Ухвала суду № 100961935, 04.11.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

про закриття провадження у адміністративній справі

04 листопада 2021 рокум. Ужгород№ 260/97/21

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Луцович М.М.

при секретарі судових засідань - Полянич В.І.

та осіб, що беруть участь у справі:

представника позивача - Артимич М.М.;

представника відповідача - Денисенко О.М.;

представника третьої особи 1 - Орлова Т.Г.;

представника третьої особи 2 - не з`явився;

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" до Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області, де треті особи: Служба у справах дітей Ужгородської РДА, Приватний виконавець Лукеча О.В. про визнання протиправною відмову, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області, де позивачем в якості третьої особи зазначено - Службу у справах дітей Ужгородської РДА про визнання протиправною відмову Ужгородської районної державної адміністрації, оформлену рішенням комісії з питань захисту прав дитини Ужгородської РДА від 30.11.2020 №14/12/01-20, у наданні дозволу приватному виконавцю Закарпатського виконавчого округу Лукечі О.В. на звернення стягнення на нерухоме майно - житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .

В судовому засіданні представник позивача позов з наведених у ньому мотивів підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача - Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області та представник третьої особи 1 - Служби у справах дітей Ужгородської РДА в судовому засіданні просили відмовити у задоволенні позову з мотивів наведених ними у поданих відзивах на позовну заяву (а.с. 55-59, 111-115).

Третя особа 2 - Приватний виконавець Лукеча О.В. в судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача та представника третьої особи 1, суд приходить наступних висновків.

Так, статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до пунктів 1 та 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Згідно з частиною першою статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Водночас, визначальними ознаками приватноправових відносин є, зокрема, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Натомість, як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 815/7008/15 (провадження №11-1149апп18), до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

За практикою Європейського суду з прав людини (наприклад рішення у справі "Сокуренко і Стригун проти України") суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно обставин справи вбачається, що даний спір виник щодо правомірності рішення Ужгородської РДА від 30.11.2020 року № 14/12/01-20, як органу опіки та піклування, яким відмовлено в наданні дозволу приватному виконавцю Закарпатського виконавчого округу Лукечі О.В. на звернення стягнення на нерухоме майно - житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .

Оскаржене рішення Ужгородської РДА було прийнято за наслідками вчинення приватним виконавцем Лукечею О.В. виконавчих дій в межах виконавчого провадження провадження № АСВП62525854 і таке рішення спрямоване на реалізацію майнових прав дитини щодо житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 .

Також судом враховано, що рішення Ужгородської РДА спрямоване на реалізацію майнових прав дитини та за твердженням позивача, впливає на його права та інтереси щодо вказаного житлового будинку, кошти за реалізацію якого в рамках виконавчого провадження будуть спрямовані на погашення заборгованості за невиконання договору поруки.

Відповідно до ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст.2 Цивільного процесуального кодексу завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

З огляду на наведене, враховуючи характер спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що вказаний спір не є публічно-правовим і не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Подібна правова позиція викладалася Верховним Судом у постановах від 21 лютого 2020 року у справі №337/2021/17 (2-а/337/159/2017), від 16 вересня 2020 року у справі № 826/11456/18, від 20 січня 2021 року у справі № 808/2135/18, 31 березня 2021 року у справі № 260/1736/20.

Прикладом того, що аналогічні справи розглядаються в порядку цивільного судочинства може слугувати, зокрема, постанова Верховного Суду від 18 квітня 2019 року у справі № 686/19338/17.

Також, аналогічного правового висновку дійшов Восьмий апеляційний адміністративний суд за результатами апеляційного розгляду справи №260/3325/20.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, суд приходить висновку, що провадження по даній справі слід закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, оскільки таку не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись ст. 238, ч. 3 ст. 243, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" до Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області, де треті особи: Служба у справах дітей Ужгородської РДА, Приватний виконавець Лукеча О.В. про визнання протиправною відмову - закрити.

2. Роз`яснити позивачеві, що даний спір належить розглядати за правилами цивільного судочинства України.

3. Ухвала суду може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду в строки визначені ст. 295 КАС України. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Ухвала суду набирає законної сили в порядку визначеному ст. 256 КАС України.

СуддяМ.М. Луцович

Відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України ухвалу суду у повному обсязі складено 09.11.2021 року.