Рішення № 100984996, 05.11.2021, Оріхівський районний суд Запорізької області

Справа № 323/1790/21

Провадження № 2/323/678/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2021 м. Оріхів

Оріхівський районний суд Запорізької області у складі

головуючого - судді Мінаєва М.М.,

при секретарі - Тахтаул А.Л.,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Оріхівської міської ради, третя особа: Оріхівська державна нотаріальна контора Запорізької області, про визнання дійсним договору купівлі-продажу будинку,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2021 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 та Оріхівської міської ради, яким просила визнати дійсним Договір купівлі-продажу від 09 вересня 1999 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений Пологівською Товарною Біржою «Агропром-Інвест» 10.09.1999 р. за реєстраційним №ОН-119, зареєстрований Державним комунальним підприємством «Імпульс» Пологівського району Запорізької області. за яким ОСОБА_3 купила у ОСОБА_2 житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що вказаний договір купівлі-продажу повністю відповідав волі кожної із сторін, був виконаний належним чином сторонами, право власності за покупцем було зареєстровано у встановленому законом порядку.

Однак, оскільки відповідно до ст. 227 ЦК УРСР було передбачено, що договір купівлі продажу житлового будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин, а вищевказаний договір купівлі-продажу квартири був укладений на товарній біржі і нотаріально він не засвідчувався, то в даний час позивач не має можливості оформити свої спадкові справа на вказаний житловий будинок.

Ухвалою суду від 15.07.2021 року відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду в порядку загального позовного провадження.

Письмових заяв по суті справи або з процесуальних питань від сторін не надійшло.

В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримала, пославшись на факти та норми права, викладені в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (актовий запис № 7091 від 30.10.2014 року), що підтверджується лситом Управління державної реєстрації відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькій області від 28.10.2021 № 5480/05.2-37.

У зв`язку з цим ухвалою від 05.11.2021 провадження у справі в частині вимог до ОСОБА_2 було закрите.

Відповідач Оріхівська міська рада подала заяву про розглдя справи без її участі та про визнання позовних вимог.

Третя особа також подала заяву про розгляд справи без її участі.

З урахуванням надходження від відповідача письмової заяви про визнання позову, суд вважав за можливе ухвалити рішення по суті справи в порядку ст. ст. 200, 206 ЦПК України, тобто у підготовчому провадженні.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню, з огляду на таке.

10.09.1999 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу, згідно умов якого ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_3 купила житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 .

Вказаний договір купівлі-продажу був зареєстрований на Пологівській товарній біржі «Агропром-Інвест», про що записано в журналі реєстрації біржових угод (реєстр. № ОН-119).

На підставі вказаного договору право власності на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , було зареєстроване за ОСОБА_3 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових правна нерухоме майно № 276990256 від 28.09.2021.

В подальшому право на вказаний будинок за заповітом ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , перешло до ОСОБА_4 , який спадщину прийняв, але помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , не отримавши свідоцтво про право власності на спадщину.

Позивач у цій справі, ОСОБА_1 , як дружина ОСОБА_4 та, відповідно, його спадкоємець за законом першої черги, звернулась до нотаріуса за отримання свідоцтва про право на спадищну, однак постановою від 28.05.2021 їй було відмовлено у цьому з посиланням на нелажене посвідчення спірного договору як правовстановлюючого документу на спадкове майно.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно з ч.1 ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про товарну біржу", товарна біржа є організацією, що об`єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов`язаних з ним торговельних операцій.

Крім того, ст.2 Закону України "Про товарну біржу" встановлено, що основними принципами діяльності товарної біржі є рівноправність учасників біржових торгів, застосування вільних (ринкових) цін, публічність проведення біржових торгів.

Відповідно до ст.5 ЦК України до застосування підлягають акти цивільного законодавства, що регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Враховуючи, що спірні правовідносини виникли у квітні 1999 року, для їх врегулювання слід застосовувати ЦК УРСР в редакції 1963 року.

Згідно зі статтею 227 ЦК УРСР, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією зі сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору стаття 47 цього Кодексу.

За змістом статей 128, 153 ЦК УРСР (1963 року) право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 224 ЦК УРСР (1963 року) за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 227 ЦК УРСР передбачалася обов`язкова нотаріальна форма договору купівлі-продажу житлового будинку (квартири) і його реєстрація органами місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 15 Закону України «Про товарну біржу» не підлягали нотаріальному посвідченню угоди, які зареєстровані на біржі, якщо вони являють собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі.

Частиною 2 ст.47 ЦК УРСР (1963 р.) передбачено, що у разі, якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, яка потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, що виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Як вбачається з матеріалів справи, посвідченння спірного договору Пологівською товарною біржою «Агропром-Інвест», а не нотаріусом, станом на вересень 1999 року не суперечило чинному законодавству.

Інструкція про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних і фізичних осіб, затверджена наказом Державного комітету України будівництва, архітектури та житлової політики України від 9 червня 1998 року №121, передбачала підставу для державної реєстрації договорів купівлі-продажу, зареєстрованих на біржі.

Оскільки, сторони договору купівлі-продажу досягли згоди щодо всіх умов договору, що підтверджується підписами сторін, всі зобов`язання за договором сторонами виконані повністю, - ОСОБА_3 на підставі статей 128, 153 ЦК УРСР і статті 49 Закону України «Про власність», який діяв на той час, набула право власності на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 .

З огляду на зазначені обставини суд вважає, що фактично ця справа є справа про право спадкове, і позивачем надані належні докази як на підтвердження факту укладення вищевказаного договору купівлі-продажу, його виконання, та обставини, які свідчать про неможливість подальшого нотаріального посвідчення угоди, так і на підтвердження своїх спадкових прав, а відтак приходить до висновку про наявність передбачених законом підстав для визнання в судовому порядку дійсним договору купівлі-продажу спірного майна.

Враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.263-265,273,354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Оріхівської міської ради, третя особа: Оріхівська державна нотаріальна контора Запорізької області про визнання дійсним договору купівлі-продажу будинку – задовольнити повністю.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу від 09 вересня 1999 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений Пологівською Товарною Біржою «Агропром-Інвест» 10.09.1999 р. за реєстраційним №ОН-119, зареєстрований Державним комунальним підприємством «Імпульс» Пологівського району Запорізької області.

Повний текст рішення складений 10.11.2021.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення постанови апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту рішення, а разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі, – протягом 30 днів з вручення копії рішення.

Суддя Оріхівського районного суду

Запорізької області М.М. Мінаєв