Рішення № 100953166, 30.09.2021, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/15571/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2021 р. м. Київ

Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого судді САВЛУК Т.В.

секретаря Бурячек О.В.,

учасники справи:

представник позивача - адвокат Бойко М.М.,

представник відповідача - не з`явився.

представник відповідача - Воронцова М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, в залі суду, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» м. Київ Тарасенко Ігоря Миколайовича, Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання протиправним та скасувати рішення державного реєстратора про реєстрацію прав та їх обтяжень,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом до відповідачів - Державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» м. Київ Тарасенко Ігоря Миколайовича, Акціонерного товариства «Альфа-Банк», просив суд: «Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» м. Київ Тарасенка Ігоря Миколайовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (із відкриттям розділу), індексний номер: 45850122 від 06 березня 2019 року»

30 жовтня 2020 року Дніпровським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про відкриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» м. Київ Тарасенко Ігоря Миколайовича, Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання протиправним та скасувати рішення державного реєстратора про реєстрацію прав та їх обтяжень, та призначено розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

30 жовтня 2020 року Дніпровським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

15 квітня 2021 року Дніпровським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про повернення позивачу ОСОБА_1 заяви про зміну підстав позову, яка подана до суду 14 квітня 2021 року (вх.№26411).

30 квітня 2021 року Дніпровським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

11 серпня 2021 року Київським апеляційним судом ухвалено постанову, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задоволено частково.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 30 квітня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким подану заяву ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , про забезпечення позову задовольнити частково.

Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за Акціонерним товариством «Укрсоцбанк».

В іншій частині у задоволенні заяви відмовити.

05 серпня 2021 року Дніпровським районним судом м. Києва постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, щодо прийняття заяви позивача ОСОБА_1 про зміну підстав позову, яка подана до суду 29 квітня 2021 року, зареєстрована в канцелярії суду за вх.№30146).

Так, відповідно до прийнятої заяви позивача ОСОБА_1 про зміну підстав позову, позивач уточнив заявлені вимоги, а саме просив суд: «Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» м. Київ Тарасенка Ігоря Миколайовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (із відкриттям розділу), індексний номер: 45850122 від 06 березня 2019 року, номер запису про право власності: 30594966, яким було зареєстровано право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 за АТ «Укрсоцбанк», код ЄДРПОУ 00039019».

05 серпня 2021 року Дніпровським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про закінчення підготовчого судового засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

05 серпня 2021 року представник відповідача Акціонерного товариства «Альфа-Банк» - адвокат Воронцова М.О. подала до суду письмові пояснення по суті заявлених позовних вимог, висловила свою позицію щодо підстав для відмови у задоволенні позову з посиланням на норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини.

Представник позивач - адвокати Бойко М.М., в судовому засіданні просив позов задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві, пояснив, що 24 грудня 2007 року ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу квартири квартиру АДРЕСА_1 . У цей же день, між ОСОБА_1 та АКБ СР «Укрсоцбанк», правонаступником усіх прав та обов`язків якого є АТ «Альфа-Банк» було укладено Договір кредиту № 395/484/07-Ж від 24 грудня 2007 року, відповідно до умов якого банк надав позивачу у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 230000,00 доларів США зі сплатою 12,0% річних за користування кредитом щомісячно та порядком повернення суми кредиту до 10-го числа кожного місяця згідно графіку та кінцевим терміном останньої його частини в сумі 799,00 доларів США не пізніше 23 грудня 2027 року (включно) на умовах, визначених кредитним договором, або дострокового повернення у випадках передбачених кредитним договором та/або договорами, які забезпечують/будуть забезпечувати виконання зобов`язань за кредитним договором та/або чинним законодавством України.

