Вирок № 100985864, 13.10.2021, Центральний районний суд м. Миколаєва

Центральний районний суд м. Миколаєва

_______________

Справа № 490/3227/20

Провадження № 1-кп/490/55/2021

У Х В А Л А

13 жовтня 2021 року

Центральний районний суд міста Миколаєва

У складі : головуючого - судді Алєйнікова В.О.

при секретарі - Окмінській Т.В.

за участі прокурора - Іщука А.М.

обвинувачених - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

їх захисника - Сабанова В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальне провадження № 12019150000000628 про обвинувачення

ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Миколаєві, є українцем, громадянином України, здобув середню спеціальну освіту, не є одруженим, неповнолітніх дітей не має, виконує роботи з ремонту комп`ютерної техніки, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не вчиняв злочинів та не судився

ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Миколаєві, є українцем, громадянином України, здобув загальну середню освіту, є одруженим, має доньку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , працює на ПП " ОСОБА_8 " поваром, мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не вчиняв злочинів та не судився

ОСОБА_9 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у місті Миколаєві, є українцем, громадянином України, здобув середню спеціальну освіту, не є одруженим, неповнолітніх дітей не має, виконує будівельні роботи, мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не вчиняв злочинів та не судився

та

ОСОБА_10 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 у місті Миколаєві, є українцем, громадянином України, здобув середню спеціальну освіту, не є одруженим, неповнолітніх дітей не має, займається футболом, мешкає за адресою: АДРЕСА_4 , є таким, що не має судимостей

у вчиненні злочину, передбаченого частиною 4 статті 189, частиною 3 статті 146, частиною 2 статті 186, частиною 1 статті 263 Кримінального Кодексу України, -

В С Т А Н О В И В :

Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається.

1. Прокурор просив про продовження строку дії раніше обраного відносно обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, спираючись про те, що ризики, які були враховані під час обрання цього запобіжного заходу, а саме - того, що обвинувачені можуть ухилятись від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні та вчинити інше правопорушення - наразі не усунуті та не зменшились.

2. Захисник заявив клопотання про зміну обраного відносно кожного з обвинувачених запобіжного заходу на більш м`який.

В обґрунтування послався про тривалість перебування кожного з обвинувачених під вартою, а також - про те, що ризик, який зумовив тримання кожного з них під вартою, наразі не є доведеним.

Зокрема, захисник посилався про те, що наразі судом досліджені найбільш вагомі докази з запропонованих стороною обвинувачення, та, на думку захисту, сукупність досліджених доказів дозволяє стверджувати, що запропонована органами досудового розслідування та публічним обвинуваченням кваліфікація їх дій є завищеною.

Далі, захисник підкреслив, що майже єдиним ризиком, що враховується судом під час продовження тримання обвинувачених під вартою, є стверджувана можливість вчинення кожним з них нових злочинів. Проте, як вказував захисник, наявність такого ризику не є доведеною.

Так, захисник зауважив, що твердження, ніби злочинна діяльність була припинена лише внаслідок їх затримання, не відповідає дійсності, адже в дійсності обвинувачені не затримувались.

Далі захисник зауважив, що жоден з обвинувачених не має судимостей, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 раніше взагалі ніколи не вчиняли злочинів; усі обвинувачені на момент вчинення стверджуваного злочину працювали та мали родини.

Захисник також наголосив на тому, що всупереч посилань в ухвалі суду обвинувачені не визнають та ніколи не визнавали факт застосування ними фізичного насильства відносно потерпілих; вони повністю відшкодували потерпілому завдану їх діями шкоду (що вказує на їх дійсне відношення до вчиненого злочину); своє відношення до вчиненого злочину у встановленому законом порядку вони раніше не висловлювали.

Захисник також звернув увагу суду й на ту обставину, що кожен з обвинувачених має родину та постійне місце проживання, а також - на те, що вони перебувають під вартою протягом тривалого проміжку часу, а відповідно до сталої практики Європейського Суду з Прав Людини запобіжний арешт та тримання під вартою за своєю суттю є однаковими запобіжними заходами.

Спираючись про таке, захисник просив пом`якшити обраний відносно кожного з обвинувачених запобіжний захід.

Встановлені судом обставин із посиланням на докази

1. Органами досудового розслідування ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обвинувачується, загалом, у тому, що вони

зорганізувавшись в організовану злочинну групу, вимагали грошові кошти в ОСОБА_11 , при цьому позбавляючи його свободи та застосовуючи до нього насильство.

