Рішення № 101018271, 04.11.2021, Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/1890/20

Провадження № 2/559/285/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2021 року Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

в складі головуючого судді Ралець Р.В.

секретаря судового засідання Протас Ю.В.,

за участю представника позивача – адвоката Пащука Т.С.,

представника відповідача – адвоката Гай І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубно справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Дубенська міська лікарня» Дубенської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Дубенська міська лікарня» Дубенської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що згідно наказу КНП «Дубенська ЦРЛ» від 09.08.2019 року за № 311-ос вона була прийнята на 1.0 посади секретаря керівника. Наказом від 29 травня 2020 року за № 210-ос її було звільнено з роботи у зв`язку із скороченням чисельності працівників згідно п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України. Наказ про звільнення вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Звільнивши її 03.06.2020 року, відповідачем було порушено припис ч. 1 ст 492 КЗпП, а саме - не дотримано двомісячного терміну попередження про наступне вивільнення.

Згідно роздруківки тренінгу сервісу Укрпошти, рекомендований лист № 3560300900301 був відправлений з Дубно 01.04.2020 року, вручений в с. Тараканів 14.04.2020 року. При цьому, відповідно до письмових пояснень поштарки ОСОБА_2 , рекомендований лист № 3560300900301 на ім`я ОСОБА_1 надійшов у відділення зв`язку с. Тарканів 03.04.2020 р., вручений адресату 06.04.2020 року. Таким чином, відповідач звільнив її раніше закінчення двомісячного строку попередження про наступне вивільнення.

Як вбачається з п. 2.3 наказу лікарні від 31.03.2020 року за № 68-од відповідачем виключено з штатного розпису та проведено скорочення наступних штатних одиниць: з відділу адміністративного персоналу КНП "Дубенська міська лікарня" — секретар керівника — 1,0 посади. Її було попереджено, про те, що вона буде звільнена з 01 червня 2020 року у зв`язку з запланованим скороченням 1.0 посади секретаря, натомість звільнили її 03 червня 2020 року у зв`язку із скороченням чисельності працівників. При цьому, в порушення вимог ч. 3 ст. 492 відповідачем їй не була запропонована інша робота на цьому ж підприємстві ані в день попередження про наступне вивільнення, ані протягом всього двохмісячного періоду, що передував звільненню.

Тому, вона звернулася зі скаргою на дії лікарні до Управління Держпраці у Рівненській області. За результатами розгляду її звернення, листом від 14.08.2020 року їй повідомили, що наказом Управління Держпраці у Рівненській області 21.07.2020 року № 589 було призначене інспекційне відвідування відповідача. В ході інспекційного відвідування було встановлено, крім іншого, що повідомлення про наступне вивільнення було датоване 28.03.2020 року за вих. № 242/01-12 з яким вона не була ознайомлена. Згідно фіскального чеку № 3560300900301 від 01.04.2020 року повідомлення їй направили поштою. Згідно платіжних доручень виплата розрахунку при звільненні була проведена 04 червня 2020 року, чим порушено ч. 1 ст. 116 КЗпП України, яка передбачає виплату всіх належних сум в день звільнення працівника.

Крім того, інспекційним відвідуванням зафіксовано порушення вимог ч. 3 ст. 492 КЗпП України, а саме - у зв`язку із звільненням та змінами в організації виробництва і праці власником або уповноваженим органом їй не запропоновано іншу роботу на тому ж підприємстві, установі, організації.

За результатами перевірки складено акт, директору лікарні вручено припис для усунення виявлених порушень.

КНП "Дубенська міська лікарня" в період з 01 квітня по 01 червня 2020 року включно інформувало Дубенську міськрайонну філію Рівненського обласного центру зайнятості та подавало звітність форми № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" відповідно до пункту 4 частини 3 статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" та Порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Мінсоцполітики від 31.05.2013 року № 316. А саме, за вказаний проміжок часу відповідачем до Дубенської міськрайонної філії Рівненського обласного центру зайнятості було подано інформацію про 15 вакансій.

