 року - 22 роки 06 місяців 07 днів. Згідно наданих довідок про грошове забезпечення ОСОБА_1 від 20.09.2016 № 42939/8/18-19-05 та від 25.10.2016 № 10975/ 10/19-29-05-56, в період відсторонення від займаної посади (з 03.05.2015 по 24.08.2015) нарахування оплати праці не проводилось. Оскільки він був звільнений незаконно наказом Державної податкової служби у Сумській області ДПСУ від 03 травня 2012 року №111-0 (що підтверджується виправдовувальним вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 17.01.2015 ) термін вимушеного прогулу повинен рахуватись - з дня відсторонення з 03.05.2012 по день поновлення на роботі 24.08.2015. Згідно листа ХНДІСЕ ім. проф. Бокаріуса від 19.12.2016 був наданий висновок експертного економічного дослідження № 13915 від 28.02.2017, у відповідності до якого станом на лютий 2017 року грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 03.05.2012 по 24.08.2015 з урахуванням індексації та компенсації за затримку виплати обчислено в загальній сумі 136447, 26 грн., оплата щорічних відпусток за 2012, 2013, 2014 роки обчислена в загальній сумі 9593,34грн., матеріальна допомога на оздоровлення при наданні щорічних відпусток за 2013, 2014, 2015 роки обчислена в загальній сумі 8338,14 грн. За проведення зазначеного експертного дослідження позивачем були сплачені кошти в розмірі 3963,60 грн. З ГУ ДФС у Сумській області ДФС України позивач отримав відмову в відшкодуванні заробітної плати за час вимушеного прогулу. Для захисту прав позивач звертався за правовою допомогою до адвоката, вартість послуг якого склала 10000 грн. Таким чином, внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності позивачу була спричинена матеріальна шкода в розмірі 168342,34 грн., яку вважає за необхідне стягнути з Державної казначейської служби України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області за рахунок Державного бюджету України.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 06 липня 2017 року відкрито провадження у справі (а.с. 141, т. 1).

10 серпня 2017 року представник відповідача Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області надав заперечення на позовну заяву (а.с. 149-152, т. 1), в яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що є неналежним відповідачем по справі, оскільки до компетенції вказаного органу не належить відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової особи або службової особи органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень. Вирішення даного питання відноситься до виключної компетенції Державної Казначейської служби України (центральний рівень). Також зазначено, що у разі встановлення факту заподіяння шкоди суд має винести рішення про стягнення коштів з державного бюджету України, а не з окремої юридичної особи публічного права, яка здійснює казначейське обслуговування Державного бюджету України. Представник відповідача заперечує проти наданого на підтвердження розрахунку заборгованості щодо грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу висновку експертного економічного дослідження ХНДІСЕ ім. Бокаріуса, який повинен бути зроблений на вимогу суду в разі такої необхідності, а експерти попереджені про кримінальну відповідальність. Крім того, зазначено про наявність помилок в розрахунках та безпідставне включення сум коштів на замовлення висновку до витрат, понесених позивачем.

22 серпня 2017 року на адресу Зарічного районного суду м. Суми надійшли заперечення представника відповідача – Прокуратури Сумської області (а.с. 154-160, т. 1), в яких вважає Прокуратуру Сумської області неналежним відповідачем по справі. Вважає, що позовні вимоги стосовно відшкодування грошового забезпечення за час відсторонення від роботи є безпідставними у зв`язку з недотриманням позивачем визначеного законодавством порядку відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури і суду, і з даною вимогою позивач повинен був звернутися до Ленінського районного суду м. Харкова, який мав визначити розмір матеріальної шкоди та постановити відповідну ухвалу. Таким чином вважає, що позивачем обрано невірний спосіб захисту своїх прав, тому в цій частині провадження у справі повинно бути закритим.

