Рішення № 101031853, 11.11.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2021 р. Справа № 400/3684/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, до відповідача:Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), вул. Робоча, 1, м. Миколаїв, 54029, третя особа:Товариство з обмеженою відповідальністю «Холостяцький дім», вул. Садова, 38, м. Миколаїв, 54055, про:визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії; скасування повідомлення від 13.04.2021 № 25034/107/36/18,ВСТАНОВИВ:

Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі – позивач, ГУ ПФУ) звернулося до суду з позовною заявою до Заводський відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі – відповідач) в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Заводського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, що полягають у винесенні повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 13.04.2021 року № 25034/107/36/18;

- скасувати повідомлення Заводського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про повернення виконавчого документа стягувану без прийняття до виконання від 13.04.2021 року № 25034/107/36/18;

- зобов`язати Заводський відділ Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрити виконавче провадження за заявою про примусове виконання від 06.04.2021 року № 1400-0802-8/23184 та виконавчим листом від 14.01.2008 року по справі № 10/280/07.

Свій позов обґрунтовує наступним:

ГУ ПФУ на адресу Заводського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) направлено заяву про примусове виконання від 06.04.2021 року № 1400-0802-8/23184 та виконавчий лист від 14.01.2008 року по справі № 10/280/07.

У заяві про примусове виконання від 06.04.2021 року № 1400-0802-8/23184 було зазначено додаткові відомості щодо стягувана, а саме: інформація про заміну сторони виконавчого провадження — стягувана та на підтвердження цього надано копії ухвал суду про заміну сторони виконавчого провадження — стягувана.

20.04.2021 на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області надійшло повідомлення головного державного виконавця Заводського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Д. В. Кирильченко про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 13.04.2021 року № 25034/107/36/18 про повернення виконавчого листа по справі № 10/280/07 від 14.01.2008 року.

Таким чином, позивач вважає, що державним виконавцем Заводського відділу ДВС при розгляді заяви про примусове виконання від 06.04.2021 року № 1400-0802-8/23184 прийнято рішення про повернення виконавчого документа з порушенням норм ст. 12, ст. 26 Закону України № 1404, що порушує право Головного управління па захист законних інтересів держави.

Ухвалою від 22.06.2021 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

02.07.2021 року відповідачем надано суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Відзив обґрунтовано наступними доводами:

Відповідач зазначає, що формальною підставою для повернення виконавчого документа без прийняття до виконання стало неподання стягувачем за виконавчим документом – управлінням Пенсійного Фонду України в Заводському районі м. Миколаєва заяви про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому, заявником - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області, не надано відповідних ухвал суду про заміну сторони виконавчого провадження для встановлення, що останнє є правонаступником стягувача за виконавчим документом.

Так, відповідача стверджує, що для відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом виконавець має встановити, що заява про примусове виконання рішення подана саме стягувачем а не іншою особою. При цьому, у випадку заміни сторони виконавчого провадження наступний стягувач є відмінним (іншим) від стягувача зазначеного у виконавчому документі, що встановлюється відповідною ухвалою суду (ст. 379 КАС України), і в свою чергу породжує правовий зв`язок наступного стягувача з виконавчим документом і є його невід`ємним елементом.

Таким чином, при поданні виконавчого листа до виконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області не підтверджено правового зв`язку як стягувача за виконавчим листом без надання належного доказу - ухвали про заміну сторони виконавчого провадження.

На думку відповідача, необхідність долучення до виконавчого документа ухвали (її належно засвідченої в установленому порядку копії) про заміну сторони виконавчого провадження обумовлена тим, що згідно з п. 12 розділу II. «Учасники виконавчого провадження» Інструкції з примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції 02.04.2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 року № 2832/5) на підставі постановленої судом ухвали виконавець своєю постановою замінює сторону виконавчого провадження. Ухвала суду та постанова виконавця долучаються до виконавчого документа при його передачі до іншого органу державної виконавчої служби або приватного виконавця або поверненні його стягувану чи до суду.

Таким чином, відповідач вважає, що у разі ненадання ухвали суду про заміну сторони виконавчого провадження унеможливиться виконанням вимог вищезазначених вимог п. 12 розділу II. «Учасники виконавчого провадження» Інструкції з примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції 02.04.2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 року № 2832/5).

Третя особа письмових пояснень суду не надала.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

06.04.2021 року ГУ ПФУ на адресу Заводського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) направлено заяву про примусове виконання від 06.04.2021 року № 1400-0802-8/23184 та виконавчий лист від 14.01.2008 року по справі № 10/280/07.

Крім того, із огляду зазначеної заяви вбачається, що до неї додавалися копії ухвал про заміну сторони від 19.06.2017 року та від 26.11.2019 року. При цьому, наявність цих документів відповідач не заперечує.

20.04.2021 року на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області надійшло повідомлення головного державного виконавця Заводського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кирильченко Д.В. про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 12.04.2021 року.

Згідно із текстом вказаного повідомлення: «Заяву про примусове виконання рішення подано представником ГУ ПФУ в Миколаївській області разом із Ухвалами від 19.06.2017 та від 26.11.2019 про заміну сторони виконавчого провадження, які не завірені належним чином, оскільки ГУ ПФУ в Миколаївській області не є органом уповноваженим завіряти процесуальні рішення видані Миколаївським окружним адміністративним судом. Згідно даних виконавчого документу стягувачам є УПФУ в Заводському районі м. Миколаєва. Зазначені обставини виключають здійснення виконавчого провадження, оскільки однією з підстав початку примусового виконання рішення у відповідності до ч. 1 п. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» є заява стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до п. 6.ч. 4. ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби без прийняття до виконання якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, із аналізу вказаного повідомлення вбачається, що підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження стало не подання позивачем належним чином засвідчених копій ухвал Миколаївського окружного адміністративного суду про заміну сторони, тому відповідач не зміг ідентифікувати Головне управління, як стягувача, вважаючи стягувачам УПФУ в Заводському районі м. Миколаєва, як це зазначено у виконавчому документі.

У подальшому 22.04.2021 року за вих. № 1400-0802-8/27897 позивач з метою забезпечення реалізації права на захист законних інтересів держави та врегулювання спору в досудовому порядку, керуючись ст. 19, ч. 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» направлено скаргу на дії державного виконавця, що полягають у винесенні повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 13.04.2021 року № 25034/107/36/18 начальнику Заводського відділу ДВС.

12.05.2021 року ГУ ПФУ отримано лист від 06.05.2021 року № 30915/107-36/Н від Заводського відділу ДВС, яким повідомлено, що Головне управління не є стягувачем за виконавчим листом № 10/280/07, а відтак, за умовами ч. 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» не може оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця до начальника відділу.

У вказаному листі також зазначено, що виконавцем правильно визначені обставини справи, так як стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:

Питання проведення виконавчого провадження регламентується Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII (далі та раніше за текстом – Закон України № 1404).

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України № 1404 у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Відповідно до ч. 4 с. 4 Закону України № 1404 виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо:

1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);

2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання;

3) боржника визнано банкрутом;

4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) юридичну особу - боржника припинено;

6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;

7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;

8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим;

9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;

10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю;

11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку.

12) відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню, незалежно від дати укладення такої угоди.

Так, згідно з п. 3, 10, 22 ч. 3 ст. 18 Закону України № 1404 виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:

з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну;

звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення;

здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

На підставі ст. 26 Закону України № 1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону:

1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення;

2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді;

3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом;

4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом;

5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Окремі питання організації виконання судових рішень, що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню визначає Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 року № 512/5 (далі – Інструкція).

Так, відповідно до пункту 12 розділу ІІ цієї Інструкції у разі вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження (припинення юридичної особи, а також в інших випадках заміни сторони у виконавчому провадженні), якщо правовідносини допускають правонаступництво, виконавець за заявою сторони виконавчого провадження, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником, на підставі постановленої судом ухвали виконавець своєю постановою замінює сторону виконавчого провадження. Ухвала суду та постанова виконавця долучаються до виконавчого документа при його передачі до іншого органу державної виконавчої служби або приватного виконавця або поверненні його стягувачу чи до суду.

Згідно з пунктом 13 розділу ІІ цієї Інструкції правонаступництво можливе на всіх стадіях виконавчого провадження - з моменту відкриття виконавчого провадження до його закінчення. Після заміни вибулої сторони виконавчого провадження її правонаступником виконавець продовжує виконання виконавчого провадження в порядку, встановленому Законом.

На підставі пункту 14 розділу ІІ цієї Інструкції у разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування без процедури реорганізації (для юридичної особи) або прізвище, ім`я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець за наявності підтвердних документів (про внесення змін до установчих документів, довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, довідки органу державної реєстрації актів цивільного стану, копії паспорта) своєю постановою змінює назву сторони виконавчого провадження. Така постанова виконавця приєднується до виконавчого документа при його передачі до іншого органу державної виконавчої служби або приватного виконавця або поверненні його стягувачу чи до суду.

Якщо під час проведення виконавчих дій встановлено дані, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, або виявлено технічну помилку, описку в реєстраційних даних вхідної та вихідної кореспонденції, виконавець своєю постановою змінює або доповнює реєстраційні дані в автоматизованій системі. Така постанова виконавця долучається до матеріалів виконавчого провадження.

