Ухвала суду № 10097268, 15.06.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. КиївК-953/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаФедорова М.О.

суддів:Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2007

у справі № АС-27/98-07

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України”

до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області

про скасування акту

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство „Державний ощадний банк України” звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000062300/0 від 14.02.2007 про визначення податкового зобовязання по орендній платі за землю в сумі 4,93 грн. та застосування штрафної санкції в розмірі 3400 грн.

Постановою господарського суду Харківської області від 11.07.2007 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2007 постанову господарського суду Харківської області від 11.07.2007 скасовано, прийнято нову, якою позовні вимоги задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000062300/0 від 14.02.2007 про визначення податкового зобовязання по орендній платі за землю в сумі 4,93 грн. та застосування штрафної санкції в розмірі 3400 грн.

Не погоджуючись з зазначеними рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач оскаржив його в касаційному порядку, в скарзі просить скасувати судове рішення апеляційної інстанції та залишити в силі постанову першої інстанції. Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій,

відповідачем проведено позапланову документальну виїзну перевірку структурного підрозділу ВАТ „Державний ощадний банк України” Сахновщинського відділення ВАТ „Ощадбанк” з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2005 по 30.01.2007 та складено акт № 14/22/02765557 від 06.02.2007.

В ході проведення якої було встановлено, що за перевіряємий період Сахновщинське відділення ВАТ „Ощадбанк” користувалося приміщенням площею 50,9 м2 адміністративного будинку Катеринівської сільської ради та не сплачувало орендну плату за землю в розмірі 4,93 грн.

За результатами перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000062300/0 від 14.02.2007 про визначення податкового зобовязання по орендній платі за землю в сумі 4,93 грн. та застосування штрафної санкції в розмірі 3400 грн. відповідно до п. 17.1.3 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Судом апеляційної інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, предметом договорів оренди нежитлових приміщень б/н від 04.01.2005 та б/н від 04.01.2006, є нежитлове приміщення загальною площею 50,9 м2, орендна плата встановлена в розмірі 83,45 грн.

Також, в вище зазначених договорах не визначено розміру прилеглої території та обовязок по сплаті орендної плати за землю не покладені на позивача.

Державного земельного кадастру були внесені відомості щодо позивача як землекористувача та з ним був укладений відповідний договір оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 2, ст. 5 Закону України „Про плату за землю” використання землі в Україні є платним; плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель; обєктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди; суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки; власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (ст. 13, ч. 1 ст. 15 вказаного Закону).

Згідно з ч. 1 ст. 120, ч. 2 ст. 124 Земельного Кодексу України при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди; передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Право власності та право постійного користування земельною ділянкою виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації; право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації; право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами; право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Судом апеляційної інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що у вище зазначених договорах оренди нежитлового приміщення не зазначено про перехід права користування земельною ділянкою до орендаря та відсутні данні державного земельного кадастру.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовно того, що висновки відповідача в акті перевірки про порушення позивачем вимог Закону України „Про плату за землю” ґрунтуються на довільному трактуванні норм чинного законодавства та не враховують фактичних обставин.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2007 у справі № АС-27/98-07 слід відхилити, а судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 220 , 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області відхилити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2007 у справі № АС-27/98-07 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. Федоров

СуддіА.І. Брайко

Г.К. Голубєва

О.В. Карась

А.О.Рибченко Суддя М.О. Федоров