Рішення № 100978572, 10.11.2021, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/21535/20

2-2625/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2021 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Калініченко О.Б.

при секретарі Мельник Ю.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Компанії ONUR TAAHHUT TASIMACILIK INSAAT TICARET VE SANAYI ANONIM SIRKETI «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ», від імені якого діє Представництво «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

01.10.2020 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Компанії ONUR TAAHHUT TASIMACILIK INSAAT TICARET VE SANAYI ANONIM SIRKETI «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ», від імені якого діє Представництво «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ» про відшкодування шкоди внаслідок ДТП.

У позовній заяві представник позивача посилається на те, що позивач є власником транспортного засобу BMW 518, д.н. НОМЕР_1 , у відповідності до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 .

16.04.2019 року в м. Києві по вул. Кільцева дорога водій автомобіля Mercedes Benz Axor 3340, д.н. НОМЕР_3 , який зареєстрований та належить юридичній особі - Представництву «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ», не був уважний, не зреагував на зміну дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем Skoda та автомобілем BMW 518, д.н. НОМЕР_1 , під керуванням позивача. Внаслідок пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

У відповідності до постанови Солом`янського районного суду міста Києва від 21.08.2019 року водій автомобіля Mercedes Benz Axor 3340, д.н. НОМЕР_3 , зареєстрованого за відповідачем, ОСОБА_2 , який є працівником відповідача, був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АМ/9015281, укладений страховиком ПАТ «СК «Українська страхова група» зі страхувальником зазначеним як «Представництво «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНІПААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ», забезпечення автомобіля Mercedes Benz Axor 3340К, д.н.з. НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 , здійснено на період з 23.03.2019 року по 22.03.2020 року.

Згідно з платіжним дорученням №22944 від 12.09.2019 року Страхова компанія «Українська страхова група» виплатила позивачу страхове відшкодування в розмірі 100 000 грн. як максимальний з боку страхової компанії для виплати потерпілій стороні ліміт шкоди внаслідок заподіяння ушкоджень транспортному засобу.

У відповідності до звіту №06/00.07.19 від 23.07.2019 року про оцінку вартості матеріального збитку, що належить ОСОБА_1 , у зв`язку із пошкодженням автомобіля BMW 518, д.н. НОМЕР_1 , вартість матеріального збитку становить 216 736,50 грн., з яких 200 981,38 грн. вартість відновлювального ремонту і 15 755,12 грн. втрата товарної вартості.

Таким чином, на сьогоднішній день страховою компанією було відшкодовано позивачу частково збиток у зв`язку із заподіянням шкоди автомобілю, а сума різниці між виплатою страхового відшкодування і реальним фактичним збитком, в розмірі 116 736 грн. повинна бути відшкодована власником транспортного засобу, а саме відповідачем, який в добровільному порядку не відшкодував завдані позивачу збитки. Тому позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом, оскільки ним вживались заходи досудового врегулювання спору шляхом відправлення 01.06.2020 року на адресу представництва та до головного офісу відповідача претензії про відшкодування збитків, які були отриманні 08.06.2020 року та 09.06.2020 року, проте, відповіді на претензії не надходили, збитки не відшкодовані.

Вказує, що відповідно до приписів ст.ст. 1187 та 1172 ЦК України особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки. Юридична особа відшкодовує шкоду, заподіяну їх працівниками під час виконання ними трудових обов`язків.

Згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Виходячи з вищезазначених норм законодавства, різниця між фактичним розміром заподіяного збитку і виплаченою сумою страхового відшкодування становить 116736,5 грн. (216 736,5 грн., визначеного на підставі звіту №06/00.07.19 від 23.07.2019 року про оцінку вартості матеріального збитку, - 100 000 грн.) та повинна бути сплачена на користь позивача відповідачем, як особою, яка володіє на законних підставах транспортним засобом та особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність.

Відповідач на території України має зареєстроване представництво, шкода була завдана на території України, позивач - фізична особа має постійне місце проживання в Україні, подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України, тому позов має розглядатись за законодавством України.

