Ухвала суду № 100997346, 10.11.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ЗАКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ

10 листопада 2021 року Справа № 280/6321/21 провадження м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в підготовчому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до Міністерства внутрішніх справ України (вул. Академіка Богомольця, буд.10, м.Київ, 01601)

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- Визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо зберігання та використання шляхом зазначення у довідці “повній” № 20297309520400628467 на бланку серії ААА № 0987344, виданій Департаментом інформатизації Міністерства внутрішніх справ України, наступних відомостей: "Разом з тим є особою, якій 31.08.2010 року Шевченківським РУВС м. Києва пред`явлено обвинувачення у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 309ККУкраїни, кримінальна справа № 11010-2-1-2010/023623від31.08.2010. Відомості про результати судового розгляду кримінальної справи до МВС не надходили ".

- Визнати протиправним дії Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови на підставі листа-відповіді № С-16259/16 від 25.06.2021 року ОСОБА_2 у виключенні з персонально-довідкового обліку (систематизованого банку (бази) даних інформаційної підсистеми “Оперативно-довідкова картотека” єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України) інформацію відносно ОСОБА_2 , саме: “Разом з тим є особою, якій 31.08.2010 року Шевченківським РУВС м. Києва пред`явлено обвинувачення у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України, кримінальна справа № 11010-2-1-2010/023623 від 31.08.2010. Відомості про результати судового розгляду кримінальної справи до МВС не надходили” та зобов`язати відповідача виключити з цього обліку цю інформацію.

- Зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України в особі Департаменту інформатизації Міністерства внутрішніх справ України видати ОСОБА_2 довідку “повну”, в якій зазначити виключно відомості про притягнення до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості або обмежень, передбачених кримінально-процесуальним законодавством України, без зазначення відомостей: “Разом з тим є особою, якій 31.08.2010року Шевченківським РУВС м. Києва пред`явлено обвинувачення у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України, кримінальна справа № 11010-2-1-2010/023623 від 31.08.2010. Відомості про результати судового розгляду кримінальної справи до МВС не надходили”.

Ухвалою суду від 09.08.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 11.10.2021 було здійснено перехід із спрощеного позовного провадження в загальнье позовне провадження. Підготовче засідання призначено на 10.11.2021.

05.11.2021 від представника відповідача до суду надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції в Шостому апеляційному адміністративному суді.

Ухвалою суду від 09.11.2021 задоволено клопотання відповідача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції в Шостому апеляційному адміністративному суді.

05.11.2021 року надійшло клопотання про закриття провадження у справі (вх.№64225), яке обґрунтовано тим, що дії чи бездіяльність уповноважених службових осіб, пов`язані із внесенням або невнесенням відомостей до Єдиної інформаційної системи МВС, не є здійсненням публічно-владних управлінських функцій, а тому спори щодо таких дій або бездіяльності не є публічно-правовими і юрисдикція адміністративних на них не поширюється. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного суду від 26.03.2019 у подібній категорії справ (справа №807/1456/17). З огляду на наведене вважає, що провадження по справі підлягає закриттю.

Вирішуючи заявлене клопотання про закриття провадження у справі, суд виходить з того, що відповідно до частини 1 статі 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктами 1, 2 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Згідно з частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:

1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом;

6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;

7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;

8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;

9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;

10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;

11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов`язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю;

12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень";

13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".

14) спорах із суб`єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства;

15) спорах, що виникають у зв`язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу.

Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи:

1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України;

2) що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства;

3) про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом;

4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об`єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої цієї статті.

Адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Таким чином, віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду визначається як з огляду на суб`єктний склад учасників справ, так і враховуючи предмет спору.

З матеріалів справи вбачається, що предметом розгляду справи 280/6321/21 є правомірність дій відповідача щодо зазначення в довідці “повній” № 20297309520400628467 на бланку серії ААА № 0987344, виданій Департаментом інформатизації Міністерства внутрішніх справ України, наступних відомостей: "Разом з тим є особою, якій 31.08.2010 року Шевченківським РУВС м. Києва пред`явлено обвинувачення у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 309ККУкраїни, кримінальна справа № 11010-2-1-2010/023623від31.08.2010. Відомості про результати судового розгляду кримінальної справи до МВС не надходили " та зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України в особі Департаменту інформатизації Міністерства внутрішніх справ України видати ОСОБА_2 довідку “повну”, в якій зазначити виключно відомості про притягнення до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості або обмежень, передбачених кримінально-процесуальним законодавством України, без зазначення відомостей: “Разом з тим є особою, якій 31.08.2010року Шевченківським РУВС м. Києва пред`явлено обвинувачення у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України, кримінальна справа № 11010-2-1-2010/023623 від 31.08.2010. Відомості про результати судового розгляду кримінальної справи до МВС не надходили.

Отже, судом встановлено, що у спірних правовідносинах позивачем не заявлено вимог про зобов`язання відповідача виключити з єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України відомостями, щодо позивача, тому такі посилання представника відповідача є помилковими.

Суд вважає необґрунтованими і посилання відповідача на правову позицію, висловлену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 березня 2019 року у справі №807/1456/17, оскільки в межах розгляду справи №807/1456/17 досліджувались вимоги про зобов`язання відповідача виключити з єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України відомостями, щодо позивача, якому дійсно було пред`явлено обвинувальний акт отже зміст правовідносин у справі №807/1456/17 є суттєво відмінним від змісту правовідносин у справі, що розглядається.

Крім того правова позиція Великої Палати Верховного суду , висловлена у постанові від 26 березня 2019 року у справі № 807/1456/17 стосувалась правовідносин щодо внесення інформації до Реєстру є передбаченим законом фіксуванням комплексу вчинених у кримінальному провадженні процесуальних дій офіційного пред`явлення особі обвинувачення, викладеного в обвинувальному акті, а також подальшого руху справи на стадії судового розгляду з метою розрахунку показників, пов`язаних з результатами розслідування і розкриття кримінальних правопорушень, де був зроблений висновок , що чинне законодавство не передбачає виключення з Реєстру інформації, якою лише констатується факт здійснення процесуальної діяльності органів досудового розслідування та її результати, така інформація не впливає на юридичне становище позивача, не змінює характеру й обсягу його прав і обов`язків та існуючого стану правовідносин.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З урахуванням встановлених вище обставин, суд дійшов висновку, що даний спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, а тому відсутні правові підстави для закриття провадження у справі.

Керуючись ст.240, 241, 243, 248, 294 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання представника Міністерства внутрішніх справ України про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Міністерства внутрішніх справ України (вул. Академіка Богомольця, буд.10, м.Київ, 01601) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили після її підписання та не підлягає оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Суддя А.В. Сіпака