Рішення № 100999028, 10.11.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

10 листопада 2021 року м. Рівне №460/12138/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринця Д.Є.

розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом

ОСОБА_1 доДубенський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дубенському районі Рівненської області Західне міжрегуональне управління міністерства юстиції (м. Львів) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду звернулась громадянка ОСОБА_1 з позовом до Дубенського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Дубенському районі Рівненської області Західне міжрегіональне управління міністерства юстиції (м.Львів) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинення певних дій.

Позовна заява обґрунтована тим, що в червні 2021 року позивачем були виявлені невідповідності в актовому записі про укладення шлюбу №2139 від 04.08.2018р. видане Львівським міським відділом ДРАЦС ГТУЮ в Львівській області, а саме неправильне написання прізвище нареченої після укладення державної реєстрації шлюбу " ОСОБА_1 " замість правильного " ОСОБА_1 ". Проте згідно з свідоцтвом про укладення шлюбу №90 від 25.03.2021р. (в якому зазначено дата і місце укладання шлюбу - 04.08.2018р., Україна), виданого відділом РАЦС Зейтінбурну/Стамбул, після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище " ОСОБА_1 ". Аналогічне прізвище " ОСОБА_1 " зазначено і в паспорті громадянина України на ім`я ОСОБА_1 ID-НОМЕР_1 виданого 5616. У зв`язку з невідповідністю відомостей в актовому записі і для встановлення відповідності прізвища у всіх документах 15.06.2021р. позивачка звернулася до відповідача із заявою про внесення змін до актового запису про укладення шлюбу №2139 від 04.08.2018р. про зміну прізвища нареченої після державної реєстрації шлюбу з " ОСОБА_1 " на " ОСОБА_1 ". Однак відповідач прийняв рішення №1112/232/0/23.1.03.17 від 19.06.2021р., яким безпідставно відмовив у внесенні відповідних змін до актового запису. позивачка не погоджується з висновком відповідача і вважає, що він є необґрунтованим і безпідставним з огляду на наступне.

Ухвалою суду від 06.09.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

На виконання вимог вказаної ухвали, Дубенським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Дубенському районі Рівненської області Західне міжрегіональне управління міністерства юстиції (м.Львів) 30.09.21 року подано до суду відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на правомірність своїх рішень та неможливість задоволення заяви про внесення змін до актового запису. Просить в задоволенні позову відмовити.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи та з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.

Судом встановлено, що з свідоцтвом про укладення шлюбу №90 від 25.03.2021р., виданого відділом РАЦС Зейтінбурну/Стамбул, після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище " ОСОБА_1 ". Аналогічне прізвище " ОСОБА_1 " зазначено і в паспорті громадянина України на ім`я ОСОБА_1 ID-НОМЕР_1 виданого 5616. В актовому записі про укладення шлюбу №2139 від 04.08.2018р. видане Львівським міським відділом ДРАЦС ГТУЮ в Львівській області існує невідповідність даних, а саме неправильно зазначено прізвище нареченої після укладення державної реєстрації шлюбу " ОСОБА_1 " замість правильного " ОСОБА_1 ".

Тобто, у всіх документах позивачки, які подано до суду, зазначено прізвище " ОСОБА_1 ", а лише в свідоцтві про шлюб допущено помилку при видачі і зазначено " ОСОБА_1 ".

У зв`язку з невідповідністю відомостей в актовому записі позивач звернувся до відповідача із заявою про внесення змін до актового запису про укладення шлюбу №2139 від 04.08.2018р про зміну прізвища нареченої після державної реєстрації шлюбу з " ОСОБА_1 " на " ОСОБА_1 ".

Однак відповідач прийняв рішення №1112/232/0/23.1.03.17 від 19.06.2021р., яким відмовлено у внесенні змін до вказаного актового запису. У зв`язку з такою відмовою позивач звернувся до суду.

До спірних правовідносин суд застосовує наступні правові норми.

