Рішення № 100991765, 02.11.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2021Справа № 910/16425/20Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., за участю секретаря судового засідання Негоди І.А., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ"

до Державного підприємства "Дослідне конструкторсько-технологічне бюро Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України"

про стягнення 900 000,00 грн.

Представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Дослідне конструкторсько-технологічне бюро інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України» про стягнення 900000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неповерненням відповідачем позивачу авансу за договором про наданням послуг № 02272/8258-ПУ-УМТС-У від 02.07.2019, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 900000,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.04.2021 у справі №910/16425/20, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.08.2021, закрито провадження у справі № 910/16425/20 за позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" до Державного підприємства "Дослідне конструкторсько-технологічне бюро Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України" в частині стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 28 203,06 грн. В іншій частині позову відмовлено.

18.10.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява про видачу додаткового рішення по справі.

Відповідно до ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог

Відповідно до п. 3. ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення (ч. 2 ст. 244 ГПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2021 призначено судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 02.11.2021.

У судове засідання 02.11.2021 представники сторін не прибули.

Приписами ч. 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.04.2021 у справі №910/16425/20, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.08.2021, закрито провадження у справі № 910/16425/20 за позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" до Державного підприємства "Дослідне конструкторсько-технологічне бюро Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України" в частині стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 28 203,06 грн. В іншій частині позову відмовлено.

У ст. 244 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, в тому числі, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Положеннями статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Згідно з частиною 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Як вбачається з першої заяви по суті спору, а саме відзиву на позовну заяву Вих. № 210/302 від 26.11.2020, відповідачем було надано попередній розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до якого, орієнтовний розрахунок витрат на правову допомогу склав 50 000,00 грн.

Так, практична реалізація відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Суд зазначає, що зі змісту статті 129 Господарського процесуального кодексу України випливає, що судові витрати підлягають відшкодуванню за умови надання стороною належних доказів, що їх підтверджують.

Так, відповідачем 19.03.2021 було подано до суду клопотання по справі № 910/16425/20 в порядку статті 119 ГПК України, у якому відповідач просив долучити докази на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, а саме: Договір № 18/11-20/1384 про надання правових (адвокатських) послуг від 18.11.2020; рахунок-фактура від 23.11.2020 згідно з договором № 18/11-20 від 18.11.2020; рахунок-фактура № 2 від 09.02.2021 згідно з договором № 18/11-20 від 18.11.2020; платіжне доручення № 1086 від 23.11.2020; платіжне доручення № 1306 від 10.02.2021; акт наданих правових (адвокатських) послуг від 12.03.2021 згідно з договором № 18/11-20 від 18.11.2020.

Згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №903/390/18, від 21.01.2020 у справі №916/2982/16, від 07.07.2020 у справі №914/1002/19).

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Частиною 6 ст. 126 ГПК України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до п. п. 1, 2, 4, 5, 6, 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 169 ГПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Так, судом встановлено, що 18.11.2020 між Державним підприємством «Дослідне конструкторсько-технологічне бюро Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України» (замовник) та Адвокатським об`єднанням «Зейкан, Попович, Голуб і партнери» (виконавець) було укладено Договір № 18/11-20/1384 про надання правових (адвокатських) послуг, відповідно до п. 1 якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надати правову допомогу (адвокатські послуги) в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, а замовник бере на себе зобов`язання сплатити вартість послуг.

Пунктом 1.1 Договору № 18/11-20/1384 від 18.11.2020 передбачено, що виконавець бере на себе виконання правової роботи з представництва інтересів замовника у господарському суду м. Києва, апеляційному господарському суді, Верховному Суді, інших юрисдикційних органах з приводу заявленого ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» позову про стягнення з Державного підприємства «Дослідне конструкторсько-технологічне бюро Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України» 900 000 грн згідно договору № 02272/8258-ПУ-УМТС від 02.07.2019 в справі № 910/16425/20 господарського суду м. Києва.

Відповідно до п. 4.1 Договору № 18/11-20/1384 від 18.11.2020, вартість адвокатських послуг складає до 30 000 гривень, без ПДВ. Сторони погоджують вартість виконаних робіт на договірних засадах, про що складають відповідний акт. Замовник проводить сплату виконавцеві на підставі виставленого рахунку-фактури.

Так, 23.11.2020 та 09.02.2021 виконавцем було виставлено замовнику рахунок-фактуру та рахунок-фактуру № 2 на суму 15000,00 грн та 5000,00 грн відповідно.

Відповідачем перераховано виконавцю грошові кошти у розмірі 20000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1086 від 23.11.2020 на суму 15000,00 грн, призначення платежу: «За правові послуги по рах.-ф. № 18/11-20 від 18.11.2020. Без ПДВ» та платіжним дорученням № 1306 від 10.02.2021 на суму 5 000,00 грн, призначення платежу: «Правови послуги по рах. № 2 від 09.02.2021. без ПДВ».

Як вбачається з акту наданих правових (адвокатських) послуг від 12.03.2021 виконавець надав, а замовник прийняв послуги, здійснені відповідно до договору № 18/11-20 від 18.11.2020, а саме: проведення наради з представником замовника щодо погодження тактики, перспектив та заходів, які вживатимуться виконавцем; вивчення матеріалів з метою підготовки для складання відзиву на позов; аналіз законодавства; складання відзиву; підготовка додаткових пояснень; участь адвоката у судових засіданнях (01.12.2020, 26.01.2021, 16.02.2021). Актом від 12.03.2021, також, визначено, що гонорар адвоката складає 3000,00 грн. Загальна сума наданих адвокатських (правових) послуг складає 20 000 гривень 00 коп. Зазначений акт підписано сторонами та скріплено відтисками їх печаток без зауважень.

Слід зазначити, що відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Позивачем не подано до суду клопотання про зменшення розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу адвоката та не підтверджено жодними засобами доказування неспівмірність розміру цих витрат.

Таким чином, надавши оцінку усім наявним в матеріалах справи документам, врахувавши ступінь складності справи, обсяг опрацьованих матеріалів та ціну позову, суд, керуючись критеріями розумності розміру адвокатських витрат, а також реальності (необхідності) цих витрат, дійшов висновку, що витрати відповідача на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн підтверджуються наявними у справі доказами та є обґрунтованими.

При цьому, рішенням суду від 13.04.2021 провадження у справі № 910/16425/20 закрито в частині стягнення 28203,06 грн у зв`язку з відсутністю предмета спору в цій частині, у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 871 796,94 грн судом відмовлено.

Згідно з ч. 5 ст. 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Так, відповідачем не доведено необґрунтованих дій позивача, а тому витрати відповідача на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн покладаються на позивача пропорційно розміру позовних вимог, у задоволенні яких судом відмовлено, а саме у розмірі 19 373,27 грн.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (51400, Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Соборна, 76, ідентифікаційний код: 00178353) на користь Державного підприємства "Дослідне конструкторсько-технологічне бюро Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України" (03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, 15, корпус 7, ідентифікаційний код: 05417457) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 19 373 (дев`ятнадцять тисяч триста сімдесят три) грн 27 коп.

2. Після набрання додатковим рішенням законної сили видати наказ.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 11.11.2021

Суддя Ю.В. Картавцева