З огляду на зазначені норми суд звертає увагу на таке:

По-перше, вищеозначені норми, які регулюють спірні правовідносини, не містять чітко визначеного обов`язку стягувача подавати саме засвідчені належним чином копії ухвал суду. До того ж відповідачем не наведено належних і допустимих доказів наявності такого обов`язку.

По-друге, суд приходить до висновку, що заява про примусове виконання рішення, саме як документ, фактично подана відповідачу, питання полягає лише в ідентифікації стягувача або належного правонаступника стягувача.

Адже відповідач вважає, що позивачем не доведено його правонаступництво відносно зазначеного у виконавчому документі стягувача, так як позивачем не надано копії судових ухвал про заміну стягувача засвідчених судом.

Оцінюючи зазначену ситуацію суд виходить з наступного:

У поданій відповідачу заяві про примусове виконання рішення зазначено про заміну сторони виконавчого провадження – стягувача на Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області. У цій заяві також зазначено посилання на номер справи да дату ухвали якою визначено правонаступника.

Судом оглянуто наявну в Єдиному державному реєстрі судових рішень ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.11.2019 року по справі № 10/280/07. Так, у цій справі судом встановлено:

«На виконання п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 628 «Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України» Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області реорганізоване шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.

19.07.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України у разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Згідно з ч. 1, 4 ст. 379 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Отже, заміна сторони правонаступником може відбуватись як при відкритому виконавчому провадженні, так і за відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу».

Таким чином, суд встановив правонаступництво позивача та замінив стягувача у виконавчому листі, виданому 14.01.2008 року у справі № 10/280/07 з Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області на Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код: 13844159).

Відносини щодо забезпечення доступу до судових рішень (рішень, судових наказів, постанов, вироків, ухвал), ухвалених судами загальної юрисдикції, та ведення Єдиного державного реєстру судових рішень регулюються Законом України «Про доступ до судових рішень».

Відповідно до статей 2, 3, 4 цього Закону рішення суду проголошується прилюдно, крім випадків, коли розгляд справи проводився у закритому судовому засіданні. Кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом.

Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.

Єдиний державний реєстр судових рішень (далі – Реєстр) – автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Єдиний державний реєстр судових рішень функціонує в межах Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Загальний доступ до судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України забезпечується з дотриманням вимог статті 7 цього Закону.

Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Обмеження права вільного користування офіційним веб-порталом судової влади України допускається настільки, наскільки це необхідно для захисту інформації, яка за рішенням суду щодо розгляду справи у закритому судовому засіданні підлягає захисту від розголошення.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Єдиний державний реєстр ведеться державною мовою з використанням програмного забезпечення, що забезпечує його сумісність і взаємодію з іншими інформаційними системами та мережами, що становлять інформаційний ресурс держави.

На підставі статті 10 цього Закону якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Отже, суд приходить до висновку, відповідач мав можливість отримати достовірну інформацію з відповідних реєстрів щодо припинення та/або реорганізації юридичної особи стягувача, а також прийнятих судом рішень, встановлених обстави щодо правонаступництва позивача тощо.

Зазначене також узгоджується і з правами державних виконавців, встановленими статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», а також вимогами Інструкції з організації примусового виконання рішень, де зазначено, що у разі встановлення даних, що ідентифікують стягувача чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення виконавець своєю постановою змінює або доповнює реєстраційні дані в автоматизованій системі.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач наділений достатнім обсягом повноважень та інструментів для встановлення правонаступництва стягувача, тому його дії щодо відмови у відкритті виконавчого провадження суд визнає протиправними.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки під час розгляду справи не було залучено свідків та не призначено експертиз, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 241 – 246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159) до Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Робоча, 1, м. Миколаїв, 54029, код ЄДРПОУ 34993162), за участю третьої особи – Товариства з обмеженою відповідальністю «Холостяцький дім» (вул. Садова, 38, м. Миколаїв, 54055, код ЄДРПОУ 32612180) – задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), що полягають у винесенні повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 13.04.2021 року № 25034/107/36/18.

3. Скасувати повідомлення Заводського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про повернення виконавчого документа стягувану без прийняття до виконання від 13.04.2021 року № 25034/107/36/18.

4. Зобов`язати Заводський відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Робоча, 1, м. Миколаїв, 54029, код ЄДРПОУ 34993162), відкрити виконавче провадження за заявою про примусове виконання від 06.04.2021 року № 1400-0802-8/23184 та виконавчим листом від 14.01.2008 року по справі № 10/280/07.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 11.11.2021 року.

Суддя О.В. Малих