Рішення № 100988816, 10.11.2021, Покровський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області)

Справа № 184/2167/21

Номер провадження 2/184/685/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2021 рокум. Покров

Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді – Томаш В.І.,

за участю секретаря судового засідання – Попівніч Н.І.,

розглянувши в підготовчому судовому засіданні в м. Покров цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Покровської міської ради Дніпропетровської області «про визначення додаткового строку для прийняття спадщини», -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати поважною причину пропуску ним строку для прийняття спадщини та визначити йому додатковий строк для прийняття спадщини, що відкрилася після смерті його батька – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , протягом трьох місяців з дня вступу рішення суду в законну силу.

Позивач в судове засідання не з`явився, але надав заяву, в якій просить розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, але надав клопотання, в якому просить розглянути справу без їх участі, при прийнятті рішення по справі покладаються на розсуд суду.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи і оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги обґрунтовані, знайшли своє підтвердження та підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України, відповідно до ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 2 статті 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідно до свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_1 , виданим виконавчим комітетом Новолатівської сільської ради Широківського району Дніпропетровської області, актовий запис №22, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.12).

Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого Комунальним підприємством «Нікопольське міжміське бюро технічної інвентаризації», згідно рішення Орджонікідзевського міського суду від 06.08.2003 року, ОСОБА_2 на праві приватної власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с.11).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , запис в книзі реєстрації актів про народження №898, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьками є: мати – ОСОБА_3 , батько – ОСОБА_2 (а.с.3).

Згідно довідки №2119 від 29.09.2021р. про останнє місце проживання померлого та осіб, які проживали й були зареєстровані з ним на день смерті, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 13.10.2003р. по 10.01.2017р. Інформація щодо наявності інших зареєстрованих осіб за вказаною адресою на день його смерті у Реєстрі територіальної громади м. Покров на паперових носіях й в електронній базі даних відсутня (а.с.13).

Згідно виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, ОСОБА_1 за період з квітня по вересень 2017 року неодноразово звертався за медичною допомогою (а.с.4).

30 вересня 2021 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кулик О.П. щодо видачі йому свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька позивача ОСОБА_2 , але постановою приватного нотаріуса Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кулик О.П. від 30.09.2021 року йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 в зв`язку з тим, що позивач на момент смерті спадкодавця ОСОБА_2 спільно з ним зареєстрованим за однією адресою не був, строк прийняття спадщини ним пропущений (а.с.14-15).

Так, у відповідності до ст.1217 Цивільного кодексу України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч.1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народженні живими після відкриття спадщини.

В силу ст.ст.1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), яке може здійснюватися за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.ст.1220-1221, 1223 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, і саме з нього виникає право на спадкування, а місцем відкриття - є останнє місце проживання спадкодавця.

Саме спадкування може відбуватися за заповітом або за законом.

Згідно із ст.ст.1268-1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. При цьому прийняття спадщини з умовою чи із застереженням не допускається.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Натомість судом встановлено, що позивач названих вище вимог закону не дотримався та після відкриття спадщини не подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. У разі відсутності такої згоди, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (ст.1272 ЦК України).

В той же час, відповідно до ст.ст.1273-1275ЦКУкраїни - спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 названого Кодексу, подавши нотаріусу за місцем відкриття спадщини відповідну заяву.

Відповідно до ст.ст.1296-1298 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину, яке видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Виходячи з вище викладеного можливо зробити висновок, що прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить виключно від його власної волі. Вчинення або не вчинення спадкоємцем дій, з якими законодавець пов`язує прийняття спадщини, має визначальне значення для висновку про дотримання ним процедури входження у спадкування і кінцево дає відповідь на питання про прийняття спадщини.

Так, для прийняття спадщини спадкоємцем, який на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, необхідно особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Це є обов`язковим для обох названих видів спадкування.

У зв`язку з цим, для прийняття спадщини за заповітом слід вчинити ті ж дії, що і при спадкуванні за законом, а саме, подати до нотаріальної контори відповідну заяву, яка б свідчила про його дійсний намір прийняти спадщину в порядку спадкування за заповітом.

При цьому, такі дії теж повинні бути вчинені у встановлений законом для прийняття спадщини строк.

Пропуск такого строку, позбавляє спадкоємця можливості прийняти спадщину через нотаріальну контору і потребує пред`явлення ним позову про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

Вказане у повній мірі відповідає Правовій позиції, висловленій Верховним Судом України в постанові від 6 лютого 2013 року в справі №6-167цс12.

Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Спадкоємець прийняв спадщину, якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Спадкоємець за законом або за заповітом має право відмовитися від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Вважається, що відмовився від спадщини той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчить про прийняття спадщини.

Отже, прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить виключно від його власного волевиявлення. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Неприйняття спадкоємцем спадщини може бути виражено фактично, коли спадкоємець протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, не здійснює дій, що свідчать про намір прийняти спадщину, або може бути виражено явно, коли спадкоємець шляхом подачі заяви в нотаріальну контору виражає свою незгоду прийняти спадщину.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 , як спадкоємець першої черги за законом після смерті свого батька не звертався до нотаріуса з відповідною заявою про прийняття спадкового майна в зв`язку з тим, що після смерті батька він довгий час хворів.

Таким чином, жодних доказів того, що в межах строку, наданого цивільним законом, позивач вчинив дії, які б свідчили про прийняття ним спадщини за законом, він не надав, що, виходячи зі змісту ч. 1 ст. 1272 ЦК України слід вважати фактичним неприйняттям спадщини за законом.

ОСОБА_1 просить встановити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Причиною пропуску строку на прийняття спадщини вказує те, що на час смерті батька він звертався до лікарні за медичною допомогою, а тому не міг вчасно в шестимісячний термін по смерті ОСОБА_2 звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Позивач вважає, що причини його пропуску для подачі заяви про прийняття спадщини є вагомими та підлягають поновленню.

Пленум Верховного Суду України в п. 24 постанови від 30 травня 2008 року №7 "Про судову практику у справах про спадкування" роз`яснив, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що зазначені обставини у їх сукупності свідчать про наявність об`єктивних перешкод для позивача для звернення із відповідною заявою про прийняття спадщини у визначений законом строк, а тому вважає за необхідно встановити позивачу додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини протягом одного місяця з дня набрання судовим рішенням законної сили, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10-13, 77, 81, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст.1270, 1272 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Покровської міської ради Дніпропетровської області «про визначення додаткового строку для прийняття спадщини» – задовольнити частково.

Надати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (ІПН: НОМЕР_3 ), зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини в нотаріальну контору після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , протягом одного місяця з дня набрання судовим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено – 10.11.2021 року.

Суддя Орджонікідзевського міського суду В. І. Томаш