Рішення № 100964203, 09.11.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/12852/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Кравченка М.М.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Тімурагро» до Одеської митниці Держмитслужби, Одеської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.02.2021 року № 00000075000 та № 00000085000, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Тімурагро» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Одеської митниці Держмитслужби, Одеської митниці, в якій просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Одеської митниці Держмитслужби № 00000075000 від 23.02.2021 р., яким Відповідач збільшив суму грошового зобов`язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання у загальному розмірі 276849,09 грн., та № 00000085000 від 23.02.2021 р., яким Відповідач збільшив суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у загальному розмірі 55369,82 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне. Одеською митницею Держмитслужби було проведено документальну невиїзну перевірку приватного підприємства «Тімурагро» по дотриманню вимог законодавства України з питань митної справи у частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування при ввезенні на митну територію України товарів за митними деклараціями від 21.02.2018 № UA400030/2018/002928, від 17.05.2018 № UA400030/2018/008735, від 17.05.2018 № UA400030/2018/008733, від 28.05.2019 № UA400030/2019/019604. Перевірка проводилась з 20.01.2021 р. по 28.01.2021 р. За результатами перевірки був складений Акт № 04/7.10-19-19/37163073 від 05.02.2021 року. Супровідним листом № 7.10-2/19/13/2243 від 23.02.2021 р. Приватне підприємство «Тімурагро» отримало від Відповідача податкові повідомлення-рішення № 00000075000 від 23.02.2021 р. та № 00000085000 від 23.02.2021 р., які прийняті відповідно до акту перевірки № 04/7.10-19-19/37163073 від 05.02.2021 року. Не погодившись з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями ПП «Тімурагро» звернулось до Державної митної служби України зі скаргою у адміністративному порядку згідно положень п.56.2 ст.56 Податкового кодексу України. Рішенням про розгляд скарги № 08-1/10-06/13/4405 від 26.04.2021 оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 00000075000 від 23.02.2021 р. та № 00000085000 від 23.02.2021 р. залишено без змін, а скаргу без задоволення. Приватне підприємство «Тімурагро» вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 00000075000 від 23.02.2021 р. та № 00000085000 від 23.02.2021 р. про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податку на додану вартість у загальному розмірі 55369,82 грн. та про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем мита на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання у загальному розмірі 276849,09 грн. мають бути визнані протиправними, безпідставними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки вони суперечать вимогам законодавства України.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27.07.2021 року позовну заяву Приватного підприємства «Тімурагро» до Одеської митниці Держмитслужби, Одеської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.02.2021 року № 00000075000 та № 00000085000 було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що статус походження товару у сертифікатах з перевезення товару EUR.1 від 08.02.2018 № А75171, від 24.04.2018 № А100272, від 07.05.2018 № А100283 не підтверджено у відповідності до вимог Протоколу 1, тобто до вказаних товарів не може бути застосований преференційний режим з застосуванням зменшеної ставки мита, а саме: за МД від 21.02.2018 № UA400030/2018/002928, до товару 1 - «І. Сідельний тягач для перевезення напівпричіпів марки MAN, модель TGX26.400, номер шассі (номер кузова) НОМЕР_1 , тип двигуна - дизельний, робочий об`єм циліндрів - 10518 см. куб., потужність двигуна 294 кВт, маса в разі максимального навантаження - 26000 кг, загальна кількість місць, включаючи місце водія - 2, колісна формула 6x2, бувший у використанні, календарний рік виготовлення - 2011, модельний рік виготовлення - 2012, дата першої реєстрації 22.12.2011. Екологічний клас (екологічна норма) - Євро 5; Призначений для використання на дорогах загального користування; Торговельна марка MAN, виробник