Крім того, зазначає, що відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Так, посилається, що відповідно до матеріалів адміністративного правопорушення, на момент дорожньо-транспортної пригоди в транспортному засобі позивача знаходились його дружина та малолітня донька 2017 року народження.

В момент дорожньо-транспортної пригоди позивач та його родина безумовно відчули страх за власне здоров`я та життя та, особливо за здоров`я та життя малолітньої доньки. Окрім іншого, оформлення матеріалів дорожньо-транспортної пригоди зайняло тривалий час, протягом якого позивач з донькою вимушені були очікувати оформлення документів за фактом ДТП.

Також позивач та його родина вимушені були після дорожньо-транспортної пригоди змінити звичний для них спосіб життя, адже тривалий час позбавлені були можливості користуватися власним транспортним засобом. При цьому позивач витрачав свій час на оформлення і визначення розміру збитків та відновлення транспортного засобу.

Разом з тим, позивач після ДТП відчував негативні для нього почуття у зв`язку зі втратою автомобілем попереднього вигляду та його експлуатаційних характеристик, необхідністю вкладення значних коштів та зусиль на відновлення транспортного засобу.

Між тим, на звернення до відповідача щодо відшкодування збитків в добровільному порядку представники не відмовлялися від цього, але так і не виконали свої обіцянки.

Названі обставини сторона позивача вважає негативними наслідками, які виникли з вини відповідача та які призвели до негативних відчуттів та моральних страждань позивача.

Моральну шкоду позивач оцінює у розмірі 20 000 грн., що становить приблизно 10% від суми відновлювального ремонту КТЗ.

Судові витрати складаються зі сплати судового збору у розмірі 3269,37 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 8100 грн.

Сторона позивача також повідомила, що позивачем заявлена авто-товарознавча експертиза щодо встановлення вартості матеріального збитку транспортного засобу внаслідок ДТП, висновок якої буде долучений до справи відразу після його готовності.

23.11.2020 року стороною позивача у відповідності до ст.ст. 43, 49 ЦПК України подано заяву про збільшення розміру позовних вимог з посиланням на висновок експерта №27130/20-54 від 13.11.2020 року, яким за результатами проведення судової авто-товарознавчої експертизи у цивільній справі №760/21535/20 встановлено, що вартість матеріального збитку (в тому числі втрата товарної вартості), завданого транспортному засобу BMW 518, д.н. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , після дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 16.04.2019 року, станом та в цінах на момент ДТП склала 227 201, 75 грн.

У зв`язку з цим просить стягнути з відповідача вартість матеріального збитку, нанесеного власнику, внаслідок пошкодження транспортного засобу BMW 518, д.н. НОМЕР_1 , у розмірі 127 201,75 грн. та судовий збір відповідно у розмірі 3374,02грн.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 12.10.2020 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 03.12.2020 року залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 .

В ухвалах учасникам було визначено строк на подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень та пояснень.

30.11.2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що відповідач визнає обґрунтованим позов в частині суми 59825,87 грн. (159825,87 грн., вартість відновлювального ремонту, встановлена 19.08.2019 року оцінювачем ТОВ «Агенція «Експертиза та оцінка», - 100000,00 грн. сплаченого ПАТ «СК «УСГ» страхове відшкодування). Сплатити дану суму добровільно до моменту розгляду справи по суті відповідач не міг, оскільки в позовній заяві не вказано банківський рахунок позивача.

Разом з тим, відповідач вважає позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на те, що зі змісту позовної заяви не вбачається, в чому саме полягає моральна шкода, завдана саме позивачу діями чи бездіяльністю Представництва.

04.12.2020 року до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначає, що відповідачем не обґрунтовано своїх заперечень та викладає свою позицію, яка є аналогічною тій, що міститься в позовній заяві.

Що стосується висновку про вартість відновлювального ремонту від 19.08.2019 року, то сторона позивача вважає, що вказаний документ не є належним доказом щодо встановлення вартості завданого збитку внаслідок ДТП, виходячи з того, що з долучених документів неможливо встановити повноваження оцінювача на проведення вказаного дослідження (звіту), коли та ким проводився технічний огляд транспортного засобу, які методи дослідження використовувались та які джерела використовувалися при встановленні вартості запчастин, що підлягають заміні та вартості години ремонтних робіт.

