Рішення № 100960966, 08.11.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2021 р. Справа№200/8176/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Крилової М.М, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дії протиправними, стягнення заборгованості по пенсії та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

01 липня 2021 року, засобами поштового зв`язку, до Донецького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про:

- стягнення заборгованості по пенсії за період з 01.02.2017 по 30.06.2019;

- визнання протиправними дії щодо припинення виплати пенсії з 01 лютого 2021 року;

- зобов`язання відновити виплату пенсії та сплатити заборгованість за весь період починаючи з 01 лютого 2021 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем протиправно, всупереч Конституції України, ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», припинено виплату пенсії з 01 лютого 2021 року та не виплачено нараховану суму пенсії за період з 01.02.2017 року по 30.06.2019 року та з 01 лютого 2021 року.

Відповідач заперечував проти позовних вимог, 04 серпня 2021 року надав відзив на адміністративний позов в якому зазначив, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду позивачу проведено нарахування пенсії за період з 01.02.2017 року по 30.06.2019 року у розмірі 160428,82 грн., виплата за даний період була здійснена у розмірі 35347,95 грн. З 01.02.2021 року виплата пенсії була призупинена у зв`язку з не підтвердженням місця фактичного проживання.

Ухвалою суду від 06 липня 2021 року поновлено строк для звернення до адміністративного суду, відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справ (у письмовому провадженні), витребувано копії та докази.

Ухвалою суду від 09 серпня 2021 року закрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дії протиправними, стягнення заборгованості по пенсії та зобов`язання вчинити певні дії в частині стягнення з Управління на користь ОСОБА_1 заборгованість по пенсії за період з 01.02.2017 року по 30.06.2019 року.

Ухвалою суду від 09 серпня 2021 року, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання о 09 год. 30 хв. 06 вересня 2021 року, витребувано копії та докази.

Ухвалою суду від 06 вересня 2021 року відкладено підготовче засідання до 09 год. 00 хв. 06 жовтня 2021 року.

Ухвалою суду від 06 жовтня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті о 09 год. 00 хв. 05 листопада 2021 року.

У судове засідання явку своїх представників сторони не забезпечили. Докази належного повідомлення про дату, час та місце наявні в матеріалах справи.

Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серія НОМЕР_1 виданий Ц-Міським РВ Горлівського МУ УМВС України у Донецькій області 27 лютого 2001 року. Має статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується довідкою від 26.11.2014 року № 1419004605, фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_1 перебуває на обліку у відповідача, як внутрішньо переміщена особа, та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З 01.02.2021 року виплата пенсії ОСОБА_1 була призупинена у зв`язку з непідтвердженням фактичного місця проживання.

04.06.2021 року позивач, через свого представника, звернулась до Пенсійного органу із адвокатським запитом.

Листом від 14.06.2021 року № 0500-1502-8/16950 Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повідомило, що на підставі інформації перевірки списків пенсіонерів, пенсійна виплата яких отримується за довіреністю більш як один рік або не одержуються до поточного рахунку більш як один рік, яка надійшла від Донецького обласного управління АТ «Ощадбанк» виплату пенсії з 01.02.2021 року призупинено. За поновленням виплати пенсії не зверталась.

Згідно з розрахунком нарахованої та виплаченої пенсії ОСОБА_1 з лютого 2021 року нарахування пенсії не проводиться, оскільки позивач із заявою про поновлення виплати пенсії не звертався.

Вважаючи дії відповідача щодо припинення виплати призначеної пенсії протиправними, позивач звернулась до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Право на соціальний захист, а саме на отримання пенсії гарантовано Конституцією України та чинними нормативно-правовими актами України.

З 22.11.2014 набрав чинності Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII, яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.

Зокрема, відповідно до статті 7 цього Закону, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

У пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».

Тобто, за приписами наведеної норми умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ «Державний ощадний банк України».

Згідно з п. 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 352 від 08.06.2016) (далі - Порядок № 509), довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону та абзацом шостим цього пункту. Довідка, видана до 20 червня 2016 р., яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

За приписами п. 7.1 Порядку № 509 у разі наявності підстав, передбачених статтею 12 Закону, МВС, Національна поліція, ДМС, СБУ, Адміністрація Держприкордонслужби, Мінфін подають уповноваженому органу відповідну інформацію для прийняття рішення щодо зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб.

Поряд з цим, у статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» зазначені підстави припинення та поновлення виплати пенсії. У частині 1 цієї статті визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності підстав для припинення позивачу виплати пенсії, що передбачені законом. Не підтвердження місця фактичного проживання не є підставою для припинення виплати пенсії.

Суд звертає увагу на пріоритетність застосування вимоги ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а тому доводи відповідача щодо необхідності застосування норм постанов Кабінету Міністрів України є безпідставними.