MAN Nutzfahrzeuge AG»; за МД від 17.05.2018 № UA400030/2018/008735, до товару 1 - «І. Сідельний тягач для перевезення напівпричіпів марки MAN, модель TGX26.400 6X2/2BLS, номер шассі (номер кузова) НОМЕР_2 , тип двигуна - дизельний, робочий об`єм циліндрів - 10518 см. куб., потужність двигуна 294 кВт, маса в разі максимального навантаження - 26000 кг, загальна кількість місць, включаючи місце водія - 2, колісна формула 6x2, бувший у використанні, календарний рік виготовлення - 2011, модельний рік виготовлення - 2012. Екологічний клас (екологічна норма) - Євро 5; Призначений для використання на дорогах загального користування; Торговельна марка MAN, виробник MAN Nutzfahrzeuge AG»; за МД від 17.05.2018 № UA400030/2018/008733, до товару 1 - «І. Сідельний тягач для перевезення напівпричіпів марки MAN, модель TGX26.400 6X2/2BLS, номер шассі (номер кузова) НОМЕР_3 , тип двигуна - дизельний, робочий об`єм циліндрів - 10518 см. куб., потужність двигуна 294 кВт, маса в разі максимального навантаження - 26000 кг, загальна кількість місць, включаючи місце водія - 2, колісна формула 6x2, бувший у використанні, календарний рік виготовлення - 2011, модельний рік виготовлення - 2012. Екологічний клас (екологічна норма) - Євро 5; Призначений для використання на дорогах загального користування; Торговельна марка MAN, виробник MAN Nutzfahrzeuge AG». ПП «Тімурагро» за МД від 28.05.2019 № UA400030/2019/019604, що підлягає перевірці, ввезено товар «І. Сідельний тягач для перевезення напівпричіпів марки MAN, модель TGX 26.440 LLS, номер шассі (номер кузова) НОМЕР_4 , тип двигуна - дизельний, робочий об`єм циліндрів - 10518 см. куб., потужність двигуна 324 кВт, маса в разі максимального навантаження - 25100 кг, загальна кількість місць, включаючи місце водія - 2, колісна формула 6x2, бувший у використанні, календарний рік виготовлення - 2013, модельний рік виготовлення - 2013. Екологічний клас (екологічна норма) - Євро 5; Призначений для використання на дорогах загального користування; Торговельна марка МАN, виробник MAN Nutzfahrzeuge AG» за кодом згідно з УКТ ЗЕД 8701209000. Країна походження Данія. Митна вартість визначена за основним методом та становить 589589,98 гривень. Перевіркою встановлено, що митне оформлення товару № 1 за МД від 28.05.2019 № UA400030/2019/019604 здійснено із застосуванням преференції по сплаті ввізного мита за кодом « 410 - товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС (абзац перший ч.1 ст.29 додатка 1-А «Тарифний графік України» до глави 1 розділу IV «Торгівля та питання, пов`язані з торгівлею» (скасування мит) Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони)». Преференцію по сплаті ввізного мита застосовано на підставі сертифікату з перевезення товару форми EUR.1 від 16.05.2019 № А125983, зазначеного у графі 44 за кодом документу « 0954», а саме: до товару № 1 за кодом згідно з УКТ ЗЕД 8701209000 застосована зменшена ставка мита - 0 %. (пільгова ставка ввізного мита без застосування преференції - 10 %). При цьому, відповідно до даних, наведених у графі 47 «Нарахування мита та митних платежів» МД від 28.05.2019 № UA400030/2019/019604 сума ввізного мита (код 020), що нарахована умовно (сп. платежу 06) за товаром № 1 складає 58959,00 гривень. Митними органами Данії разом із відповіддю надано сертифікат з перевезення товару форми EUR.1 від 16.05.2019 № А125983 з відміткою у графі 14 «Результат перевірки», що виконана перевірка довела, що цей сертифікат не відповідає вимогам щодо достовірності й правильності. Перевіркою встановлено порушення частини п`ятої статті 280, частини першої статті 281 МКУ, Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27.06.2014, Доповнення І до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження від 08.11.2017 та неправомірне застосування режиму вільної торгівлі до товарів, оформлених за митними деклараціями від 21.02.2018 № UA400030/2018/002928, від 17.05.2018 № UA400030/2018/008735, від 17.05.2018 № UA400030/2018/008733, від 28.05.2019 № UA400030/2019/019604. Встановлені порушення призвели до заниження ПП «Тімурагро» податкових зобов`язань по сплаті митних платежів за вказаними митними деклараціями на загальну суму 221479,27 грн. (ввізного мита на суму 184566,06 грн., податку на додану вартість на суму 36913,21 гривень).

