Рішення № 100966434, 02.11.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/4733/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Морської Г.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАСКО-ІМПОРТ" до Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАСКО-ІМПОРТ" (далі - позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі (далі - відповідач), у якому просить:

1. Визнати протиправним та скасувати прийняте Митницею в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі рішення про коригування митної вартості товарів № UА508110/2021/000010/2 від 18.08.2021 р.

2. Визнати протиправною та скасувати картку відмови Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА508110/2021/00132 від 18.08.2021 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07.11.2019 року між ТОВ "ВАСКО-ІМПОРТ" та «OZER TICARET INSAAT MALZ. VE GIDA MAD. SAN. LTD» укладено контракт №07/11/19. На умовах, визначених контрактом, та на підставі супроводжувальних документів, покупець ТОВ "ВАСКО-ІМПОРТ" отримав товари – будівельні матеріали. З метою декларування вказаного товару 17.08.2021 позивачем подано митну декларацію №UA508110/2021/002654 в якій була заявлена митна вартість товару у сумі 988006,80 грн. На підтвердження митної вартості товару та для митного оформлення позивач надав повний пакет документів, що передбачені ст. 53 МК України та необхідні для митного оформлення вказаного в декларації товару. Однак, відповідач прийняв рішення № UA508110/2021/000010/2 від 18.08.2021 та оформив картку відмови № UA508110/2021/00132 від 18.08.2021.

Як стверджує позивач, митний орган може додатково витребувати у декларанта лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Так, на пропозицію відповідача надати необхідні документи на підтвердження митної вартості товару, позивачем надані відповідні пояснення та документи. Разом з тим, факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

У зв`язку із зазначеним просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою від 02.09.2021р. провадження у вказаній справі відкрите, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Представник відповідача 05.10.2021 надав до суду відзив на позовну заяву згідно з яким позовні вимоги не визнаються. Зокрема, свою позицію обґрунтовує тим, що за результатами спрацювання АСАУР згенеровано митну формальність 105-2 «контроль правильності визначення митної вартості товарів», 106-2 «Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів» та сформовано повідомлення для інспектора «По наступних товарах можливе заниження митної вартості товару (1). Здійснити перевірку правильності визначення митної вартості відповідно до Митного кодексу України х урахуванням вимог наказу ДФС №689 від 11.09.2015. Ретельно опрацювати подані документи для оцінки наявності підстав для запиту додаткових документів відповідно до ч.3,4 ст.53 МКУ.»

Відповідно до п.5.1 зовнішньоекономічного договору №07/11/19 від 07.11.2019 розрахунок за товар здійснюється протягом 180 днів з моменту вивантаження товару в порт призначення. Але в поданому інвойсі від 06.08.2021 №EFI2021000000040 зазначено, що поставка товару відбувається після попередньої оплати (до моменту відправлення товару). Проте до митного оформлення для підтвердження митної вартості не подано жодного платіжного документу, який би підтверджував факт оплати за товар.

Крім того, витрати на транспортування вантажу (фрахт), які зазначені в рахунку-фактурі та специфікації до контракту не мають документального підтвердження.

Підпис представника-нерезидента у зовнішньоекономічному контракті від 07.11.2019 №07/11/19 та у специфікації №25 (до контракту №07/11/19 від 07.11.2019) від 23.07.2021 відрізняється від підпису у інвойсі від 06.08.2021 № EFI2021000000040

Таким чином, митну вартість товару скориговано та визначено за другорядним (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) методом, відповідно до статті 64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу за резервним методом та відповідно прийнято рішення про коригування митної вартості №508110/2021/000010/2 від 18.08.2021 та картка відмови №508110/2021/00132 від 18.08.2021.

На підставі викладеного відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши надані документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив наступне.

07 листопада 2019 року між ТОВ “ВАСКО-ІМПОРТ” (Покупець) та фірмою “OZER TICARET INSAAT MALZ. VE GIDA MAD. SAN. LTD” (Продавець) укладено Контракт №07/11/19 на поставку будівельних матеріалів та сировини в асортименті (далі - Контракт), відповідно до якого Продавець зобов`язується постачати будівельні матеріали та сировину в асортименті. Країна-виробник – Туреччина. Зі змісту вказаного зовнішньоекономічного Контракту вбачається, що товар поставляється за базисом поставки CFR Херсон “Інкотермс 2010”. При цьому, відповідно до п.1.3 ціни на товар узгоджуються Сторонами на умовах FOB-Мерсін, Туреччина, FOB-Іскендерум, Туреччина та інші порти Туреччини, згідно Інкотермс-2010, до початку відвантаження в морський транспорт. Тара і упаковка входять до вартості товару.