Відповідно до п. 1.2. Кредитного договору, кредит надається позичальнику на купівлю нерухомості, а саме: придбання трикімнатної квартири, загальною площею 117,6 кв.м., житловою площею 65,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

На виконання Кредитного договору 24 грудня 2007 року між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір Іпотеки № 04/І-948, згідно п. 1.1. якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання іпотекодавцем зобов`язань перед іпотекодержателем за Договором кредиту №395/484/07-Ж, укладеним іпотекодавцем і іпотекодержателем 24 грудня 2007 року, а також зобов`язань за цим договором нерухоме майно, включаючи усі його частини та майбутні поліпшення, переобладнання та реконструкції, а саме: трикімнатну квартиру, загальною площею 117,6 кв.м., житловою площею 65,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 1476236,20 грн, що за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим Національним Банком України на день укладання цього договору (1 долар США = 5,0500 грн) складає еквівалент 292324,00 доларів США.

Вказана квартира була зареєстрована Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об`єкти нерухомого майна за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири.

В подальшому, з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстр прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон та відчуження об`єктів нерухомого майна позивач довідався, що державним реєстратором КП «Реєстраційне бюро» м. Київ Тарасенком І.М. на підставі Іпотечного договору №04/І-948, серія та номер: 6405д, виданий 24 грудня 2007 року приватним нотаріусом КМНО Ковальчук С.П. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкритого розділу), індексний номер: 45850122 від 06 березня 2019 року про реєстрацію права приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 за АТ «Альфа -Банк».

На час вказаної державної реєстрації в реєстрі прав на нерухоме майно та їх обтяження існувало одночасно два обтяження: 1) Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві на підставі постанови про арешт майна боржника № 53473332 від 16.03.2017 року, номер запису про обтяження: 30594995, було зареєстровані обтяження нерухомого майна: ОСОБА_1 ; 2) Відділом державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 23916884 від 13.09.2012 року, номер запису про обтяження: № 30595013, було зареєстровані обтяження нерухомого майна: ОСОБА_1 .

Таким чином, станом на 06 березня 2019 року, тобто на дату прийняття державним реєстратором рішення про реєстрацію за АТ «Укрсоцбанк» права власності на предмет іпотеки, інформація про державну реєстрацію обтяжень була актуальною і в реєстрі прав на нерухоме майно та їх обтяження існувало одночасно два обтяження.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підставою для відмови у державній реєстрації прав є наявність зареєстрованого обтяження прав на нерухоме майно.

Проведення держаним реєстратором реєстраційних дій щодо нерухомого майна при існуючих та зареєстрованих обтяженнях, є підставою для визнання протиправним та скасування у судовому порядку відповідного рішення державного реєстратора.

Представник відповідача Акціонерного товариства «Альфа-Банк» - адвокат Воронцова М.О., в судовому засіданні, просила в позові відмовити з підстав, викладених у письмових поясненнях на позов, додатково наголосила на наступних обставинах, що за умовами Іпотечного договору №04/І-948 від 24 грудня 2007 року, укладеним з ОСОБА_1 , сторони погодили, що Іпотекодержатель набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізацію, якщо у момент настання строку виконання будь-якого зобов`язання, що передбачений кредитним договором, вони не будуть виконані в повному обсязі (п. 2.4. Іпотечного договору).

Відповідно до п. 4.5.3. Іпотечного договору сторони погодили, що задоволення вимог іпотекодержателя за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки може бути вчинено шляхом передачі у власність Іпотекодержателя предмету іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання за кредитним договором, у порядку передбаченим ст. 37 Закону України «Про іпотеку». В даному3 випадку цей договір виступає правовстановлюючим документом і є підставою для реєстрації права власності на предмет іпотеки. Сторони погодили, що застереження, зазначене в цьому пункті, є договором про задоволення вимог іпотекодержателя в розумінні ст. 38 ЗУ «Про іпотеку».

Разом з тим, ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» було внесено зміни до ч. 4 ст. 24 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» шляхом її доповненням п. 7 такого змісту: відмова в державній реєстрації прав з даної підстави, не застосовується у разі державної реєстрації права власності на нерухоме майно іпотекодержателем фінансовою установою в порядку, передбаченому статтями 33-38 Закону України «Про іпотеку». Наявність зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки обтяжень, інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Враховуючи вище зазначене, представник відповідача просила у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі з підстав викладених у поясненнях.

Представник відповідача Комунального підприємства «Реєстраційне бюро», в судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.

Таким, чином, вислухавши учасників процесу, наведенні сторонами доводи та заперечення щодо підстав та предмету позову, з`ясувавши фактичні обставини, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст. 627 та ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Положеннями ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Істотними умовами договору с умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду.

Відповідно положень ст. 1048-1052, 1054 ЦК України, істотними умовами кредитного договору щодо яких сторони повинні дійти згоди в належній формі виступають: мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, порядок зміни і припинення дії договору, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору.

10 вересня 2019 року Загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» та єдиним акціонером AT «Укрсоцбанк» було затверджено рішення про реорганізацію AT «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк».

Згідно Рішення №5/2019 єдиного акціонера AT «Укрсоцбанк» від 15 жовтня 2019 року, було затверджено Передавальний акт та визначено, що правонаступництво щодо всього майна, прав та обов`язків AT «Укрсоцбанк» які зазначені у передавальному акті, виникає у АТ «Альфа-Банк» з дати визначеної у Передавальному акті, а саме - з 15 жовтня 2019 року.

Протоколом №4/2009 позачергових загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк» від 15 жовтня 2019 року було вирішено затвердити Передавальний акт (п. 2.1. протоколу).

Таким чином, 15 жовтня 2019 року відповідно до підпункту «г» пункту 11 частини 4 статті 1 Закону України «Про спрощення процедур реорганізації та капіталізації банків», пунктів 3.1, 5.3 Постанови Правління НБУ №189 від 27.06.2008 року «Про затвердження положення про особливості реорганізації банку за рішенням його власників», було затверджено Передавальний акт, у відповідності до якого АТ «Альфа-Банк» у порядку правонаступництва набуло всіх прав за переданими йому активами.

Згідно п. 1 Передавального акту від 15 жовтня 2019 року, внаслідок реорганізації шляхом приєднання AT «Укрсоцбанк» правонаступником усього його майна, майнових прав та обов`язків за цим актом є АТ «Альфа-Банк».

24 грудня 2007 року між ОСОБА_1 та АКБ СР «Укрсоцбанк», правонаступником усіх прав та обов`язків якого є АТ «Альфа-Банк», було укладено договір кредиту №395/484/07-Ж, відповідно до умов якого Банк надав позивачу у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 230 000,00 доларів США зі сплатою 12,0% річних за користування кредитом щомісячно та порядком повернення суми кредиту до 10-го числа кожного місяця згідно графіку та кінцевим терміном останньої його частини в сумі 799,00 доларів США не пізніше 23 грудня 2027 року (включно) на умовах, визначених кредитним договором, або дострокового повернення у випадках, передбачених кредитним договором та/або договорами, які забезпечують/будуть забезпечувати виконання зобов`язань за кредитним договором, та/або чинним законодавством України.

Відповідно до п. 1.2. Кредитного договору, кредит надається позичальнику на купівлю нерухомості, а саме: придбання трикімнатної квартири, загальною площею 117,6 кв.м., житловою площею 65,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

За змістом п. 13 Кредитного договору, в якості забезпечення виконання позичальником зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, можливих пень та штрафів, а також інших витрат на здійснення забезпеченою іпотекою вимоги, кредитор укладає: 1.3.1 в день укладання цього договору з позичальником та за його рахунок Іпотечний договір, за умовами якого позичальник передає кредитору в іпотеку нерухоме майно, для придбання згідно з п. 1.2 цього договору, позичальнику надається кредит, яка стане власністю позичальника після відповідної державної реєстрації права власності на зазначене нерухоме майно за договором купівлі-продажу, заставною вартістю майна 1 476 236,20 грн., що за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим Національним Банком України на день укладання цього договору (1 долар США = 5 0500 грн.) складає еквівалент 292 324,00 доларів США. Іпотечний договір підлягає нотаріальному посвідченню, обтяження нерухомого майна іпотекою - реєстрації в Державному реєстрі іпотек в установленому порядку, а на відчуження нерухомого майна нотаріусом накладається заборона.