Згідно з ч.3 ст.194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно з ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

З урахуванням зазначеного, суд вирішив розглянути вказану справу в письмовому провадженні.

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі наказу Одеської митниці Держмитслужби від 12.01.2021 року № 10, співробітники Одеської митниці Держмитслужби у період з 20.01.2021 року по 28.01.2021 року провели документальну невиїзну перевірку Приватного підприємства «Тімурагро» з питань дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи у частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування при ввезенні на митну територію України товарів за митними деклараціями від 21.02.2018 № UA400030/2018/002928, від 17.05.2018 № UA400030/2018/008735, від 17.05.2018 № UA400030/2018/008733, від 28.05.2019 № UA400030/2019/019604.

За результатами цієї перевірки 05.02.2021 року Одеська митниця Держмитслужби склала акт № 04/7.10-19-19/37163073 про результати документальної невиїзної перевірки Приватного підприємства «Тімурагро» з питань дотримання вимог законодавства України з питань митної справи у частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування при ввезенні на митну територію України товарів за митними деклараціями від 21.02.2018 № UA400030/2018/002928, від 17.05.2018 № UA400030/2018/008735, від 17.05.2018 № UA400030/2018/008733, від 28.05.2019 № UA400030/2019/019604.

В акті перевірки від 05.02.2021 року № 04/7.10-19-19/37163073 встановлені наступні порушення з боку позивача:

- ч.5 ст.280, ч.1 ст.281 Митного кодексу України, пп. «а» п.1 ст.16 Протоколу 1 Угоди про асоціацію між Україною з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, п.1 ст.15 Доповнення 1 Регіональної Конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, що призвело до заниження податкового зобов`язання по сплаті ввізного мита на суму 184566,06 грн.;

- п.190.1 ст.190 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов`язання по сплаті податку на додану вартість на суму 36913,21 грн.

Такі висновки відповідача обґрунтовані тим, що позивач до імпортованого товару за митними деклараціями від 21.02.2018 № UA400030/2018/002928, від 17.05.2018 № UA400030/2018/008735, від 17.05.2018 № UA400030/2018/008733, від 28.05.2019 № UA400030/2019/019604 неправомірно застосував режим вільної торгівлі та неправомірно застосував преференцію із застосуванням зменшеної ставки мита.

За наслідками перевірки Приватного підприємства «Тімурагро» на підставі акту перевірки від 05.02.2021 року № 04/7.10-19-19/37163073 відповідно до зазначених порушень Одеська митниця Держмитслужби прийняла податкові повідомлення-рішення:

- від 23.02.2021 року № 00000075000, яким позивачеві за порушення ч.5 ст.280, ч.1 ст.281 Митного кодексу України, пп. «а» п.1 ст.16 Протоколу 1 Угоди про асоціацію між Україною з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, п.1 ст.15 Доповнення 1 Регіональної Конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження збільшено суму грошового зобов`язання з мита на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання, в загальному розмірі на 276849,09 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями 184566,06 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 92283,03 грн.;

- від 23.02.2021 року № 00000085000, яким позивачеві за порушення ч.5 ст.280, ч.1 ст.281 Митного кодексу України, пп. «а» п.1 ст.16 Протоколу 1 Угоди про асоціацію між Україною з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, п.1 ст.15 Доповнення 1 Регіональної Конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, п.190.1 ст.190 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальному розмірі на 55369,82 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями 36913,21 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 18456,61 грн.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями Одеської митниці Держмитслужби від 23.02.2021 року № 00000075000 та № 00000085000 Приватне підприємство «Тімурагро» подало на них скаргу до Державної митної служби України.

