Вирок № 100937443, 02.11.2021, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/16865/21

№ 1-кп/755/1530/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" листопада 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Метелешко О.В.,

при секретарі Геркулі Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021105040002703 від 13.08.2021 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, одруженого, працюючого листоношею в АТ «Укрпошта», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , судимого: 21.09.2021 року Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України до 1 (одного) року обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України,

за участю учасників кримінального провадження:

прокурора Смоліної К.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , 07 серпня 2021 року, приблизно о 14 годині 00 хвилин, прийшов до магазину «Фора», що розташований за адресою: м. Київ, бул. Верховної Ради, 27. Реалізуючи свій умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, у той же час, того ж дня, перебуваючи в приміщенні магазину «Фора» за вищевказаною адресою, ОСОБА_1 , впевнившись, що за його діями ніхто із сторонніх осіб не спостерігає, скориставшись неуважністю працівників магазину, взяв з полиці зазначеного магазину - ковбасу Московську СК Алан, артикул 35211, штрих-код 2741561, вагою 1 кг 06 г, вартістю 374 грн. 16 коп. без ПДВ; ковбасу Наші ковбаси Президентська с/в в/г, артикул 680975, штрих-код 250010512998, вагою 385 г, вартістю 136 грн. 66 коп. без ПДВ; ковбасу Бащинський Зерниста н/к 1г б/ш, артикул 842333, вагою 1 кг 61 г, вартістю 104 грн. 16 коп., без ПДВ, після чого, поклав вищевказані товари до своєї сумки чорного кольору, яка знаходилась у візку магазину «Фора». Продовжуючи реалізовувати свій умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, переслідуючи мету наживи та особистого матеріального збагачення, ОСОБА_1 , бажаючи довести свій злочинний умисел до кінця, направився до виходу з магазину, маючи намір винести товар, який він поклав до своєї сумки чорного кольору, за його межі, не розрахувавшись та в виконавши усі дії, які вважав необхідними для таємного викрадення чужого майна (крадіжки), останній вийшов за лінії кас магазину «Фора», що за адресою: м. Київ, бул. Верховної Ради, 27, не розрахувавшись за вказаний вище товар магазину «Фора». Внаслідок вчиненого кримінального проступку, ОСОБА_1 заподіяв ТОВ «Фора», код ЄДРГЮУ 32294897, майнову шкоду на суму 701 грн. 72 коп.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину за ч. 1 ст. 185 КК України визнав у повному обсязі та показав, що дійсно 07 серпня 2021 року, приблизно о 14 годині 00 хвилин, він зайшов до магазину «Фора», що розташований за адресою: м. Київ, бул. Верховної Ради, 27, де побачивши, що за ним ніхто не спостерігає, поклав до своєї сумки три види ковбас та вийшов з ними. Зазначив, що розуміє, що його дії були умисними, а всі обставини, викладені в обвинувальному акті, а саме: дата, час та місце скоєння ним кримінального правопорушення, відповідають дійсності. У скоєному щиро каявся, жалкує про скоєне.

Покази обвинуваченого ОСОБА_1 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального проступку, добровільності та істинності його позиції.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Положення ч. 3 ст. 349 КПК України, роз`яснено судом у судовому засіданні учасникам кримінального провадження.

Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального проступку, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст його обставин, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням письмових документів, а саме: протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 12.08.2021 року; протоколу огляду відеозапису від 17.08.2021 року; постанови про визнання носія знятої інформації доказом і приєднання його до кримінального провадження від 17.08.2021 року; повідомленням про підозру від 30.09.2021 року та матеріалів, що характеризують особи обвинуваченого ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Зокрема, згідно зі ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Наведені вище докази, в їх сукупності, суд визнає належними та допустимими у розумінні діючого кримінального процесуального законодавства.

Вина обвинуваченого ОСОБА_1 повністю підтверджується його показаннями, щирим каяттям у скоєному та дослідженими письмовими документами.

Аналізуючи наведене, суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 у тому, що він своїми умисними діями вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка), тому, знаходить правильною кваліфікацію його дій за ч. 1 ст. 185 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.

При обранні виду та міри покарання суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 виду та міри покарання, приймає до уваги характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, є кримінальним проступком, конкретні обставини кримінального провадження, його ставлення до скоєного (щиро каявся, вину визнав у повному обсязі), особу обвинуваченого, а саме: на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, раніше судимий.

Згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає пом`якшуючою обставиною щире каяття обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненому.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне обрати ОСОБА_1 покарання у виді обмеження волі, але з урахуванням обставин кримінального провадження, його ставлення до скоєного (щиро каявся, вину визнав повністю, жалкує про вчинене), наявності пом`якшуючої обставини, суд дійшов висновку, що його перевиховання й виправлення можливе без ізоляції від суспільства, вважає за доцільне застосувати положення ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, поклавши на нього обов`язки, визначені п.п. 1-2 ч. 1 ст. 76 КК України.

При цьому, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд має врахувати вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 21.09.2021 року та, відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, спочатку має визначити остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, після чого, вирішити питання щодо його звільнення від такого покарання з випробовуванням.

Така позиція суду ґрунтується на наступному.

Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно з ч. 6 ст. 368 КПК України, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 442 КПК України, у постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів або палата, об`єднана палата, що передала справу відповідно на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду.

При цьому, відповідно до постанови об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 23.09.2019 року у справі №199/1496/17, кримінально-правові норми, передбачені статтями 70, 75 КК не передбачають окремого порядку призначення покарання за сукупністю злочинів в тих випадках, коли особа, щодо якої було застосоване звільнення від покарання з іспитовим строком, вчинила до ухвалення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, від відбування якого вона також звільняється з іспитовим строком. Оскільки самостійне виконання таких вироків не засноване на вимогах закону про кримінальну відповідальність, призначаючи остаточне покарання згідно з вимогами ч. 4 ст. 70 КК, суд має право вмотивовано вирішити питання про звільнення особи від відбування остаточного покарання з випробуванням, та визначити іспитовий строк в порядку та в межах, передбачених ст. 75 КК.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Процесуальні витрати у кримінальному проваджені не понесені.

Речові докази у кримінальному проваджені вирішено, відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим за ч. 1 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді у виді 1 (одного) року 6 (шести) місяців обмеження волі.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 70 КК України, призначити ОСОБА_1 за сукупністю кримінальних правопорушень, за який він засуджується цим вироком та, за який його засуджено вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 21 вересня 2021 року, остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням у виді 1 (одного) року 6 (шести) місяців обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до ст. 76 КК України, зобов`язати ОСОБА_1 періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Запобіжний захід ОСОБА_1 не обрано.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати у кримінальному проваджені не понесені.

Речовий доказ у кримінальному провадженні, а саме: оптичний DVD+R диск, з надписом «НР», ємністю 4.7 GB, що приєднаний до матеріалів кримінального провадження - залишити у матеріалах.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя