Рішення № 100981786, 10.11.2021, Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 279/4075/21

Провадження № 2/279/1622/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2021 року м.Коростень Житомирської області

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Недашківської Л.А., з секретарем Подвисоцькою Т.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження цивільну справу №279/4075/21 за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ "Коростенський завод МДФ" про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ПрАТ "Коростенський завод МДФ" про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я зазначивши, що він працював на посаді водія навантажувача грейферного в ПрАТ "Коростенський завод МДФ". 18.05.2018 року з ним на підприємстві стався нещасний випадок за наступних обставин: 17.07.2018 року близько 24 години він вантажив лісоматеріал. Після декількох завантажень, беручи наступну порцію лісу, кабіна гідравличного навантажувача зірвалась з верхнього робочого положення та впала на опору штабелю лісоматеріалів. Він зумів самостійно вибратись з кабіни навантажувача через праве вікно, добіг до вагончика приймальників сировини та звернувся за допомогою до напарника ОСОБА_2 , який надав першу долікарняну допомогу.

За результатми вказаного нещасного випадку був складений акт №1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом (Н-1) та акт проведення розслідування нещасного випадку (Н-5) 24.05.2018 року. Складаючи акти форми Н-1 та Н-5 комісія зробила висновок про його винуватість в тому, що сталось. Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 06.02.2019 року, у справі № 279/3910/18 визнано частково недійсними акти форми Н-1 та Н-5 від 24.05.2018 року про нещасний випадок та про проведення розслідування нещасного випадку, а саме: в частині визнання особою, що допустила порушення вимог законодавства про охорону праці ОСОБА_1 ( п.4.2.1 акту форми Н-5 та п.10 акту форми Н-1).

Постановою Житомирського апеляційного суду від 19.06.2019 року рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 06 лютого 2019 року змінено, виключено із мотивувальної частини посилання на положення пунктів 10, 13, 38 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві НПАОП 0.00-6.02-04, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року №1112.

Через травму він втратив 15% професійно працездатності. Вказана подія вплинула на його трудове життя, він лікувався, відчуває наслідки отриманої травми по даний час, під час травмування він отримав нервовий стрес. На його звернення до відповідача з проханням надати допомоги на лікування йому жодної допомоги надано не було.

А тому він звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача на його користь 150000,00 грн. у відшкодування спричиненої моральної шкоди.

Позивач клопотав про розгляд справи за його відсутності, позовні вимог підтримав в повному обсязі, подавши заяву до суду.

Представник відповідача до суду не з`явився, причини неявки не повідомив, про день розгляду справи повідомлявся належним чином. За клопотанням представника відповідача, ухвалою суду від 12.10.2021 року йому було поновлено процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву. Однак, відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався. Також, представником відповідача, після закриття підготовчого судового засідання, було скеровано до суду клопотання про призначення у справі технічної експертизи, на вирішення якої поставити питання щодо наявності вини в діях ОСОБА_1 , які призвели до нещасного випадка. Однак, вказане клопотання задоволенню не підлягає, оскільки подано з порушенням норм діючого ЦПК, а рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 06.02.2019 року, у справі № 279/3910/18 визнано частково недійсними акти форми Н-1 та Н-5 від 24.05.2018 року про нещасний випадок та про проведення розслідування нещасного випадку, а саме: в частині визнання особою, що допустила порушення вимог законодавства про охорону праці ОСОБА_1 .

Дослідивши письмові матеріали в їх сукупності, суд приходить до наступного:

Позивач працював на посаді водія навантажувача рейферного в ПрАТ "Коростенський завод МДФ". 18.05.2018 року з ним на підприємстві стався нещасний випадок за наступних обставин: 17.07.2018 року близько 24 години він вантажив лісоматеріал. Після декількох завантажень, беручи наступну порцію лісу, кабіна гідравличного навантажувача зірвалась з верхнього робочого положення та впала на опору штабелю лісоматеріалів. Він зумів самостійно вибратись з кабіни навантажувача через праве вікно, добіг до вагончика приймальників сировини та звернувся за допомогою до напарника ОСОБА_2 , який надав першу долікарняну допомогу.

За результатми вказаного нещасного випадку був складений акт №1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом (Н-1) та акт проведення розслідування нещасного випадку (Н-5) 24.05.2018 року. Складаючи акти форми Н-1 та Н-5 комісія зробила висновок про його винуватість в тому, що сталось. Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 06.02.2019 року, у справі № 279/3910/18 визнано частково недійсними акти форми Н-1 та Н-5 від 24.05.2018 року про нещасний випадок та про проведення розслідування нещасного випадку, а саме в частині визнання особою, що допустила порушення вимог законодавства про охорону праці ОСОБА_1 ( п.4.2.1 акту форми Н-5 та п.10 акту форми Н-1).

