Рішення № 100998121, 09.11.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/18271/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2021 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до Галицького відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання недійсною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач – Акціонерне товариство «Ідея Банк» (Позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до Галицького відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (Відповідач), в якому просить:

- визнати недійсною і скасувати постанову старшого державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Лесько Н.М. про стягнення виконавчого збору у розмірі 24000,00 грн. від 28 вересня 2021 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постанова старшого державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 28 вересня 2021 року ВП № 65618362 про стягнення з Акціонерного товариства «Ідея Банк» виконавчого збору у розмірі 24000,00 грн. є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин обов`язковими умовами для стягнення виконавчого збору були: 1) фактичне виконання виконавчого документа; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. За своїм змістом виконавчий збір є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення. Проте з порушенням норм Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у спірному випадку не вчиняв дій з примусового виконання рішення суду про стягнення з боржника на користь стягувача присуджених сум за виконавчим листом, а тому у нього не було підстав для стягнення з боржника суми виконавчого збору, визначеної у спірній постанові. Крім того, хоч і постанова про відкриття виконавчого провадження винесена державним виконавцем 31 травня 2021 року, про її існування позивач дізнався лише 15 липня 2021 року і виконання ним рішення суду носить виключно самостійний характер. З цього приводу покликається на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 2540/3203/18.

Також позивач звертає увагу на те, що державний виконавець стягнув виконавчий збір в порядку пункту 3 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», тобто як за немайновий спір. Положення Закону України «Про виконавче провадження», що визначають порядок виконання рішень немайнового характеру, які не можуть бути виконані без участі боржника, не передбачають вчинення державним виконавцем заходів примусового рішення та, як наслідок стягнення з боржника виконавчого збору. Оскільки судове рішення, що підлягало виконанню, може бути виконане лише боржником, державний виконавець не може без участі боржника, в примусовому порядку, виконати це рішення, то й відсутні підстави для стягнення виконавчого збору.

Саме тому позивач уважає, що оскаржувана постанова старшого державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 28 вересня 2021 року ВП № 65618362 про стягнення з Акціонерного товариства «Ідея Банк» виконавчого збору у розмірі 24000,00 грн. є протиправною та підлягає скасуванню. Просить адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що станом на 19 липня 2021 року на адресу державного виконавця не надійшло жодних підтверджень від сторін виконавчого провадження щодо виконання вимог виконавчого документа. 19 липня 2021 року державний виконавець відповідно до частини 4 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» скерував на адресу боржника вимогу державного виконавця із зобов`язанням надати підтвердження виконання рішення суду або ж повідомити про підстави його невиконання. 20 липня 2021 року на депозитний рахунок відділу державної виконавчої служби надійшли кошти, сплачені боржником, на підставі постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 300,00 грн. Крім того, у відповідь на вимогу державного виконавця від 19 липня 2021 року на адресу відділу державної виконавчої служби 23 липня 2021 року надійшла заява боржника про закінчення виконавчого провадження на підставі: виписки по рахунку ОСОБА_1 , довідки-розрахунку, підтвердження сплати витрат мінімального розміру виконавчого провадження. При цьому виписка по рахунку ОСОБА_1 , яка долучена до заяви про закінчення виконавчого провадження, сформована за період з 31 травня 2021 року по 18 липня 2021 року; довідка-розрахунок заборгованості ОСОБА_1 сформована станом на 19 липня 2021 року. На думку відповідача, додатки до заяви боржника про закінчення виконавчого провадження підтверджують факт виконання боржником вимог виконавчого документа вже після відкриття виконавчого провадження. Відповідач вважає, що оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору від 28 вересня 2021 року № 65618362 є законною, а вимоги, зазначені у позовній заяві, є такими, що не підлягають задоволенню. Просить у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 28 жовтня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін.

Суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:

05 травня 2021 року Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області видав виконавчий лист № 303/4502/20 про зобов`язання Акціонерного товариства «Ідея Банк» здійснити перерахунок платежів ОСОБА_1 згідно кредитного договору та зарахувати їх як обов`язковий платіж.

21 травня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Галицького відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) із заявою про прийняття до виконання виконавчого листа № 303/4502/20, виданого 05 травня 2021 року Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області. До заяви долучила оригінал цього виконавчого листа.

