Вирок № 101013251, 11.11.2021, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/15449/14-к 1-кп/335/36/2021

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2021 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Крамаренко І.А., за участю секретаря судового засідання Деркач А.А., Попової С.М., прокурора Мордовченко К.А., обвинуваченої ОСОБА_1 , захисника – адвоката Войцеховської О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Запоріжжя матеріали кримінального провадження за обвинувальним актом, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014080060004510 від 11.10.2014, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Запоріжжя, громадянки України, має середню освіту, офіційно не працевлаштована, вдова, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,

у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125, ч.ч.1,2 ст.121 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

11 жовтня 2014 року, приблизно о 19 годині 50 хвилин, ОСОБА_1 , знаходячись в під`їзді №1 будинку АДРЕСА_3 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з ОСОБА_2 , у ході конфлікту, діючи умисно, з використанням револьверу промислового виробництва української фірми «ZBROIA» моделі «SNIPE-3» калібру 4 мм заводський номер № НОМЕР_1 , схопила потерпілу за волосся та протягла сходами під`їзду і здійснила один постріл в область лівої ноги останньої, чим спричинила ОСОБА_3 рани в області лівого стегна, обширний крововилив в області лівого стегна, крововиливи та садна в області лівої щоки, в області правої молочної залози, крововиливи в області верхньої губи, в області підборіддя, садна в області чола, які згідно висновків судово-медичних експертиз №5338 від 19.12.2014 та №5339д від 19.12.2014, кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.

Крім того, ОСОБА_1 , 11 жовтня 2014 року, приблизно о 20 годині, знаходячись у під`їзді №1 будинку №156 по пр. Леніна (Соборний) у м. Запоріжжі, у ході конфлікту з ОСОБА_2 , здійснила два постріли з револьверу промислового виробництва української фірми «ZBROIA» моделі «SNIPE-3» калібру 4 мм заводський номер № НОМЕР_1 у напрямку ОСОБА_4 , який у цей час вибіг із квартири, влучивши один раз, та внаслідок таких необережних дій, спричинила останньому одиночне проникаюче сліпе вогнепальне кульове поранення грудної клітини з ушкодженнями шкіри та підшкірної клітчатки, м`яза, кісної частини ребра, пристенечної пліври, біля сердечної сорочки, задньої стінки лівого шлунку серця, міжшлункової перегородки, що обумовило крововтрату, яке має ознаки тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть останнього.

Крім того, 11 жовтня 2014 року, приблизно о 20 годині 10 хвилин, ОСОБА_1 , знаходячись біля під`їзду №1 будинку №156 по пр. Леніна (Соборний) у м. Запоріжжі, у ході продовжуваного конфлікту з ОСОБА_2 та у ході конфлікту з ОСОБА_5 , діючи умисно, з використанням револьверу промислового виробництва української фірми «ZBROIA» моделі «SNIPE-3» калібру 4 мм заводський номер № НОМЕР_1 здійснила три постріли у напрямку ОСОБА_5 , два з яких влучили в область грудної клітини та в область паху ОСОБА_5 , чим спричинила останньому проникаюче поранення грудної клітини зліва з ушкодженням серця та розвитком тампонади серця, що кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент спричинення, а також рану спинки статевого члена, яка кваліфікується як легке тілесне ушкодження.

Дослідженням матеріалів кримінального провадження встановлено, що 29.12.2014 прокурором затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 , внесеному до ЄРДР за №12014080060004510 від 11.10.2014 за обвинуваченням за ч.2 ст.15 п.1 ч.2 ст.115, ч.1 ст.115, ч.1 ст.125 КК України.

Ухвалою колегії суддів Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30.12.2014 призначено підготовче судове засідання у вказаному кримінальному провадженні.

Ухвалою колегії суддів Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05.01.2015 призначено вказане кримінальне провадження до судового розгляду.

02.06.2015, у ході судового розгляду, у порядку ст.338 КПК України, прокурором змінено обвинувачення відносно ОСОБА_1 та кваліфіковано дії останньої за ч.1 ст.125 КК України – по відношенню до ОСОБА_3 , за ч.1 ст.121 КК України – по відношенню до ОСОБА_5 , за ч.2 ст.121 КК України – по відношенню до ОСОБА_4 .

