Рішення № 100948361, 03.11.2021, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/3144/21

2/357/2458/21

Категорія 38

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2021 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого – судді Бондаренко О.В., при секретарі – Вангородській О.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за договором, -

В С Т А Н О В И В :

23.03.2021 позивач, Акціонерне товариство «Універсал Банк», звернувся до суду з даним позовом обґрунтовуючи тим, що в жовтні 2017 року банк запустив новий проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю даного проекту є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно, без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення. 15.01.2018 ОСОБА_1 звернулася до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг. Відповідач підтвердила, що ознайомилася та отримала примірники у мобільному додатку вказаних документів, що складають договір та зобов`язується виконувати його умови. На підставі укладеного договору відповідач отримала кредит в розмірі 6500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка. У зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе кредитних зобов`язань, станом на 22.12.2020 утворилася заборгованість, що становить 40518 грн. 70 коп., яка складається із: загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) в сумі 25700,65 грн. та заборгованості за пенею та комісією в розмірі 14818,05 грн. В добровільному порядку відповідач відмовляється повернути кошти, тому позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитом в сумі 40518 грн. 70 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2270 грн.

22.04.2021 року ухвалою суду відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

29.06.2021 року судом постановлено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

28.09.2021 представник відповідача, адвокат Радецька Тетяна Петрівна, подала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що з даним позовом відповідач не погоджується, так як позовні вимоги не ґрунтуються на належних, допустимих, достовірних доказах, відповідно до вимог ст.ст.77, 78, 79 ЦПК України. Позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів в підтвердження обґрунтованості заявленого розміру заборгованості. В обґрунтування правових підстав позову, АТ «Універсал Банк» посилається на наявність анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг від 15.01.2018 та наданих до даної анкети-заяви роздруківки із сайту банку Витягу з Умов і правил обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів, внутрішньобанківський розрахунок заборгованості за договором б/н від 15.01.2018 станом на 22.12.2020. Однак, жоден із наданих позивачем вищенаведених доказів не підтверджується факт укладення між сторонами договору із встановлення відповідного розміру кредитного ліміту та узгодженості всіх істотних умов даного договору. Анкета-заява від 15.01.2018 містить дані відповідача, її контактну інформацію, інформацію про трудову зайнятість, містить відомості про те, що відповідач просить відкрити поточний рахунок № НОМЕР_1 та встановити кредитний ліміт на суму, вказану в додатку, відповідно до умов договору та наведених вище умов. Як приклад, в частині 2 даної анкети-заяви зазначено: «Я погоджуюся з тим, що ця анкета-заява разом з умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами,Таблицею обчислення вартості кредиту складають договір про надання банківських послуг. Частиною 6 даної Анкети-заяви зазначено: «Прошу вважати наведений зразок мого власноручного підпису або його аналоги (у тому числі мій електронний/електронний цифровий підпис) обов`язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкритті або будуть відкриті мені в Банку. Я засвідчую генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладення електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення моїх дій з Договором». Відповідно, з врахуванням норм частини третьої статті 203 ЦК України, надані позивачем примірник Витягу з Умов обслуговування рахунків фізичної особи (Умови і правила обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів (частини 1,2,3,4,5.6 - першого розділу Умов і Правил та частини 1,3,5,8 - другого розділу Умов і Правил) - не містить підтвердження, що саме ці Умови та Правила, в яких містяться істотні умови договору, узгоджено сторонами, що в своїй сукупності складають договір, тобто не містять власноручного підпису відповідача або у вигляді накладення електронного цифрового підпису, визначеного сторонами в ч.6 Анкети-Заяви в обов`язковому порядку. Дана Заява-Анкета не містить жодних підтверджуючих відомостей про те, що відповідач ознайомився саме з Умовами та Правилами в наданій суду редакції від 15.01.2018. Як приклад «Тарифи» частини 8 «Додатки» Розділу II Умов і правил, - підпису позичальника або його електронний цифровий підпису дані Додатки до наданих суду Умов і правил та Тарифів, не містять, наявність якого є обов`язковою. Також, ні Анкета-Заява, ні банківські Умови і Правила з їх додатками не містять такого істотного показника, як розмір суми виданого відповідачу кредиту на платіжну банківську карту та ідентифікуючі відомості належності даної картки саме відповідачу. Отже, докази встановлення узгодженого сторонами розміру кредитного ліміту, або будь-якого його розміру, видачі/ отриманні кредитних коштів - матеріали справи не містять. Таким чином, посилання позивача, що відповідач була належним чином ознайомлена з Умовами та правилами надання банківських послуг, їх визнала своїм підписом, що вона приєднується і зобов`язується виконувати саме ці умови, викладені в редакції та надані позивачем до суду з позовною заявою, як такі що складають договір банківського обслуговування та підтверджують безспірність розміру заборгованості по тілу кредиту - є безпідставним, неправомірними, оскільки позивач не надав до суду належних доказів щодо укладення між сторонами даного договору в наданій позивачем редакції та не надав належного підтвердження досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору. Отже, Умови та Правила надання банківських послуг в АТ «Універсал банк» - не містять жодних ідентифікуючих ознак їх належності до Заяви-Анкети відповідача від 15.01.2018, що саме вони діяли в даній редакції, за своїм змістом відповідали затвердженим Умовам та Правилам, які позивач вважає невід`ємною складовою кредитного договору, не містять ідентифікуючих ознак про ознайомлення позичальника саме з Умовами та Правилами в наданій суду редакції, що беззаперечно підтверджувало б дотримання банком вимоги ст. 207 ЦКУ та ст.628 ЦКУ, а звідси правомірність визначення загального розміру суми заборгованості: суми основної заборгованості, (тіла кредиту, нарахувань за відсотками, штрафних санкцій) за тарифами в заявлених позивачем розмірах, що прямо впливатиме в подальшому на обґрунтованість та законність даних розмірів нарахувань банком. Надані позивачем докази (анкета - заява, Умови та правила банківських послуг) не відповідають вимогам ст. 207, ст.1054, ст.1055 ЦК України, не містять в своїй сукупності всіх необхідних даних, якими було б підтверджено суду, що надані позивачем банківські документи в своїй сукупності складають Кредитний договір, тобто підтвердили б належним чином узгоджений між сторонами правочин в наданій позивачем редакції. Наданий позивачем розрахунок заборгованості, додатки до Умов та банківських Правил, не є первинним документом в розумінні вимог закону, а інших допустимих доказів на підтвердження кредитної заборгованості банком не надано. Заява-Анкета не містить відомостей про волевиявлення відповідача отримати банківський кредит на платіжну картку за наданими банком умовами кредитування, сумою кредитного ліміту, отримання даної суми саме відповідачем за цим договором, підтвердження її достовірності. Надані позивачем Витяги Умов та Правил з обслуговування кредитних карт - не містять підпису відповідача, що своїм підписом відповідач підтверджує факт надання згоди саме на ці розміри тарифів, які діяли на дату звернення позичальника до банку, тобто станом на 15.01.2018, та є складовою істотних умов Договору покладених в основу розрахунку загального розміру заборгованості та розмір отриманих відповідачем кредитних коштів. Розрахунок заборгованості проведений банком без надання суду первинних бухгалтерських документів на підтвердження достовірності загального розміру заборгованості. Отже, підстави на які посилається позивач, не свідчать про автоматичне виникнення кредитних зобов`язань між сторонами на тих умовах, про які стверджує та на які посилається банк у позовній заяві. Виписки по поточному картковому рахунку банком не надано до суду, самостійно отримати відповідачем неможливо, в зв`язку з блокуванням банком доступу до раніше відкритих рахунків, а згідно вимог ст.69 Закону України «Про банки та банківську діяльність», банківську виписку по рахунку позичальника, віднесено до банківської таємниці, яку неможливо отримати за адвокатським запитом. Також, у разі надання даного доказу до суду після отримання відзиву, не можуть вважатися безсумнівно достовірними відомості в ново наданій виписці, наданій як новий доказ стороною позивача, так як володільцем джерела отримання даних доказів в односторонньому порядку є виключно позивач, який має технічну можливість в програмному забезпеченні банківських програм здійснювати редагування будь-яких відомостей. За таких обставин, саме на позивача покладаєтеся обов`язок вчасного надання всіх доказів разом із позовом, доведення обґрунтованості заявленого розміру заборгованості на підставі наданих суду доказів або несе ризик недоведеності обставин справи з ненаданням всіх доказів разом із позовною заявою відповідно до вимог ст.83,175 ЦПК України та несе ризик настання наслідків визначених ч.8 ст.83ЦПК України. Згідно внутрішньобанківського розрахунку заборгованості, розрахунок по сумі загального розміру заборгованості (тілу кредиту, відсотків, суми комісій, пені) розраховано банком за період поза межами строку позовної давності, про що заявляється суду та є окремою підставою, відповідно до ч.3,ч. 4 ст.267 ЦК України для відмови в задоволені позову в цілому. Окремо привертає увагу на відсутність належного підтвердження позивачем повноважень на представництво або самопредставництво юридичної особи представником Мєшнік Костянтином Ігоровичем, адже, позов з додатками подано без належного підтвердження процесуальної дієздатності представника позивача в розумінні вимог ст.58, 60 ЦПК України та з врахуванням вимог Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 2 червня 2016 року, який набрав чинності 30 вересня 2016 року та з врахуванням вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». За загальним правилом право на самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови колегіального виконавчого органу діяти від імені такої особи, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення. Разом з тим, змінами, внесеними до ЦПК України Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення» від 18 грудня 2019 року, розширено випадки самопредставництва юридичної особи, суб`єкта владних повноважень і визначено, що «юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені» та визначено перелік документів, що можуть підтвердити відповідні повноваження: закон, статут, положення, трудовий договір (контракт). З аналізу цієї норми закону вбачається, що допуск особи до участі у справі та визнання належно вчиненими будь-яких інших з переліку передбачених статтею 58,60ЦПК України процесуальних прав можливий за умови сукупної наявності обох цих умов. Отже, для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження, як приклад, без довіреності. Відповідно до частини першої статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Даним вимогам Довіреність №325ЮДІ від 07.10.2019, видана позивачем фізичній особі ОСОБА_2 - не відповідає. Договору про надання правової допомоги AT«Універсалбанк» з ОСОБА_2 не має, відповідно позов з додатками подано не належним представником. Тому, просила поновити строк на подання відзиву на позовну заяву та відмовити повністю в задоволенні позовних вимог. Понесені позивачем витрати по сплаті судового збору покласти на позивача, а понесені відповідачем витрати на правничу допомогу покласти на позивача.

04.10.2021 представник позивача, за довіреністю Мєшнік Костянтин Ігорович, подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що відповідно до пункту 3 Анкети-заяви від 15 січня 2018 року підписанням договору Боржник підтвердив, що він ознайомлений з Умовами і правилами надання банківських послуг. Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, які складають договір про надання банківських послуг (згідно вимог чинного законодавства) та отримав їх примірники у мобільному додатку. Також підтвердив, що вищевказані документи зрозумілі Боржнику та не потребують додаткового тлумачення. Саме в Умовах, Тарифах, Паспорті споживчого кредиту записана процентна ставка, пеня, комісія (пункт Тарифи). Договір є обов`язковим для виконання. Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 року договір про надання фінансових послуг укладається виключно в письмовій формі: 1) у паперовому вигляді; 2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг»; 3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; 4) в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Тобто, використання електронного підпису базується на положеннях договору (на підставі пункту 6 анкети-заяви). Відсутність підпису Боржника на паперовому екземплярі Умов обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал банк», Тарифів за карткою monobank, Таблиці обчислення вартості кредиту та Паспорті споживчого кредиту «Карта monobank» не свідчить про неукладеність договору про споживчий кредит. Правова природа договору приєднання полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах або інших стандартах, а інша сторона може приєднатися до таких умов, висловивши певним чином згоду на них. Боржник висловив свою згоду з вищевказаними документами в електронному вигляді у мобільному застосунку "monobank" шляхом застосування клієнтом та Банком електронного підпису при першому вході у застосунок "monobank",Проект "monobank" - це банк у смартфоні. Цим і відрізняється Банк від інших класичних банків України, адже, банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Через це Банк використовує саме електронні договори. У пункті 6 Анкеті-заяві зазначено наступне: "6. Прошу вважати наведений зразок мого власноручного підпису або його аналоги (у тому числі мій електронний /електронний цифровий підпис) обов`язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті мені в Банку. Я засвідчую генерацію ключової пари з особистим ключемта відповідним йому відкритим ключом:02ВС7Е18Р58АСССЗ8Р62624А796РЕ5924Е8А096990260537ССС8577СР6649ЕС11Р,яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення моїх дій згідно з Договором. Також я визнаю, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Я підтверджую, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися мною та/або Банком з використанням електронного/ електронного цифрового підпису".З огляду на наведене, твердження Боржника про відсутність ознайомлення з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, про відсутність повідомлення про сукупну вартість кредиту умови кредитування є спробою приховати фактичні обставини справи та спростовуються накладеним у застосунку «monobank»боржником електронним підписом про згоду з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту при першому вході у застосунок «monobank». Позаяк у випадку коли особа не дає згоди з Умовами і правилами надання банківських послуг у застосунку «monobank» шляхом накладення електронного підпису, тоді застосунок «monobank» не переходить на наступний етап входу у головне меню застосунку «monobank». Проведення будь-яких операцій без такого підтвердження не є можливим. Тобто лише шляхом попереднього погодження з Умовами і правилами надання банківських ПОСЛУГ можливий вхід у головне меню за стосунку «monobank» та подальше проведення банківських операцій і у тому числі отримання кредиту. Банк додає копію видруку з мобільного застосунку «monobank» у якому ілюстрована процедура входу у застосунок. Вбачається, що без погодження з Умовами та правилами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту увійти у додаток неможливо. А користування карткою без входу у додаток не уявляється за можливе. Боржник користувався карткою, як видно з виписки, отже увійшов у за стосунок «monobank» шляхом попереднього погодження з Умовами та правилами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, адже лише таким чином можливе подальше розпорядження рахунком та проведення банківських операцій. Укладення між Банком та боржником договору про надання кредиту в електронній формі, відповідає положенням Закону України «Про електронну комерцію», позаяк Банк доводить зазначену обставину Анкетою-заявою. Банк ідентифікував Боржника отримавши (П.І.Б, РНОКПП, місце проживання, місце роботи, телефон, дані паспорту та ін.), просив вважати наведений зразок його власноручного підпису або його аналоги (у тому числі його електронний/електронний цифровий підпис) обов`язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті йому у банку, засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися ним для накладення електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором, визнав, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Підписуючи Анкету-заяву Боржник приєднався та був ознайомлений з Умовами обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал банк», Тарифами за карткою monobank, Таблицею обчислення вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту «Карта monobank», адже підписав Анкету-заяву у якій записані положення про ознайомлення останнього у мобільному застосунку «monobank» з вищевказаними документами. Отже, матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між Позивачем та Відповідачем був укладений договір про надання банківських послуг в електронній формі, умови якого позивачем були виконані. Щодо розрахунку заборгованості Боржника, то Банк надає у якості додатків до пояснень виписки з особового рахунку (виписки про рух коштів на рахунку) Боржника. Вищевказані виписки підтверджують отримання, користування кредитом відповідачем, а також те, що після отримання банківської картки позичальник здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою, а також отримував кредитні кошти. Боржник свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі не виконав, через це утворилась заборгованість відповідно до розрахунку заборгованості та виписки. Відповідно до виписки про рух коштів на рахунку (додається) кредитний ліміт Боржника складає 6 500,00 грн.. Відповідно до пункту 3 Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг (додавалася до позову) підписанням договору Боржник беззастережно погодився з тим, що Банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку збільшувати/зменшувати розмір дозволеного кредитного ліміту. Відповідно до виписки про рух коштів на рахунку баланс на кінець періоду складає (мінус) - 34 018.70 грн. Тобто, заборгованість складає 40 518.70 грн.. Ця заборгованість складається з повністю використаного боржником кредитного ліміту у сумі 6 500,00 грн. та суми овердрафту (мінусу по картці), яка становить - (мінус) 34 018.70 грн.. У зв`язку з тим, що відповідач лише частково здійснював операції з поповнення своєї банківської карти, розмір яких був значно меншим за поточні витрати по картковому рахунку на власний розсуд, виникла непогашена заборгованість. У випадку коли боржник сплачує щомісячні платежі, то нараховується процента ставка базова - 3,2% в місяць (38,4% річних), але у випадку коли боржник не сплачує щомісячні платежі, тобто має вже прострочену заборгованість, тоді нараховується процентна (прострочена) збільшена відсоткова ставка на місяць на суму загальної заборгованості - 6,4% у місяць (76,8% річних). Крім того, відповідач, у відзиві умисно згадує лише про тіло кредиту, та не доводить до відома суду відомості, що використав та не повернув Банку не лише кредитний ліміт, а також ліміт розстрочки. Тому, вважає, що Боржник таким чином намагається ввести суд в оману і тим самим перешкоджає у встановленні істини по справі. У зв`язку з тим, що кошти на погашення оформлених розстрочок відповідач частково не вносив, заборгованість за тілом кредиту зростала, адже сума регулярного платежу по розстрочці відноситься до тіла кредиту. Банк у позові зазначав, що разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга - переведення витрати у розстрочку. Використовуючи доступний ліміт розстрочки, відповідач оформив розстрочку (покупку товару частинами). Договір розстрочки додається. Розстрочку Боржник оформляв у мобільному застосунку «monobank» шляхом підписання електронних договорів. Відповідно до виписки про рух коштів по картці всього за весь час користування карткою боржником було проведено поповнень карткового рахунку на суму 29 322,00 грн.. За весь час користування карткою боржником було проведено витрат по картці на суму 69 840,70 грн.. Отже, сума коштів, яка досі не була повернута Банку становить 40508,70 грн. Тому, просить задовольнити позовні вимоги банку в повному обсязі.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, до позову додано клопотання представника позивача, за довіреністю у справі – Мєшнік Костянтина Ігоровича про розгляд справи у відсутності представника банку, в якому також просить задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі, не заперечує проти винесення заочного рішення.

Представник відповідача, адвокат Радецька Тетяна Петрівна, в судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, подала до суду заяву про розгляд справи за відсутності відповідача та її представника, позовні вимоги заперечує в повному обсязі. Підстави та обґрунтування заперечень надано додатково в письмових поясненнях від 03.11.2021, в яких зазначено, що надані позивачем з відповіддю на відзив нові докази, є новоствореними доказами, які з`явилися після отримання позивачем відзиву, після ознайомлення із підставами заперечень позову, подані з пропуском строків та з порушенням процесуального порядку на подання даних додаткових нових доказів. Надана позивачем виписка не відповідає вимогам первинного банківського документу. Крім того, саме на позивача покладається обов`язок вчасного надання всіх доказів разом із позовом, доведення обґрунтованості заявленого розміру заборгованості на підставі наданих суду доказів або несе ризик недоведеності обставин справи з ненаданням всіх доказів разом із позовною заявою відповідно до вимог ст.83, 175 ЦПК України та несе ризик настання наслідків визначених ч.8 ст.83 ЦПК України (докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї). Нормами ст.179 ЦПК України, на яку посилається позивач подаючи відповідь на відзив - не передбачено права для подання нових доказів. У відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень і мотиви їх визнання або відхилення. Позивач має лише право посилання на відповідні докази подані з позовною заявою та на норми права, тобто на наявні в матеріалах справи докази. Надані позивачем нові докази з відповіддю на відзив жодним чином не підтверджуються узгодженість наданих позивачем внутрішньобанківських умов та правил, тарифів, встановлення кредитного ліміту та фактичної видачі грошових коштів саме в заявлених позивачем розмірах покладених в основу розрахунку загальної суми заборгованості. Рух коштів по картці від 01.10.2021 – не є належним доказом, яким підтверджується факт видачі кредиту відповідачу на рахунок № НОМЕР_2 зазначений в анкеті-заяві, а є лише власноруч новоствореним в форматі А-4 внутрішнім одностороннім доказом позивача у вигляді таблиці та текстового напису над таблицею, в якій відсутні обов`язкові відомості, які повинні зазначаються у банківській виписці. Наданий суду новий доказ, Довідка про наявність рахунку від 01.10.2021- є виключно одностороннім власноруч новоствореним доказом, який може бути створений позивачем в будь-який час та з будь-яким змістом та яким не може підтверджуватися дана обставина без наявності інших доказів, якими в своїй сукупності може бути підтверджена банківська операція. Довідка про розмір встановленого кредитного ліміту за №QMR-20180115/5477 від 28.09.2021 створена після отримання відзиву, є внутрішнім новоствореним одностороннім доказом, зміст якої залежить виключно від позивача. Заява клієнта №20.30.182639 від 27.09.2018 - не містить цифрового підпису відповідача, в передбаченому в ній місці для підпису позивальника. Заява клієнта №20.30.12503 від 15.01.2018 - не містить цифрового підпису відповідача, в передбаченому в ній місці для підпису позивальника. Заява клієнта №20.30.121813 від 15.08.2018 - не містить цифрового підпису відповідача, в передбаченому в ній місці для підпису позивальника. Паспорти споживчого кредиту «Розстрочка» - не містять цифрового підпису відповідача, в передбаченому в ньому місці для підпису позивальника. Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором споживчий кредит - не містять цифрового підпису відповідача, в передбаченому в ній місці для підпису позивальника. Щоб надати своїм доказам юридичної сили, позивач вдається до створення текстового внутрішньобанківського документу під назвою «Форма підтвердження електронного документу», який надає окремим аркушем з набраним текстом на розсуд позивача - жодним належним чином не ідентифікує його з позичальником. Разом з тим, за умовами анкети-заяви, чітко вказано, що дії відповідача засвідчуватимуться в обов`язковому порядку при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкритті або будуть відкриті мені в Банку – шляхом накладення цифрового підпису. Подана відповідь на відзив не містить заяви про поновлення строку на подання додаткових нових доказів до позову, не містить прохання про долучення даних доказів до матеріалів справи, поважності причин неподання даних доказів з позовом, а норми ст. 179 ЦПК України не надають право позивачу на долучення нових доказів в наданому позивачем порядку. Вищенаведені порушення позивачем норм процесуального закону, мають істотне значення, вказують на недоведеність, необґрунтованість розміру заборгованості, розрахунок заборгованості побудовано на показниках, які є ніщо іншим як припущенням, що недопустимо в розумінні вимог ч.6 ст.81 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (ст. 11 ЦК України).

Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості ( ст. 627 ЦК України).

Як вбачається з п. 1.1 Статуту Акціонерного товариства «Універсал Банк» (а.с.29-30), Акціонерне товариство «Універсал Банк» є правонаступником усіх прав та обов`язків Публічного Акціонерного Товариства «Універсал Банк», тип якого у відповідності до рішення Загальних зборів акціонерів ПАТ «Універсал Банк» (протокол №2-2018 від 31.10.2018 року) було змінено на приватне акціонерне товариство та який було перейменовано на Акціонерне товариство «Універсал Банк».

Судом встановлено, що 15.01.2018 між ПАТ «Універсал банк» та ОСОБА_1 був укладений договір, шляхом заповнення та підписання анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг (а.с. 7), відповідно до якої відповідачу було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні та встановлено кредитний ліміт на суму, вказану у додатку, відповідно до умов договору та наведених вище умов.

Тобто, саме з 15.01.2018 між ПАТ «Універсал банк» та ОСОБА_1 виникли договірні відносини щодо користування кредитними коштами в межах кредитного ліміту.

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Передбачено ст. 628 ЦК України, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Як передбачено ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до частини першої ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором.

Частиною другою ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Таким чином, на підставі анкети-заяви до договору про надання банківських послуг від 15.01.2018 ОСОБА_1 було відкрито поточний рахунок в гривні та остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту в розмірі 6500,00 грн., спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка monobank, що підтверджується довідкою про розмір встановленого кредитного ліміту та довідкою про наявність рахунку (а.с. 100, 104, 144, 146).

На підтвердження укладення кредитного договору з відповідачем – ОСОБА_1 , та наявності у відповідача заборгованості за вказаним договором позивачем ПАТ «Універсал банк» долучено витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи, Умов і правил обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів,Витяг з Тарифів за карткою «Monobank» та розрахунок заборгованості за сказаним договором.

Позивач зазначає, що підписанням анкети-заяви від 15.01.2018 відповідач ОСОБА_1 підтвердила, що вона ознайомлена з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту (згідно вимог діючого законодавства) та отримала їх примірники у мобільному додатку, вони їй зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Так, у анкеті-заяві зазначено, що відповідач згодна з тим, що ця анкета-заява разом із Умовами і Правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту та отримала їх примірники у мобільному додатку, вони їй зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.

Разом з тим, додана до позову анкета-заява відповідача про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг, на підставі якої ОСОБА_1 отримала грошові кошти не містить відомості про розмір процентів за користування грошовими коштами і штрафних санкцій, що вказує на відсутність між сторонами домовленості про їх розмір.

Також, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови та Правила та Тарифи розуміла відповідач та ознайомилася і погодився із ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів банку, а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив умови, зокрема й щодо сплати процентів, пені та комісії за користування кредитними коштами та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Факт ознайомлення відповідача з вищенаведеними документами, який підтверджується тим, що на підставі анкети-заяви відповідач висловила свою згоду з вищевказаними документами в електронному вигляді у мобільному застосунку «monobank» шляхом застосування електронного цифрового підпису, суд відхиляє, з огляду на наступне.

Як вбачається зі змісту ч. 6 Анкети-заяви, відповідач ОСОБА_1 своїм підписом підтвердила та просить вважати наведений зразок її власноручного підпису або його аналоги (у тому числі електронний/електронний цифровий підпис) обов`язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкрити в Банку; засвідчила генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладення електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з Договором.

Також, відповідач визнала, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах та паперових носіях. Крім того, підтвердила, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися ним та/або банком з використанням електронного цифрового підпису.

Так, ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, як передбачено п. 5. 3 розділу 5 Умов обслуговування рахунків фізичних осіб в АТ «Універсал Банк», підписані клієнтом та/або банком документи, що пов`язані з укладеними правочинами, зберігаються банком в електронному вигляді та надсилаються в Мобільному додатку клієнта, а також їх копії можуть бути надані банком на паперовому носії на запит клієнта. Під час одержання однією із сторін електронного документа формується підтвердження із зазначенням дати та часу такого одержання.

Разом з тим, з огляду на відсутність у матеріалах справи відповідного підтвердження із зазначенням дати та часу одержання відповідачем у електронному вигляді Умов обслуговування рахунків фізичних осіб в АТ «Універсал Банк», Паспорту споживчого кредиту «картка Monobank», та Тарифів, як і відсутність самого Паспорту споживчого кредиту, правові підстави вважати, що саме з наданими позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог Умовами, Тарифами та Паспортом було ознайомлено відповідача, відсутні.