Відносини, пов`язані з проведенням державної реєстрації актів цивільного стану, внесенням до актових записів цивільного стану змін, їх поновленням і анулюванням, визначення засад діяльності органів державної реєстрації актів цивільного стану регулюються положеннями Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" від 01.07.2010 року №2398-VI (далі Закон №2398-VІ). Відповідно до ст.2,3 Закону №2398-VI актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків. Державній реєстрації відповідно до цього Закону підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Державна реєстрація актів цивільного стану у встановлених законом випадках є обов`язковою. Відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та Єдиного державного демографічного реєстру в обсязі, визначеному Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус". Згідно ч.1 ст.4, ч.1 ст.6 Закону №2398-VІ органами державної реєстрації актів цивільного стану є: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану; відділи державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану); виконавчі органи сільських, селищних і міських (крім міст обласного значення) рад. Відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.

Таким чином, до компетенції відповідача законодавством віднесено вирішення питань з приводу яких виник спір.

Статтею 22 Закону №2398-VІ передбачено, що внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому.

У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.

Відповідно до ст.6 Закону №2398-VІ відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.

Згідно з ч.1 ст.22 Закону №2398-VІ внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.

Внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться, зокрема, за заявою особи, щодо якої складено актовий запис, спадкоємців померлого. Заява про внесення змін до актового запису цивільного стану подається до відповідного органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника, а у випадках, передбачених законодавством, - за місцем зберігання актового запису цивільного стану (ч.2, 3 ст.22 Закону №2398-VІ).

Відповідно до ч.6 ст.22 Закону № 2398-VІ після внесення змін до актового запису цивільного стану заявнику повторно видається свідоцтво про державну реєстрацію акта цивільного стану.

Внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних управлінь юстиції у випадках, передбачених чинним законодавством, відповідно до Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 96/5 від 12.01.2011 року, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 14.01.2011 року за №55/18793 (далі Правила).

Згідно Правил (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин):

п.1.1 - внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться районними, районними у містах, міськими (міст обласного значення), міськрайонними, міжрайонними відділами державної реєстрації актів цивільного стану міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством; п.1.15 - відмова органів державної реєстрації актів цивільного стану у внесенні змін до актових записів цивільного стану, їх поновленні та анулюванні може бути оскаржена в судовому порядку; п.2.11 - факти, зазначені в заяві, а також записи у свідоцтвах про державну реєстрацію актів цивільного стану та в інших поданих заявником документах, якщо вони викликають сумніви щодо їх достовірності, можуть бути перевірені відділом державної реєстрації актів цивільного стану шляхом направлення запитів до відповідних установ, організацій для затребування необхідних документів; п.2.12 - на підставі зібраних документів та за наслідками перевірки відділ державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичне представництво чи консульська установа України складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису (або декількох актових записів) цивільного стану або про відмову в цьому за формою, наведеною в додатку 2.

пп.2.13.1 п.2.13 - підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є, зокрема, постанова адміністративного суду.

пп.2.16.7 п.2.16 - на підставі рішення суду про внесення змін, доповнень або виправлень в актові записи цивільного стану вносяться відповідні зміни, які зазначені в рішенні суду.

Стаття 28 Цивільного кодексу України передбачає, що фізична особа набуває прав та обов`язків і здійснює їх під своїм ім`ям.

Ім`я людини - важливий ідентифікаційний код, що підтверджує саме її існування на землі, юридичні, соціальні й особисті права, дає можливість жити й утверджуватися в людському суспільстві, і в той же час вирізнятись серед інших людей.

Ім`я фізичної особи, яка є громадянином України, складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить.

Таким чином, оскільки ім`я є особистим немайновим благом та дає можливість набувати прав та створювати для себе цивільні обов`язки, а також здійснювати ці права та виконувати цивільні обов`язки під своїм іменем та враховуючи те, що відповідач безпідставно відмовив позивачу у задоволенні заяви про внесення змін до актового запису, цим відповідач порушив право позивача на ім`я та відмовляючи в задоволенні вказаної заяви діяв з порушеннями норм чинного законодавства України.

