Постанова № 10093269, 24.06.2010, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2010 р. Справа № 55/23-10

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Погребняк В. Я., судді Афанасьєв В.В. , Шевель О. В.

при секретарі Цвірі Д.М.

за участю представників сторін:

позивача –Назаркевича О.В. –дов.

відповідача –Баранова Т.О. –дов.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (1635Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 11.05.2010 р. у справі № 55/23-10

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро", м. Київ,

до Приватного підприємства "Андріївка" с. Андріївка Кегичівського району Харківської області,           

про стягнення 138 343,68 грн.,

встановила:

Позивач, ТОВ "Тридента Агро", у лютому 2010 р. звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача, ПП "Андріївка", на свою користь заборгованість, а саме: 97795,36 грн. основного боргу, 4888,42 грн. пені, 7144,92 грн. 30% річних, 1955,91 грн. інфляційних, 19559,07 грн. штрафу, а також понесені позивачем судові витрати, в тому числі 7000,00 грн. адвокатських витрат. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором купівлі-продажу № 07/04-Х-9, укладеним між сторонами 07 квітня 2009 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 11 травня 2010 року у справі № 55/23-10 (суддя Гребенюк Н.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства "Андріївка" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро" 4888,42 грн. пені, 7144,92 грн. 30% річних, 1955,91 грн. інфляційних, 19559,07 грн. штрафу, 1313,43 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення суми боргу у розмірі 97795,36 грн. провадження у справі припинено на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України. У стягненні 7000,00 грн. адвокатських витрат відмовлено.

Відповідач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 11 травня 2010 року у даній справі в частині стягнення 4888,42 грн. пені, 7144,92 грн. 30% річних, 19559,07 грн. штрафу скасувати і в цій частині у задоволенні позову відмовити. В іншій частині рішення залишити без змін. Розподілити судові витрати у справі з урахуванням прийнятого рішення за апеляційною скаргою.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення в частині стягнення пені, 30 % річних та штрафу, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Так, відповідач стверджує, що з огляду на положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» грошова відповідальність за порушення строків виконання грошових зобов'язань не може перевищувати розмір подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період прострочення платежу, а тому нарахування позивачем і, відповідно, судом першої інстанції штрафів та відсотків перевищують розмір відповідальності обмежений законом та є неправомірним.

Відповідач також зазначає, що судом першої інстанції залишено поза увагою його твердження про те, що несвоєчасне виконання ним своїх зобов'язань сталося через те, що саме позивач просив притримати виконання через відкриття ним нових рахунків, що підтверджено листом позивача від 19.01.2010 р.

Позивач проти апеляційної скарги відповідача заперечує, оскаржуване рішення вважає законним та обґрунтованим, просить його залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення. У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що судом першої інстанції належним чином досліджені усі фактичні обставини справи, а відповідач, в свою чергу, жодних доказів на підтвердження своїх вимог не надав.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, зважаючи на таке.

Як свідчать матеріали справи, вірно встановлено місцевим господарським судом та не заперечується сторонами, 07 квітня 2009 року між сторонами у справі був укладений договір купівлі-продажу № 07/04-Х-9 (далі договір), за яким продавець (позивач) зобов’язався передати, а покупець (відповідач) зобов'язався прийняти та оплатити на умовах, визначених у договорі, товар в кількості, асортименті та за цінами, зазначеними у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною спірного договору.

Пунктом 5.3 договору передбачений порядок розрахунків, який здійснюється відповідачем наступним чином: 30% від вартості товару оплачується протягом 3-х робочих днів з моменту підписання даного договору; 70% від вартості - у строк до 01 листопада 2009 р.

Пунктом 8.2 договору передбачено, що за прострочення виконання зобов’язання відповідач зобов’язаний сплатити на користь позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Пунктом 8.4 договору передбачено, що у випадку порушення умов оплати товару відповідач сплачує на користь позивача штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого товару.

У п. 8.6 договору, сторони погодили, що відповідач у випадку прострочення оплати товару за користування коштами позивача сплачує на користь останнього 30% річних.