31 травня 2021 року старший державний виконавець Галицького відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Лесько Наталія Миколаївна винесла постанову про відкриття виконавчого провадження № 65618362 з примусового виконання виконавчого листа № 303/4502/20, виданого 05 травня 2021 року Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області про зобов`язання Акціонерного товариства «Ідея Банк» здійснити перерахунок платежів ОСОБА_1 згідно кредитного договору та зарахувати їх як обов`язковий платіж.

Пунктом 3 цієї постанови державний виконавець постановила стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 24000,00 грн.

19 липня 2021 року старший державний виконавець Галицького відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Лесько Наталія Миколаївна винесла вимогу виконавця № 32495, якою вимагала від Акціонерного товариства «Ідея Банк» надати інформацію щодо виконання рішення суду у справі № 303/4502/20.

23 липня 2021 року Акціонерне товариство «Ідея Банк» звернулося до Галицького відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) із заявою про закінчення виконавчого провадження, в якій просило винести постанову про закінчення виконавчого провадження, зняти всі арешти, накладені в процесі виконавчого провадження. До заяви долучено: виписку по рахунку ОСОБА_1 за період з 31 травня 2021 року по 18 липня 2021 року; довідку-розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором Z62.00617.004617075 від 04.12.2018 (розрахунок боргу станом на 19 липня 2021 року); меморіальний ордер № 7068407 від 20 липня 2021 року.

28 вересня 2021 року старший державний виконавець Галицького відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Лесько Наталія Миколаївна винесла постанову про стягнення виконавчого збору № 65618362, якою постановила стягнути з боржника Акціонерного товариства «Ідея Банк» виконавчий збір у розмірі 24000,00 грн.

Не погоджуючись з указаною постановою про стягнення виконавчого збору, уважаючи, що така прийнята відповідачем не на підставі та не у спосіб, що визначені Законом України «Про виконавче провадження», позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.

Предметом розгляду у цій справі є оцінка правомірності постанови Галицького відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) № 65618362 від 28 вересня 2021 року про стягнення виконавчого збору.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

За змістом статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 2 цього ж Закону виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно із частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом першим частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини п`ятої цієї ж статті виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Згідно із абзацом першим частини шостої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Відповідно до частин першої, третьої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Абзацом першим частини четвертої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Положеннями статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» визначено виключний перелік підстав, за яких виконавчий збір не стягується:

- 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» та Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами (частина п`ята статті 27);

- у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону; із сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені) та недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі їх списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та пунктом 9-15 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (частина дев`ята статті 27).

Відповідно до частини третьої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Аналіз наведених норм Закону України «Про виконавче провадження» дає суду підстави дійти висновку, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження державний виконавець повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. При цьому стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження, незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження. Крім того, на момент відкриття виконавчого провадження виконавець не володіє будь-якою інформацією від боржника щодо виконання судового рішення, оскільки вчинення будь-яких дій до відкриття виконавчого провадження Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено.

Фактичне виконання судового рішення, крім випадку такого виконання до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а також вжиття виконавцем заходів примусового виконання рішення, не є обов`язковими умовами для стягнення виконавчого збору.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 480/1558/19, від 31 травня 2021 року у справі № 160/7321/19, від 02 червня 2021 року у справі № 160/4481/20, від 22 жовтня 2021 року у справі № 520/17933/20, яку суд враховує в силу вимог частини п`ятої статті 242 КАС України.

З огляду на наведене правове регулювання спірних правовідносин та вищевказані правові висновки Верховного Суду, суд відхиляє твердження позивача про протиправність оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору з підстав невжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішення у виконавчому провадженні, в якому таку постанову винесено.

Посилання позивача у межах спірних правовідносин на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, який викладений у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 2540/3203/18 згідно з яким «на момент виникнення спірних правовідносин обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору були: 1) фактичне виконання виконавчого документа; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. За своїм змістом виконавчий збір є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи привели до виконання рішення» суд оцінює критично, зважаючи на таке.

11 березня 2020 року Велика Палата Верховного Суду розглянула по суті справу № 2540/3203/18.

У справі № 2540/3203/18 спір стосувався законності дій та постанови державного виконавця від 03 серпня 2018 року про стягнення виконавчого збору під час виконання виконавчого документа майнового характеру.