31 січня 2018 року представник відповідача Головного управління Державної фіскальної служби України у Сумській області надав письмовий відзив по справі (а.с. 202-204, т. 1). У відзиві представник просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що згідно положень ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та п. 6 Положення вирішувати питання щодо наявності шкоди, її розміру та порядку її відшкодування позивачеві повинен Ленінський районний суд м. Харкова, який ухвалив виправдовувальний вирок відносно ОСОБА_1

16 січня 2019 року ухвалою Зарічного районного суду м. Суми, залишеною без змін постановою Сумського апеляційного суду від 06 березня 2019 року, постановлено передати дану справу на розгляд до Ленінського районного суду м. Харкова за підсудністю (а.с. 23-25, 49-50, т. 2).

25 березня 2019 року вищевказана позовна заява прийнята до провадження Ленінським районним судом м Харкова (а.с. 61, т. 2).

03 травня 2019 року на адресу Ленінського районного суду м. Харкова надійшов відзив представника відповідача – Прокуратури Сумської області (а.с. 66-71, т. 2), в яких вважає, що вимоги ОСОБА_1 стосовно відшкодування грошового забезпечення за час відсторонення від роботи є необґрунтованими. Щодо висновку експертного економічного дослідження № 13915 від 28.02.2017, вважав, що надані для дослідження матеріали не містять необхідних первісних даних, у довідках про розмір нарахованого заробітку зазначені неоднозначні дані, а тому вказаний висновок не може бути беззаперечним доказом у вказаній справі. Витрати позивача за проведення експертного економічного дослідження в 3963,60 грн. згідно з п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України є судовими витратами, у зв`язку з чим питання стосовно відшкодування позивачу вартості цих витрат підлягає вирішенню відповідно до ст. ст. 141, 142 ЦПК України. Також позивачем не підтверджено належним чином суму витрат на професійну правничу допомогу та відсутнє обґрунтування вимог в частині розміру заподіяної моральної шкоди.

01 листопада 2019 року представник відповідача Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області надав заперечення на позовну заяву (а.с. 133-136, т. 2), в яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування зазначено, що вимога позивача про стягнення з Казначейства в особі Головного управління, а не з державного бюджету, шляхом списання з єдиного казначейського рахунку є помилковою, а стягнення шкоди з Казначейства є неприпустимим, оскільки це змінює встановлений законодавством порядок виплати відповідних коштів, що підтверджується постановою Касаційного цивільного суду від 06.02.2019 по справі №199/6713/14-ц, ухвалою ВССУ від 05.07.2017 по справі №210/327/15-ц. Окрім цього, процесуальний закон не встановлює необхідності зазначення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись (постанова Великої Палати Верховного Суду по справі №910/23967/16. Також зазначив по відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження протиправної поведінки у діях відповідачів.

01 листопада 2019 року ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова було замінено первісного відповідача Головне управління ДФС у Сумській області на належного відповідача - Головне управління ДПС у Сумській області (а.с. 141, т. 2).

13.01.2020 ОСОБА_1 надав уточнену позовну заяву до Держави Україна в особі Державної Казначейської служби України, Прокуратури Сумської області, третя особа: Головне управління Державної податкової служби у Сумській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої діями органів досудового розслідування, прокуратури (а.с. 167-174, т. 2).

В уточненій позовні заяві позивач просив стягнути на його користь з держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Прокуратури Сумської області відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 168 342,34 грн., з яких – грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 03.05.2012 року по 24.08.2015 рік з урахуванням індексації та компенсації за затримку виплати в загальній сумі 136 447,26 грн., оплата щорічних відпусток за 2012, 2013, 2014 роки в загальній сумі 9 593,34 грн., матеріальна допомога на оздоровлення при наданні щорічних відпусток за 2013, 2014, 2015 роки в загальній сумі 8 338,14 грн., витрати за проведення експертного дослідження 3 963,60 грн., витрати на правову допомогу, а також відшкодувати моральну шкоду, яку оцінює у 1 500 000,00 гривень за рахунок коштів Державного бюджету.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 02 червня 2020 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто із Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 181 678,02 грн. на відшкодування моральної шкоди, спричиненої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури, та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено (а.с. 61-65, т.3).

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 було подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду в частині відмови про відшкодування матеріальної шкоди та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в цій частині.

