Рішення № 100967631, 09.11.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2021 року м. Київ № 640/28960/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянув в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - відповідач), в якому просить за результатами розгляду справи ухвалити рішення, яким: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у виплаті основної пенсії не нижче 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров`ю в розмірі 50% від мінімальної пенсії за віком позивачу - ОСОБА_1 як особі з інвалідністю внаслідок війни третьої групи 1 категорії учасників ЧАЕС; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити та виплатити основну пенсію не нижче 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров`ю в розмірі 50% від мінімальної пенсії за віком позивачу - ОСОБА_1 як особі з інвалідністю внаслідок війни третьої групи 1 категорії учасників ЧАЕС за період з 01 січня 2012 до ухвалення рішення суду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2020 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2021 року позов залишено без розгляду в частині позовних вимог про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити та виплатити основну пенсію не нижче 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров`ю в розмірі 50% від мінімальної пенсії за віком позивачу - ОСОБА_1 як особі з інвалідністю внаслідок війни третьої групи 1 категорії учасників ЧАЕС, за період з 01 січня 2012 до 16 травня 2020 року включно.

Отже, предметом розгляду у даній справі залишились позовні вимоги про: визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у виплаті основної пенсії не нижче 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю в розмірі 50% від мінімальної пенсії за віком позивачу - ОСОБА_1 як особі з інвалідністю внаслідок війни третьої групи 1 категорії учасників ЧАЕС; зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити та виплатити основну пенсію не нижче 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров`ю в розмірі 50% від мінімальної пенсії за віком позивачу - ОСОБА_1 як особі з інвалідністю внаслідок війни третьої групи 1 категорії учасників ЧАЕС за період з 17 травня 2020 року по теперішній час.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є інвалідом ІІІ групи внаслідок захворювання, одержаного під час безпосередньої участі в операції щодо ліквідації Чорнобильської АЕС 1 категорії, перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію відповідно до Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ). Позивач вказує, що відповідачем проігноровано вимоги законодавства щодо здійснення перерахунку та виплати основної пенсії не нижче 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров`ю в розмірі 50% від мінімальної пенсії за віком.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог у відзиві на позов представник Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві зазначив, що виплати, передбачені Законом України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у період дії постанов Кабінету Міністрів України № 745 і № 1210 здійснюються в розмірах, визначених цими нормативними актами. У зв`язку із зазнаеним, просив відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та учасником ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 та є інвалідом ІІІ групи, перебуває на обліку в Головному управлінню Пенсійного фонду України в місті Києві та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Постановою Деснянського районного суду міста Києва від 06 грудня 2010 року у справі №2а-1885 позов ОСОБА_1 задоволено та визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі міста Києва протиправними, зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі міста Києва здійснити та виплатити ОСОБА_1 щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком та державну пенсію не менше 6 мінімальних пенсій за віком

03 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою, відповідно до якої просив здійснити перерахунок пенсії з 01 січня 2012 року відповідно до статей 50, 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Листом від 03 березня 2020 року №2904-2447/Ш-02/8-2600/20 Головне управління повідомило позивача, що його пенсія розрахована відповідно до статті 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням змін, внесених постановами Кабінету Міністрів України та документів, які містяться в матеріалах пенсійної справи.

10 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернувся повторно до відповідача із заявою та повторно просив здійснити перерахунок пенсії з 01 січня 2012 року відповідно до статей 50, 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Листом від 15 жовтня 2020 року №23298-24120/Ш-02/8-2600/20 Головне управління повторно повідомило позивача, що його пенсія розрахована відповідно до статті 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням змін внесених постановами Кабінету Міністрів України та документів які містяться в матеріалах пенсійної справи.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо відмови у перерахунку йому пенсії з 01 січня 2012 року, з урахуванням належного йому права на пенсію по інвалідності у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров`я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені Законом України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ).

Відповідно до статті 49 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно з статтею 50 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірах:

- інвалідам I групи - 100 процентів мінімальної пенсії за віком;

- інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком;

- інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

Частиною 1 статті 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII визначено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.

Згідно з частиною 3 статті 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У відповідності до частини 4 статті 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII у усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.

Законом України від 28 грудня 2014 року № 76 «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України» внесено зміни, зокрема, до статей 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Указаний закон набрав чинності з 01 січня 2015.

Відповідно до статті 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796 зі змінами, внесеними Законом України № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року, пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців. Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

Таким чином, вказаними нормами закріплено розміри пенсії по інвалідності, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію та доплати до пенсії.

На виконання вимог Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Порядок № 1210).

Крім того, 28 грудня 2014 року прийнято Закон України № 80-VІІІ «Про Державний бюджет України на 2015 рік», пунктом 9 Прикінцевих положень якого встановлено, що норми і положення, зокрема, статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Рішенням Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними): підпункт 2, абзаци 1, 2 підпункту 3, підпункт 4, абзаци 1, 2 підпункту 5, абзаци 1 - 4 підпункту 6, підпункт 7 пункту 4 розділу I Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII; частину 3 статті 22, частину 2 статті 24, частину сьому статті 30 Закону № 796-XII зі змінами; статтю 53 (крім її назви), статтю 60 Закону № 796-XII у редакції Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII.

Отже, зміни, внесені до статей 50 та 54 Закону № 796-XII, неконституційними не визнавались, а тому зазначені статті продовжують діяти у редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України».

Таким чином, позивач помилково вважає, що він має право на основну пенсію в розмірі не меншому ніж 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.

У свою чергу, проаналізувавши викладене, суд зазначає, що нормами Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ, чинними станом на день виникнення спірних правовідносин, передбачено, що умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, та щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

При цьому, механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і додаткової пенсії відповідно до статей 50, 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ визначені Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 11 Порядку № 1210 мінімальний розмір пенсії для інших осіб з інвалідністю ІІІ групи, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, становить 100 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня 2012 р. і 110 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 1 липня 2012 р.

Пунктом 13 Порядку № 1210 встановлено, що щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплачується у таких розмірах: особам, що належать до категорії 1: з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: особам з інвалідністю I групи - 474,5 гривні; особам з інвалідністю II групи - 379,6 гривні; особам з інвалідністю III групи - 284,7 гривні.

Як підтверджено матеріалами справи, виплата ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, проводилась у розмірі, встановленому Постановою № 1210, а отже, враховуючи вищевказане, Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві діяло правомірно та у межах наданих йому повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем не доведено обґрунтованість позовних вимог, в той час як відповідачем обов`язок доказування виконано, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу

Суддя А.І. Кузьменко