Пунктом 11.1 договору передбачений строк його дії, а саме - договір діє з моменту його підписання і скріплення печатками обома сторонами - до повного виконання сторонами своїх обов’язків за договором.

07 квітня 2009 р. та 16 квітня 2009 р. сторони до вищезазначеного договору уклали додатки, відповідно - № 1 та № 2, в яких визначили найменування товару, кількість, ціну, еквівалент ціни товару у доларах США, курс долара США - на день підписання договору. Відповідно до додатку № 1 - загальна вартість товару в національній валюті складає 50688,00 грн., відповідно до додатку № 2 –89019,65 грн. Загалом –139707,65 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, позивач на виконання своїх зобов'язань за спірним договором та додатків до нього, поставив відповідачу товар на загальну суму 139707,65 грн., що підтверджується наданими позивачем видатковими накладними № РН-ХР00033 від 07.04.2009 р. та № РН-ХР00055 від 16.04.2009 р., копії яких залучені до матеріалів справи (а.с. 18,20).

Уповноважена особа відповідача даний товар прийняла на підставі довіреностей серії ЯПЗ № 241147 від 07.04.2009 р. та № ППА 003 від 16.04.2009 р., копії яких також містяться в матеріалах справи (а.с. 19, 21).

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору відповідачем на користь позивача перерахована сума 41912,29 грн., що підтверджується банківськими витягами від 07.04.2009 р. та від 21.04.2009 р., в яких в графі "призначення платежу" є посилання на договір № 07/04-Х-9 від 07.04.2009 р. (30% згідно з п. 5.3 договору).

Інші платежі (70% у строк до 01.11.2009 р.) відповідачем перераховані не були, що й стало підставою для подання позивачем позову про стягнення з відповідача 97795,36 грн., на які позивачем здійснені передбачені договором та законом нарахування.

Матеріали справи свідчать, що під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідачем була погашена основна заборгованість за договором у сумі 97795,36 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 107 від 15.02.2010 р. (а.с. 38), в графі призначення платежу якого вказано: "за ЗЗР згідно договору №07/04-Х-9 від 07.04.2009 р.", а тому, на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України, місцевий господарський суд правомірно провадження у справі в цій частині припинив з віднесенням судових витрат в цій частині позову на відповідача.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що перерахування відповідної суми відповідачем здійснено через 5 днів після подання позивачем позову.

З урахуванням приписів ст..ст. 6, 526, 530, 611, 625 ЦК України судом першої інстанції також правомірно задоволені позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 1955,91 грн. та 30% річних у сумі 7144,92 грн. (при цьому колегія суддів зазначає, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення інфляційних нарахувань відповідачем не оскаржується.

Що ж стосується вимог відповідача про скасування рішення суду в частині стягнення 30% річних у сумі 7144,92 грн., колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідний розмір відсотків річних сторони передбачили договором, що узгоджується з приписами ст. 625 ЦК України, згідно з якою сторони договору встановили інший розмір процентів (30% річних).

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що відповідні проценти річних не є штрафними санкціями, а є платою за користування чужими коштами, та відтак, на них не розповсюджуються вимоги законодавства, які регулюють сплату штрафних санкцій (про що зазначає відповідач в апеляційній скарзі).

З урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства та положень п. 8.2 та 8.4 договору судом першої інстанції також задоволені позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 4888,42 грн. та штрафу за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань у розмірі 19559,07 грн.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з висновками місцевого господарського суду стосовно стягнення з відповідача пені та штрафу, оскільки, задовольняючи позовні вимоги у цій частині, суд першої інстанції зазначив лише те, що сторонами у договорі передбачено стягнення пені та штрафу за порушення строків оплати та такі строки оплати відповідачем порушені.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що місцевим господарським судом при задоволенні позовних вимог у цій частині не було враховано, що за своєю правовою суттю пеня та штраф є різновидом неустойки (майнової відповідальності), стягнення яких можливе за умови наявності вини сторони, що порушила зобов’язання. Вирішуючи по суті спір в частині стягнення пені та штрафу за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, господарським судом першої інстанції не було досліджено та застосовано принцип вини (відсутності вини відповідача).

