Вирок № 100975695, 09.11.2021, Радехівський районний суд Львівської області

Справа № 451/751/21

Провадження № 1-кп/451/199/21

ВИРОК

іменем України

09 листопада 2021 року місто Радехів

Радехівський районний суд Львівської області

в складі: головуючого судді - Патинок О.П.

при секретарі - Федорук І.Б.

Справа № 451\751\21

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Радехів матеріали кримінального провадження № 12020140280000248 від 19.12.2020 року про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця Львівської області, громадянина України, із середньою освітою, розлученого, не працюючого, інваліда 3 групи загального захворювання, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , засуджений вироком Залізничного районного суду м. Львова від 13.10.2021 року за ч. 2 ст. 186 КК України до 5 років позбавлення волі, -

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 - ч. 3 ст. 185 КК України,

де сторонами виступають з боку:

обвинувачення - прокурор Боднарчук О.В., Дрозд Я.Й.

захисту - захисник Мидзка В.А., обвинувачений ОСОБА_1

учасники провадження - потерпілий ОСОБА_2

за участю прокурора, захисника, обвинуваченого, потерпілого

встановив:

Обвинувачений ОСОБА_1 - 19.12.2020 року близько 15.30 год., з метою вчинення крадіжки, шляхом відкривання засуву дверей, проник у господарське приміщення у житловому будинку, що розташований в АДРЕСА_2 , який належить потерпілому ОСОБА_2 , звідки таємно, з корисливих спонукань намагався таємно викрасти спортивний велосипед «Uniwike» білого кольору, вартістю 2 000 гривень, але виконавши усі дії для доведення злочину до кінця, кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, що не залежали від його волі, оскільки був виявлений.

Матеріальна шкода відшкодована, шляхом повернення викраденого. Цивільний позов не заявлений.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15 - ч. 3 ст. 185 КК України - закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднане із проникненням у приміщення.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 , після роз`яснення йому суті обвинувачення, свою вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні не визнав та дав показання; зокрема, показав, що 19.12.2020 року зранку поїхав до свого товариша на празник в м. Радехів. В цей же день, близько 15.30 год. маючи намір повернутись додому в с. Стоянів ішов із своїм знайомим, прізвищане пам`ятає по АДРЕСА_2 до автозаправної станції, щоб сісти на автобус. Проходячи по зазначеній вулиці в сторону «Пивзаводу» до них під`їхали працівники поліції, він перелякався і почав втікати, однак працівники поліції його затримали та завезли у райвідділ. Причину того, чому намагався втекти пояснити не може, лише зазначає, що враховуючи його минуле ( раніше судимий) працівники поліції могли його затримати та довго тримати у райвідділі. Чому потерпілий вказує на нього, як на особу, яка намагалась викрасти велосипед, а також те, що саме він його затримав та викликав працівників поліції пояснити не може, в той же час зазначає, що із потерпілим і свідком не знайомий, стосунків ніяких, причини його обмовляти вони також не мають. Заперечує факт викрадення спортивного велосипеда «Uniwike» білого кольору із господарства потерпілого, що розташоване в АДРЕСА_2 . Щодо його клопотання про допит ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в якості свідків, то таке просив не розглядати.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим своєї вини в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст. 15 - ч. 3 ст. 185 КК України, винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 повністю підтверджується дослідженими в суді доказами, обсяг яких було погоджено з учасниками судового провадження.