Між тим, відповідно до висновку експерта №27130/20-54 від 13.11.2020 року за результатами проведення судової авто-товарознавчої експертизи у цивільній справі №760/21535/20 вартість матеріального збитку (в тому числі втрата товарної вартості), завданого транспортному засобу BMW 518, д.н. НОМЕР_1 , що належить позивачу, після дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 16.04.2019 року, станом та в цінах на момент ДТП складала 227201,75 грн., що відповідачем не спростовано.

При цьому, на довід відповідача про те, що представництво мало намір сплатити суму у розмірі 59825,87 грн., але у позові не зазначено розрахунковий рахунок позивача, позивач зазначає, що він повідомляв відповідачу свої банківські реквізити у вимозі про сплату завданих збитків, яка долучалась до позовної заяви. Також у позовній заяві зазначені контакти позивача і відповідач при бажанні сплатити визнану ним суму мав можливість зв`язатися з позивачем.

Жодних інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що16.04.2019 року в м. Києві по вул. Кільцева дорога сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів Mercedes Benz Axor 3340, д.н. НОМЕР_3 , який зареєстрований та належить юридичній особі - Представництву «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ», під керуванням ОСОБА_2 , який перебував у трудових відносинах з Представництвом, та BMW 518, д.н. НОМЕР_1 , під керуванням позивача. Внаслідок пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Відповідно до постанови Солом`янського районного суду міста Києва від 21.08.2019 року водій автомобіля Mercedes Benz Axor 3340, д.н. НОМЕР_3 , ОСОБА_2 був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Mercedes Benz Axor 3340К, д.н.з. НОМЕР_3 , на період з 23.03.2019 року по 22.03.2020 року була застрахована за Договором страхування, укладеного між страховиком - ПАТ «СК «Українська страхова група» та страхувальником - Представництвом «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНІПААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ».

Згідно з платіжним дорученням №22944 від 12.09.2019 року Страхова компанія «Українська страхова група» виплатила позивачу страхове відшкодування в розмірі 100 000 грн. як максимальний з боку страхової компанії для виплати потерпілій стороні ліміт шкоди внаслідок заподіяння ушкоджень транспортному засобу.

Однак розмір страхового відшкодування, перерахованого страховиком, не покриває фактичного розміру шкоди.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст.1187 ЦК).

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі ст. 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Відповідно до п.4.36 постанови Верховного Суду України від 06.07.2018 року у справі №924/675/17, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру виходять з фактичної суми, встановленої висновком судової авто-товарознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Відомості про фактичне здійснення ремонту автомобіля позивача в матеріалах справи відсутні.

Визначаючи розмір відшкодування майнової шкоди, що підлягає стягненню із відповідача на користь позивача, суд приймає за основу висновок експерта №27130/20-54 від 13.11.2020 року за результатами проведення судової авто-товарознавчої експертизи, згідно якого вартість матеріального збитку (в тому числі втрата товарної вартості), завданого транспортному засобу BMW 518, д.н. НОМЕР_1 , що належить позивачу, після дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 16.04.2019 року, станом та в цінах на момент ДТП складає 227 201,75грн., з яким відповідач фактично погодився, не спростовуючи та не оспорюючи у встановленому порядку.

Оскільки вартість майнового збитку, завданого позивачу пошкодженням належного йому автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини працівника відповідача, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, то з відповідача як зобов`язаної особи на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди та отриманим страховим відшкодуванням.

Щодо відшкодування моральної шкоди, то за змістом ст.ст. 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала.

Шкода у даному разі, як умова виникнення обов`язку щодо її відшкодування, якихось особливостей не набуває.

Згідно із ч. 2 ст. 1187 ЦК шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

З аналізу змісту гл. 82 ЦК вбачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду». За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч. 1 ст. 1191 ЦК набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Виходячи з наведених норм права, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, та під час виконання трудових обов`язків, незалежно від характеру такої шкоди (матеріальна або моральна) відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо водієм.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 06.11.2013 року по справі №6-108цс13.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, оскільки шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, та під час виконання трудових обов`язків, проти чого відповідач не заперечував.