Серед вакансій були такі, кваліфікаційні вимоги за якими є нижчими, аніж її освітньо-кваліфікаційний рівень, зокрема: сестра-господиня. Вакансія подана 07 травня 2020 року. Згідно "Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 78. Охорона здоров`я." кваліфікаційні вимоги: повна або базова загальна середня освіта та підготовка на робочому місці. Без вимог до стажу роботи; машиніст із прання та ремонту спецодягу. Вакансія була подана 04.05.2020 р. Згідно Випуску 1 "Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності" Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників кваліфікаційні вимоги: повна загальна середня освіта та професійна підготовка на виробництві, без вимог до стажу роботи. Вона ж має повну вищу освіту за спеціальністю "Документознавство та інформаційна діяльність", про що свідчить диплом спеціаліста Луцького інституту розвитку людини вищого навчального закладу "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" від 30.06.2010.

Жодної пропозиції щодо переведення на будь-яку з вакантних посад, які з`явились у лікарні за період з 01.04.2020 до дня її звільнення вона не отримувала.

Просить визнати незаконним і скасувати наказ Комунального некомерційного підприємства "Дубенська міська лікарня" від 29 травня 2020 року № 210-ос, поновити її на посаді секретаря керівника у КНП "Дубенська міська лікарня" з дати звільнення - 03 червня 2020 року та стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Ухвалою суду від 04 листопада 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено до судового розгляду.

Представником відповідача - КНП "Дубенська міська лікарня" подано відзив на позовну заяву в якому зазначено, що позовні вимоги ОСОБА_1 не визнають, вважають їх необґрунтованими, оскільки жодних порушень під час звільнення позивачки відповідачем допущено не було.

01.04.2020 року за вих. №255/01-1 7 на адресу місця проживання позивача: с. Тараканів Дубенського району Рівненської області засобами поштового зв`язку було надіслане повідомлення про майбутнє її звільнення з 01 червня 2020 року з 1,0 посади секретаря-керівника КНП “Дубенська міська лікарня” на підставі п.1 ст.40 КЗпП України (трек-номер поштового відправлення 3560300900301).

04 квітня 2020 року в КПН “Дубенська міська лікарня” повернулось рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з трек-номером 3560300900301, зі змісту кого слідує, що зазначене вище поштове відправлення вручено адресату 03.04.2020 року.

29 травня 2020 року, на виконання наказу №68-од від 31.03.2020 року, Відповідачем було видано наказ №210-ос, яким звільнено у зв`язку із скороченням чисельності працівників, п.1 ст.40 КЗпП України ОСОБА_1 , секретаря керівника з 03 червня 2020 року.

Таким чином, під час видання цього наказу Відповідачем було дотримано вимоги ч. 1 ст.49-2 КЗпП України, відповідно до яких про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

У штаті КНП “Дубенська міська лікарня” відсутня посада інструктора виробничого навчання, тому відповідач не міг забезпечити проведення навчання ОСОБА_1 згідно планів навчання цих професій, а без проведення такого навчання вона не могла виконувати обов`язки сестри господині та машиніст із прання та ремонту спецодягу, тому ці посади їй не пропонувались. Отже, порушень вимог ч.2 ст.49-2 КЗпП України відповідачем під час звільнення ОСОБА_1 допущено не було.

Посилання Позивача на лист Управління Держпраці в Рівненський області від 14.08.2020 року №19-04/5154 як на доказ порушення Відповідачем положень ч.З ст.49- 2 КЗпП України не може бути взято до уваги, оскільки 04 січня 2021 року відповідачем було оскаржено постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №РВ81 67/2027/АВ-РВ8359/П/2027/000036/ІП-ФС від 02 грудня 2020 року, якою на Комунальне некомерційне підприємство “Дубенська міська лікарня’’ Дубенської міської ради накладено штраф у розмірі 15 000 грн. за порушення вимог законодавства про працю під час звільнення ОСОБА_1 шляхом звернення до Рівненського окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання протиправним та скасування ЦЬОГО рішення. 14 січня 2021 року ухвалою судді Рівненського окружного адміністративного суду Щебакова В.В. позовну заяву КНП “Дубенська міська лікарня» до Управління Держпраці в Рівненській області про визнання та скасування рішення прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі 460/159/21 і на даний час рішення у цій справі ще не прийняте.