24 грудня 2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу на квартиру АДРЕСА_1 , який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П., реєстраційний номер 6402д.

На виконання кредитного договору 24 грудня 2007 року між АКБ СР «Укрсоцбанк» (кредитор) та ОСОБА_1 (іпотекодавець) було укладено Договір іпотеки №04/1-948, згідно п. 1.1 якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання іпотекодавцем зобов`язань перед іпотекодержателем за Договором кредиту №395/484/07-Ж, укладеним іпотекодавцем і іпотекодержателем 24 грудня 2007 року, а також зобов`язань за цим договором нерухоме майно, включаючи усі його чинні та майбутні поліпшення, переобладнання та реконструкції, а саме: трикімнатну квартиру, загальною площею 117,6 кв.м., житловою площею 65,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 1 476 236,20 грн., що за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим Національним Банком України на день укладання цього договору (1 долар США = 5 0500 грн.) складає еквівалент 292 324,00 доларів США.

Відповідно до інформаційної довідки КВ-2018 №48108 від 04.12.2018 року, видану Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об`єкти нерухомого майна, що згідно з даних реєстрових книг Бюро, квартира АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрована за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. 24.12.2007 року № 6402у.

Згідно з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон на відчуження об`єктів нерухомого майна від 06.11.2019 року № 187724635 державним реєстратором КП «Реєстраційне бюро» м. Київ Тарасенком І.М. на підставі іпотечного договору №04/1-948, серія та номер: 6405д, виданий 24 грудня 2007 року приватним нотаріусом КМНО Ковальчук С.П. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 45850122 від 06 березня 2019 року про реєстрацію права приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 за AT «Укрсоцбанк».

Обґрунтовуючи підстави позову позивач зазначає, що рішення державного реєстратора Тарасенка І.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 45850122 від 06 березня 2019 року про реєстрацію права приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 за AT «Укрсоцбанк» незаконним та таким, що грубо порушує права позивача і підлягає скасуванню, оскільки на час вказаної державної реєстрації в реєстрі прав на нерухоме майно та їх обтяжень існувало одночасно два обтяження. Крім того, реєстрація права власності за Банком, як спосіб задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, в разі невиконання зобов`язань за кредитним договором не передбачено ст. 4 Іпотечного договору.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст.33, 35-37 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:

передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону;

право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Завершенням позасудового врегулювання є державна реєстрація прав власності на всі предмети іпотеки, що виступають забезпеченням за основним зобов`язанням:

за іпотекодержателем (якщо звернено стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття його у власність іпотекодержателем);

за покупцем (якщо звернено стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу іпотекодержателем третій особі).

Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі.

Відповідно до ст. 4 Іпотечного договору визначено, що у випадку невиконання зобов`язань7 за кредитним договором іпотекодержатель може задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки, що є предметом цього договору.

Пункт 4.5. статті 4 Іпотечного договору передбачено, що іпотекодержатель має право на звернення на стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів:

4.5.1. на підставі рішення суду;

4.5.2. на підставі виконавчого напису нотаріуса;

4.5.3. шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»;

4.5.4. шляхом організації іпотекодержателем продажу предмета іпотеки через укладання договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку»;

4.5.5. шляхом організації іпотекодержателем продажу предмету іпотеки через укладання договору купівлі-продажу із відповідним покупцем;

4.5.6. в інший спосіб, визначений за домовленістю сторін.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (ст. 3 Закону України «Про іпотеку»).

За приписами частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положеннями статті 37 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) визначено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Із внесенням змін до цієї норми згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року № 800-VI «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» (далі - Закон № 800-VI) норми статті 37 Закону № 898-IV передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Стаття 36 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, яка діяла на час укладення договору іпотеки) передбачала, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений у будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Після внесення Законом №800-VI змін до статті 36 Закону №898-IV її нормами передбачено, зокрема, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Разом з тим відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (в редакції на час здійснення реєстрації права власності на квартиру за товариством), для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Із наведених норм законодавства слідує, що підставами для задоволення вимог іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання є надсилання іпотекодавцю письмової вимоги про дострокове виконання зобов`язання за кредитним договором.

