Рішення № 101022236, 10.11.2021, Приазовський районний суд Запорізької області

Провадження № 2/325/319/2021

Справа № 325/1015/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2021 року смт. Приазовське

Приазовський районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Діденко Є.В., за участю секретаря судового засідання Краснової Ю.С., розглянувши в смт. Приазовське Запорізької області у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг «Monobank» від 13.02.2018 року в розмірі 126364,00 гривень. А також просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2270 гривень 00 копійок.

Позов обґрунтований тим, що в жовтні 2017 року банк запустив новий проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю даного проекту є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно, без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга - переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/Universal Bank опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms. 13.02.2018 року відповідач звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 13.02.2018 року, також своїм підписом повністю та безумовно прийняв пропозицію банку та погодився з тим, що анкета-заява разом з умовами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг. Анкета-заява підписана електронним цифровим підписом. Відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вказаних документів, що складають договір та зобов`язався виконувати його умови. На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит в розмірі 50 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку з можливістю його коригування, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,2% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом (38,4% річних) зі сплатою збільшених відсотків за користування кредитом у розмірі 6,4% на місяць на суму простроченої заборгованості за кредитом (76,8% річних). У відповідача прострочення зобов`язання зі сплати щомісячного мінімального платежу за Договором сягнуло понад 90 днів, у зв`язку з чим, на підставі положення п.п. 5.16 п. 5 Розділу ІІ Умов, відбулось істотне порушення клієнтом зобов`язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Банк 30.12.2019 року направив повідомлення «пуш» про істотне порушення умов Договору та про необхідність погасити суму заборгованості. Проте, відповідач на контакт не виходив та не вчинив жодної дії, направленої на погашення заборгованості, в зв`язку з чим кредит став у формі «на вимогу». На залишок простроченої заборгованості Банком було нараховано неустойку, передбачену Тарифами в розмірі 20923,71 грн. Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача перед АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» за Договором станом на 15.03.2021 року складає 126364,09 грн. Просить суд стягнути з відповідача на користь позивача вищевказану заборгованість та судові витрати.

Ухвалою судді від 01 вересня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження з викликом учасників справи та призначено справу до розгляду на 01 жовтня 2021 року.

01 жовтня 2021 р. розгляд справи відкладено за клопотанням відповідача і призначено на 10 листопада 2021 р., зобов`язано банк надати виписку по рахунку та розрахунок заборгованості по тілу і відсоткам.

29.10.2021 року до суду надійшли витребувані від позивача документи.

Позивач в судове засідання не з`явився, у поданій заяві звернувся до суду з проханням розглядати справу за відсутності представника позивача, на позовних вимогах наполягає, проти заочного вирішення справи позивач не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не прибула, 05.11.2021 року надала суду заяву, у якій просила розглядати справу без її участі, заперечила проти позову. У заяві зазначила, що за договором з банком отримала кошти в розмірі 50 000,00 грн., відповідно до розрахунку заборгованості банку виплатила 169568,00 грн. Надана банком Анкета-заява не містить відомостей про строк дії договору, розмір відсотків та комісії, неустойки. У Анкеті-заяві не зазначено, з якою саме редакцією Умов і правил надання банківських послуг я погодилась. Наданий банком витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи, яким передбачено порядок і умови надання і погашення кредиту – відповідачка не підписувала і з ним її не знайомили. Просить відмовити у задоволенні позову, оскільки надані банком документи не підтверджують заборгованості і її розміру.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, з урахуванням заяви представника позивача про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з такого.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 13.02.2018 року ОСОБА_1 шляхом накладенням електронного цифрового підпису у виді генерації ключової пари з особистим ключем, підписала Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг АТ «Універсал Банк».

У пункті 2 Анкети-заяви зазначено, що ОСОБА_1 погоджується, що ця заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг. Відповідачка підтвердила, що ознайомилась та отримала примірники у мобільному додатку вказаних документів, що складають Договір та зобов`язалась виконувати його умови.

Крім того, відповідачка в анкеті-заяві зазначила, що просить вважати наведений зразок його власноручного підпису або його аналоги (у тому числі його електронний/електронний цифровий підпис) обов`язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, як відкриті або будуть відкриті йому в банку; засвідчує генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладення електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення даних згідно з договором. Також визнає, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах та паперових носіях; підтверджує, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися ним та/або банком з використанням електронного цифрового підпису (п.6). Усе листування щодо цього договору просив здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов договору.

