Рішення № 101037294, 09.11.2021, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/5026/21

Провадження № 2/201/2432/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2021р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого - судді – Ткаченко Н.В.

за участю секретаря - Кірієнко Ю.В.

за участю позивачки - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 (третя особа – Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради) про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 21.05.2021р. надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 (третя особа – Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур ДМР) про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням

Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 26.05.2021р. позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження в підготовче засідання (а.с. № 23).

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 посилалися на те, що вони є власниками квартири АДРЕСА_1 . У цій квартирі зареєстрований також колишній чоловік позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач після розірвання шлюбу у 2016р. добровільно виїхав з квартири, забрав свої речі, не сплачує комунальні послуги. Реєстрація відповідача у вказаній квартирі порушує права позивачок, оскільки оплата за комунальні послуги, з урахуванням реєстрації відповідача, проводиться лише позивачами. У зв`язку з вищевикладеним, позивачки просили суд усунути їм перешкоди у користуванні власністю шляхом визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житлом в квартирі АДРЕСА_1 .

Підготовче засідання у справі відповідно до положень ст. 197 та п.3 ч.2 ст. 200 ЦПК України було проведено 29.09.2021р. з призначенням справи до судового розгляду, під час якого було задоволено клопотання позивачки ОСОБА_1 про допит свідків (а.с.№ 39, 67).

Позивачка в судовому засіданні 09.11.2021р. позовні вимоги підтримала, зазначила, що відповідач був її чоловіком, шлюб між ними було розірвано рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05.02.2016р. Відповідач не проживає в квартирі без поважних причині після розірвання шлюбу, отже майже 6 років. Зі слів спільних знайомих він виїхав на заробітки до Німеччини. Квартира належить їй та старшій доньці на праві власності у частках 2/3 та 1/3 (відповідно) на підставі свідоцтва про право власності на житло, в тому числі і на підставі свідоцтва на праві власності в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_4 . Вони з донькою не бажають сплачувати зайвих комунальних витрат. Просила задовольнити позов, проти ухвалення заочного рішення по справі заперечувала, оскільки відповідач знає про те, що йому слід знатися з реєстраційного обліку з їх з донькою квартири, втім, оскільки така процедура пов`язана для чоловіків зі зняттям з воїнського обліку, він не хотів йти у цих питання до воєнкомату.

Позивачка ОСОБА_2 своєю заявою від 23.07.2021р. просила суд підготовчі та судові засідання у справі проводити за її відсутності (а.с. № 56, 57).

Відповідач ОСОБА_3 в підготовчі засідання по справі, які були призначені на 01.07.2021р. та 29.09.2021р. та в судове засідання, яке призначено на 09.11.2021р., не з`явився, про причини своєї неявки суду не повідомляв, заяв про розгляд справи за його відсутності не надав, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звернувся, а також не скористався правом надання заперечень проти позову. Про дату, час та місце розгляду справи кожного разу повідомлявся шляхом направлення судових повісток за останнім відомим місцем реєстрації, що підтверджується відповіддю ВОМІ ГУ ДМС України в Дніпропетровській області від 22.06.2021р. (а.с.№ 28), між тим конверти були повернуті до суду з відмітками «адресат відсутній» або «інші причини» (а.с.№ 30, 31, 61, 72). Крім того, про підготовче та судове засідання, які були призначені на 01.07.2021р. та 09.11.2021р., відповідач також був повідомлений шляхом розміщення оголошення на сайті «Судова влада України» (а.с № 32,73).

Представник третьої особи – Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур ДМР в підготовчі засідання по справі, які були призначені на 01.07.2021р. та 29.09.2021р. та в судове засідання, яке призначено на 09.11.2021р., не з`явився, про дату розгляду справи кожного разу повідомлявся належним чином (а.с. № 29, 31, 60, 71). Своєю заявою від 14.07.2021р. директор Департаменту Пономарьов А.С. просив цивільну справу розглядати за відсутності їх представника з ухваленням рішення суду згідно норм чинного законодавства (а.с. № 62-63)

З урахуванням положень стст. 128-131, 223 ЦПК України та з огляду на заяву позивачки ОСОБА_2 віл 23.07.2021р., належне повідомлення відповідача та третьої особи про дату судового засідання, ухвалою суду від 09.11.2021р. (постановлена без виходу до нарадчої кімнати з огляду на положення ст. 353 ЦПК України) прийнято рішення про розгляд справи за відсутності позивачки ОСОБА_2 , відповідача та представника третьої особи.

Відповідно до положень ч.1 ст.247 ЦПК України під час судового розгляду справи судом здійснене повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Підстав для ухвалення у справі заочного рішення немає, оскільки відсутня сукупність умов, яка передбачена ч.1 ст. 280 ЦПК України, а саме позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні 09.11.2021р. не дала згоду на заочний розгляд.

Суд, вислухав пояснення позивачки ОСОБА_1 , допитавши свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , вивчивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази за правилами ст. 89 ЦПК України, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1. ст.13 ЦПК України).

Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК України закріпив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних прав та інтересів судом.

Згідно ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, яким відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається на власний розсуд.

Статтею 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання», реєстрація місця мешкання осіб здійснюється за адресою їх проживання, аналогічні вимоги містяться у ч. 1 ст. 29 ЦК України, відповідно до яких місцем проживання особи є житловий будинок або квартира, де вона фактично постійно або тимчасово мешкає. При цьому, у разі зміни місця мешкання, особа повинна протягом 7 днів відмінити свою попередню реєстрацію та зареєструвати нове місце мешкання. У разі недодержання вимог закону щодо реєстрації місця мешкання, зокрема ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання», реєстрація місця мешкання може бути скасована за рішенням суду.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить позивачкам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності (у частках 2/3 та 1/3 відповідно). Право власності позивачок на квартиру АДРЕСА_1 підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, яке видане 20.01.2000р., рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06.08.2009р. № 2-2972/2009р., свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 23.03.2010р. після смерті ОСОБА_4 (матері ОСОБА_1 ), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.№43-44,46,16,51).

Зміна прізвища позивачки ОСОБА_1 з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 » підтверджується свідоцтвом про реєстрацію шлюбу з ОСОБА_3 від 24.04.2009р. (а.с. № 52).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05.02.2016р. № 201/542/16-ц шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 був розірваний,рішення набрало законної сили 16.02.2016р. (а.с. № 14).

Отже, відповідач ОСОБА_3 наразі є колишнім чоловіком позивачки ОСОБА_1 .

Судом при розгляді цієї справи встановлено, що відповідач ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_1 не проживає без поважних причин з лютого 2016р., відразу після розірвання шлюбу за рішенням суду.

В матеріалах справи наявний акт, складений сусідами ОСОБА_1 - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та затверджений в.о. директора КП «Жилсервіс-14» Дніпровської міської ради Бойко Л.М., згідно якого ОСОБА_3 з лютого 2016р. не проживає за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.№ 18)

Також, обставини тривалої відсутності відповідача без поважних причин за місцем реєстрації були підтверджені в судовому засіданні 09.11.2021р. поясненнями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с. № 75-80). Обидві суду дали свідчення про те, що знають позивачку 30-35 років, товаришують, бувають часто в неї дома, з чоловіком ОСОБА_1 розлучилася, він не проживає з нею в квартирі більше 5-ти років, його речей в квартирі немає, вони не були свідками будь-яких перешкод йому у проживанні в зазначеній квартирі, свідку ОСОБА_5 ,окрім інших обставин, відомо, що наразі ОСОБА_3 працює у Німеччині.

Відповідно до ч.1 ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Аналіз доказів у справі та зазначених норм цивільного законодавства та Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання», дає підстави суду вважати позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного та з огляду на те, що відповідач ОСОБА_3 вже більше п`яти років, а саме з лютого 2016р., не мешкає за адресою реєстрації: АДРЕСА_2 , самостійно з реєстраційного обліку не знімається, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житлом в квартирі АДРЕСА_1 .

Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до ст.141 ЦПК України, враховуючи, що позовні вимоги задоволено, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь кожної з позивачок судовий збір у розмірі 908грн. (судовий збір сплачено, як ОСОБА_1 , так і ОСОБА_2 – а.с. №2,3).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Із положень ст.137 ЦПК України слідує, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018р. у справі №751/3840/15-ц суд зазначає, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

У відповідності до постанови Верховного Суду від 16.04.2020р. у справі № 727/4597/19 у випадку оплати готівкою гонорару за договором про надання правової допомоги, на підтвердження отримання адвокатом гонорару, може бути видана розписка.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10.01.2020р., №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18.02.2010р., №37246/04).

До позовної заяви позивачки були долучені: копія договору про надання правової допомоги від 18.05.2021р., укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Іваненковою Н.М. (свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю від 29.04.2016р.) , акт здачі-приймання наданих послуг від 21.05.2021р., розписка адвоката від 18.05.2021р. про отримання від ОСОБА_1 гонорару у розмірі 4 000грн. за підготовку усіх необхідних документів для подачі позову до суду (а.с. № 19-20, 21, 22).

Ці підтвердження понесення позивачкою ОСОБА_1 судових витрат по оплаті професійної правничої допомоги судом приймаються, як достатні та обґрунтовані складністю справи, отже ці судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки ОСОБА_1 (як сторони, яка ці витрати понесла – а.с.№ 22 ) у розмірі 4 000грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16, 317, 319, 391, 405 ЦК України, ст.ст. 6 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання», ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 128-131, 133, 137 141, 223, ч. 1 ст. 247, ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 (третя особа – Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради) про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Усунути перешкоди для ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в користуванні власністю шляхом визнання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, (РНОКПП – НОМЕР_1 ) таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 908грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 908грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя: Ткаченко Н.В.