Частиною 3 ст.294 ЦК України визначено, що у разі перекручення імені фізичної особи воно має бути виправлене. Якщо перекручення імені було здійснене у документі, такий документ підлягає заміні.

Як видно з матеріалів справи, існують розбіжності у написанні прізвища позивача у свідоцтві про шлюб від 04.08.2018р., видане Львівським міським відділом ДРАЦС ГТУЮ в Львівській області.

Так, в актовому записі про укладення шлюбу №2139 від 04.08.2018р., прізвище нареченої після укладення державної реєстрації шлюбу вказано " ОСОБА_1 ", проте у інших документах Позивача " ОСОБА_1 ".

Отже, суд дійшов висновку, що цей спір не стосується встановлення факту, що має юридичне значення. Водночас у цій справі про оскарження відмови внести за заявою особи зміни до актового запису цивільного стану суд за правилами адміністративного судочинства вивчає наявність чи відсутність достатніх підстав для прийняття відповідного рішення, зокрема, перевіряє чи відповідні рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення. Завдання адміністративного суду у таких справах полягає, насамперед, у перевірці додержання процедури розгляду та прийняття органом реєстрації актів цивільного стану відповідного рішення.

Вирішуючи справу по суті позовних вимог в межах публічно-правових відносин суд зазначає, що позивач достатньо обґрунтував наявність в нього конкретного власного інтересу у внесенні змін до актового запису.

Також, враховуючи позицію відповідача, викладену у рішення №1112/232/0/23.1.03.17 від 19.06.2021р., суд зазначає наступне.

У статті 6 КАС України закріплений принцип верховенства права:

1. Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

2. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

3. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

4. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Відповідно до статі 11 Конституції України держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України.

З огляду на наведені норми суд вважає, що нормативна дерегуляція питань державної реєстрації національної належності громадян спрямована на розширення їх прав, свобод та інтересів в цій сфері, і за будь-яких обставин не може використовуватися для обмеження можливості захисту певного обґрунтованого інтересу громадянина.

Враховуючи вищенаведене, та той факт, що в актовому записі про укладення шлюбу Позивача допущено невідповідності щодо написання його прізвища і така помилка призведе до виникнення проблем у майбутньому, а приведення у відповідність всіх наступних документів позивача є неможливим, тому такі невідповідності підлягають виправленню шляхом внесення змін до актового запису про укладення шлюбу №2139 від 04.08.2018р..

Згідно статті 8 Конституції України, в Україні дії принцип верховенства права, на виконання якого статтями 55, 124 Конституції України закріплено гарантії судового захисту прав і свобод людини і громадянина.

Окрім цього, положення статті 8 Конвенції про захист прав і основних свобод людини передбачають, що кожна людина має право на повагу до її особистого і сімейного життя.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить, що сфера дії статті 8 Конвенції розповсюджується також і на питання, пов`язані з реєстрацією та зміною імені та прізвища.

Так, у своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини, зазначав, що «...стаття 8 не містить ніяких явних положень щодо імен. Однак, імена, як і прізвища, є способом ідентифікації осіб у їх сім`ях і суспільстві, а тому стосуються особистого і сімейного життя...» (справа Бургхартц проти Швейцарії, рішення від 22.02.1994, справа Stjerna проти Фінляндії, рішення від 25.11.1994, справа Guillot проти Франції, рішення від 24.10.1996).

Окрім цього, Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії", заява № 33202/96; "Онер`їлдіз проти Туреччини", заява № 48939/99; "Москаль проти Польщі", заява № 10373/05).