Державна митна служба України за результатами розгляду скарги Приватного підприємства «Тімурагро» на податкові повідомлення-рішення Одеської митниці Держмитслужби від 23.02.2021 року № 00000075000 та № 00000085000 прийняла рішення від 26.04.2021 року, яким залишила скаргу без задоволення.

Відповідно до ч.5 ст.280 Митного кодексу України ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом. До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Згідно з ч.1 ст.281 Митного кодексу України допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

Відповідно до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27.06.2014 року, яка ратифікована Законом України від 16.09.2014 року «Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони» та набула чинності з 01.01.2016 року, до товарів, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС, застосовується режим вільної торгівлі (код тарифної пільги (тарифної преференції) 410).

Згідно з п.1 ст.16 Протоколу 1 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, товари, що походять з Європейського союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: (а) сертифікат з перевезення товару EUR.1

З матеріалів справи вбачається, що в періоді, який перевірявся, Приватне підприємство «Тімурагро» здійснювало ввезення та митну територію України наступних товарів: за МД від 21.02.2018 № UA400030/2018/002928 - Сідельний тягач для перевезення напівпричіпів марки MAN, модель TGX26.400, номер шассі (номер кузова) НОМЕР_1 , тип двигуна - дизельний, робочий об`єм циліндрів - 10518 см. куб., потужність двигуна 294 кВт, маса в разі максимального навантаження - 26000 кг, загальна кількість місць, включаючи місце водія - 2, колісна формула 6x2, бувший у використанні, календарний рік виготовлення - 2011, модельний рік виготовлення - 2012, дата першої реєстрації 22.12.2011. Екологічний клас (екологічна норма) - Євро 5; Призначений для використання на дорогах загального користування; Торговельна марка MAN, виробник MAN Nutzfahrzeuge AG»; за МД від 17.05.2018 № UA400030/2018/008735 - Сідельний тягач для перевезення напівпричіпів марки MAN, модель TGX26.400 6X2/2BLS, номер шассі (номер кузова) НОМЕР_2 , тип двигуна - дизельний, робочий об`єм циліндрів - 10518 см. куб., потужність двигуна 294 кВт, маса в разі максимального навантаження - 26000 кг, загальна кількість місць, включаючи місце водія - 2, колісна формула 6x2, бувший у використанні, календарний рік виготовлення - 2011, модельний рік виготовлення - 2012. Екологічний клас (екологічна норма) - Євро 5; Призначений для використання на дорогах загального користування; Торговельна марка MAN, виробник MAN Nutzfahrzeuge AG»; за МД від 17.05.2018 № UA400030/2018/008733 - Сідельний тягач для перевезення напівпричіпів марки MAN, модель TGX26.400 6X2/2BLS, номер шассі (номер кузова) НОМЕР_3 , тип двигуна - дизельний, робочий об`єм циліндрів - 10518 см. куб., потужність двигуна 294 кВт, маса в разі максимального навантаження - 26000 кг, загальна кількість місць, включаючи місце водія - 2, колісна формула 6x2, бувший у використанні, календарний рік виготовлення - 2011, модельний рік виготовлення - 2012. Екологічний клас (екологічна норма) - Євро 5; Призначений для використання на дорогах загального користування; Торговельна марка MAN, виробник MAN Nutzfahrzeuge AG»; за МД від 28.05.2019 № UA400030/2019/019604 - Сідельний тягач для перевезення напівпричіпів марки MAN, модель TGX 26.440 LLS, номер шассі (номер кузова) НОМЕР_4 , тип двигуна - дизельний, робочий об`єм циліндрів - 10518 см. куб., потужність двигуна 324 кВт, маса в разі максимального навантаження - 25100 кг, загальна кількість місць, включаючи місце водія - 2, колісна формула 6x2, бувший у використанні, календарний рік виготовлення - 2013, модельний рік виготовлення - 2013. Екологічний клас (екологічна норма) - Євро 5; Призначений для використання на дорогах загального користування; Торговельна марка МАN, виробник MAN Nutzfahrzeuge AG»; за кодом згідно з УКТ ЗЕД 8701209000, Країна походження Данія. Митна вартість визначена за основним методом.

