Ухвала суду № 100938415, 02.11.2021, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 1506/3765/2012

Провадження № 2-п/496/29/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2021 року суддя Біляївського районного суду Одеської області Галич О.П., вивчивши заяву адвоката Волкогонова Олексія Кузьмича, який діє в інтересах ОСОБА_1 про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення Біляївського районного суду Одеської області від 20 листопада 2012 року, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Біляївського районного суду Одеської області перебувала цивільна справа №1506/3765/2012 за позовом ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості згідно кредитного договору.

Заочним рішенням Біляївським районним судом Одеської області від 20 листопада 2012 року позовну заяву ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості згідно кредитного договору було задоволено.

12 жовтня 2021 року надійшла заява адвоката Волкогонова Олексія Кузьмича, який діє в інтересах ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Біляївського районного суду Одеської області від 20 листопада 2012 року. В якій представник заявниці просив скасувати заочне рішення Біляївського районного суду Одеської області від 20 листопада 2012 року по справі №1506/3765/2012. Дана заява обґрунтована тим, що 20.11.2012 року Біляївським районним судом Одеської області було винесено заочне рішення по цивільній справі №1506/3765/2012 за позовом ПАТ «КБ Надра» до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по кредитному договору №ОД14/02/2008/840-К/39 від 20.02.2008 року на загальну суму 563 974,83 грн. та судові витрати 3 219 грн. 03.09.2021року тим же судом було прийнято рішення за цією ж справою (суддя Галич О.П.) про заміну стягувана з ПАТ КБ «Надра» на ТОВ «ФК «Форт». 03.09.2021року тим же судом було прийнято рішення за цією ж справою (суддя Пасечник М.Л.) про заміну стягувана з ПАТ КБ «Надра» на ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп». Вважає, що зазначене заочне рішення було прийнято за відсутності необхідних для цього умов, виходячи з наступного. Відповідно до вимог ст.285 ЦПК України в заяві про перегляд заочного рішення, мають бути наведені докази неналежного повідомлення учасника справи про час та місце судового засідання, а також зазначені посилання на докази, яким відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача. Щодо неналежного повідомлення відповідача по даній справі про час та місце судового засідання. Заявник не була сповіщена належним чином про судові засідання по справі та не отримувала в передбаченому порядку копію заочного рішення від 20.11.2012 року. Так, в заочному рішенні суду зазначено, що «відповідачі в судове засідання повторно не з ’явилися, хоча судом були повідомлені про день слухання справи належним чином, а тому за згодою позивача суд вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, відповідно до статті 224 ЦПК України» (наразі -ст. 280 ЦПК України). Дане ствердження суду не в повній мірі відповідає дійсності та вимогам діючого законодавства, а також судовій практиці Верховного Суду, оскільки насправді заявник (відповідач 1 по вищевказаній справі) не отримувала повісток до суду, відповідно, ніде не розписувалася за їх отримання, взагалі не знала про те, що на розгляді в суді знаходиться справа, по якій вона є відповідачем. Також заявник в встановленому порядку не отримувала копію заочного рішення. В матеріалах справи не містяться поштові листи та поштові повідомлень з відміткою про їх отримання відповідачем 1. Таким чином, відповідач 1 по справі ОСОБА_1 , не була належним чином повідомлена про місце та час судового розгляду справи, яка стосувалася її інтересів, а також не отримувала копії заочного рішення. Такої ж позиції, що повернута повістка з причин: «закінчення терміну зберігання», «не запит» не є належними способами повідомлення позивача про розгляд справи, який в такому випадку відкладається - дотримується ВС/КЦС, яку він висловив, зокрема, в своїх рішеннях від 20.06.2018 року по справі №127/2871/16-ц та від 20.02.2019 року по справі №2-4151/06. ВС підкреслив, що в матеріалах справи повинні бути відомості щодо належного повідомлення позивача про розгляд справи судом. Такі відомості, які містилися в матеріалах справи, щодо повернення суду повістки про виклик позивача до суду з вказівкою причини повернення - за закінченням терміну зберігання, не запит тощо «є свідчать про відмову позивача від одержання повістки чи про його незнаходження за адресою, повідомленою суду. Як вже було вище зазначено, в матеріалах справи відсутні відомості щодо належного повідомлення відповідача 1 - ОСОБА_1 про розгляд справи судом, що не свідчить про її відмову від одержання повістки за адресою. Неналежне повідомлення ОСОБА_1 - як відповідача 1 по даній справі - про дату, час та місце розгляду справи судом позбавило її можливості дати пояснення по суті позовних вимог та довести перед судом переконливість своїх доводів та відповідних заперечень. У зв`язку з цим варто згадати одну з останніх справ проти України, що розглянута Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) - «БІЛА ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ» (CASE OF B1L.A AND OTHERS v. UKRAINE), заява № 36245/12 та 10 інших заяв, рішення від 20.12.2018 року. В рішенні по цій справі зазначено, що «...суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що національні суди, розглянувши подані у справах заявників апеляційні скарги та не здійснивши спроб дізнатись, чи були вони вручені заявникам або чи були заявники повідомлені про апеляційні скарги будь-яким іншим чином, позбавили їх можливості надати зауваження щодо поданих у їхніх справах апеляційних скарг та не виконали свого зобов`язання щодо дотримання закріпленого у статті 6 Конвенції принципу рівності сторін. Отже, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції». ЄСПЛ також зазначає, що право на публічний розгляд, передбачене гі. 1 ст. 6 Конвенції, передбачає право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона у справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість брати участь у ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб не тільки знати про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV V. RUSSIA. №43330/09. § 25. 27, ЄСПЛ. від 13.12.2011 року). Відповідно до чинного процесуального законодавства України рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою заяву про перегляд заочного рішення такою підставою. Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 року у справі № 200/11343/14-ц. Так, ВС зазначив, що відповідач, який не був належним чином (згідно з вимогами процесуального закону) повідомлений про час і місце розгляду справи у суді І інстанції, не має рівних з позивачем можливостей подання доказів, їх дослідження та доведення перед цим судом їх переконливості, а також не може нарівні з позивачем довести у суді першої інстанції обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень. Як ним вище вже зазначалося, згідно вимог ст.285 ЦПК України в заяві про перегляд заочного рішення, також мають бути зазначені посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача. Справа, по якій було прийнято рішенням від 20.11.2012 року, розглядалася без участі відповідача 1, відтак воно прийняте з недотриманням принципу публічності та процесуальної рівності сторін, за відсутності рівних з позивачем можливостей подання доказів та наведення обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень, а також їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Сторони по справі мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їх прав. Під час прийняття даного заочного рішення відповідач 1 був позбавлений можливості таких процесуальних дій. які вона мала на меті зробити, якби вона була би присутня на судовому засіданні, як то: подання відзиву на позов, пояснень, щодо обставин з якими відповідач не погоджується, надавати правову оцінку доказам та обставинам справи, давати заперечення, щодо вимог позивача, щодо строків позовної давності, тощо, що могло б істотно вплинули на розгляд справи по суті. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 1 узяв на себе зобов`язання повернути суму кредиту 54 400 дол. США, з відповідними процентами до 19.02.2015 року, сплачуючи її частинами, щомісячними платежами, що складає 985 дол. США (п.2.2.1 та 2.2.3 кредитного договору). Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України). Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Отже, сторони кредитного договору встановили строки виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на основі цього договору. Відповідно до ст. 256, 257. 258 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Спеціальна позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст. 267 ЦК України). Перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня. коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦК України). За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня. коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (ч.5 ст. 261 ЦК України). Отже, повернення кредиту встановлено щомісячними платежами, а значить для кожного щомісячного платежу позовна давність починає свій перебіг окремо, загальна позовна давність три роки. 02.08.2012 року судом була винесена ухвала про відкриття провадження по справі отже вимога про повернення кредиту (тіла кредиту) та процентів по ньому має бути заявлена за період з 02.08.2009 року до 02.08.2012 року, а не з дати укладання договору про надання кредиту. Що стосується штрафу, пені то позовна давність встановлена в один рік. Отже, період пред`явлення вимоги про їх стягнення становить період з 02.08.2008 року по 02.08.2009 року, а не за весь час укладення кредитного договору. З викладеного вбачається, що вимоги позивача про стягнення сум заборгованості значно перебільшені та є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Згідно ст. 284 ЦПК України, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому копії заочного рішення суду. Як вище вже було зазначено, заявник не отримувала копії вказаного рішення, фактично отримавши його лише 29.09.2021 року, що підтверджується її відповідною відміткою про отримання, яка знаходиться в матеріалах справи, після чого в строк, передбачений вищевказаною нормою закону, звернулася до суду з даною заявою. У зв`язку з чим заявник просить поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення.