Вважає, що відповідачем в повному обсязі дотримані норми законодавства України, що регламентують порядок вивільнення посад та звільнення працівників під час видання наказу про звільнення ОСОБА_1 , а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Окрім того вважає, що позивач звернулась до суду з позовною заявою про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення після спливу позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Як слідує зі змісту долученого до позовної заяви наказу від 29.05.2020 року №210-ос “Про звільнення”, ОСОБА_1 ознайомилась з цим наказом 03.06.2020 року, а тому місячний строк, в період якого Відповідач могла оскаржити наказ про звільнення закінчився 02 липня 2020 року. Оскільки з позовною заявою про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення ОСОБА_1 звернулась тільки 14 вересня 2020 року, тому вважає, що на цей момент закінчився строк позовної давності. Просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представником позивача подано відповідь на відзив, де зокрема зазначено наступне.

Після подання до суду позовної заяви, начальник Тараканівського відділення «Укрпошти» Вербицька Л.О. надала довідку (письмові пояснення), яка підтверджує твердженя позивачки про те, що поштове відправлення № 3560300900301 надійшло до с. Тараканів 03 квітня 2020 року, а видане особисто на руки ОСОБА_1 06 квітня 2020 року згідно форми 8. Таким чином, КНП «Дубенською міською лікарнею» Дубенської міської ради, при звільненні ОСОБА_1 у зв`язку із скороченням чисельності працівників на підставі наказу № 210-ос з 03 червня 2020 року, було порушено вимоги ч.1 ст.49-2 КЗпП України про персональне попередження працівників про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці до звільнення.

Згідно відповіді Дубенської міськрайонної філії Рівненського обласного центру зайнятості від 01.09.2020 року на адвокатський запит Адвокатського бюро Тараса Пащука, у період з 01 квітня 2020 року по 01 червня 2020 року включно, Комунальне некомерційне підприємство «Дубенська міська лікарня» Дубенської міської ради інформувало Дубенську міськрайонну філію Рівненського обласного центру зайнятості та подавало звітність форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу» відповідно до пункту 4 частини 3 статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» від 5 липня 2012 року № 5067-VI та порядку подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу», затвердженого наказом Мінсоцполітики від 31.05.2013 року № 316, у відповідача також були три вакансії молодшої медичної сестри з догляду за хворими. Відповідно до пункту 2 розділу «Робітники» «Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників. ВИПУСК 78. Охорона здоров`я» кваліфікаційними вимогами для зайняття посади молодшої медичної сестри з догляду за хворими є повна або базова загальна середня освіта та підготовка на курсах або робочому місці, без вимог до стажу роботи. Відповідно до пункту 81 Розділу «Кваліфікаційні характеристики. Робітники» Випуску 1 «Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності» кваліфікаційними вимогами для зайняття посади машиніста із прання та ремонту спецодягу є повна загальна середня освіта та професійна підготовка на виробництві без вимог до стажу роботи.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про професійний розвиток працівників», професійне навчання працівників за робітничими професіями забезпечується, зокрема, шляхом індивідуального навчання, що передбачає навчання на робочому місці під керівництвом кваліфікованих робітників - інструкторів виробничого навчання. серед вимог для молодшої медичної сестри з догляду за хворими та сестри-господині не йде мови саме про спеціальну професійну підготовку для зайняття вказаних посад, а лише про підготовку на робочому місці, що є звичайною вимогою для будь-якої посади. Що стосується інших вимог для названих посад, ОСОБА_1 їм повністю відповідає. У зв`язку з цим вважає доводи відповідача безпідставними, таким чином відповідачем було порушено вимоги ч.2 ст. 49-2 КЗпП України щодо пропозиції іншої роботи на тому самому підприємстві, в установі чи організації.

Наголошує, що сам факт оскарження постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення до суду не є доказом відсутності порушень законодавства про працю стосовно ОСОБА_1 доки Рівненським окружним адміністративним судом у даній справі не буде прийнято судового рішення, яке набрало законної сили про визнання незаконною та скасування постанови про накладення штрафу на КНП «Дубенська міська лікарня».

