Рішення № 101027353, 12.11.2021, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

12 листопада 2021 року м. Чернігів справа № 927/983/21

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного позовного провадження

Позивач: Акціонерне товариство "Укртелеком",

код ЄДРПОУ 21560766, бульвар Т. Шевченка, 18, м. Київ, 01601

в особі Чернігівської філії Акціонерного товариства "Укртелеком",

код ЄДРПОУ 01189425, проспект Перемоги, 76, м. Чернігів, 14000

Відповідач: Управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації,

код ЄДРПОУ 03196179, проспект Миру, буд. 116-А, м. Чернігів, 14037

Предмет спору: про стягнення 67 358,57 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

не викликались,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство “Укртелеком” в особі Чернігівської філії АТ “Укртелеком” звернулось до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації, у якому позивач просить суд стягнути з відповідача 67358,57 грн, з яких 20 135,78 грн – 3% річних та 47 222,79 грн інфляційних втрат.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 20.09.2021 прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Також ухвалою від 20.09.2021 встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, а саме:

- відповідачу - п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами;

- позивачу - п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання до суду та відповідачу відповіді на відзив з доданими до неї документами;

- відповідачу - п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду та позивачу заперечень з доданими до них документами.

У зв`язку з відсутністю фінансування на оплату поштових послуг, копії вказаної вище ухвали суду учасникам справи в паперовій формі засобами поштового зв`язку не направлялись.

Копії ухвали суду від 20.09.2021 отримані позивачем та відповідачем особисто у приміщенні Господарського суду Чернігівської області 23.09.2021.

Отже, останнім днем строку для подання відповідачем відзиву є 08.10.2021.

У встановлені судом строки відповідач подав до суду відзив на позовну заяву та заперечення з доказами їх направлення позивауч, а позивач – відповідь на відзив з доданими документами, у тому числі доказами їх направлення відповідачу.

Суд долучив до матеріалів справи подані сторонами заяви по суті з доданими до них документами (відзив, відповідь на відзив та заперечення), як такі, що подані у порядку та строк, встановлені Господарським процесуальним кодексом України та судом, а тому спір вирішується з їх урахуванням.

Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем грошового зобов`язання за рішенням Господарського суду Чернігівської області від 04.09.2018 у справі №927/534/18, у зв`язку з чим позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України нарахував та заявив до стягнення 47 222,79 грн інфляційних втрат за період з 04.10.2018 по 31.08.2021 та 20 135,78 грн – 3% річних за період з 04.10.2018 по 15.09.2021, нарахованих на суму заборгованості у розмірі 227 470,09 грн.

Відповідач заперечує проти позовних вимог та у своєму відзиві на позов просить відмовити у їх задоволенні, з таких підстав:

- компенсація вартості телекомунікаційних послуг наданих пільговим категоріям громадян є виплатою, яка фінансувалась з державного бюджету, проте відповідні кошти не надходили від їх розпорядника, а тому виконання рішення в цій частині мало місце з поважних причин, які не залежали від волевиявлення відповідача;

- позивач помилково посилається на статтю 625 Цивільного кодексу України, яка передбачає цивільно-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання, оскільки дані правовідносини виникають з приводу виконання судових рішень і регулюються Законом України «Про виконавче провадження» та Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»;

- виконання рішення суду щодо стягнення коштів з місцевого бюджету здійснюється виключно органами Казначейства в порядку черговості надходження таких документів; наказ від 03.10.2018 у справі №927/534/18 буде виконуватись за бюджетною програмою 3504040 «Забезпечення виконання рішень суду, що гарантовані державою».