Відповідно до положень ст. 23 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів особами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. В силу ст. 24 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Відповідно до положень ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 , надав суду показання про те, що він проживає разом із дружиною - свідком ОСОБА_5 в АДРЕСА_2 ; Так, 19.12.2020 року близько 14.00 поїхав з дому до своїх батьків з онуками, через деякий час, до нього зателефонувала свідок ОСОБА_5 та повідомила, що невідомий чоловік, як пізніше стало відомо - обвинувачений ОСОБА_1 намагається викрасти із їхнього господарського приміщення, яке знаходиться у житловому будинку в АДРЕСА_2 спортивний велосипед «Uniwike», білого кольору. Свідок ОСОБА_5 бачила, як обвинувачений ОСОБА_1 перевозив викрадений велосипед через їхнє подвір`я біля альтанки, після чого вибіг з ним на вулицю, а вона побігла за телефоном в будинок, щоб повідомити його - потерпілого про дану подію. Він - потерпілий, відразу після дзвінка дружини поїхав додому, під`їжджаючи до будинку, побачив силует чоловіка, який біг у напрямку «Пивзаводу». Після чого, він вибігши з автомобіля побіг по вулиці за обвинуваченим в сторону пивзаводу та через деякий час, наздогнавши останнього і затримав обвинуваченого. Затримавши обвинуваченого, передзвонив на 102 та повідомив поліцію про дану подію. Через деякий час під`їхали працівники поліції та відповідно зафіксували дану подію. Викрадений велосипед обвинувачений залишив на вулиці Стоянівська в м. Радехів Львівської області біля їхнього паркана та намагався втекти, однак він його затримав та повідомив поліцію.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 , надала суду показання про те, що вона являється дружиною потерпілого. Так, 19.12.2020 року близько 14 -16 год. перебувала в будинку за місцем свого проживання - в АДРЕСА_2 . Через вікно в будинку, побачила, як обвинувачений ОСОБА_1 , якого до цього часу ніколи не бачила і не знала, через їхнє подвір`я перевозить спортивний велосипед «Uniwike», білого кольору, який належить їхній родині. Вона відразу вибігла на подвір`я, проте обвинувачений не повернув велосипед, а вибіг з подвір`я з велосипедом, яким розпорядився на власний розсуд. Вказала, що саме обвинувачений ОСОБА_1 намагався викрасти велосипед, який знаходився у господарському приміщенні їхнього житлового будинку в АДРЕСА_2 , двері у господарському приміщенні зачиняються на защіпку.

Аналізуючи показання потерпілого ОСОБА_2 , свідка ОСОБА_5 , то такі є послідовними, логічними, не містять суперечностей та не викликають у суду сумніву щодо їх правдивості. Вище вказані особи перед допитом були попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, їх показання є послідовними та будь-яких підстав у цих осіб обмовляти обвинуваченого, з яким до вчинення злочину знайомі не були, не встановлено.

На підставі наведеного, суд визнає показання потерпілого та свідка достовірними, оскільки вони підтверджують обставини, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження та отримані у порядку встановленому КПК України.

Також винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 - ч. 3 ст. 185 КК України, у повному обсязі підтверджуються доказами, які суд дослідив в судовому засіданні, а саме:

- даними рапорту від 19.12.2020 року помічника чергового Радехівського ВП Червоноградського ВП ГУНП у Львівській області Дороша Р.Я., згідно якого 19.12.2020 року о 15.48 год. надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 19.12.2020 року о 15.48 год. заявник ОСОБА_2 повідомив, що йому повідомила дружина, що невідомий чоловік зайшов на подвір`я та намагається викрасти велосипед з господарського приміщення, зрозумівши, що це помітили господарі почав втікати. Заявник наздогнав чоловіка і затримав на вул. Витківська біля ринку; Заявник ОСОБА_2 просить якнайшвидше наряд поліції ( а.с. 111);

- заявою потерпілого ОСОБА_2 про вчинене кримінальне правопорушення від 19.12.2020 року згідно якої повідомив про обставини 19.12.2020 року та просить прийняти міри до особи, яка 19.12.2020 року о 15.30 год. намагалась викрасти спортивний велосипед «Uniwike», білого кольору, який знаходився в господарському приміщенні в АДРЕСА_2 ; завдана шкода на суму 2000 грн. ( а.с.112);

- заявою потерпілого ОСОБА_2 від 19.12.2020 року згідно якої, надає дозвіл працівникам поліції оглянути господарство в АДРЕСА_2 ( а.с.113);