Також, банком надано Умови обслуговування рахунків фізичних осіб, Додаток 8 у вигляді таблиці в якій містяться Тарифи, Паспорт споживчого кредиту, Таблиця обчислення загальної вартості кредиту. На вказаних документах відсутній підпис відповідача, відомості про накладення електронного цифрового підпису ОСОБА_1 , визначеного у Анкеті-заяві, також відсутні.

Відповідно до довідки банку від 23.10.2021 р. відповідачці 13.02.2018 р. був відкритий рахунок і оформлена картка НОМЕР_1 , кредитний ліміт встановлено 24 000,00 грн., 20.02.2018 – 29000,00 грн., 25.05.2018 – 35000,00 грн., 25.06.2018 – 50 000,00 грн.

Випискою по рахунку підтверджено користування кредитними коштами і періодичне погашення заборгованості.

У зв`язку із несвоєчасним погашенням кредиту у відповідачки виникла заборгованість у загальному розмірі 126364,09 грн. Відповідно до додаткових пояснень позивача, вказана сума включає прострочені платежі по кредиту (вересень 2019 – 2627,31 грн., жовтень 2019 – 5713,88 грн., листопад 2019 – 9367,04 грн., грудень 2019 – 9267,04 грн.), проценти в розмірі 39736,95 грн., та неустойку в розмірі 20923,71 грн. Залишок заборгованості відповідно складає 38728,16 грн., і позивачем не доведено, що це за сума.

Доказів про те, який розмір складає заборгованості з тіла кредиту, тобто фактично використані кредитні кошти, банк суду так і не надав, письмово пояснив, що розмір заборгованості перевищує кредитний ліміт, оскільки якщо на рахунку клієнта не вистачає коштів для оплати заборгованості, заборгованість збільшується на суму заборгованості по відсоткам та неустойці.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Аналізуючи надані банком документи, суд звертає увагу, що Анкета-заява не містить будь-яких умов кредитного договору, не визначає процентної ставки, суми кредиту, порядку його повернення і штрафних санкцій.

Надані банком примірники Умови обслуговування рахунків фізичних осіб, Додаток 8 у вигляді таблиці в якій містяться Тарифи, Паспорт споживчого кредиту, Таблиця обчислення загальної вартості кредиту, не містять підпису позичальника, в тому числі і даних про накладення електронного цифрового підпису. Матеріали справи не містять відомостей, що саме з цими Умовами та Тарифами погодився позичальник на час підписання Анкети-заяви.

Крім того, суд також звертає увагу, що відповідно до підписаної в електронному варіанті Анкети-заяви, зазначено, що відповідачка погодилась із «Умовами і правилами надання банківських послуг» і саме такі Умови разом з іншими документами складають договір. Проте, в обґрунтування позову банк посилається на «Умови обслуговування рахунків фізичних осіб», які не передбачені Анкетою-заявою як частина договору. Водночас, документ із назвою «Умови і правила надання банківських послуг» суду не надавався.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Умови, Тарифи і паспорт споживчого кредиту не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. І тому до таких правовідносин неможливо застосувати ч. 1 ст. 634 ЦК України.

За відсутності підпису відповідача на Умовах, Тарифах і Паспорті споживчого кредиту, відсутність «Умов і правил надання банківських послуг», їх не можна розцінювати як частину кредитного договору. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Такий висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 03.07.2019 року у справі №342/180/17-ц, у подібних правовідносинах.

Тому, виходячи з обставин цієї справи, у суду також відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Враховуючи, що банком не було доведено факт ознайомлення відповідача з процентною ставкою, її розміром, і відповідно не доведено, що заявлені до стягнення суми відсотків і неустойки є частиною кредитного договору, умови якого розумів і з якими погодився позичальник, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Виписка по рахунку відповідача підтверджує отримання відповідачем коштів на кредитну картку і їх фактичне витрачання, а також внесення оплат по кредиту.

Проте, банком у цій справі так і не було надано суду доказів про розмір тіла кредиту, тобто фактично використаних і не повернених відповідачем коштів. Відповідно до пояснень представника банку, у розмір заборгованості включено також відсотки та неустойку.

Суд також враховує, що відповідачкою було сплачено банку 169 568,00 грн., тобто повернено суму, яка перевищує як кредитний ліміт, так і заявлену загальну суму заборгованості, а тому суд не вбачає правових підстав для стягнення тіла кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України у зв`язку з відмовою у позові судовий збір стягненню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81-82, 89, 141, 223, 247, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 526-530, 610, 1054-1056-1 ЦК України, суд

в и р і ш и в:

В задоволенні позову акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Повне рішення суду складене 12.11.2021 року.

Суддя Є.В. Діденко