Рішення № 100957643, 07.10.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2021 року Справа № 160/13154/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Кучми К.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій, просить:

- визнати протиправною відмову відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій №1 управління пенсійного забезпечення Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області від 14 травня 2021 року за №047050011655 в призначенні їй пенсії за віком, на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV;

- визнати наявність необхідного стажу та віку для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV;

- зобов`язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області провести призначення та виплату їй пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV, починаючи з моменту її звернення до пенсійного органу, а саме з 13.05.2021 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що вона звернулась до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Відповідачем було відмовлено в призначенні такої пенсії, у зв`язку з відсутністю у неї необхідного загального страхового стажу – 23 роки 6 місяців. Вона не погоджується з відмовою відповідача у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та вважає її такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки на її думку в неї наявний загальний страховий стаж 20 років 11 місяців 4 дні та він є достатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV. Враховуючи викладене, вона змушена була звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.08.2021 року було відкрито провадження по даній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

На виконання вимог ухвали суду 09.09.2021 року відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що надана відмова у призначенні пенсії позивачу є правомірною та такою, що відповідає вимогам чинного законодавства. Так як позивач звернулася до пенсійного органу у віці 53 років, а необхідний стаж для визначення права для призначення пенсії за віком на пільгових умовах складає не менше 23 років 6 місяців. Крім того, у позивача загальний страховий стаж - 18 років 11 місяців 4 дні, тобто менший ніж встановлено законом, у зв`язку з чим відсутні підстави для призначення пенсії позивачу за віком на пільгових умовах. За таких обставин, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Позивач своїм правом щодо надання до суду відповіді на відзив на позовну заяву до теперішнього часу не скористалася.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - 20.12.2020 р. звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

18.12.2020 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області рішенням оформленим листом №0400-010303-8/122095 відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», через відсутність необхідного стажу роботи, оскільки необхідний стаж повинен складати 23 роки, при цьому загальний страховий стаж позивача, на дату звернення із заявою про призначення пенсії, становить менше 23 років.

Позивач не погодилася із вказаною відмовою відповідача та оскаржила її в судовому порядку.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.05.2021 року по адміністративній справі №160/2614/21 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії – відмовлено. Дане рішення набрало законної сили 08.06.2021 року та сторонами в апеляційному порядку не оскаржувалося.

Судом також встановлено, що 13.05.2021 року позивач повторно звернулася до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Своїм рішеннями від 14.05.2021 року №047050011655 відділ з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій №1 управління пенсійного забезпечення Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком, оскільки в неї відсутній достатній страховий стаж для отримання пенсії – 23 роки 6 місяців, а її страховий стаж складає лише 18 років 11 місяців 04 дні.

Аналізуючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно з ст.2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за цим Законом призначаються трудові пенсії (за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років) та соціальні пенсії.

Суд зазначає, що Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

В силу ч.1 ст.24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно з п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 26 років 6 місяців у жінок.

Аналогічні положення містить і пункт «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Отже, на дату розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, чинним законодавством України встановлена обов`язкова вимога для призначення такої пенсії, а саме наявність не менше 23 років 6 місяців загального страхового стажу.

Як видно з матеріалів справи, позивач не мала на дату звернення до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області страхового стажу у 23 роки, оскільки в позовній заяві вона зазначає, що її страховий стаж становить саме 20 років 11 місяців 4 дні.

Тобто, позивач не заперечує відсутність у неї загального страхового стажу не менше 23 років 6 місяців, що свідчить про те, що вона не набула права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

При цьому, позивач в позовній заяві акцентує увагу на наявність у неї пільгового стажу за Списком №2, проте, як встановлено судом їй було відмовлено у призначенні пенсії відповідачем саме через недостатність загального страхового стажу, а не пільгового.

При цьому, суд звертає увагу на те, що ані стаття 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ані статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», не передбачає випадків за яких пенсія за віком на пільгових умовах призначається без наявності необхідної кількості загального страхового стажу.

Зазначеними нормами права лише визначено, що наявність пільгового стажу може бути підставою для зменшення пенсійного віку з якого призначається пенсія (жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи), проте не є підставою для зменшення загального страхового стажу необхідного для призначення пенсії, в даному випадку - 23 роки 6 місяців.

Щодо доводів позивача про наявність у неї пільгового стажу необхідного для призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 з посиланням на ч.2 ст.56 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд зазначає таке.

В силу ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

Відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796 особам, що працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються зі зниженням пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Для осіб, які постійно проживали чи постійно працювали у зоні посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що станом на 01.01.1993 вони прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, пенсійний вік зменшується на 2 роки та на 1 рік - за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

Відповідно до примітки частини першої статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» потерпілим від Чорнобильської катастрофи, які відпрацювали на інших роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 (чоловіки - 12 років 6 місяців і більше, жінки - 10 років і більше), вік виходу на пенсію зменшується додатково на один рік понад передбачений цією статтею.

Згідно з ч.2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Тобто, з вищевикладеного вбачається, що для призначення пенсії за віком відповідно до вищевказаного закону є дві підстави, а саме - досягнення відповідного віку та наявність страхового стажу.

З матеріалів справи видно та не заперечується відповідачем, що оскільки позивач має статус особи потерпілої від Чорнобильської катастрофи то при умові, що позивач відпрацювала у зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 1 січня 1993 року не менше 4 років, право виходу на пенсію за віком повинно наступити для позивача у 55 років.

Тобто, з вищевикладеного вбачається, що для застосування до позивача вищевказаних положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є досягнення позивачем 55-річного віку та наявності не менше 15 років стажу, при цьому позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулася до відповідача – 08.12.2020 року.

Таким чином позивач звернулася до відповідача у віці 52 роки, у зв`язку з чим відсутні підстави для застосування у даному випадку положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до ст.114 Закону № 1058 (зі змінами) жінкам, зайнятим повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, і за результатами атестації робочих місць, які народились у період з 01 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року, і за наявності страхового стажу не менше 23 років 6 місяців, з них не менше 10 років на зазначених роботах право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах наступає у віці 53 роки.

Враховуючи, що позивач після досягнення 53 річного віку звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії, та сторонами не заперечується відсутність у позивача загального страхового стажу не менше 23 років 6 місяців, суд доходить до висновку, що пенсійний орган приймаючи рішення від 14.05.2021 року №047050011655 про відмову в призначені пенсії діяв на підставі та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Щодо позовних вимог щодо визнання наявності необхідного стажу та віку для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV суд звертає увагу позивача не те, що п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV передбачено, що для отримання пенсії позивачу слід мати не менше 23 років 6 місяців загального страхового стажу, проте позивач стверджує, що в неї наявний загальний страховий стаж 20 років 11 місяців і 04 дні, а отже дані вимоги задоволенню не підлягають.

Крім того, суд враховує, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №0400-010303-8/122095 від 18.12.2020 р. встановлено, що загальний страховий страж позивача становить 20 років 11 місяців 04 дні, а рішенням від 14.05.2021 року №047050011655 відповідач перерахував загальний страховий стаж позивача - 18 років 11 місяців 04 дні. Проте в рамках даної адміністративної справи судом не досліджується правильність нарахування загального страхового стажу позивача або включення до нього певних періодів.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовної заяви слід відмовити, з викладених вище підстав.

З огляду на положення ч.1 ст.139 КАС України, за наслідками розгляду даної справи, розподіл судових витрат не здійснюється.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, 26 м.Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

Суддя К.С. Кучма