- протоколом огляду місця події від 19.12.2020 року, з фототаблицею до нього, згідно якого за участі потерпілого ОСОБА_2 та понятих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 було проведено огляд господарства потерпілого за адресою: АДРЕСА_2 . Під час якого було встановлено, що по периметру господарство огороджене парканом бетонно-дерев`яним; вхід у господарство здійснюється через металеву хвіртку, яка на момент огляду відчинена. На подвір`ї будинку знаходиться двоповерховий будинок, який переходить в одноповерхову будову. Будинок з господарськими приміщеннями «Г» - подібної форми. Праворуч від входу у господарство на відстані 8 м. від паркану та 5 м. від стіни будівлі розташована альтанка. Біля альтанки на траві знаходиться велосипед спортивний «Uniwike», білого кольору. Зі слів потерпілого вказаний велосипед невідома особа намагалась викрасти; при цьому зазначив, що велосипед знаходився у господарському приміщенні. Так в ході огляду встановлено, що у господарському приміщенні є двері № 1, № 2, № 3 , вказані двері зачиняються на защіпку. Зі слів потерпілого у господарському приміщенні № 2 наявні знаряддя праці, предмети побуту. Будь-яких слідів пошкоджень на дверях не виявлено. З місця події вилучено спортивний велосипед «Uniwike», білого кольору( а.с. 114-117);

- постановою про приєднання до справи речових доказів від 20.12.2020 року, згідно якої визнано та долучено до матеріалів кримінального провадження в якості речового доказу - спортивний велосипед «Uniwike» білого кольору ( а.с. 118);

- розпискою потерпілого ОСОБА_2 , згідно якої потерпілий отримав на зберігання до вирішення справи у суді - спортивний велосипед «Uniwike» білого кольору ( а.с.119);

- довідкою ФОП, згідно якої станом на 19.12.2020 року вартість спортивного велосипеда «Uniwike», білого кольору бувшого у використанні становить 2000 грн. ( а.с.120);

Суд, заслухавши показання обвинуваченого ОСОБА_1 , потерпілого ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_5 , дослідивши матеріали кримінального провадження, проаналізувавши і зіставивши їх між собою, приходить до безсумнівного висновку про те, що обвинувачений, намагаючись уникнути кримінальної відповідальності свідомо не визнає факту закінченого замаху на таємне викрадення ним майна потерпілого, поєднаного з проникненням у приміщення.

Суд критично оцінює показання обвинуваченого ОСОБА_1 про те, що він 19.12.2020 року в період 14 год - 16 год. із господарства потерпілого, що розташоване в АДРЕСА_2 нічого не викрадав, оскільки такі спростовуються показаннями потерпілого ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_5 допитаних в суді.

На підтвердження цього висновку свідчать перед усім покази свідка ОСОБА_5 про те, що через вікно в будинку, побачила, як обвинувачений ОСОБА_1 через їхнє подвір`я перевозить спортивний велосипед «Uniwike», білого кольору, який належить їхній родині, після чого відразу вибігла на подвір`я. Проте обвинувачений продовжив рух велосипеда. Свідок ОСОБА_5 про зазначені події повідомила потерпілого, який і затримав обвинуваченого та викликав працівників поліції.

Недоторканість житла особи є принципом, визнаним світовою спільнотою.

Відповідно до статті 30 Конституції України передбачено, що кожному гарантується недоторканість житла. Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду. Лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна, чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Великої палати Верховного Суду від 18.04.2018 №13-14кс18, проникнення як кваліфікуюча ознака злочинів проти власності передбачає, що особа потрапила в житло, інше приміщення чи сховище незаконно, тобто за відсутності вільної можливості та права перебувати в місці, де знаходиться майно (всупереч волі законного володільця, шляхом обману, за відсутності визначених законом підстав чи на порушення встановленого законом порядку). При цьому незаконність проникнення стосується самого факту потрапляння до житла, іншого приміщення чи сховища або перебування в ньому під час скоєння злочину. Спосіб проникнення (застосування фізичних чи інтелектуальних зусиль) принципового значення для встановлення кваліфікуючої ознаки «проникнення» не має. При вирішенні питання про застосування кваліфікуючої ознаки «проникнення в житло, інше приміщення чи сховище» у складі кримінального правопорушення вирішальне значення мають режим доступу до приміщення (вільний/обмежений) та наявність в особи умислу на незаконне входження (потрапляння) до приміщення (сховища, тощо) або незаконне перебування в ньому з метою заволодіння чужим майном.

