Ухвала суду № 100953070, 05.11.2021, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа 752/12651/21

провадження № 2-о/752/367/21

УХВАЛА

05.11.2021 року судді Голосіївського районного суду м. Києва Чередніченко Н.П.вивчивши матеріали заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, -

ВСТАНОВИВ:

до Голосіївського районного суду м. Києва надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, а також заяву про звільнення від сплати судового збору за подачу зазначеної заяви.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Кирильчук І.А. від 13.09.2021 року, заяву було залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з моменту отримання копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків.

Копію зазначеної ухвали судді було направлено позивачу для належного виконання.

30.09.2021 року до суду позивачем було подано на виконання зазначеної ухвали судді заяву, однак, недоліки, викладені в ухвалі судді від 13.09.2021 року, - позивачем усунуто в повній мірі не було.

В зв`язку із наданням судді Кирильчук І.А. відпустку у зв`язку із вагітністю та пологами, на підставі розпорядження керівника апарату суду від 02.11.2021 року, справу було повторно автоматично розподілено та визначено головуючого суддю Чередніченко Н.П.

Вивчивши матеріали заяви, вважаю, що у задоволенні клопотання про звільнення заявника від сплати судового збору слід відмовити, а заяву визнати неподаною та повернути заявнику за наступних підстав.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір» та ст. 136 ЦПК України підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати є врахування судом майнового стану сторони.

Європейський суд з прав людини вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (KREUZ v. POLAND, № 28249/95, § 59, ЄСПЛ, від 19 червня 2001 року).

Тлумачення статті 136 ЦПК України та статті 8 Закону України «Про судовий збір» свідчить, що підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, є врахування судом майнового стану сторони.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" суд може звільнити від сплати судового збору на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

При цьому, у ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір», перераховано вичерпний перелік осіб та умов, за яких суд може відстрочити сплату судового збору.

Відповідно до даної правової норми, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням, відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Відповідно ст. 29 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року відповідно до статті 8 Закону № 3674-VI та статті 82 ЦПК єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо), клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Слід вказати на те, що особа, яка заявляє відповідне клопотання повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

При розгляді даного клопотання про звільнення від сплати судового збору, суддя не вбачає достатніх підстав для його задоволення, оскільки, позивачем не надано переконливих та достатніх доказів, які б вказували на незадовільний матеріальний стан позивача та відсутність достатніх доходів, в зв`язку із чим не доведено підстав для звільнення його від сплати судового збору.

З огляду на викладене, клопотання заявника про звільнення його від сплати судового збору задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач у встановлений термін в ухвалі про залишення позовної заяви без руху не усунув недоліки, позовна заява вважається не поданою та повертається позивачеві.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.

У вказаному Рішенні зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що повернення заяви, відповідно до ч. 6 ст. 185 ЦПК України, не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, так як після усунення вказаних недоліків заявник має право повторно звернутися до суду із вказаною заявою, вважаю за необхідне заяву визнати неподаною та повернути заявнику, в зв`язку з не усуненням недоліків.

Керуючись ст. ст. 185, 260, 261, 353 ЦПК Україні, суддя, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення його від сплати судового збору, - відмовити

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, - визнати неподаною та повернути заявнику.

Роз`яснити заявнику, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви, в загальному порядку, передбаченому законом.

Ухвала суду першої інстанції може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Суддя Н.П. Чередніченко