Рішення № 101027354, 12.11.2021, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

12 листопада 2021 року м. Чернігівсправа № 927/987/21 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного позовного провадження

Позивач: Акціонерне товариство "Укртелеком",

код ЄДРПОУ 21560766, бульвар Т. Шевченка, 18, м. Київ, 01601

в особі Чернігівської філії Акціонерного товариства "Укртелеком",

код ЄДРПОУ 01189425, проспект Перемоги, 76, м. Чернігів, 14000

Відповідач: Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради,

код ЄДРПОУ 43649464, вул. Івана Мазепи, буд. 19, м. Чернігів, 14017

Предмет спору: про стягнення 220 622,57 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

не викликались,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство “Укртелеком” в особі Чернігівської філії АТ “Укртелеком” звернулось до суду з позовом до Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради, у якому позивач просить суд стягнути з відповідача 220 622,57 грн, з яких 71 735,74 грн – 3% річних та 148 886,83 грн інфляційних втрат.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 20.09.2021 прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Також ухвалою від 20.09.2021 встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, зокрема, відповідачу - п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу, у порядку, визначеному ч. 1 ст. 172 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позов з доданими до нього документами.

У зв`язку з відсутністю фінансування на оплату поштових послуг, копії вказаної вище ухвали суду учасникам справи в паперовій формі засобами поштового зв`язку не направлялись.

Копії ухвали суду від 20.09.2021 отримані позивачем 23.09.2021 та відповідачем 22.09.2021 особисто у приміщенні Господарського суду Чернігівської області.

Отже, останнім днем строку для подання відповідачем відзиву є 07.10.2021.

У встановлені судом строки відповідач подав до суду відзив на позовну заяву з доданими до нього документами, у тому числі доказами їх направлення позивачу, а позивач – відповідь на відзив з доказами її направлення відповідачу.

Суд долучив до матеріалів справи подані сторонами заяви по суті з доданими до них документами (відзив та відповідь на відзив), як такі, що подані у порядку та строк, встановлені Господарським процесуальним кодексом України та судом, а тому спір вирішується з їх урахуванням.

Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем грошового зобов`язання за рішенням Господарського суду Чернігівської області від 17.10.2018 у справі №927/628/18, у зв`язку з чим позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України нарахував та заявив до стягнення 148 886,83 грн інфляційних втрат за період з 19.12.2018 по 31.08.2021 та 71735,74 грн – 3% річних за період з 19.12.2018 по 17.09.2021, нарахованих на суму заборгованості у розмірі 870 174,33 грн.

Відповідач заперечує проти позовних вимог та у своєму відзиві на позов просить відмовити у їх задоволенні. Посилаючись на п. 33 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів, відповідач зазначає, що наказ Господарського суду Чернігівської області від 03.01.2019 у справі № 927/628/18 знаходиться на виконанні Управління державної казначейської служби України у місті Чернігові Чернігівській області, проте у зв`язку з неможливістю стягнення коштів з рахунків боржника документи щодо безспірного списання коштів за вказаним рішенням мають бути передані до виконання Державною казначейською службою України та внесені до Реєстру рішень суду, виконання яких гарантовано державою (ІІІ черга), для подальшого виконання за бюджетною програмою КПКВ 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою». Належним відповідачем, на думку Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради, має бути держава Україна в особі Державної казначейської служби України, оскільки боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин.

Позивач у відповіді на відзив заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві, та зазначає:

- боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання;

- відповідачем підтверджений факт невиконання рішення суду;

- посилання відповідача на те, що рішення суду знаходиться на виконанні в органах казначейської служби не забороняє відповідачу виконати рішення суду в добровільному порядку. Відсутність коштів на виконання рішення Господарського суду Чернігівської області по справі № 927/628/18 від 17.10.2018 та знаходження його на виконанні не є підставами для звільнення від відповідальності, встановленою ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Заперечень від відповідача у встановленій судом строк не надходило.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 17.10.2018 у справі №927/628/18, яке залишено без змін Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2018 у справі №927/628/18, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Чернігівської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» до Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради про стягнення 857314,61 грн компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих пільговим категоріям населення у період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року задоволено повністю. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у місті Чернігові ради на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» 857314,61 грн боргу та 12859,72 грн судового збору. Усього стягнуто 870 174,33 грн.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 17.10.2018 у справі №927/628/18 встановлено факт неналежного виконання Управлінням праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради обов`язку перед Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» в особі Чернігівської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» щодо здійснення розрахунку на підставі поданих останнім щомісячних розрахунків за формою « 2-пільга» на послуги, надані особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, у період з 01.01.2017 по 31.12.2017 у загальному розмірі 857314,61 грн.

На виконання рішення Господарського суду Черінгівської області від 17.10.2018 у справі №927/628/18 був виданий наказ про примусове виконання рішення від 03.01.2019 (далі – Наказ від 03.01.2019).

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 19.02.2021 у справі № 927/628/18 замінено у виконавчому документі - наказі від 03.01.2019 у справі №927/628/18 боржника - Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради на його правонаступника – Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради (код ЄДРПОУ 43649464, вул. Івана Мазепи, буд.19, м. Чернігів, 14017).

