Ухвала суду № 10097641, 27.05.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" травня 2010 р. м. КиївК-18052/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Рибченка А.О., Федорова М.О.

при секретарі Патюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.08.2007 у справі № 8/107н-ад господарського суду Луганської області

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ІнтерПромСервіс»

до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Луганської області від 20.04.2007, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.08.2007, позов ТОВ «ІнтерПромСервіс»задоволений частково: податкове повідомлення-рішення Ленінської МДПІ у м. Луганську від 24.01.2007 № 0001792310/0 про визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 1153252,00 грн., в тому числі 576626,00 грн. основний платіж та 576626,00 грн. штрафні (фінансові) санкції скасоване в частині визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 764629,58 грн. (в т.ч. 509753,00 грн. основний платіж та 254876,53 грн. - штрафні (фінансові) санкції); в решті позовних вимог в позові відмовлено.

Висновок судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для часткового задоволення позову вмотивований тим, що на момент виписування податкових накладних постачальники товарів - контрагенти позивача МПП «Луганськспецтехніка», МПП «Аріадна», ТОВ «Технопромсервіс», ПП «Авангард Інвест Компані», ПП «КСВД», ПП «Верона плюс»були зареєстровані платниками податку на додану вартість та мали право згідно із Законом України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі Закон № 168/97-ВР) видавати податкові накладні. У звязку з цим суд визнав правомірними дії позивача по включенню до складу податкового кредиту ПДВ в загальній сумі 509753,00 грн. за виписаними цими постачальниками податковими накладними та зменшення на цю суму податкових зобовязань з податку на додану вартість. Відмова ж в частині позовних вимог обґрунтована посиланням на встановлений в судовому процесі факт виписування МПП «Тоніс Буд», ПП «Софінком», ПП «Лугастар», ПП «Квантум»та ПП «Мотрекспорт»податкових накладних на поставки товарів (послуг) позивачу після дат анулювання свідоцтв платника податку на додану вартість, виданих цим юридичним особам, та відсутності у звязку з цим у позивача підстав для включення ПДВ в загальній сумі 66872,95 грн. до податкового кредиту.

В касаційній скарзі Ленінська МДПІ у м. Луганську просить скасувати ухвалені у справі судові рішення в частині задоволених позовних вимог, постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, ст. ст.49, 65, 69-71, 75, 79, 86, 159, 160 КАС України.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пункту 1.7 ст. 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР в редакції, чинній до 31.03.2005 (дата набрання чинності Законом України від 25.03.2005 р. № 2505-ІV, яким цей підпункт викладено в новій редакції) податковий кредит звітного періоду складається із сум податку, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до абзаців першого та другого цього підпункту в редакції Закону України від 25.03.2005 № 2505-ІУ податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, право на зменшення обєкта оподаткування за рахунок податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів (робіт, послуг), в ціні яких платником податку покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість та вартість яких відноситься до валових витрат (підлягає амортизації для податкового кредиту).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що податковим органом не надано суду доказів внесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення юридичних осіб-контрагентів позивача, на момент укладення з позивачем господарських договорів, на підставі яких були здійснені поставки товарів (послуг), вони були зареєстровані як субєкти підприємницької діяльності та як платники податку на додану вартість і мали право видавати податкові накладні, що узгоджується із вимогами положень Закону № 168/94-ВР.

Як свідчить наявна у справі копія акту перевірки від 05.06.2006 № 223/23-2/31674047 про результати виїзної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України ТОВ «ІнтерПромСервіс» за період з 01.10.2003 по 31.12.2005 , податковий кредит в податкових деклараціях з податку на додану вартість жовтень, листопад, грудень 2003 року, лютий, березень, квітень, червень, жовтень, листопад, грудень 2004 року, січень, квітень, травень,червень,серпень грудень 2005 року в загальній сумі 576626,00 грн. сформований позивачем на підставі податкових накладних МПП «Луганськспецтехніка», МПП «Аріадна», ТОВ «Технопромсервіс», ПП «Авангард Інвест Компані», ПП «КСВД», ПП «Верона плюс», установчі документи яких визнані в судом недійсними з моменту реєстрації, Рішеннями Жовтневого районного суду м. Луганська від 22.04.2004 № 2-4285, від 26.04.2004 № 2-0408/04, від 18.12.2002, від 26.06.2002 № 2-2338; постановами Господарського суду Луганської області від 07.12.2005 № 10/590ад, від 05.12.2005 № 9/611ад; постановами Луганського апеляційного господарського суду від 23.01.2006 № 12/442пн та № 12/441пн, № 12/443пн; рішенням Артемівського районного суду м. Луганськ від 04.08.2004, рішенням Краснолучського суду Луганської області від 26.05.2004 № 2186 встановлено, що вказані підприємства засновані на підставних осіб, які не мали наміру здійснювати підприємницьку діяльність.