Вироком колегії суддів Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17.06.2015, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.119, ч.1 ст.125, ст.128 КК України та на підставі ч.1 ст.70 КК України призначено покарання, із застосуванням ст.ст.75, 76 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 11.11.2015, вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17.06.2015 – залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 22.09.2016, ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 11.11.2015 – скасовано та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 22.02.2017, вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17.06.2015 – скасовано та призначено новий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17.03.2017 у вказаному кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18.05.2017 вказане кримінальне провадження призначено до судового розгляду.

26.07.2018 відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, на підставі закінчення повноважень судді, розпорядження заступника керівника апарату №174 від 26.07.2018, кримінальне провадження передано у провадження судді Крамаренко І.А.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02.11.2018, визнано відсутність необхідності розпочинати спочатку судовий розгляд кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014080060004510 від 11.10.2014, у відношенні ОСОБА_1 , за ч. 1 ст. 125, ч.ч. 1,2 ст. 121 КК України, та здійснювати повторно процесуальні дії, які вже здійснювалися під час судового розгляду до заміни судді, а саме – оголошення обвинувального акту, визначення порядку та обсягу дослідження доказів у кримінальному провадженні, продовживши судовий розгляд.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 , не оспорюючи час, місце, спосіб, мотив і мету, форму вини щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України – по відношенню до ОСОБА_2 , винною в обвинуваченні визнала себе повністю, розкаялася. Не оспорюючи фактичні обставини своїх дій, які призвели до нанесення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_5 та тяжких тілесних ушкоджень, внаслідок яких настала смерть ОСОБА_4 , не погодилась із кваліфікацією інкримінованих їй злочинів, оскільки умислу не мала. Пояснила, що після виниклого попередньо конфлікту з ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , вона 11.10.2014 у вечірній час прийшла зі своїм чоловіком ОСОБА_6 до будинку останніх з метою з`ясування стосунків. Перебуваючи у під`їзді, на площадці перед квартирою потерпілих, після того як двері відчинила ОСОБА_2 , яка, будучи у стані алкогольного сп`яніння, одразу почала ображати ОСОБА_1 , яка схватила останню за кофтину та потягнула вниз по сходинках. З метою припинення лайки зі сторони потерпілої, ОСОБА_1 дістала із своєї сумочки, яка висіла на поясі через плече, пістолет щоб налякати ОСОБА_2 та у ході боротьби випадково здійснила постріл. Спочатку не зрозуміла, що попала, оскільки поведінка потерпілої на те не вказувала, не було ні крові, ні інших слідів. У цей час, із квартири вибіг ОСОБА_4 , у бік якого ОСОБА_1 здійснила кілька пострілів. Після чого ОСОБА_4 більше не бачила. У цей же час її чоловік, який знаходився біля квартири, застосував по останнім сльозогінний газ, розпиливши його з балона, що приніс з собою. У подальшому конфлікт між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 продовжився на вулиці біля під`їзду вказаного будинку, куди вийшов ОСОБА_5 із битою у руках. Вона попередила, щоб він не підходив до неї, але ОСОБА_5 наближався до неї і погрожував, та вона здійснила кілька пострілів у його бік, після чого ОСОБА_5 впустив биту та наблизився до своєї дружини. У цей час, ОСОБА_6 підняв биту та вони попрямували через двори додому. ОСОБА_5 навздогін ще вимагав повернути биту, на що ОСОБА_6 відповів, що забере її до завтра, а завтра вони розберуться.

Також, пояснила, що пістолет придбала десь за півроку до вказаних подій, оскільки працювала продавцем на ринку та фактично кожного дня увечері сама поверталася додому із грошовими коштами. Пістолет завжди зберігався в її сумочці, з якою вона ходила. Пістолет було придбано лише для залякування з метою захисту, та оскільки у нього відсутні властивості, які можуть при його використанні нанести тяжкі тілесні ушкодження. Також зазначила, що ОСОБА_4 взагалі не знала, жодних відноси з ним не мала.