Наказ від 03.01.2019 був переданий позивачем на виконання до Управління Державної казначейської служби України у місті Чернігові відповідно до листа №04-19/54 від 11.03.2021.

Згідно п. 1.1 Статуту Акціонерного товариства «Укртелеком» (нова редакція), затвердженого загальними зборами акціонерів Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» відповідно до протоколу № 20 від 22.04.2021 Товариство перейменовано на Акціонерне товариство «Укртелеком». Відповідні відомості внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань.

Листом № 03-26-08 від 22.07.2021 Управління Державної казначейської служби України у місті Чернігові Чернігівській області щодо виконання рішення суду від 17.10.2018 у справі №927/628/18 повідомило позивача, що Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради були направлені запити щодо безспірного списання коштів з рахунків боржника та листи-вимоги про вжиття необхідних заходів з метою виконання судових рішень щодо наказу Господарського суду Чернігівської області у справі № 927/628/18 від 03.01.2019. Боржником надано відповідь, що ним надано дані для здійснення безспірного списання, оскільки рішенням Чернігівської міської ради від 31.05.2018 №31/VII-18 затверджено Програму для забезпечення виконання рішення суду на 2018-2022 роки, яка є регіональною цільовою програмою у складі бюджетної програми «Інша діяльність у сфері державного управління». Боржником повідомлено, що станом на 01.07.2021 бюджетні призначення на забезпечення виконання судових рішень за програмами соціального захисту громадян у Державному бюджеті на 2021 рік не передбачені, фінансування Програми для забезпечення виконання рішення суду на 2018-2022 роки є недостатнім для забезпечення виконання всіх судових рішень.

Доказів сплати заборгованості за вказаним рішенням суду відповідачем не надано.

Оцінка суду.

Відповідно до приписів частини п`ятої статті 124, пункту 9 статті 129 Конституції України, статей 18, 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб. За загальним правилом, судове рішення забезпечує примусове виконання зобов`язання, яке виникло з підстав, що існували до винесення судового рішення, але не породжує таке зобов`язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства пов`язують виникнення зобов`язання саме з набранням законної сили рішенням суду.

Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Згідно з частиною п`ятою статті 11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати, зокрема, з актів цивільного законодавства, з рішення суду.

За вимогами частини першої статті 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною першою статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, у постанові від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц, у постанові від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц, у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 та від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц зазначила, що правовий аналіз положень ст. 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.

Передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України три проценти річних та інфляційні втрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання.

Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували поданню такого позову (постанови Верховного Суду від 30.01.2019 у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18).

Суд також зазначає, що це положення спрямоване на захист майнового права та інтересу стягувача (кредитора у зобов`язанні), реальне забезпечення виконання зобов`язань та рішень суду. Адже у зв`язку з невиконанням боржником рішення суду та зобов`язання, стягувач (кредитор) зазнає матеріальних втрат від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та від неправомірного користування належними йому до сплати коштами.

Таким чином, застосування статті 625 Цивільного кодексу України після винесення рішення суду, спонукає боржника виконати таке рішення, адже сума коштів, що підлягає до стягнення продовжує зростати до моменту фактичного виконання рішення суду і може бути стягнена за бажанням стягувача (кредитора).

Факт порушення відповідачем грошового зобов`язання у вигляді прострочення оплати наданих позивачем послуг зв`язку на пільгових умовах населенню у період з 01.01.2017 по 31.12.2017 належним чином підтверджується наявним чинним судовим рішенням Господарського суду Чернігівської області від 17.10.2018 у справі №927/628/18, яке за змістом ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України має преюдиціальне значення для розгляду цієї справи.

Відповідачем не надано жодного належного чи допустимого доказу, який би свідчив про сплату останнім заборгованості у розмірі 857 314,61 грн, а отже у позивача виникло право на стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з наданого розрахунку, позивач нарахував та заявив до стягнення 71 735,74 грн - 3% річних за період з 19.12.2018 по 17.09.2021, нарахованих на суму 870 174,33 грн, яка складається з 857 314,61 грн основного боргу та 12 859,72 грн судового збору, та 148 886,83 грн інфляційних втрат за період з 19.12.2018 по 31.08.2021, нарахованих на цю ж суму.

Здійснивши перевірку заявлених позивачем до стягнення сум, з урахуванням визначеного позивачем періоду, суд дійшов висновку про неправильне їх нарахування, оскільки при здійсненні розрахунку позивачем до складу основної суми заборгованості, яка стягнута рішенням суду від 17.10.2018, також включено судовий збір, що суперечить вимогам чинного законодавства України, адже судовий збір не є основним боргом, на який відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України можуть нараховуватися 3% річних та інфляційні втрати.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №910/1972/18 та від 15.11.2019 у справі №905/1753/18.

Таким чином, 3% річних та інфляційні втрати повинні нараховуватись на суму основної заборгованості у розмірі 857 314,61 грн.

Перерахований судом розмір 3% річних становить 70 675,61 грн, а розмір інфляційних втрат – 137 812,26 грн, що є меншим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, відтак позовні вимоги у частині стягнення 3% та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню у зазначених судом розмірах.