Відповідно до норм Прикінцевих положень КЗпП України (а саме частини першої положень) про продовження строків передбачених статтею 233 КЗпП України під час дії карантину на строк дії відповідного карантину, позовну заяву було подано з дотриманням строків передбачених КЗпП України, тому твердження відповідача про необхідність застосування приписів ч. 4 ст.267 ЦК України є безпідставними.

У судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали із зазначених у позові та відповіді на відзив підстав, просили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача КНП «Дубенська міська лікарня» у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву, просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши учасників, дослідивши письмові матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що між сторонами виник спір щодо правомірності звільнення позивача, який регулюється положеннями Кодексу законів про працю України (КЗпП).

Відповідно до ст.55 Конституції України та ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст.5 ЦПК України).

Способи захисту щодо даних спірних правовідносин визначені також КЗпП України.

Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Кодекс законів про працю визначає загальні підстави припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, які можуть застосовуватися до усіх працівників (ст. 40 КЗпП України), а також додаткові підстави, які стосуються окремих категорій працівників (ст. 41 КЗпП України). Згідно п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України роботодавець має право звільнити працівника у випадку змін в організації виробництва і праці, зокрема ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Саме роботодавець визначає доцільність скорочення чисельності або штату працівників. Тому оскарження працівниками рішень про визначення структури підприємства чи установи, зміну в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників не вважається належним способом захисту. Прийняття такого рішення є виключною компетенцією власника підприємства чи установи або уповноваженого ними органу та є складовою права на управління діяльністю підприємства чи установи (постанова Верховного Суду від 22.01.2020 р. у справі № 451/706/18). Розірвання трудового договору за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України передбачає дотримання певної процедури.

Згідно ст. 43-1 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадках: звільнення працівника, який не є членом первинної профспілкової організації, що діє на підприємстві, в установі, організації.

Як свідчить повідомлення КНП «Дубенська міська лікарня» №858/01-17 від 04.09.2020, ОСОБА_1 членом профспілки працівників КНП «Дубенська міська лікарня» не була (а.с. 21). Відтак, необхідності у зверненні до профспілкової організації для дачі згоди на звільнення не було.

Згідно ч.1 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Судом встановлено, що згідно наказу КНП «Дубенська центральна районна лікарня» від 08.08.2019 року за № 311-ос ОСОБА_1 була прийнята на 1.0 посади секретаря керівника в підрозділ «Адміністративний персонал», з 09 серпня 2019 року (а.с. 13).

Як свідчить витяг з наказу по КНП «Дубенська центральна районна лікарня» №141-од від 28.12.2019 змінено назву юридичної особи КНП «Дубенська центральна районна лікарня» на КНП «Дубенська міська лікарня» (а.с. 14).

01.04.2020 року за вих. №255/01-1 7 на адресу місця проживання ОСОБА_1 , в с. Тараканів Дубенського району Рівненської області засобами поштового зв`язку було надіслане повідомлення, що з 01 червня 2020 року вона буде звільнена у зв`язку із запланованим скороченням 1,0 посади секретаря-керівника КНП “Дубенська міська лікарня” на підставі п.1 ст.40 КЗпП України та наказу по КНП «Дубенська міська лікарня» №68-од від 31.03.2-020 (а.с.15).

Відповідно до роздруківки трекінгу сервісу Укрпошти, рекомендований лист № 3560300900301 був відправлений з Дубно 01.04.2020 року, вручений в с. Тараканів 14.04.2020 року (а.с. 16).

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення з трек-номером 3560300900301 поштове відправлення вручено адресату ОСОБА_1 особисто 03.04.2020 року (а.с. 46).

Надані позивачкою письмові пояснення та довідка за підписом ОСОБА_2 не можуть бути прийнятий судом як доказ вручення їй поштового відправлення з трек-номером 3560300900301 06.04.2020, оскільки вони не є належними доказами (а.с. 16, 68).

29 травня 2020 року, на виконання наказу №68-од від 31.03.2020 року, Відповідачем було видано наказ №210-ос, яким звільнено у зв`язку із скороченням чисельності працівників, п.1 ст.40 КЗпП України ОСОБА_1 , секретаря керівника з 03 червня 2020 року. З наказом №210-ос від 29.05.2020 ОСОБА_1 ознайомлена 03.06.2020, про що свідчить її особистий підпис у наказі (а.с. 17, 18).