Спір виник у зв`язку з невизначеністю правового режиму застосування судами частини другої статті 27 та частини третьої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» при винесенні державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 37 цього Закону України «Про виконавче провадження» (стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа).

Водночас, 28 серпня 2018 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання», яким внесено зміни, з-поміж іншого, у частину другу статті 27 України «Про виконавче провадження» стосовно визначення суми, з якої стягується збір. Після 28 серпня 2018 року під час виконання виконавчого документа майнового характеру розмір виконавчого збору розраховується не від суми, що фактично стягнута, а від суми, яка підлягає стягненню.

Отже, виконавче провадження у справі № 2540/3203/18 стосувалося виконання рішення майнового характеру (стягнення заборгованості). Виконавчий документ був повернутий стягувачу на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». Тлумачення відповідних норм цього Закону було здійснене касаційним судом з урахуванням редакції, чинної на момент виникнення спору.

Однак у справі, яка розглядається, судове рішення, яке виконується, має немайновий характер; виконавче провадження не закінчене; спірні правовідносини стосуються нормативного регулювання, відмінного від того, на основі якого зроблені висновки у справі № 2540/3203/18.

Таким чином, правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 2540/3203/18, не є релевантним до правовідносин у цій справі, а тому не підлягає врахуванню судом при вирішенні цього спору.

Крім того, як встановив суд та не заперечується сторонами у справі, на час відкриття виконавчого провадження № 65618362 (31 травня 2021 року) рішення суду у справі № 303/4502/20 не було виконано боржником, а тому у державного виконавця відсутні визначені частиною 9 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» підстави для звільнення боржника від сплати виконавчого збору. Відсутні у спірному випадку й підстави для звільнення боржника від сплати виконавчого збору, передбачені частиною 5 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження».

Беручи до уваги вищевикладене, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови про стягнення з боржника виконавчого збору з тих мотивів, які зазначені позивачем у позовній заяві.

В той же час, суд уважає, що наявні правові підстави для визнання протиправною та скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, КАС України визначає імперативний обов`язок адміністративного суду здійснити перевірку у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень критеріїв правомірності таких рішень, дій чи бездіяльності, які встановлені частиною другою статті 2 КАС України.

Згідно із абзацом першим частини четвертої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Відповідно до частини третьої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Аналіз наведених норм Закону України «Про виконавче провадження» дає підстави дійти висновку, що ними визначено порядок та строки винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження.

Так, державний виконавець зобов`язаний винести постанову про стягнення виконавчого збору одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) або ж у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження).

Суд встановив, що виконавче провадження № 65618362 відкрито державним виконавцем 31 травня 2021 року, докази повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження в матеріалах справи відсутні.

В той же час оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору винесена державним виконавцем 28 вересня 2021 року, тобто майже через чотири місяці після відкриття провадження (не одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження) та до прийняття постанови про повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження.

Таким чином, державний виконавець не дотримав порядку винесення постанови про стягнення виконавчого збору, що передбачений Законом України «Про виконавче провадження».

За таких обставин, оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору винесена державним виконавцем не у спосіб, що передбачений законом, а відтак не відповідає критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, які визначені частиною другою статті 2 КАС України, що є самостійною та достатньою підставою для визнання її протиправною та скасування.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 640/3430/19.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до меморіального ордера № 6359703 від 18 жовтня 2021 року, позивач сплатив судовий збір у розмірі 2270,00 грн., відтак, враховуючи задоволення судом у повному обсязі, за рахунок бюджетних асигнувань Галицького відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), який виступає відповідачем у справі, на користь позивача належить стягнути 2270,00 грн. сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства «Ідея Банк» (вул. Валова, 11, м. Львів, 79008) до Галицького відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (проспект Чорновола, 39, м. Львів, 79058) про визнання недійсною та скасування постанови – задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Галицького відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 28 вересня 2021 року № 65618362 про стягнення виконавчого збору.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Галицького відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (проспект Чорновола, 39, м. Львів, 79058, код ЄДРПОУ 35009232) на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» (вул. Валова, 11, м. Львів, 79008, код ЄДРПОУ 19390819) 2270,00 грн. сплаченого судового збору згідно меморіального ордера № 6359703 від 18 жовтня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» цього Кодексу.

Повне рішення складено 09 листопада 2021 року.

Суддя Клименко О.М.