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Доран проти Ірландії" (заява № 50389/99) Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні по справі "Салах Шейх проти Нідерландів" від 11.01.2007 (заява № 1948/04), ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Суд вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, при обранні способу відновлення порушеного права позивача, суд виходить з принципу верховенства права, та принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, яка звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Як зазначалось вище, підстави для внесення змін в актові записи цивільного стану визначені в пункті 2.13 Правил. Такими підставами, зокрема, є: рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану (підпункт 2.13.1 пункту 2.13 Правил); постанова адміністративного суду (підпункт 2.13.2 пункту 2.13 Правил); висновок відділу державної реєстрації актів цивільного стану районного, районного у місті, міського (міст обласного значення), міськрайонного, міжрайонного управління юстиції або дипломатичного предстаництва чи консульської установи України (підпункт 2.13.3 пункту 2.13 Правил).

Таким чином, з метою ефективного відновлення порушеного права позивача, суд дійшов висновку зобов`язати Дубенський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дубенському районі Рівненської області Західне міжрегіональне управління міністерства юстиції (м.Львів) внести зміни в актовий запис про укладення шлюбу №2139 від 04.08.2018р. громадянки Мартинюк ОСОБА_3 , а саме: виправити прізвище з " ОСОБА_1 " на " ОСОБА_1 ".

Щодо розподілу судових витрат у справі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За змістом частини 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вправі покласти на сторону повністю чи частково судові витрати незалежно від результатів вирішення спору, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони.

В підтвердження судових витрат у справі позивачем подано квитанцію про сплату судового збору в розмірі 908,00 грн. за подання позовної заяви.

З огляду на задоволення позову, належить відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань Дубенського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Дубенському районі Рівненської області Західне міжрегіональне управління міністерства юстиції (м.Львів) судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 908,00 грн.

Щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу, суд зазначає таке.

Згідно частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1).

При цьому, статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Разом з тим, частиною третьою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України регламентовано, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно частини дев`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Частиною шостою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим, суд звертає увагу, що стаття 134 Кодексу адміністративного судочинства України не виключає права суду перевіряти дотримання позивачем вимог частини п`ятої статті 134 щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Судом встановлено, що витрати на професійну правничу допомогу понесені у цій справі позивачем та його представником оцінено у розмірі 6308 грн На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем до суду надано відповідні документи ( договір та розрахунок).

Дослідивши надані позивачем документи та враховуючи наведені норми права, суд дійшов висновку, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката в даному випадку є співмірним із складністю справи в частині визначення вартості підготовки позовної заяви в сумі 3600 грн та виконаними адвокатом роботами (послугами). водночас попереднє ознайомлення з документами, консультації дослідження практики тощо в сумі 1800 грн на думку суду не можна вважати такими що стосуються безпосередньо даної справи тому суд не вбачає підстав в їх стягненні

З огляду на надані суду документи, враховуючи наданий разом з позовною заявою попередній (орієнтований) розрахунок витрат, незначну складність адміністративної справи, відсутність числових показників та обґрунтувань щодо витраченого часу на виконання передбачених наданим договором про надання правової допомоги робіт, обсяг та зміст позовної заяви, суд, беручи до уваги задоволення позовних вимог дійшов висновку про необхідність стягнення заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3600 грн.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Дубенського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Дубенському районі Рівненської області Західне міжрегіональне управління міністерства юстиції (м.Львів) щодо відмови у внесенні змін в актовий запис про укладення шлюбу №2139 від 04.08.2018р. та скасувати рішення про відмову №1112/232/0/23.1.03.17 від 19.06.2021р.,

Зобов`язати Дубенський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дубенському районі Рівненської області Західне міжрегіональне управління міністерства юстиції (м.Львів) внести зміни в актовий запис про укладення шлюбу №2139 від 04.08.2018р. та виправити прізвище нареченої після державної реєстрації шлюбу з " ОСОБА_1 " на " ОСОБА_1 ".

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Дубенського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Дубенському районі Рівненської області Західне міжрегіональне управління міністерства юстиції (м.Львів) ( 35091306, м.Дубно, вул.Свободи, 1) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 908,00 гривень та витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 3600 ( три тисячі шістсот) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 10 листопада 2021 року

Суддя Д.Є. Махаринець