Рішення № 100955524, 07.10.2021, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: 88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

"07" жовтня 2021 р. м. Ужгород Справа № 907/115/21

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Ароматика”, м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Діва-М”, м. Свалява Закарпатська область

про стягнення 713 грн. 30 коп. інфляційних нарахувань та 339 грн. трьох процентів річних (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог),

Суддя господарського суду – Пригара Л.І.

Секретар судового засідання – Тягнибок К.О.

представники:

Позивача – не з`явився

Відповідача – не з`явився

СУТЬ СПОРУ: Товариством з обмеженою відповідальністю “Ароматика”, м. Київ заявлено позов до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Діва-М”, м. Свалява Закарпатська область про стягнення 5 905 грн. 51 коп., в тому числі 4 500 заборгованості за поставлений товар (продукцію), 905 грн. 89 коп. інфляційних нарахувань та 499 грн. 62 коп. трьох процентів річних. Заявою № 21/07/2021 від 21.07.2021 року (вх. № 02.3.1-02/5401/21 від 26.07.2021 року) про зменшення розміру позовних вимог в порядку ст. 46 ГПК України, позивач просить стягнути з відповідача 713 грн. 30 коп. інфляційних нарахувань та 339 грн. трьох процентів річних.

Позивач просить суд задоволити позов в повному обсязі, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема, стверджує, що відповідач своєчасно не виконав умови Договору поставки № Ар-048 від 05.10.2016 року в частині взятих на себе договірних зобов`язань щодо оплати за поставлений товар, за прострочення сплати якої позивачем додатково нараховано до стягнення з відповідача суму 713 грн. 30 коп. інфляційних нарахувань та 339 грн. трьох процентів річних.

Заявою № 21/07/2021-1 від 21.07.2021 року позивач просив розглянути дану справу без участі уповноваженого представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов, на виклик суду жодного разу не з`явився, хоча підготовчі засідання судом неодноразово відкладалися. Враховуючи, що про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином (ухвали суду було надіслано на його офіційну юридичну адресу, повідомлення про вручення ухвал долучені до матеріалів справи), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Згідно приписів ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь – якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача та відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Відтак, відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи,

суд встановив:

05.10.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ароматика" (постачальником, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Діва-М" (покупцем, відповідачем у справі) укладено договір поставки № Ар-048 (надалі – Договір, Договір поставки).

Відповідно до розділу 1 Договору постачальник зобов`язується поставляти та передавати у власність покупцеві товари народного споживання: косметичні засоби, продукти, біологічно-активні добавки, тощо (надалі - Товар) в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Покупець зобов`язується приймати вище зазначений товар та своєчасно сплачувати його вартість в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Загальний обсяг переданого (поставленого) за цим договором товару визначається протягом терміну дії цього договору з урахуванням кількості і асортименту товару по всім переданим (поставленим) окремим партіям товару. Загальна сума даного договору визначається загальною вартістю товару, поставленого (переданого) по всім окремим партіям товару за цим договором.

Згідно з п. 2.1. Договору, кількість партії товару, його найменування, асортимент та ціна товару визначаються сторонами у специфікації (Додаток №1 до даного Договору) та відповідних видаткових накладних (інших двосторонніх документах), що є невід`ємною частиною цього Договору.

Пунктами 3.3. та 3.5. Договору передбачено, що датою продажу товару і переходу права власності на цей товар, а також усіх ризиків по збереженню, неушкодженості та його реалізації вважається дата передачі товару покупцю та підписання сторонами видаткових накладних чи інших двосторонніх документів на поставлений товар. Датою поставки (передачі) товару важаться дата отримання товару покупцем, що підтверджується датою видаткової накладної постачальника або, якщо покупець не надав (не надіслав) постачальнику видаткову накладну і довіреність, дата отримання покупцем товару згідно з декларацією перевізника.

Ціни на товар встановлюються постачальником у гривнях і визначаються у видаткових накладних на поставлений товар відповідно до прайс-листів постачальника або специфікації. Ціна включає в себе вартість товару, упаковки, маркування та доставки. Покупець зобов`язується своєчасно оплачувати постачальнику за товар за кожні 7 календарних днів реалізації товару протягом 3 робочих (банківських) днів після вище вказаного строку шляхом перерахування вартості реалізованого за вказаний період товару на поточний рахунок постачальника, зазначений в пункті 13 даного Договору, але в будь-якому разі не пізніше 45 календарних днів з моменту передачі товару постачальником. Датою оплати партії товару вважається день надходження коштів на поточний рахунок постачальника (п.п. 5.1., 5.3., 5.5. Договору).

