Рішення № 100992463, 10.11.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3612/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксіома", м.Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аврона", м.Харків про стягнення коштів 69 654,04 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідалністю "Аксіома" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аврона" про стягнення 69 654,04 грн., з яких: 49667,17 грн. - основний борг, 19 9986,87 грн. - штраф за порушення грошового зобов`язання.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань з оплати платежів на суму 49 667,17 грн. за Договором оренди №1067 від 12.07.2019, у зв`язку із чим, за порушення грошового зобов`язання останньому, відповідно до п.25.3 Договору було нараховано штраф у розмірі 19986,87 грн.

Крім цього у позовній заяві просить стягнути з відповідача сплачений судовий збір 2 270,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу 15 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.09.2021 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини п`ятої статті 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Правом на подання відзиву, відповідач, не скористався, клопотань про надання йому часу на підготовку відзиву або інших заяв по суті справи - відповідачем заявлено не було.

Так, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 13.09.2021 була направлена на адресу відповідача - 61024, м.Харків, вул.Пушкінська, буд.79/1, яка збігається із адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань повернулась до суду без доказів вручення відповідачеві з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою". Дана адреса відповідача також зазначена позивачем в позовній заяві.

Згідно із ч.1 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Так, процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу.

Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

12.07.2019 між Товариством з обмеженою "Аксіома" (далі-Орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аврона" (далі - Орендар, відповідач) було укладено Договір оренди №1067.

За зазначеним Договором оренди Орендодавець зобов`язався передати, а Орендар прийняти у тимчасове платне користування частину нежитлового приміщення №52, розташовану на четвертому поверсі , загальною площею 23,0 кв.м., яка знаходиться в Торгово-розважальному центрі "Французький бульвар" за адресою: м.Харків, вул. Академіка Павлова, 44-Б.

Згідно з п.16.1 Договору оренди об`єкт Оренди передається Орендарю на підставі Акту прийому-передачі в орендне користування на підставі Акту прийому-передачі.

Відповідно до п.17.1 Договору оренди, Орендар зобов`язаний вносити плату за користування Об`єктом оренди (Орендну плату) в розмірах та в строки, обумовлені даним Договором і Додатком №5, що є його невід`ємною частиною.

Згідно із п.1.3 Додатку №5 до цього договору орендна ставка становить 6210,00 грн. з ПДВ.

Пунктом 19.1 Договору передбачено, що оренда плата сплачується Орендарем щомісяця, попередньою оплатою, не пізніше 20-го числа місяця, що передує оплачуваному місяцю.

Крім цього, п.20.,21 Договору оренди передбачений обов`язок Орендаря здійснювати оплату комунальних та експлуатаційних платежів.

Згідно до п.6.1.3 Договору, Орендар зобов"язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати Орендну плату, компенсацію комунальних платежів і експлуатаційних платежів: інших платежів, передбачених Договором - у відповідності з умовами Договору.

Передача Позивачем Відповідачу приміщень в оренду підтверджується Актом прийому - передачі Об`єкта оренди до Договору оренди №1067 від 12 липня 2019 року (а.с.24).

30.06.2020 між сторонами було підписно додаткову угоду до Договору №1067 від 12.07.2019 (а.с.26) пунктом 2 якої сторони домовились про дострокове припинення дії Договору оренди №1067 від 12.07.2019 з 30.06.2020 року. У вказану дату Орендар зобов"язаний повернути Об`єкт оренди Орендодавцю відповідно до умов Договору. Вказана дата є останнім днем орендного користування Орендарем Об`єктом оренди.

При цьому, пунктом 4 цієї Додаткової угоди від 30.06.2020 Орендар підтверджує та визнає, що станом на дату укладання цієї додаткової угоди має заборгованість перед Орендодавцем з оплати платежів за Договором в сумі 49967,17 грн., з ПДВ, яка складається з:

- 36007,69 грн., з ПДВ, - заборгованості з оплати Орендної плати (Додаток №5 до Договору) за Договором;

- 10497,75 грн., з ПДВ, - заборгованості з оплати Експлуатаційних витрат (Стаття 21 Договору) за Договором;

-3461,73 грн., з ПДВ., - заборгованості з оплати Комунальних платежів (Стаття 20 Договору та Додаток №4 до Договору) за Договором.

30.06.2020 за актом прийому-передачі Об`єкта оренди (Акт повернення) до Договору оренди відповідачем було повернуто позивачу Об`єкт оренди. (а.с.27).

Позивачем на адресу відповідача направлялась вимога за вих.№43 від 07.07.2020, про сплату заборгованості за Договором оренди.

Як стверджує позивач, заборгованість відповідача зі сплати орендних, комунальних та експлуатаційних платежів за Договором оренди №1067 від 12.07.2019 становить у загальному розмірі 49667,17 грн. З боку Орендаря відповіді на вимогу про сплату заборгованості відсутні, заборгованість не погашена.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з такого.

Відповідно до п. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за договором Договором оренди №1067 від 12.07.2019 року в сумі 49 667,17 грн. підтверджується матеріалами справи та відповідачем жодним чином не спростований.

Строк виконання відповідачем зобов`язань з оплати є таким, що настав.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу 49 667,17 грн. з відповідача на користь позивача.

Щодо стягнення 19986,87 грн. штрафу за порушення грошового зобов`язання, суд встановив наступне.

Згідно пункту 25.3 Договору оренди, у разі прострочення Орендарем більш ніж на 7 (семи) календарних днів виконання зобов`язань по сплаті Орендної плати, внесенню та поповненню Гарантійного платежу, по сплаті Експлуатаційних платежів, Комунальних платежів, сплаті інших платежів, передбачених цим Договором, Орендар зобов`язаний в кожному випадку такого прострочення сплатити Орендодавцеві штрафну неустойку у формі штрафу у розмірі 40% від суми заборгованості протягом 5 календарних днів з дати відправки Орендодавцем Орендарю відповідної вимоги.

Відповідно до частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно достатті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Так, у відповідності до пункту 25.3 договору оренди №1067 від 12.07.2019, позивачем нараховано штраф у сумі 19 986,87 грн.

Приймаючи до уваги те, що відповідач не вчинив необхідних дій, передбачених сторонами у договорі та не розрахувався за надані послуги у визначений умовами договору строк, доказів протилежного суду не надав, суд дійшов висновку, що останній є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання за спірним договором.

Перевіривши суму нарахування штрафу, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам договору, проте, здійснено позивачем арифметично не вірно, а тому суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення штрафу у розмірі 19866,87 грн. (49667,17*40%=19866,87).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 129 ГПК України. Враховуючи обґрунтованість заявлених позовних вимог, судовий збір в мінімальному розмірі, що визначений Законом України "Про судовий збір" - 2 270,00 грн. покладається судом на відповідача, з вини якого виник спір, та підлягає стягненню на користь позивача у даній справі.

Щодо стягнення 15 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як передбачено ч.1 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Судом встановлено, що позивачем та адвокатським бюро "Артура Суреняна "Центр правової допомоги" в особі керуючого - адвоката Суреняна Артура Арсеновича було укладено договір про надання правової допомоги №Ю-1905 від 19.05.2020 року.

Пунктом 3.2 Договору встановлено, що розмір Винагороди Бюро та порядок її сплати визначається в Додаткових угодах Договору.

В Додатковій угоді №12 від 12.08.2021 до Договору про надання правової допомоги №Ю-1905 від 19.05.2020 визначено, що за завданням Клієнта Бюро надає професійну правничу допомогу, пов`язану із стягненням у судовому поряду заборгованості та штрафних санкцій з ТОВ "Аврона" за Договором оренди №1067 від 12.07.2019.

Розмір Винагороди Бюро за юридичні послуги, вказані в п.п.1.1.-1.5 цієї додаткової угоди, є фіксованим та становить 15 000,00 грн., ПДВ не передбачено.

Відповідно до правової позиції Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, що викладена у додатковій постанові від 21.01.2020 року по справі №904/1038/19 за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 року у справі № 910/906/18.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати

-консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта : лани я такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу

-це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, з означених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та в надання інших видів правової допомоги клієнту.

Судова практика свідчить, що українські суди, здійснюючи розподіл витрат на послуги адвоката, керуються практикою Європейського суду з прав людини. У своїх рішеннях у справах "Баришевський проти України" від 26.02.2015 p., Гімадуліна та інші проти України від 10.12.2009р., "Двойних проти України" від 12.10.2006 p., Меріт проти України від 30.03.2004 p., East/West Jinnee Limited проти України від 23.01.2014 p. ЄСПЛ указував, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат за умови, що буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.

Сформована практика Європейського суду з прав людини заснована на тому, що заявник має право на відшкодування витрат в розмірі, який був необхідний та розумний і дійсно понесений. Зокрема, у справі Неймайстер проти Австрії було вирішено, що витрати на правову допомогу присуджуються в тому випадку, якщо вони були здійснені фактично, були необхідними і розумними в кількісному відношенні (пункт 43 рішення Неймайстер проти Австрії).

Згідно з ч.2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Обсяг наданих адвокатом послуг підтверджується наявними в матеріалах справи Ордером на надання правничої (правової) допомоги Серія АХ №1057273 від 29.06.2021, договором про надання правової допомоги №Ю-1905 від 19.05.2020, Додатковою угодою №12 від 12.08.2021 до Договору про надання правової допомоги №Ю-1905 від 19.05.2020 та платіжним дорученням №9602 від 01.09.2021 року на суму 15 000,00 грн.

Отже, позивачем надані до суду належні докази на підтвердження виконання наданих послуг з оплати професійної правничої допомоги.

Таким чином, витрати на професійну правову допомогу в розмірі 15000,00 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 124, 129-1 Конституції України, ст. 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аврона" (61024, м.Харків, вул. Пушкінська, буд.79/1, код ЄДРПОУ 42907701) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксіома" (61058, м.Харків, вул. Данилевського, 18, код ЄДРПОУ 31940888) основний борг 49 667 грн. 17 коп., штраф за порушення грошового зобов`язання 19 866 грн. 87 коп., судовий збір 2270 грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу 15 000 грн. 00 коп.

В решті позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "10" листопада 2021 р.

Суддя С.Ч. Жельне