Ці дії кожного з обвинувачених органами досудового розслідування та публічним обвинуваченням кваліфіковані за частиною 4 статті 189, частиною 3 статті 146, частиною 2 статті 186 Кримінального Кодексу України.

2. Ухвалами слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 24 січня 2020 року відносно кожного з обвинувачених обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 23 березня 2020 року включно.

Подальшими ухвалами слідчих суддів цей строк був продовженим неодноразово, востаннє - до 09 липня 2020 року включно.

Подальшими ухвалами Центрального районного суду міста Миколаєва, які перевірялись в апеляційному порядку, цей строк продовжувався неодноразово.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 17 серпня 2021 року строк тримання обвинувачених під вартою був продовжений до 28 серпня 2021 року.

Подальшою ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 19 серпня 2021 року строк тримання під вартою кожного з обвинувачених був продовжений до 17 жовтня 2021 року включно.

3. Під час винесення останніх за часом ухвал Миколаївським апеляційним судом та Центральним районним судом міста Миколаєва була встановлена наявність ризиків того, що обвинувачені можуть незаконно впливати на потерпілого та свідків, в тому числі й шляхом погроз, умовлянь схилення їх до дачі неправдивих показів щодо обставин кримінальних правопорушень, продовжити кримінальне правопорушення в якому обвинувачуються або вчинити нове кримінальне правопорушення, та запобігти цим ризикам інакше, ніж шляхом тримання кожного з них під вартою, не є можливим.

4. Під час здійснення цього кримінального провадження суд оголосив обвинувальний акт, з`ясував ставлення кожного з обвинувачених до висунутого кожному з них обвинувачення та встановив порядок дослідження доказів у справі, відповідно до встановленого порядку допитав потерпілого, дослідив усі зібрані по справі письмові документи, дослідив значну частину наявних у справі електронних документів.

Наразі суд продовжує вивчення електронних документів у визначеному сторонами /зокрема - захистом/ обсягах та порядку.

5. Під час судового розгляду кримінального провадження, стосовно обставин, що підлягають дослідженню під час винесення цієї ухвали, окрім іншого, встановлено, що:

-жоден з обвинувачених виправдовує свої дії, спираючись на власну оцінку особи потерпілого;

-обвинувачені від отримання процесуальних документів суду та прокуратури відмовляються, та ця обставина використовується захистом для спроби побудувати свою процесуальну позицію по справі;

-потерпілий стверджує, що після вчинення злочину обвинувачені вдались до дій, що мали наслідком складання потерпілим недостовірних документів з метою пом`якшення кримінальної відповідальності обвинувачених;

-наразі заподіяна злочином матеріальна шкода потерпілому відшкодована у повному обсязі;

-кожен з обвинувачених має постійне місце проживання, певні соціальні зв`язки; жоден з них не має судимостей; обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 раніше злочинів не вчиняли.

6. Наразі на території України, зокрема - на території міста Миколаєва - запроваджені карантинні заходи, спрямовані на запобігання та зупинення спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

7. Справа розглядається колегією суддів у складі: головуючого - судді Алєйнікова В.О., суддів Лагоди К.О. та Мамаєвої О.В.

При цьому суддя Мамаєва О.В. наразі перебуває у відпустці на період з 12 по 13 вересня 2021 року, протягом періоду з 14 по 17 вересня 2021 року на Україні триватимуть вихідні дні.

Положення закону, якими керувався суд під час постановлення ухвали.

1. Пунктом 205 розділу ХІ "Перехідні положення" Кримінального Процесуального Кодексу України тимчасово, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), встановлено, що:

У разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, … воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.

2. Відповідно до частини 1 статті 177 Кримінального Процесуального Кодексу України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1)переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2)знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Під ставою ж застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити перелічені дії.

При цьому відповідно до частини 3 статті 176 Кримінального Процесуального Кодексу України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя має переконатись, що жоден більш м`який, ніж запропонований слідчим, запобіжний захід не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.

3. Відповідно до частини 1 статті 176 Кримінального Процесуального Кодексу України запобіжними заходами є:

1)особисте зобов`язання;

2)особиста порука;

3)застава;

4)домашній арешт;

5)тримання під вартою.

Відповідно до статті 179 цього Кодексу особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.

Відповідно до статті 180 Кримінального Процесуального Кодексу України особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов`язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків відповідно до статті 194 цього Кодексу і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.

Відповідно до частини 1 статті 182 Кримінального Процесуального Кодексу України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.

