Рішення № 100982874, 18.10.2021, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 761/31187/20

Провадження № 2-а/760/852/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2021 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Ішуніної Л. М.,

за участю секретаря судового засідання Хліменкової А. Л.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, інспектора Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції Кравченка Віталія Вікторовича, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до Департамента патрульної поліції, інспектора Управління патрульної поліції в м. Києві Департамента патрульної поліції Кравченка В. В., в якому просить: визнати протиправними дії Департамента патрульної поліції та службової особи інспектора Управління патрульної поліції в м. Києві Департамента патрульної поліції Кравченка В. В. з притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП; скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАМ № 3179659 від 23 вересня 2020 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП.

Свої вимоги мотивує тим, що 23 вересня 2020 року близько 10-19 год. він керував атомобілем марки "Тойота Камрі", номерний знак НОМЕР_1 по вул. Грекова, 3 у м. Києві. Заначає, що вимушений був зупинитися біля тротуару, оскільки побачив автомобіль поліції з проблисковими маячками. До нього підійшов інспектор поліції УПП в м. Києві ДПП Кравченко В. В. та повідомив про порушення ним ПДР України, а саме: «перетнув подвійну суцільну лінію розмітки».

Позивач зазначає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки вона не відповідає вимогам закону, зокрема, інспектором не було надано доказів скоєння адміністративного правопорушення, не зазначено в постанові засіб, яким здійснено відеозапис, його модель. Крім того, позивачу не було роз`яснено його процесуальні права, порушено право на захист та право на перенесення розгляду справи в присутності захисника в приміщенні УПП в м. Києві, позбавлено можливості надати письмові пояснення, як ним, так і свідками Водночас, в постанові місцем розгляду справи вказано «вул. Ризька, 1», однак постанову було винесено по вул. Грекова, 3 у м. Києві, тобто встановити точне місце розгляду адміністративного правопорушення неможливо.

У зв`язку з вищевикладеним, позивач звернувся до суду з указаним позовом.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 07 грудня 2020 року вказану справу передано за підсудністю до Солом`янського районного суду міста Києва.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 березня 2021 року для розгляду вказаної справи визначено головуючого суддю Ішуніну Л. М.

29 березня 2021 року ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва за вищевказаним позовом відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до статей 162, 163 КАС України відповідачу був наданий строк для надання суду відзиву на позовну заяву, а позивачу - для надання відповіді на відзив.

17 серпня 2021 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому останній просить відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування зазначає, що екіпаж, під час виконання службових обов`язків, перебуваючи на патрулюванні в м. Києві по вул. Ризька, 1, помітив автомобіль, який здійснюючи поворот ліворуч, перетнув подвійну суцільну лінію горизонтальної розмітки. Було прийнято рішення про зупинку даного транспортного засобу. Підійшовши до водія, інспектор назвав своє ім`я, призвище та спеціальне звання, в подальшому роз`яснив позивачу його права і обов`язки, зазначивши порушення, яке вчинив позивач. Інспектором було здійснено дослідження та оцінку доказів, а саме, усних пояснень позивача та факт порушення ПДР та винесено вищевказану постанову. Крім того, доказом порушення на момент винесення постанови був сам факт перетину подвійної суцільної лінії горизонтальної розмітки, що не зобов`язувало фіксувати дане порушення для подальшого його доказування, так як було наявне на місці вчинення правопорушення, про що було повідомлено позивача.

06 липня 2021 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просив задовольнити позов, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, та зазначивши, що твердження відповідача про роз`яснення йому процесуальних прав та заслуховування його пояснень при розгляді справи не відповідають дійсності.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи не надходило.

У зв`язку з тим, що розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження, особи, які беруть участь у справі не викликались та відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України, якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 1.1 Правил дорожнього руху (далі - ПДР ), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, ці правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на цих ПДР України.

Судом встановлено, що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАМ № 3179659 від 23 вересня 2020 року, позивач ОСОБА_1 , 23 вересня 2021 року о 10-25 год., керуючи транспортним засобом марки «Toyota Camry», номерний знак НОМЕР_1 по вул. Ризька,1, у м. Києві, перетнув подвійну суцільну лінію дорожньої розмітки 1.3., яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, чим порушив пункт 34 ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність за частиною першою статті 122 КУпАП.

Відповідно до вказаної постанови на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн.

Вбачається, що постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАМ № 3179659 від 23 вересня 2020 року складена інспектором Управління патрульної поліції в м. Києві Кравченком В. В. за адресою: м. Київ, вул. Ризька, 1.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з пунктом 8.1 ПДР України регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Пунктом 34.1 ПДР України визначено, що горизонтальна розмітка 1.3 - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків на дорогах, які мають чотири і більше смуг руху.

За частиною першою статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно зі статтею 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

За змістом статей 10, 11 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Разом з тим, позивач заперечує вчинення ним адміністративного правопорушення та зазначає, що він не порушував Правил дорожного руху, а при розгляді справи були допущені істотні порушення.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, поясненнями свідків.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, законодавець встановлює презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується, тобто повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Правова позиція щодо покладення обов`язку доказування саме на відповідача в подібних правовідносинах, викладена в постановах Верховного Суду від 08 листопада 2018 року по справі №201/12431/16-а, від 23 жовтня 2018 року по справі № 743/1128/17, від 15 листопада 2018 року по справі № 524/5536/17.

Однак, відповідачем не виконано обов`язку щодо збирання належних та допустимих доказів, що встановлюють вчинення позивачем адміністративного правопорушення, винність позивача в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суду надано не було.

Тобто, з матеріалів справи вбачається, що будь-яких доказів, в тому числі фото- або відео-доказів, поданих відповідачем на підтвердження факту порушення позивачем правил дорожнього руху, що свідчили б про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП, крім оскаржуваної постанови, відповідачем не надано.

Оскаржувана постанова серії ЕАМ № 3179659 від 23 вересня 2020 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить жодних посилань на будь-які докази вчинення позивачем правопорушення, зокрема не доведено, що позивач здійснюючи поворот ліворуч перетнув подвійну суцільну лінію дорожньої розмітки 1.3.

Крім того, суд звертає увагу, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення цією особою адміністративного проступку, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Така правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Згідно із частиною третьою статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за доцільне скасувати постанову серії ЕАМ № 3179659 від 23 вересня 2021 року у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , а провадження у справі закрити.

Що стосується вимог позивача про визнання дій протиправними, то вони не підлягають задоволенню, оскільки повноваження суду при розгляді справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, зводяться до права на залишення без змін, скасування рішення або зміну заходу стягнення.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Оскільки позивач звільнений від сплати від судового збору, підстави для розподілу судових витрат у відповідності до вимог статті 139 КАС України відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 5-7, 9, 72, 77, 90, 229, 241-247, 250, 256, 262, 286, 293, 295 КАС України

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, інспектора Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції Кравченка Віталія Вікторовича, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАМ № 3179659 від 23 вересня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

В іншій частині позову відмовити.

Відомості про учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає: АДРЕСА_1 ;

відповідачі: Департамент патрульної поліції, ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3; інспектор 2 батальйону 7 роти Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції Кравченко Віталій Вікторович, місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 9.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду через районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л. М. Ішуніна