У відповідності до п.п. 12.10., 12.11. та 12.12. Договору, даний договір набуває чинності з жовтня 2016 року і діє по 31.12.2018 року. Якщо жодна із сторін протягом місяця до закінчення строку дії даного договору письмово не попередила іншу сторону про бажання припинити дію договору, він автоматично продовжується ще на один рік. Закінчення терміну дії договору не звільняє сторони від своєчасного і повного виконання своїх зобов`язань за цим договором.

Додатковою угодою № 1 від 26.11.2018 року сторонами спору змінено пункт 4.7. Договору № Ар-048 від 05.10.2016 року та викладено його у новій редакції: “Товар, поставлений згідно з цим договором, може бути повернений покупцем в обсязі не більше 5% від конкретно закупівельної одиниці найменування за рік”.

На виконання умов Договору поставки, за період з 01.11.2016 року по 04.07.2019 року позивач здійснив на користь відповідача поставку товару на загальну суму 31 340 грн. 84 коп., що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними, підписаними сторонами та скріпленими їх печатками.

Проте, вартість отриманого за вищевказаними накладними товару відповідач оплатив частково на суму 26 840 грн. 84 коп., що підтверджується долученими до матеріалів справи банківськими виписками по рахунку позивача.

Таким чином, з врахуванням здійсненої відповідачем часткової оплати отриманого товару та здійсненого часткового повернення товару на підставі накладної № 105 від 14.01.2019 року на суму 1 851 грн. 30 коп., неоплаченою залишилась вартість поставленого товару на суму 4 500 грн.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором поставки в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару стала підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми 4 500 грн. по оплаті за поставлений товар, 905 грн. 89 коп. інфляційних нарахувань та 499 грн. 62 коп. трьох процентів річних в примусовому порядку. В процесі розгляду справи, позивач подав суду заяву № 21/07/2021 від 21.07.2021 року (вх. № 02.3.1-02/5401/21 від 26.07.2021 року) про зменшення розміру позовних вимог в порядку ст. 46 ГПК України, якою просить стягнути з відповідача 713 грн. 30 коп. інфляційних нарахувань та 339 грн. трьох процентів річних враховуючи оплату відповідачем суми заборгованості за поставлений товар у розмірі 4 500 грн.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі – продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Поряд з цим, частиною 2 статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 204 Цивільного кодексу України зазначено, що договори укладені між сторонами по справі, як цивільно – правові правочини є правомірними на час розгляду справи, якщо їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов`язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином.

Спір у даній справі виник у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань в частині оплати за поставлений на підставі видаткових накладних товар, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 4 500 грн.

Враховуючи те, що сума заборгованості в розмірі 4 500 грн. погашена відповідачем в процесі розгляду справи, у зв`язку з чим позивач подав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, якою просить стягнути з відповідача 713 грн. 30 коп. інфляційних нарахувань та 339 грн. трьох процентів річних, предметом доказування при розгляді даної справи є питання підстав та порядку нарахування заявлених до стягнення сум інфляційних нарахувань та трьох процентів річних.

Позивач, за прострочку відповідачем оплати за поставлений товар, посилаючись на ст. 625 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача суму 713 грн. 30 коп. інфляційних нарахувань та 339 грн. трьох процентів річних.

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Нарахування інфляційних втрат у відповідності до п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань” здійснюється окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Здійснивши перевірку нарахування відповідачем інфляційних нарахувань та трьох процентів річних за заявлений ним період, судом встановлено, що сума 713 грн. 30 коп. інфляційних нарахувань та 339 грн. трьох процентів річних обрахована вірно та підставно.

Враховуючи вищевказані обставини та те, що відповідач не надав суду свого контррозрахунку позовних вимог (інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних), хоча мав можливість скористатись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по суті заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 713 грн. 30 коп. інфляційних нарахувань та 339 грн. трьох процентів річних є документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростованими. Позов щодо стягнення інфляційних нарахувань та трьох процентів річних підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у сумі 2 270 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

За приписами частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 73 – 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

СУД УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Діва-М”, вул. Київська, будинок 8, квартира 3, м. Свалява, Закарпатська область, 89300 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 37072498) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ароматика”, вул. Нижній Вал, будинок 7-9, м. Київ, 04071 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 25399227) суму 713 (Сімсот тринадцять гривень) грн. 30 коп. інфляційних нарахувань, 339 (Триста тридцять дев`ять гривень) грн. трьох процентів річних, а також суму 2 270 (Дві тисячі двісті сімдесят гривень) грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

4. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі – http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне судове рішення складено та підписано 10.11.2021 року.

Суддя Пригара Л.І.