Суд встановив, що митне оформлення вказаного товару здійснено із застосуванням преференції по сплаті ввізного мита за кодом 410 - товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС. Преференцію по сплаті ввізного мита застосовано на підставі сертифікатів з перевезення товару форми EUR.1 від 08.02.2018 № А75171, від 24.04.2018 № А100272, від 07.05.2018 № А100283, від 16.05.2019 року № А125983.

Відповідно до положень ст.36 Митного кодексу України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.

Для цілей визначення країни походження товару не враховується походження енергії, машин та інструментів, що використовуються для його виробництва або переробки.

Приладдя, запасні частини та інструменти, використовувані в машинах, пристроях, агрегатах або транспортних засобах, вважаються такими, що походять з тієї самої країни, що і ці машини, пристрої, агрегати або транспортні засоби, за умови їх ввезення та продажу разом із зазначеними машинами, пристроями, агрегатами або транспортними засобами і відповідності їх комплектації та кількості звичайно використовуваним приладдю, запасним частинам та інструментам.

Положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

При існуванні встановлених правил прямого транспортування товарів із країни їхнього походження дозволяється відступати від них у випадках, коли таке транспортування неможливе в силу географічного положення та/або якщо товари знаходяться під митним контролем у третіх країнах.

Особливості визначення країни походження товару, що ввозиться з територій спеціальних (вільних) економічних зон, розташованих на території України, встановлюються законом.

Згідно положень ст.43 Митного кодексу України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Країна походження товару заявляється (декларується) органу доходів і зборів шляхом подання оригіналів документів про походження товару.

Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

У разі втрати сертифіката приймається його офіційно завірений дублікат.

Засвідчена декларація про походження товару - це декларація про походження товару, засвідчена державною організацією або компетентним органом, наділеним відповідними повноваженнями.

Декларація про походження товару - це письмова заява про країну походження товару, зроблена у зв`язку з вивезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, який стосується товару.

Сертифікат про регіональне найменування товару - це документ, який підтверджує, що товари відповідають визначенню, характерному для відповідного регіону країни, та виданий компетентним органом відповідно до законодавства країни вивезення товару.

У разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або органом доходів і зборів встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати органу доходів і зборів для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.

Додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.

Відповідно до п.1 ст.33 Протоколу 1 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу.

Згідно з ст.13 Протоколу 1 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, преференційний режим, передбачений цією Угодою, застосовуються лише до товарів, які виконують умови цього Протоколу, транспортованих безпосередньо між Європейським Союзом та Україною.

Проте товари у складі однієї партії можуть бути транспортовані через інші території з перевантаженням або тимчасовим зберіганням на цій території (за необхідності) за умови постійного перебування цих товарів під наглядом митних органів у країні транзиту чи зберігання, і якщо з цими товарами не виконуватиметься жодних операцій окрім розвантаження, перевантаження та заходів, необхідних для збереження в належному стані.

Підтвердження виконання умов, наведених у пункті 1, мають бути надані митним органам країни імпорту у вигляді: (a) єдиного транспортного документа, який регламентує перевезення товарів із країни експорту через країну транзиту; або (b) сертифіката, виданого митними органами країни транзиту: (І) з повним описом транспортованих товарів; (ІІ) з позначенням дат розвантаження та перевантаження товарів і, за необхідності, назв суден або інших використаних транспортних засобів; (ІІІ) з підтвердженням умов перебування цих товарів у країні транзиту; або (c) за відсутності цих документів - будь-яких документальних свідчень.

Відповідно до ст.17 Протоколу 1 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.