Згідно з пунктом 4 ст.7 КАС України принципами адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне зясування всіх обставин у справі.

Суть офіційного зясування всіх обставин у справі розкрита в частинах 4 та 5 ст.11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для зясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку. суду не вистачає.

Принцип офіційного зясування всіх обставин справи зобовязує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

Фактичні обставини справи, а саме: систематичне здійснення позивачем господарських операцій з придбання товарів (послуг) в період з жовтня 2003 року по грудень 2005 року у постачальників (всього 11 постачальників), щодо реєстрації яких судом встановлені обставини, що свідчать про наявність в діях осіб, які виступили їх засновниками, ознак фіктивного підприємництва, посередницька діяльність підприємства при виконанні будівельно-монтажних робіт, незначна порівняно з обсягами товарного обороту вартість власних активів підприємства ( а.с. 12 т. 1) - вимагали більш ретельної перевірки доводів сторін щодо здійснення господарських операцій з придбання товарів (послуг) протягом 01.10.2003 31.12.2005, на які вказаними постачальниками виписані податкові накладні та з придбанням яких позивач обґрунтовував правомірність включення ним до податкового кредиту ПДВ в загальній сумі 576626,00 грн.

З цією метою суду слід було, зокрема, витребувати від сторін докази щодо виду товарів, їх кількісних та якісних характеристик, транспортування та використання придбаних позивачем товарів та послуг в господарській діяльності, документи, які б підтверджували проведення розрахунків за отриманий товар.

Доводи ДПІ відповідного змісту не були взяті до уваги судами першої та апеляційної інстанцій, однак, чинним законодавством не встановлені вимоги щодо допустимості доказів, якими можуть доказуватися зазначені обставини, а тому у суду не було законних підстав не взяти до уваги доводи відповідача, не перевірити їх та не дати їм належної оцінки.

Отже, судами не були дотримані вимоги норм процесуального права, що призвело до прийняття судових рішень, які не відповідають частині 1 ст.159 КАС України, згідно якої судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частини 2, 3 цієї статті).

З огляду на викладені порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, які призвели до прийняття неправильних судових рішень в оскаржуваній частині, останні відповідно до ст.227 КАС України підлягають скасуванню в частині задоволених позовних вимог, а справа в цій частині направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги наведене в цій ухвалі, забезпечити дотримання вимог процесуального закону при встановленні обставин справи та вирішити спір відповідно до вимог чинного законодавства.

Касаційний перегляд справи здійснено в межах касаційної скарги відповідно до припису частини 2 ст. 220 КАС України.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, частинами 2 та 4 ст. 227, ст.ст. 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську задовольнити частково.

Скасувати ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.08.2007, постанову Господарського суду Луганської області від 20.04.2007 в частині скасування податкового повідомлення-рішення Ленінської МДПІ у м. Луганську від 24.01.2007 № 0001792310/0 в частині визначення ТОВ «ІнтерПромСервіс»податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 764629,58 грн. (в т.ч. 509753,00 грн. основний платіж та 254876,53 грн. - штрафні (фінансові) санкції); справу в цій частині позовних вимог направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В частині відмови в задоволенні позову ТОВ «ІнтерПромСервіс»ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.08.2007, постанову Господарського суду Луганської області від 20.04.2007 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписЄ.А.Усенко

Судді підписМ.І.Костенко

підпис Н.Є.Маринчак

підписА.О.Рибченко

підписМ.О.Федоров