Позивач у відповіді на відзив заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві, та зазначає:

- боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання;

- відповідачем підтверджений факт невиконання рішення суду;

- посилання відповідача на те, що рішення суду знаходиться на виконанні в органах казначейської служби не забороняє відповідачу виконати рішення суду в добровільному порядку. Відсутність коштів на виконання рішення Господарського суду Чернігівської області по справі № 927/534/18 від 04.09.2018 та знаходження його на виконанні не є підставами для звільнення від відповідальності, встановленою ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив зазначив про внесення наказу у справі № 927/534/18 до реєстру судових рішень суду, виконання яких гарантовано державою (ІІІ черга), а тому вважає, що управління жодним чином не може вплинути на порядок та строки виконання рішення суду.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 04.09.2018 у справі №927/534/18 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Чернігівської філії Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” до Управління соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області про стягнення 224 108,46 грн заборгованості по відшкодуванню вартості телекомунікаційних послуг, наданих пільговим категоріям громадян, які проживають в Ріпкинському районі, у період з 01.01.2017 по 31.12.2017 задоволено повністю. Стягнуто з Управління соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області на користь Публічного акціонерного товариства “Укртелеком 224 108,64 грн заборгованості та 3 361,63 грн судового збору. Усього стягнуто 227 470,27 грн.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 04.09.2018 у справі №927/534/18 встановлено факт неналежного виконання Управління соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області обов`язку перед Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» в особі Чернігівської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» щодо здійснення розрахунку на підставі поданих останнім щомісячних розрахунків за формою « 2-пільга» на послуги, надані особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, у період з 01.01.2017 по 31.12.2017 у загальному розмірі 224 108,46 грн.

На виконання рішення Господарського суду Черінгівської області від 04.09.2018 у справі №927/534/18 був виданий наказ про примусове виконання рішення від 03.10.2018 (далі – Наказ від 03.10.2018).

Наказ від 03.10.2018 був переданий позивачем на виконання до Управління Державної казначейської служби України у Ріпкинському районі Чернігівської області відповідно до листа №14-19/394 від 09.10.2028.

Згідно п. 1.1 Статуту Акціонерного товариства «Укртелеком» (нова редакція), затвердженого загальними зборами акціонерів Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» відповідно до протоколу № 20 від 22.04.2021 Товариство перейменовано на Акціонерне товариство «Укртелеком». Відповідні відомості внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань.

Листом № 04-17-10/4015 від 29.07.2021 Головне управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області повідомило позивача, що наказ Господарського суду Чернігівської області від 03.10.2018 у справі № 927/534/18 прийнято до виконання Управлінням Державної казначейської служби України у Ріпкинському районі Чернігівської області. Наказ суду передано до Головного управління за бюджетною програмою КПКВК 3504040 відповідно до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 N 845, у зв`язку із неможливістю виконання судового рішення. Вказаний наказ внесено до реєстру рішень суду, виконання яких гарантовано державою (III черга) для подальшого виконання за бюджетною програмою КПКВ3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою». Безспірне списання коштів за даним рішенням суду здійснюється Державною казначейською службою України (центральний рівень). В порядку черговості, встановленої Законом, Казначейство України здійснить заходи щодо перерахування коштів на користь Акціонерного товариства «Укртелеком».

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 30.09.2021 у справі № 927/534/18 здійснено заміну боржника у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження (наказ, виданий Господарським судом Чернігівської області 03.10.2018 на виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 04 вересня 2018 року у справі № 927/534/18) – Управління соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації його правонаступником – Управлінням соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області.

Доказів сплати заборгованості за вказаним рішенням суду відповідачем не надано.

Оцінка суду.

Відповідно до приписів частини п`ятої статті 124, пункту 9 статті 129 Конституції України, статей 18, 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб. За загальним правилом, судове рішення забезпечує примусове виконання зобов`язання, яке виникло з підстав, що існували до винесення судового рішення, але не породжує таке зобов`язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства пов`язують виникнення зобов`язання саме з набранням законної сили рішенням суду.

Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Згідно з частиною п`ятою статті 11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати, зокрема, з актів цивільного законодавства, з рішення суду.

За вимогами частини першої статті 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною першою статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, у постанові від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц, у постанові від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц, у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 та від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц зазначила, що правовий аналіз положень ст. 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.

Передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України три проценти річних та інфляційні втрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання.

Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували поданню такого позову (постанови Верховного Суду від 30.01.2019 у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18).

Суд також зазначає, що це положення спрямоване на захист майнового права та інтересу стягувача (кредитора у зобов`язанні), реальне забезпечення виконання зобов`язань та рішень суду. Адже у зв`язку з невиконанням боржником рішення суду та зобов`язання, стягувач (кредитор) зазнає матеріальних втрат від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та від неправомірного користування належними йому до сплати коштами.