При цьому, зазначила, що напередодні цих подій, у неї із ОСОБА_5 та ОСОБА_3 стався конфлікт, який супроводжувався словесною перепалкою, зокрема, і через зловживання алкогольними напоями та втягування у це її чоловіка. З усіх сторін конфлікту використовувалися нецензурні слова, образи та погрози. Про вказаний конфлікт, ОСОБА_1 розповіла все чоловікові, після чого вона разом із своїм чоловіком ОСОБА_6 пішли до квартири ОСОБА_7 для з`ясування стосунків.

Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_8 , пояснила, що у жовтні 2014 році (день не пам`ятає), до квартири в якій перебували також ОСОБА_5 і ОСОБА_4 , прийшла ОСОБА_1 та її чоловік. Після того, як відкрила вхідні двері, між потерпілою та ОСОБА_1 виник словесний конфлікт. Подальші події погано пам`ятає. Пам`ятає те, що відчула, печію на обличчі, зігнулася і в цей момент ОСОБА_1 схватила її та потягнула вниз по сходах. Перебуваючи у такому стані, у під`їзді вона чула декілька хлопків, схожих на постріли. Про те, що у неї вистрілили з пістолета, потерпіла зрозуміла лише згодом, коли піднялася у квартиру, по слідах крові на брюках. У момент пострілу нічого не відчула. Коли повернулася у квартиру, то побачила що ОСОБА_5 лежав у коридорі та ОСОБА_4 лежав у ванній кімнаті, які перебували без свідомості, у зв`язку з чим викликала швидку допомогу. Зазначила, що жодних претензій матеріального або морального характеру до ОСОБА_1 не має. Також, пояснила, що на той час між ОСОБА_1 та її чоловіком ОСОБА_5 був конфлікт. Інші події, які відбувалися у той день не пам`ятає, хто здійснював постріли не бачила, у раках ОСОБА_1 бачила предмет схожий на пістолет.

Допитаний у судовому засідання потерпілий ОСОБА_5 , пояснив що 11.10.2014 він разом із ОСОБА_4 перебували у нього вдома та вживали настоянку глоду. У цей час, почув голос ОСОБА_6 через балкон та жестом вказав йому підніматися. Коли у двері подзвонили, та посперечавшись із дружиною, вказав їй самій прийняти рішення по ОСОБА_6 . Після того як дружина вийшла у коридор, почув як ОСОБА_9 свариться із ОСОБА_1 , а потім почули постріли. На що ОСОБА_4 , який був ближче до виходу з кухні і ближче до вхідних дверей, побіг у під`їзд, а він побіг в кімнату за битою, та також побіг у під`їзд. Оскільки у під`їзді було розпилено сльозоточивий газ, та почали пекти очі, він повернувся у квартиру. У подальшому із битою пішов на вулиці, де сварилися ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Він замахнувся битою та пішов назустріч ОСОБА_1 , яка у цей час у нього вистрілила. Потім, він забрав свою дружину, та вони піднялися до квартири, а ОСОБА_1 із чоловіком також пішли. У квартирі втратив свідомість та прийшов до тями вже у лікарні. Про те, що ОСОБА_4 помер дізнався від своєї дружини, будучі у лікарні. Зазначив, що у той день перебував у стані сильного алкогольного сп`яніння, а тому багато чого не пам`ятає, а також з того часу сплив тривалий час. Крім того, підтвердив, що у нього із ОСОБА_1 був конфлікт у той період часу.

Також пояснив, що ОСОБА_1 повністю оплатила його лікування, будь яких претензій матеріального або морального характеру не має. Просив суд суворо не карати обвинувачену.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 (чоловік ОСОБА_1 ), надав показання, які в цілому відповідають показанням його дружини ОСОБА_1 , щодо обставин, які передували конфлікту у під`їзді будинку, де проживає сім`я ОСОБА_7 . Зазначив, що тривалий час знайомий із ОСОБА_10 та його дружиною ОСОБА_9 , знав і ОСОБА_11 , періодично з якими зустрічався і разом з ними розпивав спиртні напої. Свідок підтвердив обставини придбання пістолету його дружиною та те, що пістолет, як правило, завжди був при ній. До подій 11.10.2014 вона його не застосовувала, з нього не стріляла. Один раз він з власного інтересу зробив три постріли не виходячи з власної квартири, - через вікно, оскільки читав в інтернеті та знав, що дана зброя не може завдати людині шкоди, дальність польоту кулі невелика.

