Рішення № 100975316, 10.11.2021, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/6168/21

Провадження №2/442/1318/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2021 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

в складі: головуючої-судді Гарасимків Л.І.

при секретарі Петрів В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дрогобичі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Львівського національного аграрного університету до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті за навчання,-

в с т а н о в и в :

Позивач – Львівський національний аграрний університет звернувся до Дрогобицького міськрайонного суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті за навчання мотивуючи свої позовні вимоги тим, що між Львівським національним аграрним університетом та ОСОБА_1 укладено Договір про надання освітніх послуг між вищим навчальним закладом та фізичною особою №010 Аг 2017 від 01.09.2017. Відповідно до п.1 Договору Позивач взяв на себе зобов`язання за рахунок коштів відповідача здійснити його навчання за напрямом підготовки (спеціальності) 201 «Агрономія» денної форми навчання освітньо-кваліфікаційного рівня «Магістр». Умовами п.9.1 Договору передбачено, що вартість освітньої послуги за весь строк навчання становить 6290 грн. 00 коп. У відповідності до п. 10 плата вноситься щосеместрово не пізніше ніж до початку семестру. Відповідач в порушення умов Договору свої зобов`язання не виконав та не вніс плату за отриману освітню послугу, заборгувавши перед позивачем 4290 грн. 00 коп. Вказане підтверджується Розрахунком заборгованості по платному навчанню. Позивач зобов`язання по Договору не виконав в повному обсяз. Згідно наказу Ж336/К-С від 15.08.2017 останній був зарахований студентом денної форми навчання освітньо-кваліфікаційного рівня „Магістр” за напрямом підготовки (спеціальності) 201 „Агрономія”, де і навчався. У відповідності до наказу №01/К-С від 02.01.2018р., відповідач був відрахований, за невиконання вимог навчального плану та графіку навчального процесу, а саме як такий, що не з`явився на екзаменаційну сесію у першому семестрі 2017-2018 навчального року. Позивач доводив до відома відповідача про необхідність сплати заборгованості з врученням вимоги №01-25-13-587 від 28.06.2021, однак дана вимога залишена без реагування, а заборгованість не оплачена. Пунктом 2 статті 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Право вимоги щодо стягнення заборгованості за навчання у даному випадку грунтується на договорі та відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від Відповідача виконання його обов`язку. Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. А тому у виникла необхідність звернутися до суду.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Клопотання про розгляд справи за участю сторін від учасників судового процесу не надходило.

Від представника позивача надійшло клопотання, в якому зазначено, що заявлені позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Від відповідача ОСОБА_1 на адресу суду поступив відзив на позовну заяву, просить у задоволенні позову відмовити у зв`язку із строком позовної давності.

Відповідно до ст.247 ЦПК судовий розгляд проведено без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов таких висновків.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Вимогами ст.10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення цієї статті базуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов`язок держави забезпечувати захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання (ст.13), захист прав і свобод людини і громадянина судом (ч.1 ст.55).

Ст.6 Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини, яка ратифікована Україною і є частиною її національного законодавства, гарантує кожній людині право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом взято до уваги та не оспорюється, що між Львівським національним аграрним університетом та ОСОБА_1 укладено Договір про надання освітніх послуг №010 Аг 2017 від 01.09.2017, відповідно до якого згідно п.1 вищевказаного Договору, позивач взяв на себе зобов`язання за рахунок коштів відповідача здійснити його навчання за напрямом підготовки (спеціальності) 201 «Агрономія» денної форми навчання освітньо-кваліфікаційного рівня «Магістр».

Згідно до умов п.9.1 Договору передбачено, що вартість освітньої послуги за весь строк навчання становить 6290 грн. 00 коп.

Відповідач в порушення умов Договору свої зобов`язання не виконав та не вніс плату за отриману освітню послугу, і заборгованість перед Позивачем складає 4290,00грн.

Наказом від 15.08.2017 № 336/К-С на підставі Правил прийому до Львівського національного аграрного університету у 2017 році та рішення приймальної комісії від 15 серпня 2017 року, протокол №19, відповідача ОСОБА_1 зараховано з 01 вересня 2017 року студентом 1 курсу денної форми навчання за рахунок коштів фізичних або юридичних осіб.

Як вбачається із Наказу №01/к-С від 02.01.2018р., відповідач ОСОБА_1 був відрахований за невиконання вимог навчального плану та графіку навчального процесу, тобто як такий, що не з`явився на екзаменаційну сесію у першому семестрі 2017-2018 навчального року.

Пунктом 2 статті 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Право вимоги щодо стягнення заборгованості за навчання у даному випадку ґрунтується на договорі.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від Відповідача виконання його обов`язку.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Частиною 2 ст. 615, ст. 625 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання та боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У ч.1 ст. 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як передбачено ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Такмим чином судом встановлено, що в порушення вимог ст.ст. 526, 1049, 1053 ЦК України відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав, в передбачені договором строки не вніс плату за отриману освітню послугу, заборгувавши перед позивачем 4290 грн. 00 коп.

Однак судом беруться до уваги, посилання відповідача, щодо спливу позовної давності. Зокрема, відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 261 ЦК України, встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Обов`язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на позивача.

Відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України від 6 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13 зазначено, що відповідно до ст.261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.

Аналогічна позиція Верховного Суду України викладена у Постановах від 19.03.2014 р. у справі № 6-20цс14, від 18.06.2014 р. у справі № 6-61цс14, від 03.06.2015 р. у справі № 6-31цс15.

Відповідно до Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 листопада 2016 року у справі № 6-2104цс16, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

З врахуванням наведеного, відповідно до статті 257 ЦК України судом застосовується загальна позовна давність, яка складає три роки.

Частинами 4, 5 ст.267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Така ж позиція викладена у п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», відповідно до якого, установивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.01.2018 було винесено наказ про відрахування ОСОБА_1 як такого, що не з`явився на екзаменаційну сесію, отже з цього часу слід відраховувати початок перебігу строку позовної давності, а оскільки позивач звернувся до суду з позовом до відповідача 10.08.2021, тобто після спливу строку позовної давності, а відповідач просить застосувати позовну давність при вирішення даного спору, відтак в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-83, 141, 223, 247, 259, 263, 264, 265, 267 ЦПК України, суд,–

у х в а л и в:

В задоволенні позову Львівського національного аграрного університету до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті за навчання – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони у справі:

Позивач – Львівський національний аграрний університет, юридична адреса – вул.В.Великого,1, м.Дубляни, Жовківський район, Львівської області, ідентифікаційний код: 00493735.

Відповідач – ОСОБА_1 , місце реєстрації – АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Суддя Гарасимків Л.І.