Рішення № 100986104, 08.11.2021, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/4938/21

н\п 2/490/3635/2021

Центральний районний суд м. Миколаєва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2021 року м. Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Ковальової Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в м. Миколаєві цивільну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

23.06.2021 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» до ОСОБА_1 , в якій представник позивача просить стягнути з відповідача затрати по виплаті страхового відшкодування в розмірі 4 845,37 грн.; витрати по оплаті судового збору в розмірі 2 270,00 грн.; судові витрати, пов`язані з оплатою професійної правової допомоги в розмірі 5 000,00 грн.

В обґрунтування вимог посилається на те, що 14.07.2020 року ПрАТ «Просто-страхування» та ОСОБА_1 уклали Поліс № АР/4531797 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно якого було застраховано відповідальність власника транспортного засобу Hyundai Getz, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

19.10.2020 року в місті Миколаєві по вулиці О.Янати відбулась дорожньо-транспортна пригода. Учасником даної пригоди був автомобіль Kia Sportage, реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 , та забезпечений транспортний засіб Hyundai Getz, реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 .

Відповідно до Постанови Центрального районного суду м. Миколаєва від 17.12.2020 року ДТП сталася в результаті порушення ПДР ОСОБА_1

30.10.2020 року до ПрАТ «Просто-страхування» звернулося ПрАТ «Страхова група «ТАС» із заявою про виплату страхового відшкодування. Розглянувши дану заяву з`ясувалось, що транспортний засіб Kia Sportage, реєстраційний номер НОМЕР_2 , був застрахований згідно Договору добровільного страхування наземного транспорту № FO-00595575, укладеного між ПрАТ «Страхова група «ТАС» та ОСОБА_2 11.12.2019 року. Відповідно до ремонтної калькуляції № 23813_19 від 21.10.2020 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Kia Sportage, реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить 5 845,37 грн. 27.10.2020 року ПрАТ «Страхова група «ТАС» виплатило вказану суму страхового відшкодування за ремонт транспортного засобу Kia Sportage, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

За результатами розгляду наданих ПрАТ «Страхова група «ТАС» документів ПрАТ «Просто-страхування» прийняло рішення про визнання ДТП від 19.10.2020 року страховим випадком, про що 15.01.2021 року було складено страховий акт № 148220. 15.01.2021 року ПрАТ «Просто-страхування» виплатило страхове відшкодування ПрАТ «Страхова група «ТАС» в розмірі 4 845,37 грн.

Таким чином, фактичні витрати ПрАТ «Просто-страхування», пов`язані з цим страховим випадком, складають 4 845,37 грн.

Згідно протоколу серії ДПР18 № 407162, водій ОСОБА_1 після вчинення вказаного ДТП, в порушення вимог п. 2.10 «а» ПДР України, з місяця пригоди зник.

Позивач намагався здійснити досудове врегулювання даного спору шляхом направлення регресної вимоги № 04-392 від 17.02.2021 року на адресу відповідача. Однак, останній жодним чином не відреагував на дане звернення.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2021 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва Саламатіна О.В. від 29.06.2021 року, після отримання інформації щодо зареєстрованого місця проживання відповідача, прийнято вищезазначену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Сторони в судове засідання не викликались відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, проте в ухвалі про відкриття спрощеного позовного провадження від 29.06.2021 року відповідачу був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву та роз`яснено право подати заяву із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідачу за адресою зареєстрованого місця проживання направлялась позовна заява з додатками, ухвала про відкриття провадження у справі. Вказане поштове відправлення останній отримав 26.10.2021 року, що підтверджується зворотнім рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке наявне в матеріалах справи.

Відповідач, який належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, в тому числі через оголошення на веб-сайті Судової влади України, не скористався своїм процесуальним правом та не направив суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти позову.

Враховуючи рішення ЄСПЛ у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії» ( № 12307/16), яким визначено, що якщо повістку було направлено за однією з відомих адрес, а особа ухиляється від її отримання то особа може стежити за ходом справи з офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду, а тому права такої особи щодо розгляду справи у його відсутності, порушені не були.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя.

В той же час, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Також, Рішенням Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

Частиною 1 ст. 5 ЦПК України, передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно роз`яснень п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

За вимогами статті 12, 80, 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як вбачається з копії постанови Центрального районного суду м. Миколаєва від 17.12.2020 року по справі № 490/7284/20, 20.10.2020 року відносно водія ОСОБА_1 було складено два протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені ст.ст. 122-4, 124 КУпАП. Відповідно до протоколу серії ДПР18 № 407161, 19.10.2020 року у м. Миколаєві по вул. О. Янати, 109, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Hyundai Getz», р.н. НОМЕР_1 , в порушення вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України, змінив напрямок руху ліворуч, не впевнившись в безпеці свого маневру та допустив зіткнення з автомобілем «Kia Sportage», р.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався ліворуч від першого. В результаті ДТП транспорті засоби отримали механічні пошкодження. При цьому, згідно протоколу серії ДПР18 № 407162, водій ОСОБА_1 після вчинення вказаного ДТП, в порушення вимог п. 2.10 «а» Правил дорожнього руху України, з місця пригоди зник.