Відповідно до статті 614 ЦК України майнова відповідальність покладається на боржника лише при наявності його вини у невиконанні чи неналежному виконанні зобов'язання, крім випадків, коли чинним законодавством або договором прямо передбачена відповідальність незалежно від вини, а такого умовами договору не передбачено.

На думку колегії суддів, відповідач наявними у справі доказами довів відсутність своєї вини за невиконання зобов'язання по оплаті поставленого позивачем товару. Відповідне підтверджується відсутністю у відповідача можливості здійснити своєчасні розрахунки через форс-мажорні обставини, наявність яких на той час підтверджується висновком Торгово –промислової палати України за №1675/05-5 від 11 червня 2010 р. Враховуючи, що діяльністю підприємства відповідача –є сільгоспвиробництво, а з зазначеного висновку вбачається, що несприятливі погодні умови (визнані форс-мажорними) спричинили загибель сільськогосподарських культур на площах ПП "Андріївка", відповідач був позбавлений можливості отримати прибуток з зібраного врожаю та вчасно і у повному обсязі розрахуватися зі своїм кредитором –позивачем.

Крім того, колегія суддів враховує і те, що відповідачем сума основної заборгованості погашена в добровільному порядку під час розгляду справи у суді першої інстанції та строки порушення зобов'язань є незначними.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню вимогу позивача про стягнення суми пені у розмірі 4888,42 грн. та штрафу за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань у розмірі 19559,07 грн., у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню як таке, що прийняте при неповному дослідженні усіх фактичних обставин справи.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача частково, пропорційно до задоволених позовних вимог.

Що ж стосується рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні витрат з оплати послуг адвоката, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що такі витрати позивача не підтверджені належними доказами.

Дослідженням матеріалів справи судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що угода № 06/01/10 від 12.01.2010 р. про надання правової допомоги укладена позивачем не з адвокатом Бонтлабом В.В., а з ТОВ "Правовий центр "Незалежна юридична компанія". Грошові кошти у розмірі 6000,00 грн. у якості оплати за юридичні послуги позивачем також перераховані на рахунок ТОВ "Правовий центр "Незалежна юридична компанія", а у відповідності до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з (у тому числі) з оплати послуг адвоката. Договору ж адвокатом позивачем не надано. До того, колегія суддів зазначає, що рішення суду в цій частині не оскаржено.

У зв’язку з зазначеним, керуючись статтями 33, 36, 49, 99, 101, 102, п. 2 статті 103, п. 4 ч. 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 11 травня 2010 р. у справі № 55/23-10 змінити.

В частині стягнення 4888,42 грн. пені, 19559,07 грн. штрафу, 244,47 грн. державного мита та 43,93 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу рішення суду скасувати та в цій частині прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В іншій частині (в частині стягнення 7144,92 грн. 30% річних, 1955,91 грн. інфляційних, 1068,96 грн. державного мита та 192,07 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також в частині припинення провадження у справі в сумі основного боргу 97795,36 грн. та відмови у стягненні 7000,00 грн. адвокатських витрат) рішення залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро" (юридична адреса: 03038, м. Київ, вул. Ямська, 28А; фактична адреса: 03680, м. Київ, вул. Ак. Глушкова, 1, пав. № 60, п/р № 26008001331921 в АТ "ОТП Банк" у м. Києві, МФО 300528, код ЄДРПОУ 25591321) на користь Приватного підприємства "Андріївка" (, Харківська область, Кегичівський район, село Андріївка, п/р № 26067379 в ХОД ВАТ "Райффайзен банк Аваль", МФО 350589, код ЄДРПОУ 32081117) 122,24 грн. держмита за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Головуючий суддя Погребняк В. Я.

Суддя Афанасьєв В.В.

Суддя Шевель О. В.