Господарьке приміщення № 2, яке знаходиться в будинку за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до наданих показів які не суперечили між собою, було зачинене на защіпку, що перешкоджало вільному доступу до нього та вказує на відсутність в обвинуваченого вільного доступу до нього, а тому останній здійснив вказані дії шляхом незаконного проникнення до вказаного приміщення.

Показання потерпілого та свідка знаходяться в об`єктивному взаємозв`язку з іншими матеріалами справи, нічим не спростовані, доповнюються дослідженими судом доказами та беззаперечно вказують на скоєння ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 - ч. 3 ст. 185 КК України.

Висновки суду щодо вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення ґрунтуються на досліджених судом доказах та для цього проаналізовані і оцінені всі досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності та саме сукупність дослідження доказів, а не кожного доказу окремо, на переконання суду, мають визначальне значення для встановлення істини у кримінальному провадженні.

З урахуванням наведеного, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення дійшов до впевненого висновку, що провина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального злочину викладених у вироку суду доведена та його умисні дії, що виразилися у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднану із проникненням в приміщення. Його дії кваліфіковані вірно за ч. 2 ст. 15 - ч. 3 ст. 185 КК України.

Дослідивши надані сторонами кримінального провадження докази та даючи їм належну правову оцінку, суд приходить до наступного.

Кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам (ч.1 ст.1 КК України).

Завданням кримінального провадження, зокрема, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, а також забезпечення повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини.

Відповідно до ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Суд при розгляді кримінального провадження досліджує докази як ті, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, аналізує їх та дає оцінку з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності для вирішення питань, зазначених у ст.368 КПК України.

При розгляді вказаного кримінального провадження, судом всім учасникам провадження було створено належні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, зокрема були допитані всі заявлені свідки та вирішені заявлені клопотання.

Будь-яких належних та допустимих доказів захисту на спростування доказів обвинувачення стороною захисту, під час судового розгляду суду не надано.

Судом встановлено, що всі докази, які були досліджені в судовому засіданні і покладені в основу вироку, є достовірними, допустимими і достатніми, які повною мірою підтверджують встановлені в суді фактичні обставини по справі.

В силу вимог ст.ст. 370, 373 КПК України суд обґрунтовує вирок лише на доказах, які були розглянуті у судовому засіданні і обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Доводи, висунуті на свій захист обвинуваченим є непослідовними та не узгоджуються з іншими доказами у справі, суперечать матеріалам кримінального провадження, показання обвинуваченого ОСОБА_1 суд розцінює як намагання завадити встановленню істини у справі, уникнення покарання за умисний тяжкий злочин, а відтак визнаються судом неспроможними.

Суд важає, що сукупністю зібраних у справі та перевірених в судовому засіданні доказів вина обвинуваченого доведена в повному обсязі.

При вирішенні питання осудності обвинуваченого ОСОБА_1 суд виходить з наступного.

Згідно висновку судово-психіатричного експерта КНП ЛОР Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня м.Львів № 52 від 05.05.2021 року - ОСОБА_1 на даний час страждає на рекурентний афективний розлад, стан гіпоманії, який за своїми клінічними проявами не досягає ступеню психічної хвороби, може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Під час інкримінованих йому дій ( грудень 2020 року), ОСОБА_1 у хворобливому стані психічної діяльності не перебував, але також виявляв рекурентний афективний розлад, стан гіпоманії. Наявні у нього психічні розлади мали значний вплив у рішеннях, передбачення наслідків своїх діянь, здатність регулювати свою поведінку. Тому, під час інкримінованих йому дій, ОСОБА_1 не повною мірою міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними; За своїм психічним станом ОСОБА_1 застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

Згідно ч.1 ст. 20 КК України підлягає кримінальній відповідальності особа, визнана судом обмежено осудною, тобто така, яка під час вчинення кримінального правопорушення, через наявний у неї психічний розлад, не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними.