Згідно з ст.46 Митного кодексу України у разі вивезення товарів з митної території України сертифікат про походження товару з України в тих випадках, коли він необхідний і це відображено у національних правилах країни ввезення чи передбачено міжнародними договорами України, укладеними у встановленому законом порядку, видається органом або організацією, уповноваженими на це відповідно до закону.

Органи, які видали сертифікат про походження товару з України, зобов`язані зберігати його копію та інші документи, на підставі яких засвідчено походження цього товару з України, не менше 1095 днів від дня його видачі.

Відповідно до п.3 розділу І Порядку заповнення та видачі митницею сертифіката з перевезення (походження) товару EUR.1, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20.11.2017 року № 950, сертифікат з перевезення (походження) товару EUR.1 (далі - сертифікат) - документ, який підтверджує статус преференційного походження товару(ів), форма якого наведена у додатках до Угод.

Згідно з п.п.1-3 розділу ІІІ вказаного Порядку сертифікат видається у разі, якщо його потрібно пред`явити як доказ, що товар(и) відповідає(ють) вимогам правил визначення преференційного походження, встановлених Угодами, при застосуванні преференційних ставок ввізного мита. Сертифікат видається посадовою особою митниці під час здійснення експорту товару(ів) за місцем здійснення його (їх) митного оформлення або після експорту товару(ів) у випадках, встановлених Угодами, за місцем здійснення митного оформлення товару(ів) або за місцем державної реєстрації експортера.

Відповідно до п.1 розділу VII Порядку митниця відмовляє у видачі сертифіката, якщо: форма поданого бланка сертифіката (за наявності) не відповідає формі, визначеній Угодами; сертифікат (за наявності) та/або заяву та/або їх електронні копії заповнено з порушенням вимог Угод та цього Порядку; товар(и), на який(і) подано заяву щодо видачі сертифіката, не відповідає(ють) вимогам преференційного походження.

Згідно з ст.13 Протоколу 1 до Угоди передбачено можливість транспортування товарів у складі однієї партії через інші території з перевантаженням або тимчасовим зберіганням на цій території (за необхідності) за умови постійного перебування цих товарів під наглядом митних органів у країні транзиту чи зберігання, і якщо з цими товарами не виконуватиметься жодних операцій окрім розвантаження, перевантаження та заходів, необхідних для збереження в належному стані.

В акті перевірки вказано, що у відповіді уповноваженого органу Данії зазначено, що вищезазначені сертифікати дійсно були видані Датським митним органом, але товари, що зазначені у сертифікатах з перевезення товару форми EUR.1 від 08.02.2018 № А75171, від 24.04.2018 № А100272, від 07.05.2018 № А100283, від 16.05.2019 року № А125983 не є товарами преференційного походження з Європейського Союзу.

21 листопада 2018 року Підкомітетом Україна - ЄС з питань митного співробітництва прийнято Рішення № 1/2018 про заміну Протоколу І «Щодо визначення концепції «походження товарів і методів адміністративного співробітництва» до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони».

Рішення опубліковано в Офіційному віснику України від 07.12.2018 № 94, ст.3126 та набирає чинності з 1 січня 2019 року (стаття 3 Рішення).

Відповідно до ст.1 Рішення Протокол 1 замінюється текстом, викладеним у додатку до цього рішення, зокрема з урахуванням статті 1 цього додатку у торгівлі з ЄС застосовуються правила походження Конвенції, викладені у Доповненні І та у відповідних положеннях Доповнення II до Конвенції.

Пунктом 3 ст.16 Доповнення 1 визначено, що експортер, який подає заявку про видачу сертифіката з перевезення товару повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів Договірної сторони-експортера, у якій видається сертифікат з перевезення товару, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цієї Конвенції.

Пунктом 7 ст.16 Доповнення 1 визначено, що митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також для виконання інших умов цієї Конвенції. Для цих цілей вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть доцільними.

Згідно з п.1 ст.32 Доповнення 1 подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи Договірної сторони-імпортера мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог щ Конвенції.