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 06.11.2019 № 187724635 власником об`єкта нерухомого майна, а саме трикімнатної квартири, об`єкту житлової нерухомості, загальною площею 117,6 кв. м., житлова площа 65,3 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , є АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», підставою виникнення права власності є Іпотечний договір № 04/І-948, серія та номер 6405д, виданий 24.12.2007, видавник: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук С.П.; Повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки, серія та номер: USB/411, виданий 19.11.2018, видавник: АТ «Укрсоцбанк», підставою внесення запису є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 45850122 від 06.03.2019 17:46:51, Тарасенко Ігор Миколайович, Комунальне підприємство «Реєстраційне бюро», м. Київ.

В матеріалах справи відсутня копія повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням, що була б адресована ОСОБА_1 , з вимогою сплати боргу за кредитним договором та попередженням, що у разі невиконання вимоги протягом тридцятиденного строку Банк має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому ст. 37 Закону України «Про іпотеку», тому суд позбавлений можливості перевірити інформацію щодо направлення та отримання ОСОБА_1 повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки, серія та номер: USB/411, виданого 19.11.2018 року АТ «Укрсоцбанк», що стало однією з підстав для прийняття державним реєстратором рішення про реєстрацію права власності, яке є предметом даного позову.

07 червня 2014 року набув чинності Закон України від 03 червня 2014 року № 1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (далі - Закон № 1304-VII).

За змістом зазначеного закону, в редакції чинній на час вчинення АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк» звернення стягнення в позасудовому порядку на підставі іпотечного застереження, протягом дії цього закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Пунктом 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина друга статті 36 Закону України «Про іпотеку»).

Отже, Закон України «Про іпотеку» прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним зі шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.

Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому порядку) залежало не від наявності згоди іпотекодавця, а від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору.

Водночас Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження.

В процесі розгляду справи судом на підставі вищеописаних доказів встановлено, що позивач будучи громадянином України уклав з кредитною установою - резидентом України договір кредиту в іноземній валюті з метою задоволення власних споживчих потреб.

При цьому, позичальником у забезпечення свого зобов`язання за кредитним договором передано в іпотеку належну йому на праві власності кв. АДРЕСА_1 , яка використовується ним як постійне місце проживання, має загальну площу 117,6 кв.м. і у позивача немає у власності іншого нерухомого житлового майна.

З огляду на викладене, квартира АДРЕСА_1 не могла бути примусово стягнута на підставі норм Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», у тому числі і шляхом реєстрації права власності за АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», як забезпечення виконання позивачем умов Кредитного договору № 04/І-948 від 24 грудня 2007 року, укладеного в іноземній валюті.

Отже, у державного реєстратора були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на вказану квартиру за АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк».

Аналогічний висновок щодо застосування положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 року у справі №644/3116/18 та від 20 листопада 2019 року у справі №802/1340/18-а.

Вказане саме по собі є підставою для скасування рішення державного реєстратора про здійснення реєстрації права власності на квартиру за АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», що було прийняте в порядку позасудового врегулювання на підставі іпотечного застереження.

Крім того, згідно з пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом статті 18 вказаного Закону перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (в редакції на момент вчинення спірної реєстрації), для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення тридцятиденного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Отже, на державного реєстратора під час вчинення такої реєстраційної дії законом покладено обов`язок не тільки формально перевірити наявність поданих документів за переліком, передбаченим пунктом 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (у редакції, чинній на момент вчинення реєстраційної дії), необхідних для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, а й, передусім, встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства. Такий обов`язок покладено на державного реєстратора згідно з правилом частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

У наведених правових нормах визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені у статтях 10, 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та статті 37 Закону України «Про іпотеку» порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення, ця особа приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

При цьому, поштове повідомлення та копія конверту із відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання» є неналежним доказом виконання відповідачем вимог Закону України «Про іпотеку», оскільки іпотекодержатель не може вважатися таким, що набув право власності на нерухоме майно за правочином (договором іпотеки), так як вимогами законодавства пов`язано перехід за іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки із моментом отримання іпотекодавцем повідомлення про усунення порушень.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 21.04.2021 року у справі №711/1100/20.