Таким чином, застосування статті 625 Цивільного кодексу України після винесення рішення суду, спонукає боржника виконати таке рішення, адже сума коштів, що підлягає до стягнення продовжує зростати до моменту фактичного виконання рішення суду і може бути стягнена за бажанням стягувача (кредитора).

Отже, доводи відповідача про те, що положення ст. 625 Цивільного кодексу України не підлягають застосуванню, оскільки передбачають відповідальність за невиконання грошового зобов`язання, а не за невиконання рішення суду є необґрунтованими та відхиляються судом.

Факт порушення відповідачем грошового зобов`язання у вигляді прострочення оплати наданих позивачем послуг зв`язку на пільгових умовах населенню у період з 01.01.2017 по 31.12.2017 належним чином підтверджується наявним чинним судовим рішенням Господарського суду Чернігівської області від 04.09.2018 у справі №927/534/18, яке за змістом ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України має преюдиціальне значення для розгляду цієї справи.

Відповідачем не надано жодного належного чи допустимого доказу, який би свідчив про сплату останнім заборгованості у розмірі 224 108,46 грн, а отже у позивача виникло право на стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з наданого розрахунку, позивач нарахував та заявив до стягнення 20 135,78 грн - 3% річних за період з 04.10.2018 по 15.09.2021, нарахованих на суму 227470,09 грн, яка складається з 224 108,46 грн основного боргу та 3361,63 грн судового збору, та 47 222,79 грн інфляційних втрат за період з 04.10.2018 по 31.08.2021, нарахованих на цю ж суму.

Здійснивши перевірку заявлених позивачем до стягнення сум, з урахуванням визначеного позивачем періоду, суд дійшов висновку про неправильне їх нарахування, оскільки при здійсненні розрахунку позивачем до складу основної суми заборгованості, яка стягнута рішенням суду від 04.09.2018, також включено судовий збір, що суперечить вимогам чинного законодавства України, адже судовий збір не є основним боргом, на який відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України можуть нараховуватися 3% річних та інфляційні втрати.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №910/1972/18 та від 15.11.2019 у справі №905/1753/18.

Таким чином, 3% річних та інфляційні втрати повинні нараховуватись на суму основної заборгованості у розмірі 224 108,46 грн.

Перерахований судом розмір 3% річних становить 19 838,22 грн, а розмір інфляційних втрат – 46 297,33 грн, що є меншим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, відтак позовні вимоги у частині стягнення 3% та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню у зазначених судом розмірах.

Разом з тим, суд відхиляє доводи відповідача про те, що невиконання рішення мало місце з поважних причин та не залежало від нього, оскільки відсутність бюджетних асигнувань на зазначені видатки, як і те, що виконання рішення суду щодо стягнення коштів місцевого бюджету покладено виключно на органи Казначейства в порядку черговості, не є виконанням рішення суду та сплатою спірних коштів позивачу, тобто не припиняє грошового зобов`язання останнього.

Внесення Наказу від 03.10.2018 до реєстру судових рішень суду, виконання яких гарантовано державою (у ІІІ чергу), не відміняє понесення позивачем матеріальних втрат, яких він зазнав і може зазнати від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та від неправомірного користування належними йому до сплати коштами, а тому і не позбавляє його права на отримання відповідної компенсації.

Бездіяльність відповідача, як уповноваженого органу на виплату за рахунок бюджету компенсації вартості фактично наданих соціальних послуг, не ґрунтується на нормах закону та не переслідує легітимної мети, спрямованої на захист інтересів суспільства, окремої особи чи держави.

Зазначене відповідає правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 23.03.2018 у справі №904/6252/17, від 02.03.2018 у справі №904/4671/17.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", “Серявін та інші проти України” обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо судових витрат.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову, стягненню з відповідача підлягає судовий збір у розмірі 2228,78 грн.

Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 03196179, проспект Миру, буд. 116-А, м. Чернігів, 14037) на користь Акціонерного товариства «Укртелеком» (код ЄДРПОУ 21560766, бульвар Т. Шевченка, 18, м. Київ, 01601) 19 838,22 грн – 3% річних, 46 297,33 грн інфляційних втрат та 2228,78 грн витрат зі сплати судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В. В. Шморгун