Так, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

За викладених позивачем обставин, суд відповідно до засад розумності, виваженості та справедливості виходить з доведеності та обґрунтованості зазначених позовних вимог у заявленому розмірі. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач, бере до уваги тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Позивач також просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 8100 грн., оплату судового збору у розмірі 3374,02 грн. та проведення експертизи у розмірі 1765,15 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 ч. 3 цієї статті визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

А п.2 ч. 3 цієї статті передбачені витрати, пов`язані, зокрема, із проведенням експертизи.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Частинами 2, 3 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу суду надано копії наступних документів: договору про надання адвокатських послуг (правової допомоги) б/н від 20.07.2020 року с додатком, квитанції про отримання адвокатом коштів від 20.07.2020 року за підготовку документів до судового провадження, судовий розгляд справи за даним позовом.

Між тим, даних вартості та детального опису робіт (наданих послуг) стороною позивача не було наведено. Тобто, стягнення витрат за вказані вище послуги, у визначеному стороною розмірі, буде суперечити принципу розподілу таких витрат, оскільки суд вважає суму гонорару адвоката в заявленому розмірі частково завищеною, безпідставною та не підтвердженою певними доказами.

Однак стороною позивача все ж надано платіжні документи, які підтверджують понесення позивачем витрат, пов`язаних з наданням йому правової допомоги.

Так, адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта. Така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.04.2020 року по справі № 727/4597/19.

При цьому, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, згідно якої заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Враховуючи категорію та складність справи, яка при цьому відноситься до малозначних, враховуючи посилання позивача на те, що адвокатом здійснено підготовку документів до судового провадження, суд вважає, що розмір витрат за їх складання - 4000 грн. буде обґрунтованим.

Крім того, КАС ВС у своїй постанові від 15.04.2021 року (справа № 160/6899/20) зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Таким чином, суд вважає, що обґрунтований розмір заявлених витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням задоволення позову складає у розмірі 4 000 грн.

Також позивачем було заявлено вимогу про відшкодування судового збору, сплаченого при зверненні до суду у розмірі 1167,37 грн. та при поданні заяви про збільшення позовних вимог доплачено ще 104,66 грн., а також окремо за вимогу щодо стягнення моральної шкоди - 2102 грн. (у розмірі 1 прожиткового мінімуму на одну працездатну особу).

Верховний Суд у своїй постанові від 28.11.2018 року по справі N 761/11472/15ц (касаційне провадження N 61-23674св18) зазначив, що вимога про відшкодування моральної шкоди, визначена у грошовому вимірі, є майновою вимогою і судовий збір підлягає сплаті, як за вимогою майнового характеру.

Відповідно до п.п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою справляється судовий збір 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Застосування в даному випадку для розрахунку судового збору за вимогу про відшкодування моральної шкоди розміру 1 прожиткового мінімуму на одну працездатну особу законом не передбачений.

Отже, ціна позову складає 147 201,75 грн., а тому відповідно до ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача підлягає судовий збір у розмірі 1472,02 грн.

Решта суми зайво сплаченого позивачем судового збору може бути повернута за його клопотанням відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 23, 1166, 1172, 1187, 1194 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 5, 12, 13, 51, 76-81, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Компанії ONUR TAAHHUT TASIMACILIK INSAAT TICARET VE SANAYI ANONIM SIRKETI «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ», від імені якого діє Представництво «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди задовольнити.

Стягнути з Компанії ONUR TAAHHUT TASIMACILIK INSAAT TICARET VE SANAYI ANONIM SIRKETI «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ», від імені якого діє Представництво «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ» (код ЄДРПОУ 26579227, м. Львів, Б. Хмельницького, 212, корп. 2 ), на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) відшкодування матеріального збитку у розмірі 127 201,75 грн. та моральної шкоди у розмірі 20 000 грн.; а також судові витрати, що складаються: з судового збору - 1472,02 грн., оплати за проведення експертного дослідження - 1765,15 грн. та витрат на професійну правничу допомогу - 4000 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: