Ухвала суду № 100950792, 09.11.2021, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/3060/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2021 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого

судді : Орчелоти А.В.,

за

участю

секретаря Петріщевої А.В.,

прокурора Медяник С.В.,

представника

потерпілої Коваленко В.В.,

захисника Бєляєва В.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1 (відеоконференція),

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Костянтинівка, Донецької області, питання доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021052380000061 від 28 лютого 2021 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115КК України, -

В С Т А Н О В И В:

В судовому засіданні прокурор звернувся до суду з письмовим клопотанням про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 , оскільки не перестали існувати обставини та ризики, які були враховані при вирішенні питання щодо обрання та продовження запобіжного заходу останньому, яке підтримав в судовому засіданні та наполягав на його задоволенні.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 не заперечував проти клопотання прокурора.

Захисник Бєляєв В.О. заперечував проти задоволення клопотання прокурора, посилаючись на те, що обвинувачений ОСОБА_1 є порядною та слухняною людиною, у зв`язку з чим вважав за можливе змінити останньому запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.

Вислухавши думку учасників судового засідання, суд встановив наступне.

За загальними правилами статті 331 КПК України у разі спливу строку утримання обвинуваченого під вартою, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не перевищує двох місяців.

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 16 вересня 2021 року відносно обвинуваченого ОСОБА_1 обрано та продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 14 листопада 2021 року включно.

Обговоривши з учасниками кримінального провадження питання доцільності продовження та зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , суд вважає, що на час розгляду справи, не зникли існуючи ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177КПК України, а саме те, що ОСОБА_1 може спробувати: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Розглядаючи зазначене питання, судом враховується, що за вимогами п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Рішення суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою/продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики ЄСПЧ, що узгоджується з вимогами ч.5 ст.9 КПК України.

ЄСПЛ неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до вимог ст.177КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

При вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення /зменшення/ ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Тримання під вартою, згідно до ч.1 ст.183 КПК України, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, крім випадків, передбачених частиною п`ятою ст. 176 цього Кодексу.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості та законності застосованого до ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує, що останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115КК України, яке відповідно до вимог ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів з санкцією від 7 до 15 років позбавлення волі, а тому зазначає, що можливість застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою передбачають вимоги п.4 ч.2 ст.183КПК України. Крім того судом враховується наявність ризиків, передбачених ст.177КПК України, а саме те, що обвинувачений ОСОБА_1 може спробувати: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, що підтверджується тим, що суворість покарання за особливо тяжке кримінальне правопорушення у вигляді від 7 до 15 років позбавлення волі може бути визнане ОСОБА_1 більш небезпечними ніж втеча, у зв`язку з чим запобіжний захід, не пов`язаний з позбавленням волі, не надасть повної можливості контролювати обвинуваченого та забезпечити повне та всебічне розслідування кримінального провадження, що може вплинути на неупереджене, повне та всебічне розслідування кримінального провадження; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що він особисто знайомий зі свідками ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та за будь – якою пропозицією або погрозою може змусити їх змінити свідчення на свою користь; може вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, що підтверджується тим, що останній раніше судимий за умисний тяжкий злочин, в теперішній час обвинувачується у вчиненні іншого особливо тяжкого злочину, що свідчить про те, що він схильний вчиняти злочини.

Згідно з ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є, зокрема, забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною 1 вказаної статті Закону.

Суд погоджується із стороною обвинувачення, що у разі застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, не можливо запобігти вищевказаним ризикам, оскільки всі вони передбачають перебування на волі, що дає можливість вчинити дії вказані у наведених ризиках, тим самим негативно вплинути на повне та всебічне встановлення об`єктивної істини у кримінальному провадженні.

В той же час, суд не знаходить підстав для задоволення клопотання захисника Бєляєва В.О. щодо зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт, оскільки посилання на те, що обвинувачений ОСОБА_1 є порядною та слухняною людиною, самі по собі не можуть бути підставою для зміни запобіжного заходу.

Враховуючи, що кримінальне провадження неможливо завершити до закінчення строку дії ухвали про застосування запобіжного заходу, тобто до 14 листопада 2021 року, суд, не роблячи передчасних висновків щодо вини обвинуваченого, не даючи оцінки зібраним доказам, приймаючи до уваги тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим у його скоєнні; дані про особу обвинуваченого, який офіційно не працевлаштований, стійких соціальних зв`язків не має, а також наявність ризиків, які дають підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, зазначені у ч.1 ст.177КПК України, вважає необхідним обрати відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів.

Таким чином клопотання прокурора підлягає задоволенню, тоді як у задоволенні клопотань сторони захисту слід відмовити.

З урахуванням ч.4 ст.183КПК України, зокрема за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, яке спричинило загибель людини, підстав для визначення розміру застави у кримінальному провадженні немає.

Керуючись ст. 331КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 – задовольнити.

В задоволенні клопотання захисника Бєляєва В.О., щодо зміни запобіжного заходу – відмовити.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115КК України, на строк 60 (шістдесят) днів, терміном до 07 січня 2022 року включно.

Обвинуваченого ОСОБА_1 тримати під вартою в ДУ «Бахмутська установа виконання покарань (№6)».

Копію ухвали вручити обвинуваченому та захиснику, прокурору та потерпілій, а також направити начальнику ДУ «Бахмутська установа виконання покарань (№6)».

Ухвала може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту проголошення, а особою яка тримається під вартою з моменту отримання копії ухвали.

Суддя А.В. Орчелота