Пояснив, що після того, як в під`їзд вийшла ОСОБА_9 вона зразу вдалася до крику та пішла на ОСОБА_1 , він не вмішувався, оскільки прийшов поспілкуватися з ОСОБА_12 . Між його дружиною та ОСОБА_9 зав`язалася штовханина і вони змістилися по сходах вниз у напрямку до виходу з під`їзду. В цей же час, з квартири вибіг ОСОБА_4 за ним ОСОБА_5 з битою. Він намагався не пустити їх вниз, а в подальшому застосував по них сльозогінний газ, розпиливши його з балону, що мав при собі, і сам же від газу і постраждав, поки витирав очі бачив що ОСОБА_4 після розпилення піднявся вверх по сходах, а ОСОБА_5 побіг у квартиру.

За час подій ОСОБА_13 на вулицю не виходив, куди він дівся після розпилення газу – не пам`ятає. Свідок чув постріли, бачив як його дружина стріляла, пістолет весь час перебував у неї, він його до рук не брав, в інших учасників зброї в руках не було.

Допитані у судовому свідки: ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , які є сусідами, чогось особливого не пригадали, очевидцями події не були.

У судовому засідання було допитано експерта ОСОБА_16 , який здійснював огляд трупа та проводив судово-медичну експертизу трупа ОСОБА_4 (висновок №3820 від 12.10.2014), результати висновків якої підтримав та пояснив, що смерть ОСОБА_4 , який у момент смерті знаходився у стані алкогольного сп`яніння, наступила 11.10.2014 о 21-58 год. від одиночного проникаючого сліпого вогнепального кульового поранення грудної клітини з пошкодженням серця, що викликало крововтрату, яка у даному випадку і стала безпосередньою причиною смерті. З серця було вилучено травмуючий предмет – металевий, сірого кольору, сферичної форми, розмірами 0,5х0,3 см.

Допитаний у судовому засіданні експерт ОСОБА_17 , який проводив судову балістичну експертизу (висновок №491-ЗТ, №492-ЗТ від 22.12.2014), результати висновків яких підтримав та пояснив, що зброя сертифікована як тренувальна та не віднесена до вогнепальної зброї, оскільки при викиданні снаряду з каналу ствола не використовується порох, у даному випадку лише капсульний заряд. Дану зброю може придбати кожен бажаючий, заборон на її носіння законодавцем не встановлено. Звичайно, при влучанні у життєвозначущі органи можуть наставати тяжкі наслідки, оскільки кулька розвиває середню швидкість у 74 м/с на відстані одного метра від дульного зрізу пістолета.

За епізодом нанесення легких тілесних ушкоджень (ч.1 ст.125 КК України) по відношенню до ОСОБА_2 , окрім показів обвинуваченої, яка не оспорює фактичних обставин подій відносно останньої, показів потерпілої ОСОБА_2 , свідка ОСОБА_6 , у судовому засіданні досліджено письмові докази, а саме.

Згідно висновків судово-медичних експертиз №5338 та №5339д від 19.12.2014 (т.1 а.к.п.106-109), встановлено, що рани в області лівого стегна, обширний крововилив в області лівого стегна, крововиливи та садна в області лівої щоки, в області правої молочної залози, крововиливи в області верхньої губи, в області підборіддя, садна в області чола у ОСОБА_2 кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.

За таких обставин, судом встановлені обставини скоєння кримінального правопорушення, досліджені докази, що є у справі і суд вважає що факт вчинення даного кримінального правопорушення за наведених у вироку обставинах знайшов підтвердження у судовому засіданні.

Відтак, враховуючи у сукупності все вищевикладене, суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_1 , за вказаним епізодом, слід кваліфікувати за ч.1 ст.125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.

За епізодом по відношенню до ОСОБА_5 (ч.1 ст.121 КК України), та за епізодом по відношенню до ОСОБА_4 (ч.2 ст.121 КК України), окрім показів обвинуваченої, потерпілих, свідка, експертів, у судовому засіданні досліджено письмові докази, а саме.