Пунктом 6 ст.32 Доповнення 1 визначено, якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

Відповідно до п.25 ч.1 ст.4 Митного кодексу України митний режим - комплекс взаємопов`язаних правових норм, що відповідно до заявленої мети переміщення товарів через митний кордон України визначають митну процедуру щодо цих товарів, їх правовий статус, умови оподаткування і обумовлюють їх використання після митного оформлення.

Згідно з ч.1 ст.74 Митного кодексу України імпорт (випуск для вільного обігу) - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.

Відповідно до ч.1 ст.289 Митного кодексу України обов`язок із сплати митних платежів виникає: 1) у разі ввезення товарів на митну територію України - з моменту фактичного ввезення цих товарів на митну територію України; 2) при незаконному переміщенні товарів, що перебувають на території вільної митної зони або на митному складі, - з моменту такого переміщення товарів; 3) у разі вивезення товарів з митної території України: а) при оформленні товарів відповідно до митного режиму експорту - з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації; б) при вивезенні товарів за межі митної території України без оформлення митної декларації та при незаконному вивезенні товарів за межі митної території України - з моменту фактичного вивезення товарів за межі митної території України; в) при невиконанні умов, установлених щодо товарів, які вивозилися за межі митної території України із звільненням від оподаткування вивізним митом, - з моменту, коли ці товари прибули до іншого місця призначення, ніж те, у зв`язку з яким надавалося таке звільнення; 4) після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, якщо внаслідок перевірки митної декларації чи за результатами документальної перевірки орган доходів і зборів самостійно визначає платнику податків додаткові податкові зобов`язання; 5) в інших випадках, встановлених Податковим кодексом України.

Згідно з ч.1 ст.278 Митного кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов`язання органом доходів і зборів у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.279 Митного кодексу України базою оподаткування митом товарів, що переміщуються через митний кордон України, є: 1) для товарів, на які законом встановлено адвалорні ставки мита, - митна вартість товарів; 2) для товарів, на які законом встановлено специфічні ставки мита, - кількість таких товарів у встановлених законом одиницях виміру.

Згідно з положеннями ст.280 Митного кодексу України в Україні застосовуються такі види ставок мита: 1) адвалорна - у відсотках до встановленої статтею 279 цього Кодексу бази оподаткування; 2) специфічна - у грошовому розмірі на одиницю бази оподаткування, встановлену статтею 279 цього Кодексу; 3) комбінована, що складається з адвалорної та специфічної ставок мита. Забороняється застосовувати інші, ніж встановлені у частині першій цієї статті, види ставок мита. Ставки мита, крім сезонного та особливих видів мита, встановлюються виключно законами України з питань оподаткування. Ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України. Ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом. До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. Ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для громадян, нараховується відповідно до розділу XII цього Кодексу. Вивізне мито нараховується за ставками, встановленими законом. Сезонне мито нараховується за ставками, встановленими Законом України «Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції». Особливі види мита нараховуються за ставками, встановленими рішеннями Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі про застосування антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, відповідно до законів України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту», «Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту», «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну».

Відповідно до п.190.1 ст.190 Податкового кодексу України базою оподаткування податком на додану вартість для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів. При визначенні бази оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, перерахунок іноземної валюти у валюту України здійснюється за курсом валюти, визначеним відповідно до статті 39-1 цього Кодексу.

Згідно положень ст.48 Митного кодексу України орган доходів і зборів відмовляє у випуску товару, якщо цей товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України.

Товари, походження яких достовірно не встановлено, випускаються органом доходів і зборів у вільний обіг на митній території України за умови сплати ввізного мита за повними ставками Митного тарифу України.

У разі неможливості достовірно встановити країну походження товарів, щодо яких застосовуються особливі види мита (антидемпінгове, компенсаційне, спеціальне або додатковий імпортний збір), такі товари випускаються у вільний обіг на митній території України за умови сплати особливих видів мита.