Суд, вивчивши матеріали справи та заяву, прийшов до наступного висновку.

Згідно ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Відповідно до ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

За приписами ч.1 ст.127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Статтею 126 ЦПК України визначено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, зокрема, у справі "Устименко проти України" (заява № 32053/13), що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Суд постановив, якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 03.04.2008 року).

Доводи заявниці спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що ОСОБА_1 надсилалися судові повістки, так як згідно повернутого повідомлення про вручення поштового відправлення, вбачається, що ОСОБА_1 було особисто вручено повістки, про що свідчить її підпис, крім того, 21.112012 року Біляївським районним судом Одеської області було направлено копію заочного рішення суду від 20.11.2012 року відповідачам, при цьому роз`яснено, що протягом 10 днів з дня отримання його копії відповідачі мають право подати заяву про його перегляд, про що свідчить супровідний лист (а.с.46), що зберігається у матеріалах справи №1506/3765/2012.

Також матеріали справи містять клопотання представника заявниці про відкладення слухання справи щодо заяви про зміну сторони виконавчого провадження та ознайомлення з матеріалами справи від 29.06.2021 року, тобто станом на вказану дату заявниці і її представнику було відомо про рішення суду. І тільки 12.10.2021 року заявниця звернулася до суду з заявою про перегляд заочного рішення, тобто з пропуском строку встановленим ЦПК України.

Суд приходить до висновку, що заявниця не надала суду належних та допустимих доказів того, що існували особливі та непереборні обставини, які об`єктивно завадили їй цікавитися розглядом справи, де вона є стороною, отримувати судові документи за місцем реєстрації, з`явитися у судове засідання та у встановлений законом строк звернутися до суду із заявою про перегляд заочного рішення. Отже, строк для подання заяви про перегляд заочного рішення відповідачкою пропущений, вказані причини пропуску не є поважними, тому такий строк поновленню не підлягає.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що в задоволенні клопотання про поновлення строку слід відмовити, а заяву про перегляд заочного рішення суду слід залишити без розгляду.

Керуючись ст.ст. 126,127,284 ЦПК України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви адвоката Волкогонова Олексія Кузьмича, який діє в інтересах ОСОБА_1 про поновлення строку на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення суду - відмовити.

Заяву про перегляд заочного рішення суду по цивільній справі за позовом ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості згідно кредитного договору - залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду на протязі п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги в порядку ст. 355 ЦПК України.

Повний текст ухвали складено 02 листопада 2021 року.

Суддя О.П. Галич