Згідно вказаної постанови суду ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, 124 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в прибуток держави у розмірі 340,00 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудні 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» роз`яснено, що відповідно до частини четвертої статті 61ЦПК при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, що набрав законної сили, або постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, цей вирок або постанова обов`язкові для суду лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Тому, розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.

Таким чином, вина відповідача в дорожньо-транспортній пригоді доказуванню не підлягає.

Відповідно до Акту огляду транспортного засобу від 20.10.2020 року встановлено характер пошкоджень транспортного засобу Kia Sportage, державний номерний знак НОМЕР_2 .

Поряд з цим, згідно полісу № АР/4531797 цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки Hyundai Getz, державний номерний знак НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , була застрахована ПрАТ «Просто-страхування». Згідно полісу ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, встановлено у розмірі 130 000,00 гривень. Розмір франшизи становить 1 000,00 гривень.

Поряд з цим, 11.12.2019 року між ПрАТ «Страхова група «ТАС» та ОСОБА_2 укладено Договір добровільного комплексного страхування транспортних ризиків № FO-00595575, предметом якого є автомобіль Kia Sportage, державний номерний знак НОМЕР_2 .

23.10.2020 року власник пошкодженого автомобіля Kia Sportage, державний номерний знак НОМЕР_2 , - ОСОБА_2 звернувся до ПрАТ «Страхова група «ТАС» з заявою про виплату страхового відшкодування.

Згідно копії Страхового акту № 24477/19/920, складеного ПрАТ «Страхова група «ТАС» 26.10.2020 року, розмір страхового відшкодування згідно Договору № FO-00595575 від 11.12.2019 року становить 5 845,37 грн.

Копією Платіжного доручення № 133740 від 27.10.2020 року підтверджується, що ПрАТ «Страхова група «ТАС» здійснило виплату страхового відшкодування згідно Договору № FO-00595575 від 11.12.2019 року на ім`я ОСОБА_2 в розмірі 5 845,37 грн.

28.10.2020 року ПрАТ «Страхова група «ТАС» звернулось до ПрАТ «Просто-страхування» з заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок вищезазначеної ДТП в розмірі 5 845,37 грн.

Так, згідно Страхового акту № 148220, складеного ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» 15.01.2021 року, розмір страхового відшкодування становить 4 845,37 грн.

Копією Платіжного доручення № 896 від 15.01.2021 року підтверджується, що ПрАТ «Просто-страхування» здійснило виплату страхового відшкодування на рахунок ПрАТ «Страхова група «ТАС» в розмірі 4 845,37 грн. на підставі вищезазначеного Страхового акту.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно ст. 8 Закону України «Про страхування», страховий випадок це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулась і з настанням якої, виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

У відповідності до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 990 Цивільного кодексу України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акту.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Отже, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

Вказаний правовий висновок викладений у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року, провадження № 14-176цс18.

Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 ЗУ «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи відповідної за заподіяні збитки.

Відповідно до пункту 38.1.1 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).

Як встановлено судом, відповідач самовільно залишив місце пригоди.

Згідно ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

За таких обставин, суд приходить до обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ПрАТ «Просто-страхування» суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі 4 845,37 грн., задовольнивши тим самим позов в цій частині.

Що стосується питання розподілу судових витрат, то суд керується частиною першою статті 141 ЦПК України та, враховуючи задоволення позову в повному обсязі, стягує з відповідача понесені позивачем витрати на оплату судового збору в сумі 2 270,00 гривні, які підтверджуються платіжним дорученням № 9913 від 08.06.2021 року.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Представником позивача відповідні докази суду були подані у строки, визначені статтею 141 ЦПК України.

В обґрунтування заяви про понесені позивачем витрати на правову допомогу, суду надано Договір про надання правової допомоги № 1 від 02.01.2020 року, укладений між АТ «Просто-страхування» та Адвокатським бюро «Синюк та партнери».

Відповідно до Акту виконаних робіт від 31.05.2021 року та детального опису робіт (наданих послуг) від 31.05.2021 року, на підставі вищезазначеного Договору про надання правової допомоги, адвокат Синюк С.Л., за дорученням Адвокатського бюро «Синюк та партнери», надав ПрАТ «Просто-страхування» правову допомогу по страховій справі № 148220 (страхувальник – ОСОБА_1 , учасник ДТП – ОСОБА_2 ), загальна вартість якої складає 5 000,00 грню

Згідно із платіжного доручення № 7659 від 06.05.2021 року ПрАТ «Просто-страхування» перерахувало на користь Адвокатського бюро «Синюк та партнери» грошові кошти за юриличні послуги відповідно до Договору № 1 від 02.01.2020 року.

Отже, представником позивача надано суду докази щодо понесених позивачем витрат на правничу допомогу в даній справі в розмірі 5 000,00 грн.

За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При встановленні гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на правничу допомогу.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, зважаючи на категорію та юридичну кваліфікацію правовідносин у справі, розгляд справи в спрощеному позовному провадженні, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 5 000,00 грн. підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» (код ЄДРПОУ 24745673, м. Київ, вул. Герцена, 10) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) про відшкодування шкоди – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 4 845 (чотири тисячі вісімсот сорок п`ять) грн. 37 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» витрати на професійну правову допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» суму сплаченого судового збору в розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Саламатін