Кількість, асортимент, ціна, вартість Товару, що постачається і фрахт до порту вивантаження узгоджується у специфікаціях на кожну поставку. Специфікація є невідємною частиною цього Контракту (п.1.4).

У серпні 2021 відповідно до умов Контракту та на підставі супроводжувальних документів позивач отримав від фірми “OZER TICARET INSAAT MALZ. VE GIDA MAD. SAN. LTD” товари - будівельні матеріали, відповідно до Інвойсу EFI2021000000040 від 06.08.2021 загальною вартістю 567794,89 USD.

З метою декларування частини отриманого товару (нетканний матеріал без покриття зі скловолокна (скловата) MEGABOARD GLASSWOOL рулон 100х1200х7000 мм, 30 рулона на 1 паллеті) позивачем подано митну декларацію від 07.04.2021 № UA508110/2021/002654, в якій позивач самостійно визначив митну вартість товару в сумі 36951,12 грн.

На підтвердження вартості товару позивачем надано Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі повний перелік документів, передбачений ст. 53 МК України, а саме: пакувальний лист, рахунок-фактура (інвойс), коносамент, вантажна відомість, сертифікат про походження товару форми, документ, що підтверджує вартість страхування, зовнішньоекономічний договір, доповнення до зовнішньоекономічного договору, договір про надання послуг митного брокера, заява декларанта або уповноваженої ним особи, інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів інших держав, інші некласифіковані документи, копія митної декларації країни відправлення.

Митним органом здійснено перевірку митної декларації за допомогою автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (далі-АСАУР).

У зв`язку з тим, що документи надані декларантом для здійснення митного оформлення та для підтвердження заявленої митної вартості, на думку митного органу, містять розбіжності та не містять усіх необхідних відомостей стосовно складових митної вартості, декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості. Товариством надано комерційну пропозицію б/н від 20.07.2021, видаткова накладна №РН-0001044 від 01.07.2021, інвойс виробника та повідомлено, що інших документів надано не буде у зв`язку з їх відсутністю.

Перевіривши додатково подані документи митний орган дійшов до висновку, що у своїй сукупності вони не спростовують сумнівів щодо достовірності заявленого рівня митної вартості.

18.08.2021 митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості № UA508110/2021/000010/2. Зі змісту вказаного рішення убачається, що підставами його прийняття стало наступне: “Заявлену декларантом митну вартість товару не може бути визнано у зв`язку з тим, що заявлено не повні відомості про митну вартість та складові митної вартості (фактурна вартість) достовірно документально не підтверджено. Відповідно до п.5.1 зовнішньоекономічного договору № 07/11/19 від 07.11.2019 року розрахунок за товар здійснюється протягом 180 днів з моменту вивантаження товару в порту призначення. Але в поданому інвойсі від 06.08.2021 року № EFI2021000000040 зазначено, що поставка товару відбувається після попередньої оплати (до моменту відправлення товару). Проте до митного оформлення для підтвердження митної вартості не подано жодного платіжного документу, який би підтверджував факт оплати за товар. Крім того, витрати на транспортування вантажу (фрахт), які зазначені в рахунку-фактурі та специфікації до контракту не мають документального підтвердження. Підпис представника-нерезидента у зовнішньоекономічному контракті від 07.11.2019 №07/11/19 та специфікації №25 (до контракту №07/11/19 від 07.11.2019) від 23.07.2021 відрізняється від підпису у інвойсі від 06.08.2021 № EFI2021000000040.

Також, декларантом неподані усі необхідні додаткові документи, витребуванні в рамках положень статті 53 МКУ, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.”

Вважаючи спірне рішення протиправним, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

Надаючи оцінку доводам позивача про незаконність спірних рішень, суд вважає за необхідне врахувати наступні обставини та положення законодавства.

Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами 4 та 5 статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

У відповідності до частини 3 статті 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статтею 50 Митного кодексу України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною 1 статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно з частиною 1 статтею 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 1 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 5 ст. 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідачем згідно ч. 5 ст. 54 МК України витребувані митна декларація країни експорту, документи, що містять відомості про вартість страхування, документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Також було повідомлено, що відповідно до п. 6 ст. 53 МКУ декларант за власним бажанням може подати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна позиція неодноразово викладалась Верховним Судом у постановах, зокрема, від 13.09.2019р. у справі №815/6780/15, від 06.09.2019р. у справі №803/1212/14, від 20.10.2020р. у справі №809/1056/16 та ін.