Постановою Житомирського апеляційного суду від 19.06.2019 року рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 06 лютого 2019 року змінено, виключено із мотивувальної частини посилання на положення пунктів 10, 13, 38 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві НПАОП 0.00-6.02-04, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року №1112.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що право громадян на соціальний захист гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, одним із видів якого є відповідно за ч.1 ст.4 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування - страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Згідно за ч.1 ст.9 Закону України "Про охорону праці" відшкодування шкоди, завданої робітнику у наслідок ушкодження його здоров`я, здійснюється Фондом у відповідності до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.99 № 1105-XIV (далі Закон № 1105-XIV), що набрав чинності з 01.04.2001 року.

Обов`язок по відшкодуванню моральної шкоди застрахованим особам, які потерпіли на виробництві, до внесення змін до Закону N 1105-XIV на підставі Закону України від 23.02.2007 № 717-V, був покладений на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Між тим, 01.01.2015 набрав чинності Закон України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" в редакції Закону України від 28.12.2014 № 77-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці".

Частина восьма статті 36 цього Закону передбачає, що відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень ЦК України та КЗпП України.

Пункт 1 частини другої статті 10 цього Закону передбачає обов`язок страховика - Фонду соціального страхування України виплачувати тільки ті страхові виплати, які передбачені цим законом.

Отже, Фонд соціального страхування України не здійснює відшкодування моральної шкоди постраждалим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей.

До такого висновку суд дійшов з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.08.2018 у справі №579/951/16ц, відповідно до якої ст.36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" застосовується до всіх відповідних позовних вимог, заявлених після 01 січня 2015 року, незалежно від більш ранньої дати встановлення на підставі висновків МСЕК стійкої втрати професійної працездатності позивача.

Таким чином, у разі професійного захворювання, нещасного випадку, що стався з працівником на виробництві, таку шкоду потерпілій особі повинен відшкодувати роботодавець на підставі ст.237-1 КЗпП України, якщо порушення законних прав працівника призвели до моральних страждань, втрати життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

З наведеного вбачається, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки нещасний випадок стався з позивачем під час виконання ним трудових обов`язків, а отже наявні у зв`язку з цим підстави, передбачених ст.ст.153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Згідно частин 1,3 ст.13 Закону України "Про охорону праці", роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У зв`язку з тим, що відповідно до положень ст.237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, нещасний випадок з позивачем стався під час виконання ним трудових обов`язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про необхідність відшкодування позивачу моральної шкоди за рахунок відповідача.

Враховуючи встановлені судом обставини, які знайшли підтвердження в наданих доказах, встановлений факт завдання моральної шкоди ОСОБА_1 підприємством - відповідачем внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці, встановлених нормативів щодо рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, суд вважає, що причинена моральна шкода підлягає компенсації.

Таким чином, встановивши, що нещасний випадок з ОСОБА_1 , який завдав йому фізичного болю та душевних страждань, виникло з вини ПрАТ "Коростенський завод МДФ", суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок нещасного випадку (постанова Верховного Суду від 20 лютого 2019 року по справі № 211/2524/16-ц).

Право на компенсацію за моральну шкоду, виникає у особи з дня встановлення йому стійкої втрати працездатності вперше висновком медико-соціальної експертної комісії. Дана правова позиція знайшла своє відображення в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 11 травня 2016 року по справі № 6-3149цс15.

В своєму Рішенні від 27.01.2004 N2 Конституційний Суд України визначив, що моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Обґрунтовуючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали в здоров`ї позивача, незворотності змін його здоров`я, розміру втрати працездатності, постійний характер страждань, з урахуванням ступеню втрати професійної працездатності 15 %, тому суд вважає необхідним визначити розмір компенсації в сумі 10 000 грн., що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.

В зв`язку з вищевикладеним, позовні вимоги підялгають частковому задоволенню.

Крім того, розмір моральної шкоди необхідно стягнути з урахуванням утримання з нього обов`язкових податків і зборів, оскільки до загального місячного (річного) оподаткування доходу платника податків, з урахування змін, внесених Законом N466, включається у вигляді відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі визначеному законом (п.п.164.2.14 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України).

Враховуючи викладене, у разі якщо виплата немайнової (моральної) шкоди за рішенням суду здійснюється податковим агентом на користь фізичної особи - платника податків, то сума такої шкоди не включається до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Отже, з 23 травня 2020 року звільняється від оподаткування податком на доходи фізичних осіб відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача підлягає також стягненню судовий збір на користь держави в розмірі 908,00 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.263-265 ЦПК України, ст. ст.153,173, 257-1 КзПП,

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ПрАТ "Коростенський завод МДФ" про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я задовольнити частково.

Стягнути з ПрАТ "Коростенський завод МДФ" на користь ОСОБА_1 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок у відшкодування моральної шкоди з утриманням податків та зборів, згідно чинного законодавства України.

Стягнути з ПрАТ "Коростенський завод МДФ" на користь держави 908,00 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в 30-денний строк, який обчислюється з дня проголошення (складення) рішення. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення (складення), має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано .

Сторони:

Позивач – ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач – Приватне акціонерне товариство "Коростенський завод МДФ", місце знаходження: 11501, м.Коростень, вул.Жовтнева, 11-Б, Житомирська обл., ЄДРПОУ 37079170.

Суддя Недашківська Л.А.

копія згідно з оригіналом