Протоколом огляду місця події, з доданими фототаблицями (т.1 а.к.п.55-65), зафіксовані сліди речовини бурого кольору на сходах між квартирою та виходом з під`їзду та на площадці перед квартирою АДРЕСА_4 . При цьому загальний порядок у квартирі не порушений, слідів боротьби у ній не виявлено.

Відповідно до протоколу огляду трупа від 12.10.2014, з доданими фототаблицями (т.1 а.к.п.66-75), та висновку експерта №3820 від 12.11.2014 (т.1 а.к.п.92-97) встановлено, що смерть ОСОБА_4 , який в момент смерті знаходився у стані алкогольного сп`яніння, наступила 11.10.2014 о 21-58 год. від одиночного проникаючого сліпого вогнепального кульового поранення грудної клітини з пошкодженням серця, що викликало крововтрату, яка в даному випадку і стала безпосередньою причиною смерті. З серця було вилучено травмуючий предмет – металевий, сірого кольору, сферичної форми, розмірами 0,5х0,3 см.

Відповідно до протоколу слідчого експерименту від 16.12.2014, з доданим відеозаписом, який визнано речовим доказом згідно постанови слідчого від 17.12.2014 (т.1а.к.п.76-82), та відтворено у судовому засіданні, встановлено, що потерпілий ОСОБА_5 відтворив обстановку, яка супроводжувала події 11.10.2014, тут же пояснював, що чув два постріли, що лунали з під`їзду, куди вийшов ОСОБА_4 .

Відповідно до протоколу слідчого експерименту від 16.12.2014, з доданим відеозаписом, який визнано речовим доказом згідно постанови слідчого від 17.12.2014 (т.1 а.к.п.83-89), та відтворено у судовому засіданні, встановлено, що потерпіла ОСОБА_2 відтворила обстановку, що відбувалася у під`їзді, зокрема, вказала, що вийшовши після дзвінка у під`їзд, бачила ОСОБА_6 біля дверей, який у подальшому розпилював сльозогінний газ, та бачила ОСОБА_1 перед собою у напрямку до виходу з під`їзду, у якої був предмет, схожий на пістолет. Потерпіла чула звуки схожі на постріли у під`їзді та на вулиці перед ним. Коли все закінчилося та вона повернулася до квартири, побачила ноги ОСОБА_4 які виглядали з ванної кімнати, підійшовши до нього, побачила, що він був без свідомості. Потерпіла відразу викликала швидку, яка приїхала доволі швидко, в межах 5-ти хвилин, виклик здійснено о 20-57 год. Швидка забрала ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , який також був без свідомості у квартирі.

Висновком експерта №492-ЗТ від 22.12.2014 (т.1 а.к.п.119-122), встановлено, що револьвер, що вилучений у ОСОБА_1 12.10.2014, відноситься до револьверів для тренувальної стрільби поза спеціальних приміщень і майданчиків (тирів і стрільбищ), пістолет промислового виробництва української фірми «ZBROIA», моделі «SNIPE-3» калібру 4 мм, заводський номер НОМЕР_1 та вогнепальною зброєю не є, придатний для стрільби, будь-яких змін у його конструкції не виявлено.

Відповідно до висновків експерта №4692 та №5334д (т.1 а.к.п.98-105), встановлено, що потерпілому ОСОБА_5 були завдані тілесні ушкодження у виді проникаючого поранення грудної клітини зліва з ушкодженням серця та розвитком тампонади серця, що кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент спричинення, а також рану спинки статевого члена, яке кваліфікується як легке тілесне ушкодження.

З відповіді головного лікаря КУ «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги м. Запоріжжя» від 18.12.2014 (т.1 а.к.п.194) вбачається, що ОСОБА_5 перебував у стані алкогольного сп`яніння (етанол крові 11.10.2014 - 2,17 проміле), при ревізії каналу рани (грудної клітини та статевого члена) чужорідних тіл не виявлено.

Аналіз висновків експертиз, досліджених у судовому засіданні, дає суду достатні підстави для встановлення механізму, характеру, способу нанесення тілесних ушкоджень потерпілим, ступеню тяжкості тілесних ушкоджень (легкі та тяжкі тілесні ушкодження) по відношенню до потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , та тяжкість тілесних ушкоджень, які призвели до настання смерті ОСОБА_4 .

Оцінюючи показання потерпілих, свідка, експертів, суд вважає, що вони послідовні, логічні, істотних суперечностей не мають, узгоджуються з іншими доказами у провадженні і у суду немає підстав сумніватися в їх достовірності та підтверджують обставини, які підлягають доказуванню по даному кримінальному провадженню. Неточності, які мали місце в показаннях свідка та потерпілих, не дискредитують їх і пояснюються тим, що події сприймалися і запам`ятовувалися ними суб`єктивно і з часу подій пройшов значний проміжок часу.

Оцінюючи письмові докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку із показаннями потерпілих, свідка, експертів суд вважає, що вищезазначені докази відповідають вимогам передбаченим ст.ст. 85-87 КПК України і в повному обсязі доводять вину обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), за наведених у вироку обставин.

За таких обставин, судом встановлені всі обставини скоєння злочинів, досліджені всі докази, що є у справі і суд вважає що факт вчинення даних кримінальних правопорушень (злочинів) за наведених у вироку обставинах знайшов підтвердження у судовому засіданні.

Відтак, враховуючи у сукупності все вищевикладене відносно потерпілого ОСОБА_5 , суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_1 , за цим епізодом, слід кваліфікувати за ч.1 ст.121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження.

Доводи сторони захисту щодо того, що вказані дії обвинуваченої є необережними, та те, що ОСОБА_1 не мала умислу на нанесення ОСОБА_5 тяжких тілесних ушкоджень, є безпідставними та спростовуються дослідженими у судовому засіданні доказами.

Як встановлено судом, зокрема показаннями самої обвинуваченої, потерпілих, свідків, у ОСОБА_1 з ОСОБА_5 був тривалий конфлікт та саме для з`ясування стосунків з останнім вона разом із чоловіком прийшли до квартири ОСОБА_7 , маючи при собі зброю, яку хоч і не використовувала раніше та не мала навиків використання, але застосувала у ході вказаного конфлікту, здійснивши декілька пострілів у бік ОСОБА_5 .

Отже, невизнання стороною захисту кваліфікації вчинення вказаного кримінального правопорушення, суд розцінює як обраний спосіб захисту.

Разом з тим, суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_1 , які кваліфіковано за за ч.2 ст.121 КК України – по відношенню до потерпілого ОСОБА_4 , необхідно перекваліфікувати на ч.1 ст.119 КК України, виходячи з наступного.

Верховний Суд у постанові від 15 серпня 2019 року по справі №750/3256/17 зазначив, що за нормативним визначенням умисне тяжке тілесне ушкодження (ст. 121 КК України) з об`єктивної сторони характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на здоров`я іншої людини, наслідками у вигляді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень та причинним зв`язком між указаним діянням та наслідками, а із суб`єктивної сторони ? умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти тяжкої шкоди здоров`ю потерпілого, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання (ст. 24 КК України). Кримінальна відповідальність за ч. 2 ст. 121 КК України настає за умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого. Коли особа, яка позбавила потерпілого життя чи заподіяла йому тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своїх дій чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення (злочинна самовпевненість) або ж не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була й могла їх передбачити (злочинна недбалість), її дії залежно від наслідків слід розглядати як убивство через необережність чи заподіяння необережного тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження і кваліфікувати за ст. 119 КК України чи ст. 128 КК України. Отже, розмежування умисного протиправного заподіяння тяжких тілесних ушкоджень іншій людині, що спричинило її смерть (ч. 2 ст. 121 КК України), і вбивство, вчинене через необережність (ч. 1 ст. 119 КК України), здійснюється як за об`єктивною, так і за суб`єктивною сторонами цих злочинів.

Мотивом зміни судом обвинувачення з ч.2 ст.121 КК України на ч.1 ст.119 КК України є те, що тяжке тілесне ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого ОСОБА_4 , було не безпосереднім наслідком заподіяного обвинуваченою ОСОБА_1 тілесного ушкодження, яке потягнуло настання смерті, а результатом пострілів, які нею були здійснені при обставинах, зокрема: у ході конфлікту та боротьби з потерпілою ОСОБА_2 ; у зв`язку з відсутністю навиків у користуванні зброєю, враховуючи встановлені характеристики цієї зброї, мету її придбання та невикористання раніше; спосіб здійснення пострілів, які не були прицільними, чого обвинувачена хоча і не передбачала, але повинна була і могла передбачити, тобто діяла необережно.

Так, із показань обвинуваченої та потерпілих, встановлено, що розвиток вказаних подій, які у результаті потягнули за собою тяжкі наслідки для ОСОБА_4 , розпочався з конфлікту ОСОБА_1 із ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , у якому ОСОБА_4 участі не приймав, а вибіг у під`їзд лише після того, як почув постріли та намагався втрутитись. У цей час, ОСОБА_1 , перебуваючи у стані конфлікту, маючи у своєму розпорядженні зброю, якою фактично не мала навиків користування, та усвідомлюючи те, що її використання не призведе до тяжких наслідків, хоча повинна була і могла передбачити настання негативних наслідків, зреагувавши на появу ОСОБА_4 та сприймаючи його дії як небезпеку, почала вчиняти необережні дії шляхом неприцільних пострілів у бік останнього, що у сукупності свідчить про необережні дії з її боку та відсутність умислу на завдання тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_4 .

При цьому суд враховує, що обвинувачена ОСОБА_1 не була з знайома з потерпілим ОСОБА_4 , не спілкувалася з ним, бачила його вперше, що дає сує суду достатньо підстав для висновку про відсутність умислу на завдання потерпілому будь-яких тілесних ушкоджень чи смерті.

Обвинувачена маючи при собі, та використовуючи тренувальну зброю, безумовно передбачала, що внаслідок її дій можуть настати суспільно-небезпечні наслідки, але легковажно розраховувала на їх відвернення. Стріляла не прицільно, не для того, щоб поранити чи зупинити потерпілого, а щоб самим пострілом налякати останнього.

Психічне ставлення обвинуваченої до вчиненого, характерне для необережної форми вини – злочинної самовпевненості. Обвинувачена через свою необережність позбавила потерпілого життя, чим вчинила злочин, передбачений ч.1 ст.119 КК України, і судовим розглядом встановлено винність ОСОБА_1 , за вчинення якого вона підлягає покаранню.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що умисел обвинуваченої на спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_4 не доведений.

Своїми необережними діями ОСОБА_1 вчинила злочин, передбачений ч.1 ст.119 КК України, як вбивство, вчинене через необережність відносно ОСОБА_4 .

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_1 , суд враховує, що відповідно до статей 3 і 27 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.

Також, при призначенні покарання обвинуваченій по даній справі, суд суворо дотримується принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що метою покарання засудженого є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових злочинів та враховує обставини кримінального правопорушення, його наслідки, характер та ступінь участі обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, ступінь його тяжкості, дані про особу винного, обставини, які пом`якшують та обтяжують його покарання.

Призначаючи обвинуваченій покарання, суд враховує тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, які класифікуються як злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості та тяжкий злочин, дані про її особу, яка позитивно характеризується, офіційно не працевлаштована, вдова, на її утримання перебуває мати похилого віку, має відповідне захворювання (органів слуху), яке потребує постійного лікування, не перебуває на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра, раніше не судима, відношення обвинуваченої до вчиненого, відсутність матеріальних претензій з боку потерпілих, оскільки відшкодована обвинуваченою повністю, думка потерпілих щодо призначення не суворого покарання.

Обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_1 , згідно ст. 66 КК України є щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_1 , згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на те, що головною метою покарання є виховання та соціальна реабілітація винного, також що при призначенні покарання має бути застосований принцип гуманізації відповідальності з врахуванням засад закріплених у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню згідно зі ст.9 Конституції України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», враховуючи характеризуючи дані особи винного, суд приходить до висновку про призначення обвинуваченій покарання у межах санкції статей у вигляді позбавлення волі і громадських робіт.

Суд, приймаючи до уваги вищевикладене, конкретні обставини вчинення кримінальних правопорушень, зокрема поведінку потерпілих при вищевказаних подіях, яка також спонукала до виникнення конфлікту між обвинуваченою та потерпілими, вважає, що забезпечити виправлення ОСОБА_1 можливо без реального відбування нею покарання, але в умовах контролю за її поведінкою та виконанням покладених на неї обов`язків протягом іспитового строку, який сам втілює в собі погрозу реального відбування призначеного покарання у разі невиконання обвинуваченою умов випробування, що є необхідним і достатнім обмеженням прав і свобод обвинуваченої і достатнім для її виправлення та попередження скоєння нових злочинів.

Разом з тим, згідно з приписами ч. 1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ст. 44 КК України особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст.49 КК України визначено: строки давності з огляду на тяжкість вчиненого злочину, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення від кримінальної відповідальності; обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення та переривання.

Строк давності - це передбачений ст.49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення злочину і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності.

Таким чином згідно приписів вказаної статті особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання чинності вироком суду законної сили минули встановлені законом строки, обчислення яких призупиняється в разі ухилення особи, яка вчинила злочин від слідства та суду та переривається у випадку скоєння зазначеною особою нового злочину.

Відповідно до ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули строки, передбачені у цій статті (за тяжкістю ч.1 ст.119 КК України – 5 років; за тяжкістю ч.1 ст.125 КК України – 2 роки).

ОСОБА_1 вчинила дані кримінальні правопорушення 11 жовтня 2014 року, від явки до органів слідства, прокурора та суду не ухилялася та не переховувалася, а строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за злочини не зупинявся та не переривався. Тобто, вищенаведені обставини свідчать, що строк притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності закінчився.

Отже враховуючи викладене, суд вважає за необхідне визнати ОСОБА_1 винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.119, ч.1 ст.125 КК України, призначити покарання, та звільнити від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.

При цьому, судом встановлено, що обвинувачена ОСОБА_1 перебувала під вартою з 12 жовтня 2014 року по 17 червня 2015 року, у зв`язку з чим, суд вважає за необхідне зарахувати обвинуваченій період попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, відповідно до положень ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону №838-VIII.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі №663/537/17.

Судові витрати відсутні. Цивільний позов не заявлено. Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 у ході розгляду кримінального провадження не обирався.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 100, 366-371, 373-376, 395, 532 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватою у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.119, ч.1 ст.121, ч.1 ст.125 КК України та призначити їй покарання:

- за ч.1 ст.119 КК України - у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років, звільнивши ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення вказаного кримінального правопорушення (злочину), у зв`язку з закінченням строків давності;

- за ч.1 ст.125 КК України – у вигляді 100 годин громадських робіт, звільнивши ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення вказаного кримінального правопорушення (кримінального проступку), у зв`язку з закінченням строків давності;

- за ч.1 ст.121 КК України – у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ст.ст. 75,76 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, якщо вона протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на неї наступні обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Зарахувати ОСОБА_1 у строк відбування покарання час перебування її під вартою з 12 жовтня 2014 року по 17 червня 2015 року, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, на підставі ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону №838-VIII від 26 листопада 2015 року.

Речові докази:

- лазерні диски DVD-R з відеозаписами слідчих експериментів, які долучено до матеріалів кримінального провадження - залишити у матеріалах кримінального провадження ЄУН 335/15449/14-к;

- пістолет промислового виробництва української фірми «ZBROIA», моделі «SNIPE-3» калібру 4 мм, заводський номер НОМЕР_1 , 9 гільз, 1 фрагмент металу, два поліетиленові файли з біологічними зразками ОСОБА_3 , биту та особисті речі ОСОБА_4 , що зберігаються в Орджонікідзевському РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області (ВП №1 ЗРУП ГУНП України в Запорізькій області) – знищити;

- особисті речі ОСОБА_18 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , що згідно постанови слідчого від 25.12.2014 зберігаються в Орджонікідзевському РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області (ВП №1 ЗРУП ГУНП України в Запорізькій області) - повернути останнім за належністю.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається учасникам судового провадження. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя І.А. Крамаренко