Розглядаючи даний спір, суд встановив, що позивачем як при декларуванні товарів, так і на вимогу Митниці надані всі наявні у нього документи за переліком, визначеним ч. 2 ст. 53 МК України.

Підставами для витребування відповідачем додаткових документів у зв`язку із сумнівами щодо заявленої позивачем митної вартості товару, крім іншого, полягали у тому, що витрати на транспортування вантажу (фрахт), які зазначені в рахунку-фактурі та специфікації до контракту не мають документального підтвердження.

Як встановлено судом, позивачем при митному оформленні товару та на вимогу митного органу надано пакет документів, які містили числові показники ціни товару.

Суд не погоджується з висновками митного органу про те, що надані позивачем документи мають розбіжності зважаючи на наступне.

Так, судом встановлено, що за умовами контракту постачання товару здійснюється морським транспортом на умовах CFR-Херсон, Україна, згідно Інкотнрмс-2010.

Відповідно до змісту "Інкотермс 2010" Правил ІСС для використання торгівельних термінів в національній та міжнародній торгівлі, CFR (cost and Freight) - "Вартість і фрахт" означає, що продавець поставляє товар на борт судна або надає поставлений таким чином товар. При цьому продавець зобов`язаний укласти договір та оплатити всі витрати та фрахт, необхідні для доставки товару до вказаного порту призначення.

Враховуючи вказані положення, у розумінні "Інкотермс 2010" термін "Фрахт" включає в себе всі витрати, які необхідні для доставки товару до порту призначення, в тому числі витрати по навантаженню товару на борт судна та будь-які збори в зв`язку з вивантаженням товару у порту призначення, які за умовами договору покладаються на продавця.

Враховуючи вказані обставини для цілей визначення митної вартості товару, поставленого відповідно до умов контракту № 07/11/19 від 07.11.2019 р. не потребують додаткового підтвердження витрат на транспортування вантажу (фрахт), які зазначені в рахунку-фактурі та специфікації до контракту. Також не потребують підтвердження та коригування складових митної вартості товару на підставі таких документів як: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаного із договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту) оскільки за змістом оскаржуваного рішення убачається, що вказані документи необхідно надати у разі, якщо відповідні платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом). Однак за змістом контракту № 07/11/19 від 07.11.2019р. не убачається жодних умов щодо здійснення платежів третім особам на користь продавця, отже відповідна вимога митного органу є безпідставною та необґрунтованою.

Стосовно не надання декларантом висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, суд зазначає, що митним органом жодним чином не обґрунтована необхідність вказаних документів.

Так, відповідно до ч.3 ст.53 МК України декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності), зокрема висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З наведеного убачається, що законодавцем встановлені три умови, за яких декларант має надати висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини:

- у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- наявність письмової вимоги;

- наявність у декларанта витребуваних документів (висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини).

Отже митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 18.09.2020р. у справі №815/4686/16.

Щодо зауважень митниці з приводу не надання декларантом жодного платіжного документу, який би підтверджував факт оплати за товар, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. З наведеної норми слідує, що банківські платіжні документи подаються до митного оформлення лише у випадку сплати вартості за поставлений товару.

У свою чергу зі змісту контракту від 07.11.2019р. № 07/11/19 убачається, що розрахунок за даним договором проводиться Покупцем доларами США протягом 180 днів з моменту вивантаження товару в порту призначення (п.5.1 Контракту).

На момент митного оформлення товару встановлений Контрактом строк у 180 днів не сплив.

З наявної у матеріалах справи копії рахунку-фактури №EFІ2021000000040 від 06.08.2021 року вбачається, що попередня оплата за товари згідно даного рахунку-фактури не передбачена, а тому посилання митного органу на те, що позивачем не було надано до митного оформлення документу про факт оплати за товар, що не дає змоги підтвердити митну вартість товару, є безпідставною.

Отже, доводи митного органу про те, що в інвойсі зазначено, що поставка товару відбувається після попередньої оплати (до моменту відправлення), спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, рахунком-фактурою №EFІ2021000000040 від 06.08.2021 року.