Постановою Харківського апеляційного суду від 19 листопада 2020 року рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 02 червня 2020 року змінено. Резолютивну частину рішення викладено у новій редакції. Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 181 678,02 грн. на відшкодування моральної шкоди, спричиненої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури, та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін (а.с. 231-243, т. 3).

Постановою Верховного суду від 14.04.2021 рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 02 червня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 19 листопада 2020 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Прокуратури Сумської, третя особа – Головне управління Державної податкової служби у Сумській області, про відшкодування матеріальної шкоди, завданої діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду, скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с. 33-38, т. 4).

Вищевказана справа надійшла до Ленінського районного суду м. Харкова 20.05.2021 року (а.с. 40, 41, т. 4).

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Харкова від 26.05.2021 року відкрито провадження по даній справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження (а.с. 42-43, т. 4).

Через канцелярію суду надійшло клопотання позивача від 16.09.2021 року про долучення доказів, а саме висновку експерти за результатами проведення судової економічної експертизи №5 від 28.08.2020 року з доказами направлення копії експертизи сторонам по справі (а.с. 63-75, т. 4).

Представник позивача – адвокат Петренко О.М. у судовому засіданні 02.11.2021 позовні вимоги підтримала, прохала задовольнити позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди у загальній сумі 158 342,34 грн., з яких: 1) грошове забезпечення за період з 03.05.2012 по 24.08.2015 з урахуванням індексації та компенсації за затримку виплати в загальній сумі 136 447,26 грн.; 2) оплата щорічних відпусток за 2012, 2013, 2014 роки обчислена в загальній сумі 9593,34 грн.; 3) матеріальна допомога на оздоровлення при наданні щорічних відпусток за 2013, 2014, 2015 роки в сумі 8338,14 грн.; 4) витрати за проведення експертного дослідження 3963,60 грн., посилаючись на обставини, викладені в уточненому позові.

До судового засідання 09.11.2021 представник позивача – адвокат Петренко О.М. не з`явилася. Надала суду заяву з проханням провести судове засідання у її відсутність. Зазначила також, що уточнені позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник Прокуратури Сумської області у судовому засіданні 02.11.2021 заперечував проти задоволення позовних вимог та просив залишити позов без задоволення, посилаючись на обставини, викладені у відзиві.

До судового засідання 09.11.2021 представник Прокуратури Сумської області не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені були належним чином. Причини неявки суду не відомі.

Представник Державної казначейської служби України, а також представник Головного управління ДПС у Сумській області у судові засідання жодного разу не з`явилися. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені були належним чином. Причини неявки суду не відомі. Своїм правом на подання до суду відзиву та заперечень скористались та висловили позиції з приводу позову.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача та представника Прокуратури Сумської області, перевіривши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні правовідносини.

Наказом Державної податкової служби у Сумській області Державної податкової служби України № 79-о від 28.03.2012 року, ОСОБА_1 було призначено на посаду начальника відділу протидії незаконному обігу підакцизних товарів ГВПМ ДПІ у м. Сумах (т.1, а.с. 26-29).

Прокуратурою Сумської області ОСОБА_1 було пред`явлено обвинувачення за ч. 3 ст. 364 КК України, та наказом Державної податкової служби у Сумській області Державної податкової служби України від 03 травня 2012 року № 111-0, винесеного на підставі постанови слідчого прокуратури Сумської області Гуменного О.В. від 24.04.2012 року, ОСОБА_1 був відсторонений від займаної посади – начальника відділу протидії незаконного обігу підакцизних товарів ГВПМ ДПІ у м. Сумах, до скасування відсторонення від посади відповідною постановою слідчого (прокурора) (т.1, а.с. 30).

17 січня 2015 року вироком Ленінського районного суду м. Харкова по справі № 2024/6989/12, провадження № 1кп/642/37/15 ОСОБА_1 було визнано невинним у пред`явленому звинуваченні за ч. 3 ст. 364 КК України та виправдано у зв`язку з недоведеністю його вини. Виправдувальним вироком було скасовано арешт, накладений постановою слідчого прокуратури Сумської області на майно виправданого ОСОБА_1 , і яке підлягає поверненню. Постанова слідчого прокуратури Сумської області про відсторонення ОСОБА_1 від посади, була скасована (т. 1, а.с. 34-80).