До товарів застосовується (відновлюється) режим найбільшого сприяння за умови одержання органом доходів і зборів не пізніше ніж через 365 днів від дня здійснення митного оформлення цих товарів належним чином оформленого відповідного документа про їх походження.

З урахуванням зазначеного, позивач скористався своїм правом та подав до митниці всі необхідні передбачені документи для здійснення митного оформлення поставленого товару із застосуванням преференційного режиму із застосуванням зменшеної ставки мита.

Згідно положень ст.246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідач, в свою чергу, за результатами перевірки всіх необхідних документів та відомостей здійснив митне оформлення поставленого товару позивача із застосуванням преференційного режиму із застосуванням зменшеної ставки мита.

Відповідно до ч.4 ст.3 Митного кодексу України у разі якщо норми законів України чи інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків підприємств і громадян, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України або здійснюють операції з товарами, що перебувають під митним контролем, чи прав та обов`язків посадових осіб органів доходів і зборів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення як на користь таких підприємств та громадян, так і на користь органу доходів і зборів, рішення повинно прийматися на користь зазначених підприємств і громадян.

Згідно з пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Тобто, уповноваженими органами було проведено перевірку наданих позивачем документів та зазначених відомостей, а також підстав для здійснення митного оформлення товару із застосуванням преференційного режиму із застосуванням зменшеної ставки мита, будь-яких порушень на неточностей виявлено не було.

Суд також враховує, що подані позивачем документи для здійснення митного оформлення товару із застосуванням преференційного режиму застосування зменшеної ставки мита були достовірними, не підробленими та чинними.

За таких обставин, фактично відповідач за наявності тих самих обставин, що слугували підставою для здійснення митного оформлення товару із застосуванням преференційного режиму із застосуванням зменшеної ставки мита, без встановлення будь-яких винних дій з боку позивача прийшов до протилежного висновку.

Суд вважає, що відповідачем не дотримано одного з елементів критерію «необхідності у демократичному суспільстві», а саме принципу пропорційності, який, в свою чергу, вимагає встановлення балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень, що призвело до негативних наслідків для позивача за відсутності будь-якої вини останнього.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово робив визначення критерію «необхідності у демократичному суспільстві». Так, за практикою Суду при визначенні питання «необхідності у демократичному суспільстві» держави користуються певною свободою розсуду, межі якої залежать від сфери, що вступає в конфлікт з гарантованим правом.

Європейський суд з прав людини оцінює пропорційність обмежень по відношенню до легітимної мети, якої прагнуть досягти сторони при застосуванні таких обмежень. Тому, будь-яке непропорційне втручання з боку держави у фундаментальне право передбачене Європейською конвенцією з прав людини та її основоположних свобод не буде вважатися необхідним у демократичному суспільстві.

Суд звертає увагу, що навіть якщо митне оформлення товару із застосуванням преференційного режиму застосування зменшеної ставки мита здійснене через помилку або зловживання посадових осіб суб`єкта владних повноважень, тому перекладати тягар вкрай негативних наслідків такої помилки або зловживання на позивача є неприпустимим.

Європейський суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п.120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п.128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п.72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п.51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п.74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п.37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

У рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року), Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням зазначеного, податкові повідомлення-рішення від 23.02.2021 року № 00000075000 та № 00000085000 є протиправними та належать до скасування.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно з п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного підприємства «Тімурагро» (просп. Миру, 7, смт. Тарутине, Одеська, обл., 68500, ідентифікаційний код 37163073) до Одеської митниці Держмитслужби (вул. Лип Івана та Юрія, 21-А, м. Одеса, 65078, ідентифікаційний код 43333459), Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21-А, м. Одеса, 65078, ідентифікаційний код 44005631) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.02.2021 року № 00000075000 та № 00000085000 - задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.02.2021 року № 00000075000 та № 00000085000.

3. Стягнути з Одеської митниці (код ЄДРПОУ 44005631) на користь Приватного підприємства «Тімурагро» (код ЄДРПОУ 37163073) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 4983,28 грн.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя М.М. Кравченко