Таким чином, під час видачі наказу Відповідачем було дотримано вимоги ч.І ст.49-2 КЗпП України,

Згідно повідомлення від 14.08.2020 року Управління Держпраці у Рівненській області, за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 наказом Управління Держпраці у Рівненській області 21.07.2020 року № 589 було призначене інспекційне відвідування КНП «Дубенська міська лікарня». В ході інспекційного відвідування було встановлено, що повідомлення про наступне вивільнення було датоване 28.03.2020 року за вих. № 242/01-12 з яким ОСОБА_1 не була ознайомлена. Згідно фіскального чеку № 3560300900301 від 01.04.2020 року повідомлення їй направили поштою. Згідно платіжних доручень виплата розрахунку при звільненні була проведена 04 червня 2020 року, чим порушено ч. 1 ст. 116 КЗпП України, яка передбачає виплату всіх належних сум в день звільнення працівника. Крім того, інспекційним відвідуванням зафіксовано порушення вимог ч. 3 ст. 492 КЗпП України, а саме - у зв`язку із звільненням та змінами в організації виробництва і праці власником або уповноваженим органом ОСОБА_1 не запропоновано іншу роботу на тому ж підприємстві, установі, організації. За результатами перевірки складено акт, директору лікарні вручено припис для усунення виявлених порушень (а.с. 19).

Відповідно до інформації Управління Держпраці у Рівненській області №01-10/6859 від 27.10.2020, інспекційним відвідуванням виконання припису встановлено не усунення порушень зазначених у приписі, про що складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 188-6 КУпАП та матеріали направлені на розгляд щодо накладення штрафу відповідно до ст. 265 КЗпП (а.с. 69-76).

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 14.01.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі №460/159/21 за позовом Комунального некомерційного підприємства "Дубенська міська лікарня" Дубенської міської ради до Управління Держпраці у Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення (а.с. 47).

Звільнення за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу. Тому відповідно до ч. 3 ст. 492 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення роботодавець пропонує працівникові іншу роботу за її наявності.

Відповідно до постанови ВС від 06.05.2020 у справі № 487/2191/17 при звільненні працівника у зв`язку зі скороченням штату роботодавець зобов`язаний йому запропонувати всі вакансії, що відповідають вимогам посади чи роботи за відповідною професією чи спеціальністю, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо, які існують на підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

При скороченні чисельності або штату працівників переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою продуктивністю праці і кваліфікацією (ч. 1 ст. 42 КЗпП України). Проте воно враховується лише у випадку скорочення однорідних професій чи посад, на чому наголосив Верховний Суд у постанові від 13.12.2018 р. по справі № 577/256/18. Право визначати рівень кваліфікації і продуктивності належить роботодавцю.

Згідно інформації Дубенської міськрайонної філії Рівненського обласного центру зайнятості №21-1911 від 01.09.2020, КНП "Дубенська міська лікарня" в період з 01 квітня по 01 червня 2020 року включно інформувало Дубенську міськрайонну філію Рівненського обласного центру зайнятості та подавало звітність форми № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" відповідно до пункту 4 частини 3 статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" та Порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Мінсоцполітики від 31.05.2013 року № 316. За вказаний проміжок часу було подано інформацію про 15 вакансій (а.с. 22).

Серед вакансій були сестра-господиня та машиніст із прання та ремонту спецодягу, кваліфікаційні вимоги за якими, як зазначає позивачка, є нижчими, аніж її освітньо-кваліфікаційний рівень, тому вона могла їх зайняти.

ОСОБА_1 має повну вищу освіту за спеціальністю "Документознавство та інформаційна діяльність", про що свідчить диплом спеціаліста Луцького інституту розвитку людини вищого навчального закладу "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" від 30.06.2010 (а.с. 25-27).

Кваліфікаційні вимоги до професії сестри господині зазначені у п.2 розділу "Технічні працівники” "Довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 78. Охорона здоров`я": Повна або базова загальна середня освіта та підготовка на робочому місці. Без вимог до стажу роботи.