Наведене свідчить про обґрунтованість вимог позивача щодо скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію за іпотекодержателем права власності на іпотечне майно.

Крім того, позивач зазначає, що на час державної реєстрації в реєстрі прав на нерухоме майно та їх обтяження існувало одночасно два обтяження.

Так, відповідно до Інформаційної довідки № 252530455 від 14.04.2021 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 1780902480000, за адресою: АДРЕСА_1 , наявні обтяження накладені: Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві на підставі постанови про арешт майна боржника № 53473332 від 16.03.2017 року, номер запису про обтяження: 30594995, було зареєстроване обтяження нерухомого майна: ОСОБА_1 ; Відділом державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 23916884 від 13.09.2012 року, номер запису про обтяження: №30595013, було зареєстровані обтяження нерухомого майна: ОСОБА_1 .

На наявність вказаних обтяження станом на час здійснення державної реєстрації права власності на квартиру за іпотекодержателем посилається позивач, як на одну з підстав свого позову.

Поряд із цим, відповідно до положень п. 6 ч. 1, п. 7 ч. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», що були чинні на час здійснення спірної державної реєстрації, підставою для відмови в державній реєстрації прав є наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно. Відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті, не застосовується у разі державної реєстрації права власності на нерухоме майно іпотекодержателем - фінансовою установою в порядку, передбаченому статтями 33-38 Закону України "Про іпотеку". Наявність зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки обтяжень, інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Відповідно до положень ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

За змістом частини другої статті 31-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Державна судова адміністрація України у день набрання законної сили судовим рішенням, яке передбачає набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора, забезпечує передачу до Державного реєстру прав примірника такого судового рішення.

З наведеного вбачається, що Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено перелік рішень суду, на підставі яких здійснюється державна реєстрація прав на нерухоме майно та їх обтяжень, у тому числі припинення речових прав на нерухоме майно.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 року у справі №520/13067/17.

За змістом положень статті 13 ЦПК України принципом диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексах випадках. Учасники справи розпоряджаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Частиною 3 ст.12 та частиною 1 ст.81 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.89 ЦПК України).

За наведених обставин та встановлених правовідносин, які виникли між сторонами спору, надавши належну оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» м. Київ Тарасенко Ігоря Миколайовича, Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання протиправним та скасувати рішення державного реєстратора про реєстрацію прав та їх обтяжень, є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони всі судові витрати.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, суд присуджує стягнути з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 840 гривень 80 копійок.

На підставі викладеного та керуючись, статтею 19 Конституції України, статтями 2, 3, 10, 16, 24, 26, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження», Законом України «Про мораторій», Законом України «Про іпотеку», статтями 11, 203, 215, 228, 509, 593, 627, 628, 638, 1048-1052, 1054, 1218, 1281-1282 Цивільного кодексу України, статтями 2-5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» м. Київ Тарасенко Ігоря Миколайовича, Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання протиправним та скасувати рішення державного реєстратора про реєстрацію прав та їх обтяжень, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» м. Київ Тарасенка Ігоря Миколайовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (із відкриттям розділу), індексний номер:45850122 від 06 березня 2019 року, номер запису про право вланості: 30594966, про реєстрацію права приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 за АТ «Укрсоцбанк», код ЄДРПОУ 00039019.

Стягнути з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 840 гривень 80 копійок.

Відповідно до положень ч.1та ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п.15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону №2147-VІІІ від 03.10.2017 року, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

С у д д я