Роздруківка Умов та Правил із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Тобто, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, тобто дійшли згоди із усіх істотних умов договору, також не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін.

Крім того, зазначення в анкеті-заяві про ознайомлення відповідача з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, без ідентифікації самих умов, як таких, що погоджені підписом відповідача, не може бути належним доказом ознайомлення та погодження відповідача саме з тією редакцією умов, на якій наполягає банк.

Отже, Умови та Правила надання банківських послуг та Тарифи банку повинні містити підпис позичальника (відповідача), та саме з цього моменту такі умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору.

Саме така позиція висловлена в правових висновках, у ряді постанов Верховного Суду України, зокрема: від 11 березня 2015 року у справі № 6-16цс15; від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2462цс16; від 22 березня 2017 року у справі № 6-2320цс16,

Аналогічна позиція викладена у вказаній вище постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, де Велика Палата, зазначила, що «витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які наявні в матеріалах справи, не містять підпису відповідачки, а тому їх не можна розцінювати як складову частину спірного кредитного договору, укладеного між сторонами 18 лютого 2011 року шляхом підписання заяви-анкети, в частині права банку здійснювати нарахування процентів».

Отже, враховуючи вищевикладене, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача на користь банку заборгованості за пенею та комісією в сумі 14818,05 грн. не підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 25700,65 грн. слід зазначити наступне.

З наданого позивачем розрахунку (а.с. 6), вбачається, що заборгованість за договором станом на 22.12.2020 становить 40518 грн. 70 коп., яка складається із: загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) в сумі 25700,65 грн. та заборгованості за пенею та комісією в розмірі 14818,05 грн..

З наданої виписки по карткового рахунку (рух коштів по картці від 01.10.2021) відповідача ОСОБА_1 за період з 15 січня 2018 року по 01 березня 2020 року (а.с. 142-143), вбачається, що заборгованість за договором становить 34018,70 грн.

З матеріалів справи також вбачається, що відповідач ОСОБА_1 електронним цифровим підписом підписала заяву клієнта №20.30.182639 від 27.09.2018 (послуга розстрочка – придбання товару з лімітом 7750,00 грн., строк кредиту 3 міс.), заяву клієнта №20.30.012503 від 15.01.2018 (послуга розстрочка – придбання товару з лімітом 6500,00 грн., строк кредиту 10 міс.), заяву клієнта №20.30.121813 від 15.08.2018 (послуга розстрочка – придбання товару з лімітом 7000,00 грн., строк кредиту 4 міс.), паспорти споживчого кредиту «Розстрочка» та Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором споживчий кредит, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 148-158).

Так, доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Таким чином, виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором (правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17 грудня 2020 року у справі №278/2177/15ц).

Разом з тим, з виписки по картковому рахунку відповідача – ОСОБА_1 за період з 15січня 2018 року по 01 березня 2020 року вбачається, що відповідачу ОСОБА_1 було встановлено кредитний ліміт в розмірі 6500,00 грн., надано кредитну картку№ НОМЕР_3 та баланс на кінець періоду (01.03.2020) становить (мінус) 34018,70 грн. Також, з виписки вбачається, що протягом цього періоду відповідач здійснювала поповнення цього карткового рахунку, зокрема, на суму 29322,00 грн. та за весь час користування карткою боржником було проведено витрат по картці на суму 69 840,70 грн., а сума коштів, яка не повернута банку становить 40508,70 грн., яка відрізняється від суми боргу, що позивач просив стягнути згідно кредитного договору.

Отже, вказаний доказ (виписка по картковому рахунку) не узгоджуються з іншими доказами наданими позивачем, зокрема, з розрахунком заборгованості, згідно якого відповідачу було нараховано заборгованість в розмірі 40518,70 грн. за період з 01.08.2018 по 22.12.2020, згідно якого розмір заборгованості за тілом кредиту становить 25700,65 грн.

Таким чином, суд критично оцінює надані позивачем докази з підстав, які були зазначені вище, оскільки зазначена в них інформація не пояснює природу виникнення у відповідача боргу в розмірі 40518,70 грн., зокрема, заборгованості за тілом кредиту в розмірі 25700,65 грн., враховуючи, що відповідачу був встановлений кредитний ліміт згідно анкети-заяви від 15.01.2018 в розмірі 6500,00 грн.

Представник відповідача у запереченнях проти позову зазначає, про відсутність належного підтвердження позивачем ПАТ «Універсал банк» повноважень на представництво юридичної особи представником Мєшнік Костянтином Ігоровичем.