Кваліфікаційні вимоги до професії машиніст із прання та ремонту спецодягу зазначені у п.81 Розділу “Кваліфікаційні характеристики. Робітники" “Випуску 1 Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників кваліфікаційні вимоги: Повна загальна середня освіта та професійна підготовка на виробництві, без вимог до стажу роботи.

Зі змісту кваліфікаційних вимог до зазначених посад слідує, що працівник, який призначається на ці посади повинен пройти підготовку на робочому місці та професійну підготовку на виробництві, відповідно.

Згідно п.п.1,2 та 3 ст.6 Закону України “Про професійний розвиток працівників" організація професійного навчання працівників здійснюється роботодавцями з урахуванням потреб власної господарської або іншої діяльності відповідно до вимог законодавства. Професійне навчання працівників здійснюється безпосередньо у роботодавця та на договірній основі у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, на підприємствах, в установах або організаціях. Роботодавець може утворити окремий підрозділ з питань професійного навчання працівників або покласти функції з організації такого навчання на відповідних фахівців.

Відповідно до п. 2 ст.7 зазначеного вище закону професійне навчання працівників за робітничими професіями забезпечується шляхом індивідуального навчання, що передбачає навчання на робочому місці під керівництвом кваліфікованих робітників - інструкторів виробничого навчання.

Згідно штатного розпису у КНП “Дубенська міська лікарня” відсутня посада інструктора виробничого навчання, тому, як зазначає представник відповідача, вони не могли забезпечити проведення навчання ОСОБА_1 згідно планів навчання цих професій, а без проведення такого навчання вона не могла виконувати обов`язки сестри господині та машиніст із прання та ремонту спецодягу, тому ці посади їй не пропонувались (а.с. 140-173).

Зважаючи на наведене, порушень вимог ч.2 ст.49-2 КЗпП України з боку відповідача під час звільнення ОСОБА_1 допущено не було.

Разом з тим, у відзиві на позов відповідач просить, поряд з безпідставністю позовних вимог, відмовити у задоволенні позову у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Отже, вбачається, що спір про поновлення на роботі працівника вирішується виключно судом, а не роботодавцем за винятком спорів працівників, вказаних у частині третій статті 221 і статті 222 цього Кодексу. Строк звернення працівника до суду з такими вимогами про поновлення на роботі згідно ст. 233 КЗпП України визначено в один місяць з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки, тоді як позивачка з даним позовом звернулась до суду 14.09.2020 року, коли звільнення та відповідно вручення наказу про звільнення відбулося 03.06.2020 року. Тобто, позивачка пропустила передбачений КЗпП України строк звернення до суду з позовом про поновлення його на роботі.

Про поновлення такого строку судом згідно ст. 234 КЗпП України сторона позивача не зверталася.

Відповідно до положень частин 3, 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При цьому відмовити в позові через пропуск без поважних причин строку звернення до суду можливо лише в тому разі, коли позов є обґрунтованим. У разі безпідставності позовних вимог при пропуску строку звернення до суду в позові належить відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Крім того, відповідно до пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Отже, відмовляючи в задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності, суд має встановити обґрунтованість чи безпідставність позовних вимог, належним чином мотивувати свої висновки. Так, у випадку обґрунтованості позовних вимог суд може відмовити у їх задоволенні у зв`язку з пропуском строку позовної давності. У випадку недоведеності позову суд відмовляє у його задоволенні саме з цих підстав, а не застосовує наслідки пропуску позовної давності.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає, що звільнення позивачки відбулося без порушення її трудових прав, при звільненні ОСОБА_1 був дотриманий порядок, встановлений трудовим законодавством, правових підстав для поновлення позивача на посаді судом не встановлено, адже поновлення може бути застосовано у випадку незаконного звільнення працівника, що не було доведено позивачем достатніми доказами, тому підстав для задоволення позову та поновлення на роботі, не має.

Вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від основних вимог в силу ст.235 КЗпП України пов`язаних з поновленням на роботі, тому не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.4,12,81,141,259,263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Комунального некомерційного підприємства «Дубенська міська лікарня» Дубенської міської ради (місцезнаходження: вул.Львівська, 73, м.Дубно, Рівненської області, код ЄДРПОУ 37624798) про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити за безпідставністю.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до апеляційного суду Рівненської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 09.11.2021.

Суддя: Р.В. Ралець