При цьому відповідно до частини 5 цієї статті розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 1 статті 181 Кримінального Процесуального Кодексу України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

4. Відповідно до статті 199 Кримінального Процесуального Кодексу України строк тримання під вартою може бути продовженим у разі наявності вказаних вище обставин та додаткового доведення того, що завершити досудове розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали не є можливим, а раніше заявлені ризики не зменшились або з`явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

5. Відповідно до статті 8 Кримінального Процесуального Кодексу України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Окрім того, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року Конвенція про захист прав та основоположних свобод /далі - Конвенція/ та практика Європейського суду з прав людини визнаються в Україні джерелом права

5.1. Відповідно до визначеного Європейським судом з прав людини поняттям під час вирішення питання щодо запобіжного заходу під обґрунтованою підозрою слід розуміти добросовісне припущення про вчинення особою певного діяння, яке ґрунтується на об`єктивних відомостях, які:

-можна перевірити у судовому розгляді;

-спонукали б неупереджену та розумну людину вдатися до практичних дій, щоб з`ясувати, чи є така підозра обґрунтованою.

Добросовісним можна вважати припущення, яке висунуте компетентним органом у встановленому законом порядку та ґрунтується на підході до справи, що характеризується правдивістю, сумлінністю та ретельністю.

5. 2. Відповідно до правової позиції, що сформована Європейським Судом з прав людини, для продовження строку тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку. Також суд вказав, що пункт 3 статті 5 Конвенції визначає право заарештованого на розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження, при цьому таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання. Сторона обвинувачення зобов`язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи, в іншому випадку суд може змінити запобіжний захід на більш м`який.

Європейський суд з прав людини судом також відзначає, що "ризик втечі або уникнення правосуддя" зменшується з часом, адже включення строку запобіжного ув`язнення до строку покарання, якого мав підстави боятися заявник, зменшує це побоювання і його наміри втекти.

Далі відзначається, що таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.

Європейський суд з прав людини також наголошував, що "саме національні судові органи мають подбати про те, щоб тривалість попереднього ув`язнення обвинуваченого у відповідній справі не перевищила розумного строку. Для цього вони мають дослідити всі факти на користь і проти існування реального суспільного інтересу, який, за належного врахування принципу забезпечення презумпції невинуватості, виправдовує відхід від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи, і викласти ці міркування у своїх рішеннях про подовження строку тримання під вартою… Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні заарештованою особою відповідного злочину є обов`язковою і неодмінною умовою законності подовження строку тримання під вартою, але зі спливом певного часу ця умова перестає бути достатньою… Згідно з пунктом 3 статті 5 Конвенції, визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання особи під вартою, відповідні посадові особи зобов`язані розглянути й альтернативні заходи забезпечення її явки до суду. Фактично, це положення не лише проголошує право на "розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження", а й передбачає, що "звільнення може бути обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання".

/див. рішення у справі "Тодоров проти України" від 12.01.2012 року, "Пунцельт проти Чехії", "Харченко проти України" та інші/

Окрім того, як зазначив Європейський суд з прав людини у справі "Летельє проти Франції" (рішення від 26.06.1991 року), "особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення принаймні, протягом певного часу. За виняткових обставинах цей момент може бути врахований у світлі Конвенції, у всякому разі в тій мірі, в якій внутрішнє право … визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину. Однак цей фактор можна вважати виправданим і необхідним, тільки, якщо є підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно перебуває під загрозою. Попереднє затримання не має передувати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути "формою очікування" обвинувального вироку" (п.51).

5.3. Європейський Суд з Прав Людини у своїй практиці обґрунтував підхід, відповідно до якого тримання особи під домашнім арештом, так само, як й триманні її під вартою, є позбавленням свободи у розумінні статті 5 Конвенції /див., окрім іншого, рішення у справах "Гуццарді проти Італії" (пункти 92 - 95); "Бузаджі проти Республіки Молдова" (пункти 103 - 110); "Корбан проти України (пункти 138 - 139) та інші/.

При цьому Європейський Суд з Прав Людини зазначає, що в більшості випадків домашній арешт передбачає меншу кількість обмежень та менший ступінь страждань та незручностей для затриманого, ніж звичайне ув`язнення у відповідній установі. Але цю обставину Європейський Суд з Прав Людини пов`язує з особливостями режиму, але - не з сутністю становища ув`язненого. /див., окрім іншого, рішення у справі "Бузаджі проти Республіки Молдова" (пункти 111 - 114); "Корбан проти України (пункти 138 - 139)/

Мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали і положення закону, яким він керувався.

Стосовно можливості розгляду справи одноособово головуючим суддею.