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 16 червня 2016 року, залишеного без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 грудня 2016 року вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 17 січня 2015 року відносно ОСОБА_1 залишений без змін (т. 1, а.с. 91-101).

Так, позивач незаконно перебував під слідством з 03 травня 2012 року, тобто з дати пред`явлення обвинувачення, до 16 липня 2015 року, тобто до дня набрання чинності виправдовувальним вироком, що у сукупності становить 3 роки 2 місяці 14 днів.

Наказом Головного управління Міндоходів у Сумській області № 20-о від 30 липня 2015 року у зв`язку з набранням чинності вироку Ленінського районного суду м. Харкова від 17.01.2015 року, ОСОБА_1 був зарахований у розпорядження Головного управління Міндоходів у Сумській області (т.1, а.с. 31).

Наказом Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області № 195-о від 25 серпня 2015 року ОСОБА_1 було призначено на посаду старшого оперуповноваженого відділу оперативного супроводження адміністрування ПДВ оперативного управління в ДПІ у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області, встановивши йому посадовий оклад згідно штатним розписом (т. 1, а.с. 32).

Згідно наданої довідки про грошове забезпечення ОСОБА_1 від 20.09.2016 року № 42939/8/18-19-05-66, підписаної начальником ДПІ у м. Сумах Ю.В. Мельник, в період відсторонення від займаної посади (з 03.05.2012 року по 24.08.2015 рік) нарахування та оплата праці не проводилась (т.1, а. с. 119).

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Порядок відшкодування такої шкоди визначається законом (частина сьома статті 1176 ЦК України).

Статтею 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок:

1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян;

2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу;

3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадках постановлення виправдувального вироку суду (пункт 1 частини першої статті 2 Закону).

Положенням пункту 1 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що громадянинові відшкодовується (повертається), зокрема заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій.

Відшкодування шкоди проводиться за рахунок коштів Державного бюджету (стаття 4 вказаного Закону).

Відповідно до частини другої статті 25 Бюджетного кодексу України, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Внаслідок ухвалення Ленінським районним судом м. Харкова 17.01.2015 року виправдувального вироку, позивач ОСОБА_1 має право на відшкодування шкоди, у тому числі заробітку та інших грошових доходів, які він втратив внаслідок незаконних дій, і право на таке відшкодування виникає в силу прямої вказівки закону, а саме: статті 1176 ЦК України, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду».

Відповідно до статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» розмір сум, які передбачені пунктом 1 статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади).

В обґрунтування суми грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 03.05.2012 року по 24.08.2015 року з урахуванням компенсації за несвоєчасну виплату, суми оплати за щорічні відпустки та матеріальної допомоги на оздоровлення, яка надається при наданні щорічних відпусток, позивач послався спочатку на Висновок експертного економічного дослідження № 13915 від 28.02.2017, виконаного експертами Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса. В подальшому представник позивача надала суду Висновок судового експерта № 5 від 28.08.2021 року, складений на замовлення адвоката Левченка В.П., та проведеного судовим експертом Півень М.Є. (а.с. 102-111, т. 1, а.с. 66-73, т. 4).

Надаючи оцінку наданому позивачем висновку судового експерта від 28.08.2020, суд виходить з того, що відповідно до статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 ЦПК України. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні.

Так, позивачем та його представником суду була надана лише уточнена позовна заява а.с. 167-174, т. 2 з урахуванням Висновку експертного економічного дослідження № 13915 від 28.02.2017, виконаного експертами Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса. Інших уточнень позовних вимог згідно нового висновку експертного дослідження від 28.08.2020 суду надано не було, тому при визначенні грошового забезпечення за період з 03.05.2012 по 24.08.2015 з урахуванням індексації та компенсації за затримку виплати, оплати щорічних відпусток за 2012, 2013, 2014 роки, а також матеріальної допомоги на оздоровлення при наданні щорічних відпусток за 2013, 2014, 2015 роки суд враховує лише Висновки експертного економічного дослідження № 13915 від 28.02.2017, виконаного експертами Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса.