Однак, суд критично оцінює зазначені твердження представника відповідача з наступних підстав.

Відповідно до ст. 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Згідно ч. 3 ст. 58 ЦПК України, юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Згідно ч. 2 ст. 60 ЦПК України під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 62 ЦПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами, зокрема, довіреністю фізичної або юридичної особи.

Згідно з ч. 3 ст. 62 ЦПК України, довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та статусу АТ «Універсал банк» (а.с. 28, 29-30), керівником АТ «Універсал банк» (згідно статуту) є ОСОБА_3 , а тому, копія довіреності, яка міститься в матеріалах справи належним чином підтверджує повноваження як представника АТ «Універсал банк» - Мєшніка Костянтина Ігоровича, так і керівника АТ «Універсал банк» Старомінської І.О. згідно вимог ст. 62 ЦПК України.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

В тому числі, суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підтвердження позовних вимог позивач надав додаткові докази, які були приєднані до відповіді на відзив (а.с. 96-104, 108-128, 142-146, 148-158), зокрема, виписка по картковому рахунку відповідача, довідка про розмір встановленого кредитного ліміту, заяви клієнта.

Представник відповідача у письмових поясненнях зазначає, що вказані докази було надано до матеріалів справи з порушенням порядку встановленого вимогами ст. 83, 175, 179 ЦПК України, без відповідного клопотання про поновлення строку для їх подання і приєднання до матеріалів справи та з порушенням вимог процесуального закону.

Однак, слід зазначити, що відповідно до ст. 179 ЦПК України у відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень і мотиви їх визнання або відхилення. Відповідь на відзив підписується позивачем або його представником. До відповіді на відзив застосовуються правила, встановлені частинами третьою - п`ятою статті 178 цього Кодексу, яка передбачає що до відповіді на відзив додаються докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються пояснення, міркування і аргументи позивача.

Так, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні або не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини.

Тому, питання про належність чи допустимість доказів остаточно вирішується судом, враховуючи вимоги ЦПК України.

Також, представник відповідача зазначає, що згідно внутрішньобанківського розрахунку заборгованості, розрахунок по сумі загального розміру заборгованості (тілу кредиту, відсотків, суми комісій, пені) розраховано банком за період поза межами строку позовної давності, про що заявляється суду та є окремою підставою, відповідно до ч.3,ч. 4 ст.267 ЦК України для відмови в задоволені позову в цілому.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом установлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

За змістом статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність сплила і щодо додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно).

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Разом з тим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 зроблено правовий висновок про те, що перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу" (п. 59 Постанови).

Аналогічна правова позиція була викладена у Постанові Верховного Суду від15 січня 2021 року справа №494/366/19 провадження №61-2084св20.

Судом встановлено, що анкета-заява позичальника від 15 січня 2018 року не містить встановленого графіку погашення кредиту, а також не встановлено кінцевого терміну погашення кредиту і відсутні відомості щодо строку дії картки.

Крім того, судом встановлено, що Умови та Правила надання банківських послуг та Тарифи банку не є частиною кредитного договору, оскільки вони не підписані відповідачем, тому безпідставним є посилання банку на те, що Умовами та правилами надання банківських послуг було встановлено порядок повернення коштів.

Як вбачається розрахунку заборгованості, які надав банк (а.с. 6), ОСОБА_1 здійснила останній платіж в розмірі 1000,00 грн. – 11.05.2019.

З наданої суду виписки по рахунку (руху коштів по картці) (а.с.142-143) вбачається, що останнє поповнення картки готівкою на суму 1000,00 грн. через додаток «Приват 24» було здійснено відповідачем 11 травня 2019 року.

За таких обставин, суд вважає, що момент перебігу позовної давності за вказаним кредитним договором почався з моменту останнього платежу по кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи банк звернувся до суду з позовом 23.03.2021, тобто в межах строку позовної давності, тому суд вважає, що клопотання представника відповідача не підлягає до задоволення.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення у повному обсязі.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що у задоволенні позову відмовлено, судові витрати позивача не підлягають відшкодуванню.

Керуючись Законом України «Про електронну комерцію», ст. 11, 91, 92, 207,253, 256-258, 261. 266, 267, 549, 551, 627, 628, 634, 638, 642, 1048, 1049, 1050, 1055, 1056-1 ЦК України, ст. 4, 12, 76 – 81, 258, 259, 264 – 265, 268, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовної заяви Акціонерного товариства «Універсал Банк» (код: 21133352, місцезнаходження: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19) до ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), про стягнення заборгованості за договором, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 08.11.2021.

СуддяО. В. Бондаренко