Рішення № 100962681, 10.11.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2021 року № 320/5198/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши порядку у письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправною бездіяльність, стягнення матеріальної допомоги,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач) - про визнання бездіяльності протиправною, стягнення матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Зміст позову складають наступні позовні вимоги: 1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік у розмірі середньомісячної заробітної плати; 2) стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік у розмірі середньомісячної заробітної плати - 33 098,82 грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що в наслідок поновлення на роботі за рішенням суду, яке набрало законної сили, у позивача виникло право на отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за минулий період - а саме за 2020 рік. Позивач звернувся 29.01.2021 з відповідною заявою до відповідача, однак відповідач відмовив у задоволенні заяви. Відмову відповідача у задоволенні заяви отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 позивач вважає протиправною, у зв`язку з чим звернувся з даним позовом до суду.

Відповідач проти позову заперечує, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому, посилаючись на норми Закону України «Про прокуратуру» та Бюджетного кодексу України, заперечує безумовність права позивача на отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за минулий період - за 2020 рік.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

В порядку виконання відповідачем рішення, що набрало законної сили від 18.09.2020 у справі №640/1219/20, постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження №63974669 від 23.12.2020 у справі №640/1219/20, - Офісом Генерального прокурора було видано наказ №89ц від 27.01.2021.

Згідно цього наказу позивача було поновлено на посаді прокурора відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаїв (з місцем постійної дислокації у м. Миколаїв) управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України з 25.12. 2019.

Судовим рішенням від 18.09.2020 у справі №640/1219/20, яке підлягало виконанню відповідачем, питання нарахування та виплати матеріальної допомоги позивачу не вирішувалось, не визначалось предметом позову чи дослідження.

29.01.2021 позивач після поновлення на роботі за рішенням суду звернувся до Генерального прокурора з заявою в якій просив надати матеріальну допомогу за 2020 рік у розмірі середньомісячної заробітної плати за 2020 на підставі норми ч.3 ст.83 Закону України «Про прокуратуру» та у зв`язку із поверненням з відрядження у м. Миколаїв та необхідністю облаштування соціально-побутових питань.

У відповідь на зазначену вище заяву відповідачем було надано письмову відповідь від 17.02.2021 вих.№21-414вих.21. Із зазначеної відповіді слідує, що відповідач, що відсутні правові підстави для виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за минулий бюджетний 2020 рік. При цьому своє рішення відповідач мотивує нормами статей 89, 90, ч.3 ст.83 Закону України «Про прокуратуру», ч.1 ст.51 та ст.48 Бюджетного кодексу України, пп 3 п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».

24.03.2021 не погодившись з відмовою відповідача виплатити матеріальну допомогу, позивач звернувся до відповідача з запитом на отримання публічної інформації, де запитував до отримання наступні документи: 1) Наказ та/або інший організаційно-розпорядчий акт Генерального прокурора (іншої посадової особи) про виплату працівникам Офісу Генерального прокурора (Генеральної прокуратури України) матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік; 2) Наказ та/або інший організаційно-розпорядчий акт Генерального прокурора (іншої посадової особи) про виплату працівникам Офісу Генерального прокурора (Генеральної прокуратури України) матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік. Також позивач у загаданому запиті просив відповідача надати відповіді на наступні запитання: 1) Чи виплачувалась працівникам Офісу Генерального прокурора (Генеральної прокуратури України) матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань в порядку ч.3 ст.83 Закону України «Про прокуратуру» за 2020 рік? 2) Чи виплачувалась працівникам Офісу Генерального прокурора (Генеральної прокуратури України) матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань в порядку ч.3 ст.83 Закону України «Про прокуратуру» за 2020 рік? 3) Якщо так, - то коли, у якому розмірі та на підставі якого організаційно-розпорядчого документу?

У відповідь на зазначений вище запит відповідачем було надано письмову відповідь від 30.03.2021 №27/3-1166 вих.21. Із цієї відповіді слідує, що виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань співробітниками Офісу Генерального прокурора у січні 2020 здійснювалась у розмірі середньомісячної заробітної плати, на підставі наказу Генерального прокурора від 27.01.2020 №03-зц. У 2021 така допомога відповідачем не виплачувалась.

Не погоджуючись з доводами відповідача щодо виплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 89 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII «Про прокуратуру», - фінансування прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а також інших джерел, не заборонених законодавством, у тому числі у випадках, передбачених міжнародними договорами України або проектами міжнародної технічної допомоги, зареєстрованими в установленому порядку. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Офісом Генерального прокурора.

Відповідно до статті 90 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII «Про прокуратуру», - фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.

Відповідно до ч.1 ст.51 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 №2456-VI, - керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах.

Відповідно до п.30 ч.1 ст.2 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 №2456-VI, - кошторис - основний плановий фінансовий документ бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов`язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень.

Відповідно до ч.1 ст.3 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 №2456-VI, - бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня відповідного року не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.

Відповідно до ч.1 ст.48 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 №2456-VI, - бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня відповідного року не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.

Відповідно до ч.4 ст.48 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 №2456-VI, - зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов`язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов`язань не здійснюються.

Відповідно до ч.3 статті 83 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII «Про прокуратуру», - прокурору може надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати прокурора.

Дана стаття не передбачає безумовне право прокурора на отримання матеріальної допомоги, а лише зумовлює можливість прокурора звернутись з клопотанням про таку допомогу.

Відповідно до пп 3 п.2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» №505 від 31.05.2012, - керівникам органів прокуратури надано право у межах затвердженого фонду оплати праці надавати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення під час надання щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника.

За таких умов суд погоджується з доводами відповідача, що виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань не є обов`язковою виплатою і здійснюється в межах бюджетних асигнувань, що мають кількісні, часові та цільові обмеження.

Окрім того, суд звертає увагу на наступне.

На час звернення позивача до відповідача з заявою про надання матеріальної допомоги, 29.01.2021, був чинна та регулювала порядок виплати такої допомоги Постанова Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1155 «Про умови оплати праці прокурорів». Даний підзаконний акт втратив свою чинність лише 05.06.2021 на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №555 від 02.06.2021 «Про визнання такою, що втратила чинність, постанови Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 р. №1155».

Зважаючи на період спірних правовідносин, норми Постанови Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1155 поширюються на такі правовідносини та є обов`язковими для врахування судом при вирішенні даної справи.

Відповідно до п.3 ч.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1155, - керівникам органів прокуратури надано право в межах установленого фонду оплати праці надавати прокурорам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення під час надання щорічної основної відпустки у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати прокурора.

Відповідно до ч.5 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1155, - видатки, пов`язані з виконанням цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на оплату праці, затверджених у кошторисах на утримання органів прокуратури.

Зазначені норми Постанови Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1155 направлені на створення можливості цільового використання матеріальної допомоги прокурорами та належного планування кошторису для такого виду видатків органами прокуратури.

Позивачем не надано ніяких відомостей, що заява про виплату матеріальної допомоги стосувалась якого-небудь періоду щорічної основної відпустки. Напроти зміст заяви, копію якої надав сам позивач, вказує на те, що позивач просив виплатити матеріальну допомогу під час виконання обов`язків прокурора, що суперечить вимогам застосовуваним до даної справи нормам ч.2 та ч.5 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1155

За таких умов, суд приходить до висновку, що відповідач діяв правомірно відмовивши відповідачу у задоволенні заяви від 29.01.2021 про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Зазначене вище зумовлює також висновок суду про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

В задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Терлецька О.О.