Разом з тим, суд відхиляє доводи відповідача про те, що відповідачем у справі повинна бути держава України в особі Державної казначейської служби, з огляду на наступне.

Відповідач, посилаючись на п. 3, 33 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі – Порядок №845), зазначає, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості таких документів та у зв`язку з неможливістю стягнення коштів з рахунків боржника документи щодо безспірного списання коштів за вказаним рішенням мають бути передані до виконання Державною казначейською службою України та внесені до Реєстру рішень суду, виконання яких гарантовано державою (ІІІ черга), для подальшого виконання за бюджетною програмою КПКВ 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою».

Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлено гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання.

Особливості надання державою гарантій щодо виконання рішень суду визначаються статтею 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», відповідно до якої держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: 1) державний орган; 2) державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); 3) юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства. Примусова реалізація майна юридичних осіб - відчуження об`єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, з використанням яких юридичні особи провадять виробничу діяльність, а також акцій (часток, паїв), що належать державі та передані до їх статутного фонду.

Дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності.

Однак, як свідчить зміст статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» органи місцевого самоврядування не відносяться до суб`єктів (боржників), за якими держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено Порядком №845).

Так, відповідно до пункту 3 зазначеного Порядку №845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Пунктом 26 Порядку №845 передбачено, що безспірне списання коштів з рахунків розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів, на яких обліковуються кошти загального та спеціального фондів відповідного бюджету, здійснюється в межах бюджетних асигнувань, передбачених у затвердженому кошторисі або плані використання бюджетних коштів, та у разі наявності на його рахунках для обліку відкритих асигнувань (залишків коштів на рахунках).

У разі коли за визначеними органом Казначейства кодами програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету (кодами тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів) та економічної класифікації видатків бюджету, за якими здійснюється безспірне списання коштів, відсутні відкриті асигнування (кошти на рахунках) або до кінця бюджетного періоду їх недостатньо для виконання судового рішення, орган Казначейства надсилає боржнику вимогу щодо необхідності вжиття боржником заходів для встановлення таких асигнувань або здійснення інших дій, спрямованих на виконання судового рішення (пункт 31 Порядку №845).

Пунктом 33 Порядку №845 встановлено, що у разі коли судове рішення неможливо виконати протягом двох місяців з дня надходження документів, зазначених у пункті 6 цього Порядку, орган Казначейства для виконання рішення про стягнення передає до Казначейства документи та відомості згідно з підпунктом 1 пункту 47 цього Порядку. При цьому органом Казначейства відновлюється проведення платежів боржника. У разі встановлення боржнику відповідних бюджетних асигнувань після передачі до Казначейства документів та відомостей орган Казначейства здійснює заходи, спрямовані на безспірне списання коштів з рахунків боржника, визначені цим Порядком.

Норми цього пункту не застосовуються до безспірного списання з боржника за видатками, які фінансуються з місцевих бюджетів відповідно до Бюджетного кодексу України, та у разі, коли стягувачами є особи, визначені у частині другій статті 2 Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”.

Відповідно до п. 47 Порядку №845 безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих:

1) органом Казначейства:

документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником;

інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника;

2) керівником органу державної виконавчої служби зазначених у пункті 7 цього Порядку документів та відомостей.

Враховуючи те, що відповідно до Бюджетного кодексу України до видатків місцевих бюджетів належать пільги з послуг зв`язку і саме відповідач, як виконавчий орган місцевого самоврядування, зобов`язаний здійснювати розрахунки з організаціями, що надають пільги пільговим категоріям населення, положення Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» не розповсюджуються на виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.10.2018. Вказане рішення суду повинно виконуватись відповідно до Порядку №845.

Отже, Державна казначейська служба є органом, який здійснює безспірне списання коштів за рішеннями судів про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів, а Департамент соціальної політики Чернігівської ради є належним суб`єктом, який зобов`язаний здійснювати розрахунки з організаціями, що надають пільги пільговим категоріям населення, та вживати відповідні заходи щодо погашення заборгованості, у тому числі у призмі Порядку №845, відтак є належним боржником у розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України.

Бездіяльність відповідача, як уповноваженого органу на виплату за рахунок бюджету компенсації вартості фактично наданих соціальних послуг, не ґрунтується на нормах закону та не переслідує легітимної мети, спрямованої на захист інтересів суспільства, окремої особи чи держави.

Зазначене відповідає правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 23.03.2018 у справі №904/6252/17, від 02.03.2018 у справі №904/4671/17.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", “Серявін та інші проти України” обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо судових витрат.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову, стягненню з відповідача підлягає судовий збір у розмірі 3127,32 грн.

Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради (код ЄДРПОУ 43649464, вул. Івана Мазепи, буд. 19, м. Чернігів, 14017) на користь Акціонерного товариства «Укртелеком» (код ЄДРПОУ 21560766, бульвар Т. Шевченка, 18, м. Київ, 01601) 70 675,61 грн – 3% річних, 137 812,26 грн інфляційних втрат та 3127,32 грн витрат зі сплати судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В. В. Шморгун