Отже, даючи оцінку вказаному висновку експертизи, суд визнає його обґрунтованим, таким, що відповідає об`єктивній поведінці обвинуваченого під час судового розгляду, а тому, враховуючи висновок експерта в частині відсутності необхідності застосування до ОСОБА_1 примусових заходів медичного характеру, не вважає за необхідне застосовувати до обвинуваченого ОСОБА_1 положення ст. 20 КК України. ( Постанова ВС від 29.07.2021 року справа № 755/5059/19)

Призначаючи обвинуваченому покарання суд враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, вчинене кримінальне правопорушення за ч. 2 ст. 15 - ч. 3 ст. 185 КК України класифікується як тяжкий злочин, дані про його особу, зокрема те, що обвинувачений розлучений, має сина - ОСОБА_9 , 2007 р.н., є інвалідом 3-групи, згідно довідки - характеристики від 19.05.2021 року за час проживання в с. Стоянів зарекомендував себе з негативної сторони, неодноразово на нього поступали скарги, часто конфліктує та ображає батьків та жителів села; на обліку в наркологічному диспансері не перебуває; згідно висновку судово-психіатричного експерта КНП ЛОР Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня м.Львів № 52 від 05.05.2021 року за своїм психічним станом застосування примусових заходів медичного характеру не потребує; а також обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставин, які пом`якшують покарання та обтяжуть покарання судом не встановлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

При призначенні обвинуваченому покарання, суд враховує вимоги п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 (із змінами та доповненнями), згідно яких призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватись вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховуючи позицію сторони обвинувачення та думку потерпілого, враховуючи, що кримінальне правопорушення вчинене ОСОБА_1 згідно ст.12 КК України є тяжким злочином, характер та ступінь суспільної небезпеки вказаного злочину, спосіб його вчинення, мету та мотив вказаного діяння, суд приходить до висновку про те, що виправлення і перевиховання обвинуваченого можливе у виді реального покарання, а тому, йому слід призначити покарання, передбачене санкцією ч. 2 ст. 15 - ч. 3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі, оскільки таке покарання відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України є достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого, попередження нових кримінальних правопорушень, а також соціальної реабілітації.

При призначенні покарання суд також враховує, що ОСОБА_1 засуджений вироком Залізничного районного суду м. Львова від 13.10.2021 року за ч.2 ст.186 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі.

Відтак, враховуючи положення ч.4 ст.70 КК України, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 слід призначити покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань за даним вироком та за вироком Залізничного районного суду м. Львова від 13.10.2021 року, оскільки злочин, за яким ОСОБА_1 обвинувачується по даній справі, вчинений до постановлення вироку Залізничного районного суду м. Львова від 13.10.2021 року, яким ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком 5 років.

Цивільний позов у справі не заявлено.

Питання про долю речових доказів слід вирішити відповідно до статті 100 КПК України, про що зазначити в резолютивній частині цього вироку.

Витрати на залучення експерта відсутні, заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Запобіжний захід ОСОБА_1 по даному кримінальному провадженні не обирався.

Керуючись ст. ст. 370, 373, 374 КПК України, суд -

ухвалив :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 - ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ч.4 ст.70 КК України з врахуванням вироку Залізничного районного суду м. Львова від 13.10.2021 року, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарань, остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді 5 ( п`яти) років 2 (двох) місяців позбавлення волі, в яке зарахувати покарання, відбуте частково за вироком Залізничного районного суду м. Львова від 13.10.2021 року.

Запобіжний захід ОСОБА_1 у даному кримінальному провадженні не обирався.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Речовий доказ: спортивний велосипед «Uniwike» білого кольору який визнаний речовим доказом та згідно розписки повернутий потерпілому - повернути ОСОБА_2 .

Вирок відповідно до ст. 532 КПК України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не б уло подано.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, для особи, яка перебуває під вартою з моменту вручення їй копії вироку, шляхом подачі апеляції через Радехівський районний суд Львівської області.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору.

Вирок виготовлено в одному примірнику в нарадчій кімнаті.

Головуючий суддяО. П. Патинок