Відповідно до Висновку експертного економічного дослідження № 13915 від 28.02.2017 (т. 1, а.с. 102-111) встановлено, що станом на лютий 2017 грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 03.05.2012 по 24.08.2015 з урахуванням індексації та компенсації за затримку виплати обчислено в загальній сумі 136 447,26 грн. В обсязі наданих документів станом на лютий 2017 року оплата щорічних відпусток ОСОБА_1 за 2012, 213, 214 роки обчислена в загальній сумі 9 593,34 грн. Оплата щорічних відпусток є разовою виплатою, індексації та компенсації у зв`язку з порушенням термінів виплати не підлягає. Матеріальна допомога на оздоровлення при наданні щорічних відпусток ОСОБА_1 за 2013, 214 та 2015 роки обчислена в загальній сумі - 8 338,14 грн. Матеріальна допомога на оздоровлення при наданні щорічних відпусток є разовою виплатою, індексації та компенсації у зв`язку з порушенням виплати не підлягає.

Відповідно до положень ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

За змістом ст. ст. 1, 2, 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема: заробітна плата (грошове забезпечення). Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Відповідно до п. 2. Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер.

Суд вважає, що здійснений судовим експертом розрахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 03.05.2012 по 24.08.2015 з урахуванням індексації та компенсації за затримку виплати, розрахунок оплати щорічних відпусток за 2012, 2013, 2014 роки, а також матеріальної допомоги на оздоровлення при наданні щорічних відпусток здійснений у відповідності до наведених вище норм чинного законодавства України, на підставі наданих позивачем вихідних даних, є вірним.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги задовольнити, стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 158 342,34 грн., з яких: 1) грошове забезпечення за період з 03.05.2012 по 24.08.2015 з урахуванням індексації та компенсації за затримку виплати в загальній сумі 136 447,26 грн.; 2) оплата щорічних відпусток за 2012, 2013, 2014 роки обчислена в загальній сумі 9593,34 грн.; 3) матеріальна допомога на оздоровлення при наданні щорічних відпусток за 2013, 2014, 2015 роки в сумі 8338,14 грн.

Крім того, за проведення судової експертизи № 13915 позивачем було сплачено 3 963,60 грн., що підтверджується рахунком № 141 від 18.01.2017 (а.с. 114, т. 1).

Таким чином загальна матеріальна шкода, що підлягає стягненню складає 158 342,34 грн.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст. ст. ст. 12, 13, 78, 81, 83, 137, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 2, 16, 23, 170, 1176 ЦК України, ст.ст. 1-3, 5, 6, 13Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативнорозшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» № 266/94-ВР від 01.12.1994 року, суд -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної Казначейської служби України, Прокуратури Сумської області, третя особа: Головне управління Державної податкової служби у Сумській області про відшкодування матеріальної шкоди, завданої діями органів досудового розслідування, прокуратури – задовольнити.

Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) матеріальну шкоду у розмірі 158 342,34 грн. (сто п?ятдесят вісім тисяч триста сорок дві гривні тридцять чотири копійки), з яких: 1) грошове забезпечення за період з 03.05.2012 по 24.08.2015 з урахуванням індексації та компенсації за затримку виплати в загальній сумі 136 447,26 грн.; 2) оплата щорічних відпусток за 2012, 2013, 2014 роки обчислена в загальній сумі 9593,34 грн.; 3) матеріальна допомога на оздоровлення при наданні щорічних відпусток за 2013, 2014, 2015 роки в сумі 8338,14 грн.; 4) витрати за проведення експертного дослідження 3963,60 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Харкова, шляхом подачі апеляційної скарги у 30-денний строк з дня оголошення.

Повний текст рішення складено 12 листопада 2021 року.

Суддя В.В. Вікторов