1. На теперішній час член колегії - суддя Мамаєва О.В. - не може брати участь у розгляді цього кримінального провадження.

Більше того, суддя Мамаєва О.В. не зможе взяти участь у розгляді цього кримінального провадження до сплинення строку дії попередньої ухвали про продовження строку тримання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 під вартою.

2. Її заміна ж у колегії з розгляду цього кримінального провадження на цій стадії кримінального процесу, а саме - коли суд дослідив значний обсяг документів та електронних документів, а також - допитав потерпілого, не відповідає завданням та меті судочинства, адже здатне призвести:

-або - у разі розгляду справи з початку - до затягування розгляду цього кримінального провадження та ускладнення встановлення обставин дійсності через необхідність для потерпілого надавати покази після їх переосмислення та оцінки їх результатів у суді;

-або - у разі продовження розгляду справи - до неповного дотримання принципу безпосередності дослідження обставин справи усім складом суду, що в цьому випадку також здатне призвести до зайвих ускладнень у встановленні судом обставин дійсності.

Отже, наразі в межах цієї справи є наявною неможливість розглянути клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у визначений законом строк.

Відповідно до прямих приписів процитованої вище норми пункту 205 розділу ХІ "Перехідні положення" Кримінального Процесуального Кодексу України за такого це клопотання може бути розглянуте, зокрема, головуючим.

Стосовно наявності обґрунтованої підозри у вчиненні злочину обвинуваченим.

1. Матеріали кримінального провадження на теперішній час не містять відомостей про те, що, висуваючи обвинувачення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 або ОСОБА_4 , органи досудового розслідування або публічне обвинувачення діяли нечесно.

До того ж, з коментарів самих обвинувачених під час розгляду питання про доцільність їх подальшого перебування під вартою вбачається, що факт примушування ОСОБА_11 до передачі їм коштів захист зрештою не оспорює, надаючи цьому факту іншу оцінку.

За такого припущення про вчинення обвинуваченим злочину, який є описаним в обвинувальному акті, є таким, що можна перевірити у судовому розгляді та спонукає вдатись до практичних дій щоб перевірити, чи є таке припущення обґрунтованим.

За такого для мети вирішення питання про доцільність подальшого перебування обвинуваченого під вартою "підозра", що наразі йому висунута, може вважатись обґрунтованою.

2. Матеріали кримінального провадження на теперішній час не містять й відомостей про те, що, висуваючи таку підозру, органи досудового розслідування діяли упереджено.

Отже, для мети застосування запобіжного заходу висунуту "підозру" слід вважати "обґрунтованою".

Стосовно наявності передбачених законом ризиків.

1. Обґрунтованість висунутої підозри, в свою чергу, доводить що обвинувачені мають підстави ухилятись від суду, адже у разі визнання їх винуватими їм загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років.

2. Крім того, суд вважає, що в цьому випадку наявним є ризик того, що обвинувачені можуть продовжити вчиняти злочин або ж вчинити новий злочин.

Про наявність високого ступеню такого ризику свідчить, перш за все, та обставина, що обвинувачені обґрунтовано підозрюються у вчиненні злочину у складі стійкого злочинного угрупування, що доводить підвищену суспільну небезпеку їх особи.

Додатково наявність цього ризику підтверджується позицією обвинувачених, зокрема, під час розгляду питання про доцільність їх перебування під вартою. Так, обвинувачені стверджують про відсутність приводів для їх перебування під вартою в зв`язку із скоєним, про скоєне не шкодують, про необхідність виправлення своєї поведінки не заявляють.

3. Окрім того, перебуваючи у необмежених умовах, обвинувачені матимуть можливість впливати на хід судового розгляду, можуть незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, в тому числі й шляхом погроз, умовлянь схилити їх до дачі неправдивих показів щодо обставин кримінальних правопорушень, що вплине на встановлення обставин, які згідно ст. 91 КПК України підлягають доказуванню, у тому числі перешкодить кримінальному провадженню.

Таке підтверджується тим, що з показів потерпілого, наданих в ході судового розгляду, вбачається, що після вчинення злочину обвинувачені вдались до дій, що мали наслідком складання потерпілим недостовірних документів з метою пом`якшення кримінальної відповідальності обвинувачених.

Стосовно можливості запобігти цим ризикам шляхом обрання запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою.

1. Характер встановлених судом ризиків, особливо - ризику того, що обвинувачені можуть продовжити вчиняти кримінальне правопорушення або ж вчинити нові кримінальні правопорушення - є таким, що запобігти їм інакше, ніж шляхом тримання кожного з обвинувачених під вартою, не видається за можливе.