Крім того, доводи відповідача про невідповідність підпису представника-нерезидента в контракті з інвойсом суд вважає безпідставними, оскільки митним органом не надано жодних доказів того, що особа, котра підписала інвойс від 06.08.2021 №EFІ2021000000040 не має права підпису документів від імені компанії продавця.

Таким чином, митним органом не доведена наявність підстав для витребування відповідних документів, адже з наданих декларантом документів можливо встановити митну вартість товару. Крім того, декларантом надаються лише ті документи, які наявні у останнього.

Враховуючи викладене, суд вважає, що для митного оформлення позивачем були надані всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, які містили необхідні числові показники митної вартості.

Окремо суд зауважує, що з повідомлення митного органу про необхідність надання декларантом додаткових документів вбачається, що митний орган при цьому лише посилається на п.5 ст.54 МК України та ст.53 МК України та перераховує увесь перелік документів, передбачений ч.3 ст.53 КАС України.

Тобто, за встановленими у цій справі обставинами, суть виявлених митним органом недоліків знайшла своє відображення безпосередньо у рішеннях про коригування митної вартості, які у процедурі митного оформлення є кінцевими та позбавляють декларанта можливості подавати додаткові документи. В той же час у вимогах про надання додаткових документів відповідач не зазначив законодавчо визначених підстав для цього та не вказав, чому з наданих до митного оформлення документів неможливо визначитись з правильністю (неправильністю) визначення декларантом митної вартості товару, а виключно наведено пропозицію надання додаткових документів за переліком, встановленим частиною третьої статті 53 МК України.

Такий підхід відповідача суперечить нормам статті 53 КАС України, оскільки встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Натомість, у цій справі декларант фактично був позбавлений можливості зрозуміти, які саме складові митної вартості викликали сумнів у митного органу та які належить усунути додатковими документами.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 28.10.2020 у справі № 1.380.2019.000724 (адміністративне провадження №К/9901/25406/19).

Крім того, Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, зокрема у постанові від 30 квітня 2020 року у справі № 820/231/16, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що витребовуючи перелік документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Враховуючи викладене, суд вважає, що для митного оформлення позивачем були надані всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, які містили необхідні числові показники митної вартості.

Згідно зі ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч.6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно із п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2-4 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Як встановлено судом, за результатами проведеної консультації, митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до ст.64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу. Попередні методи не застосовувалися з наступних причин: основний метод (вартість операції) - неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу. Другорядні: - за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо ідентичних товарів; - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів; - на основі віднімання вартості - відсутність інформації щодо числового значення витрат для цілей вирахування вартості; - на основі додавання вартості (обчислена вартість) – відсутність інформації щодо складових для обчислення вартості товару.

Як вбачається зі змісту графи 33 рішення, то за результатами проведеної консультації:

- митну вартість товару №1 скориговано на підставі МД від 31.05.2021 № UА100070/2021/322435, однак товар в наведеній декларації не є аналогічним товару №1, різні характеристики товарів (зокрема вид, розмір, тощо) також різняться умови поставки СFR (постачання товару позивача) та FОВ (постачання товару за зазначеною декларацією);

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованих позивачем товарів від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Таким чином суд вважає, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованих товарів всі документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 МК України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною Контракту №07/11/19 від 07.11.2019 року згідно з вимогами ч. ч. 4, 5 ст. 58 Митного кодексу України.

Висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товарів та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на ціну товарів.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач належними доказами не спростував доводи позивача про правильність визначення ним митної вартості за основним методом та не довів наявність у митного органу належних підстав для коригування митної вартості товару.

Зважаючи на викладене вище, суд вважає, що оскаржуване рішення митний орган прийняв за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі без обґрунтування причин того, що позивач неправильно визначив митну вартість товарів.

За таких обставин суд дійшов висновку про протиправність рішення Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі про коригування митної вартості товарів №UA508110/2021/000010/2 від 18.08.2021 року та картки відмови № UA508110/2021/00132 , відтак - задовольняє вимоги позивача у повному обсязі.

За приписами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі №UA508110/2021/000010/2 від 18.08.2021 року про коригування митної вартості товарів.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA508110/2021/00132 від 18.08.2021.

Стягнути з Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі (код ЄДРПОУ 43946385, 73000, м.Херсон, вул.Гоголя,13) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАСКО-ІМПОРТ" (73000, м. Херсон, пров. Портовий, б.1, код ЄДРПОУ 38151742) сплачений судовий збір у сумі 6866,83 (шість тисяч вісімсот шістдесят шість) грн. 83 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Г.М. Морська

кат. 108020200