При розгляді даної справи, судом також враховані висновки Верховного Суду від 03.05.2018, викладені в рішенні у зразковій справі № 805/402/18, яке набрало законної сили 04.09.2018.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, і в постанові Верховного Суду від 16 квітня 2019 року (справа № 425/1906/17, адміністративне провадження № К/9901/3616/17).

Крім цього, згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України або підставою для їх обмеження.

Таким чином, держава зобов`язана гарантувати громадянам право на соціальний захист, а обмеження цього права можливо лише на підставі законів, що приймаються Верховною Радою України.

Верховний Суд у постанові від 22.03.2018 (справа № 243/6391/17) за результатом розгляду аналогічного спору (припинення виплати пенсії особі, яка перемістилась з району проведення антитерористичної операції) дійшов висновку, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття Пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав, визначених ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У справі, що розглядається, судом встановлено, що рішення про припинення виплати позивачу пенсії з підстав, визначених ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідачем не приймалось.

За таких обставин, суд вбачає порушення відповідачем вимог ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки позивачу припинено виплату пенсії без прийняття відповідного рішення і за відсутності законодавчо встановлених підстав. При цьому, слід підкреслити пріоритетність застосування положень ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Суд вважає за необхідне застосування до спірних правовідносин практики Європейського Суду з прав людини як джерела права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Як зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення). У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач у даному випадку діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв`язку з чим підлягають захисту порушені права пенсіонера.

Нормами статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Суд зазначає, що у цій справі сам факт існування у позивача права на отримання пенсії не оспорюється сторонами. Суть права позивача є достатньо чіткою і передбачено діючим законодавством. Суд враховує, що в силу положень статті 1 Протоколу №1 до Конвенції, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини вимоги щодо пенсії безперечно підпадають під дію цієї статті і вважаються майном, а майно, яке має особа-це конвенційне поняття права власності, та як абсолютне тлумачення, це те на що особа може розраховувати.

Перша і найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що буд-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Позбавлення власності можливо тільки "на умовах передбачених законом" і повинно переслідувати легітимну мету. Крім того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції, а тому, при будь-якому втручанні державних органів у право на мирне володіння майном повинно бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи.

Згідно з нормами частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог частин 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Пунктом 9 ч.1 ст.16 цього Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року за №1058-IV передбачено, що застрахована особа має право на отримання пенсійних виплат на умовах і в порядку, передбачених цим Законом.

Порядок та умови отримання пенсійних виплат регулюються виключно Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

При цьому, відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих сум пенсій не звільняє державу в особі уповноваженого органу Пенсійного фонду України від обов`язку здійснити таку виплату та не може позбавляти права особи на отримання належних їй сум пенсій.

Суд звертає увагу позивач просить суд визнати протиправними саме дії щодо припинення виплати та не виплати йому заборгованості по пенсії. З цього приводу слід зазначити, що на відміну від бездіяльності (тобто відсутності обов`язкових до вчинення дій), будь-яка дія є активною поведінкою. Судом не встановлені активні дії відповідача щодо позивача стосовно припинення виплати пенсії. Тому вказане позивачем формулювання позовних вимог є юридично некоректним. Суд виходить з того, що ним встановлена бездіяльність щодо не нарахування та не виплати належних позивачеві сум, яка і підлягає визнанню протиправною у разі задоволення позовних вимог.

Разом з цим, суд зазначає, що з 01.02.2021 року пенсія не позивачу нараховувалась та не виплачувалась. Отже пенсія підлягає нарахуванню та виплати з 01.02.2021 ркоу по теперешінй час.

Згідно частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб`єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне, з метою повного захисту прав і інтересів позивача, з урахуванням положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 13 Конвенції, задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправною бездіяльність відповідача, щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 лютого 2021 року та зобов`язання відповідача поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 лютого 2021 року та сплатити заборгованість за весь період починаючи з 01 лютого 2021 року.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат.

Ухвалою суду від 06 липня 2021 року відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступає відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Фактично позовні вимоги задоволені, оскільки бездіяльність відповідача, щодо припинення виплати пенсії визнано протиправною, а задоволення позовних вимог шляхом зобов`язання відповідача поновити нарахування та виплату пенсії,та виплатити заборгованість по пенсії пенсії є похідною від першої вимоги, отже присудженню підлягає судовий збір у розмірі, який передбачений сплаті як за одну позовну вимогу немайнового характеру.

Враховуючи викладене, витрати по сплаті судового збору стягуються з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дії протиправними, стягнення заборгованості по пенсії та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 лютого 2021 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: Донецька область, м. Слов`янськ, пл.. Соборна, буд. 3; код ЄДРПОУ 13486010) поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) з 01 лютого 2021 року та сплатити заборгованість за весь період починаючи з 01 лютого 2021 року

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: Донецька область, м. Слов`янськ, пл.. Соборна, буд. 3; код ЄДРПОУ 13486010) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до пункту 3 розділу VІ "Прикінцевих положень" Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя М.М. Крилова