2. Суд також відзначає, що поведінка обвинувачених, зокрема - їх відмова від виконання своїх процесуальних обов`язків - не дає підстави для послаблення обраного відносно них режиму забезпечення їх належної процесуальної поведінки.

3. Окрім того, суд відзначає, що наразі продовження строку тримання обвинувачених під вартою поза розумним сумнівом виправдовується вимогами щодо публічного інтересу.

Так, в цьому випадку зміст вчиненого обвинуваченими протиправного діяння полягає ні в чому іншому, як у примушуванні іншої особи дотримуватись визнаних ними /обвинуваченими/ "правил" поведінки, які /"правила"/ вимогам діючого законодавства не відповідають. Та саме порушенням певних "правил" обвинувачені й обґрунтовують свою поведінку.

Таке, тим більше - будучи вчиненим групою осіб - в будь-якому випадку утворює серйозну загрозу публічному інтересу, який полягає ні в чому іншому, як в унеможливленні подібних проявів.

Позиція ж обвинувачених полягаю ні в чому іншому, як в утвердженні подібних проявів.

Та в світлі такого їхні посилання про наявність в них родини та потреби надавати допомогу своїм родинам свідчить лише про те, що такі прояви обвинувачені вважають звичайними та спрямованими на забезпечення умов для власного проживання та проживання своїх близьких

Зміна ж запобіжного заходу особам, які не тільки вчинили подібні дії, але - ставляться до них, як до звичайних - матиме суттєве негативне значення для суспільства, адже означатиме ні що інше, як утвердження правильності такої поведінки.

Спростування посилань захисту.

1. Стосовно посилань захисту про тривалість перебування обвинувачених під вартою суд відзначає, що наразі строк їх тримання під вартою є домірним обставинам розслідування справи та сутності висунутої їм підозри, але не є домірним передбаченому законом для запобігання повторному вчиненню кожним із них злочинів.

2. Посилання захисту, ніби ризик продовження злочинної діяльності обвинуваченими є єдиним ризиком, що враховується судами, не є коректними, адже окрім цього ризику судом врахований ще й ризик протиправного впливу обвинувачених на потерпілого та свідків, який наразі є доведеним.

3. Посилання захисника на відсутність судимостей в обвинувачених в цьому випадку не є визначальним аргументом для вирішення питання про можливість вчинення ними інших злочинів. Так, в цьому випадку висновок про наявність такого ризику судом зроблений головним чином на підставі їх прихильності "правилам", які здебільшого не узгоджуються з діючим законодавством, та утвердженні ними таких "правил", що виявляється, зокрема, у їх коментарях під час судового розгляду кримінального провадження.

Та саме прихильність обвинувачених до таких "правил" та їх утвердження й дає підстави для висновку про підвищену суспільну небезпеку особи кожного з них, що доводить можливість вчинення кожним з них нових злочинів.

4. Заперечення захисту проти наявності фактів застосування обвинуваченими насильства відносно потерпілого зводяться лише до застосування до нього самого лише фізичного насильства, що не виключає застосування насильства психічного. Та застосування такого насильства законодавством також визнається кримінально караним.

5. Посилання захисту про наявність в кожного з обвинувачених постійного місця мешкання та соціальних зв`язків, з огляду на характер, обставини та велику суспільну небезпечність кримінальних правопорушень, в яких вони обвинувачується, не зменшують встановлених ризиків та не є визначальними аргументами, які б давали можливість обрати обвинуваченим запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою.

6. Оцінка посиланням захисту про те, що наразі висунуте в межах цього кримінального провадження обвинувачення не є підтвердженим достатніми доказами на цій стадії кримінального провадження не дається; така оцінка може бути наданою лише під час ухвалення вироку по суті справи.

В зв`язку з таким суд доходе висновку про те, що підстави для зміни обраного відносно кожного з обвинувачених запобіжного заходу є відсутніми, а належну процесуальну поведінку кожного з них можливо забезпечити лише шляхом подальшого застосування до них запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Отже, клопотання прокурора підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 369-372; 376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора - задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 - до 11 грудня 2021 року включно.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 - до 11 грудня 2021 року включно.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_9 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 - до 11 грудня 2021 року включно.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_10 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 - до 11 грудня 2021 року включно.

У задоволенні клопотання захисту про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Ухвала може бути оскарженою безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м. Миколаєва протягом 5 днів.

СУДДЯ =АЛЄЙНІКОВ В.О.=