Вирок № 100931711, 09.11.2021, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/8154/21

Провадження № 1-кп/161/770/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 09 листопада 2021 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Марчука А.В.,

з участю секретаря

судового засідання Нагачевської В.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021030580000465 від 27.02.2021, про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився, зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1 , громадянин України, освіта середня, неодружений, працює автослюсарем у ТзОВ «ТАЛФОРТ СЕРВІС», раніше несудимий,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Балас К.В.,

представника потерпілого адвоката Романовського В.О.,

потерпілого ОСОБА_2 ,

захисника Єлова В.А.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В

Обвинувачений ОСОБА_1 , 27.02.2021 близько 04.50год., перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керуючи транспортним засобом «ВАЗ 21013», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вул.Гнідавській в м.Луцьк Волинської області, у напрямку вул.Станіславського зі сторони вул.Даньшина, зі швидкістю 50 км/год., в порушення п.п. 2.3 (б), 2.9 (а), 12.1, 12.3, 13.1 Правил дорожнього руху України, проявив безпечність та неуважність, неправильно врахував дорожню обстановку, не дотримався безпечного інтервалу до краю дороги, здійснив виїзд за її межі та в подальшому скоїв наїзд на паркан буд.№56 по вказаній вулиці, внаслідок чого пасажир даного автомобіля ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав тілесні ушкодження.

Внаслідок грубих порушень вищевказаних Правил дорожнього руху України водій ОСОБА_1 спричинив пасажиру ОСОБА_2 тілесне ушкодження у вигляді закритих черезвертельних уламкових переломів обох стегнових кісток, лінійного перелому поперечного відростка 3-го поперекового хребця справа, забійної рани акулової дуги зліва, множинних забійних саден обличчя, лівої вушної раковини, які згідно висновку судово-медичної експертизи №186 від 24.03.2021 за ступенем тяжкості відноситься до категорії середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я, оскільки для їх загоєння необхідний час більше 21-ї доби.

Таким чином, у прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і наслідками, що настали, перебуває грубе порушення водієм ОСОБА_1 вимог п.п. 2.3 (б), 2.9 (а), 12.1, 12.3, 13.1 Правил дорожнього руху України.

ОСОБА_1 інкримінується вчинення необережних протиправних дій, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину в інкримінованому йому злочині, передбаченому ч.1 ст.286 КК України, визнав повністю та не оспорюючи фактичних обставин, місця та часу події, про які зазначено в обвинувальному акті, показав, що дійсно керуючи транспортним засобом, здійснив виїзд за її межі та в подальшому скоїв наїзд на паркан будинку, внаслідок чого пасажир даного автомобіля ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження. Також, підтвердив, що перебував у стані алкогольного сп`яніння, оскільки вживав алкогольні напої, у вчиненому щиро розкаявся. Цивільний позов лікарні та цивільний позов потерпілого у частині стягнення матеріальної шкоди визнав повністю, а у частині стягнення моральної визнав у розмірі 50 000 гривень.

Допитаний безпосередньо в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 підтвердив фактичні обставини справи, факт вчинення ОСОБА_1 дорожньо-транспортної пригоди та те, що обвинувачений вживав алкогольні напої. Повністю підтримав заявлений цивільний позов. Щодо міри покарання покладався на розсуд суду, однак наполягав на призначенні реального покарання.

Згідно висновку судово-психіатричного експерта №99 від 08.04.2021 ОСОБА_1 в період скоєння інкримінованих йому протиправних дій не виявляв ознак хронічного психічного захворювання, недоумства чи тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності, перебував у стані простого алкогольного сп`яніння, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. Внаслідок цього ОСОБА_1 може бути визнаним осудним. На даний час ОСОБА_1 на будь-який психічний розлад не страждає, може усвідомлювати свої дії та керувати ними. Експертизою не отримано даних про наявність у ОСОБА_1 алкоголізму чи наркоманії. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує, тобто є осудним.

Суд, у відповідності до вимог ч.3 ст.349 КПК України, з`ясувавши правильність розуміння учасниками судового провадження зміст обставин, викладених в обвинувальному акті, які ніким не оспорюються, не маючи сумніву у добровільності їх позицій, а також роз`яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження та розмірів цивільних позовів в частині матеріальних збитків, які ніким не оспорюються.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 своїми необережними протиправними діями, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керувала транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, вчинив злочин, передбачений ч.1 ст.286 КК України.

Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення кримінального правопорушення, тяжкості наслідків, що настали.

У відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до вимог ст.12 КК України, відноситься до категорії необережного нетяжкого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, у відповідності до ст.66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, оскільки такі обставини підтверджені в ході розгляду кримінального провадження.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 є вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, що і не заперечується обвинуваченим.

Обвинувачений ОСОБА_1 повністю беззаперечно визнав свою винуватість, вперше притягається до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, задовільно характеризується за місцем проживання та позитивно характеризувався за місцем роботи, працює, лікувався стаціонарно у КП «Волинська обласна психіатрична лікарня м.Луцька» Волинської обласної ради та перебував на лікуванні у КП «Волинський медичний центр терапії залежностей» Волинської обласної ради, має незадовільний стан здоров`я.

На підставі викладеного, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, думку потерпілого ОСОБА_2 щодо міри покарання, дані про особу обвинуваченого, приймаючи до уваги досудову доповідь, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, з огляду на положення ч.2 ст.50 КК України, обираючи серед альтернативних видів покарань, передбачених санкцією закону, за яким визнав ОСОБА_1 винуватим, вважає за необхідне призначити останньому покарання у виді обмеження волі.

Підстав для призначення менш суворого покарання у виді штрафу, виправних робіт чи арешту суд не вбачає, з огляду на встановлені в ході судового розгляду дані.

Також суд призначає і додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, з огляду на те, що обвинувачений вчинив злочин, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння.

На думку суду, таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення й попередження вчинення як ним, так і іншими особами, нових кримінальний правопорушень.

Разом з тим, враховуючи особу винного та його стан здоров`я, конкретні обставини справи, приймаючи до уваги наявність обставин, що пом`якшують покарання, суд вважає за можливе звільнити останнього від відбування основного покарання із випробуванням на підставі ст.75 КК України, встановивши при цьому іспитовий строк 2 роки, із покладенням на нього обов`язків, передбачених ч.1 ст.76 КК України.

Вирішуючи цивільні позови суд виходить з наступного.

Частиною 1 ст.128 КПК України передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Окрім того, ч.1 ст.1206 ЦК України передбачено, що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

КП «Луцька міська клінічна лікарня» звернулася з позовом до обвинуваченого про відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_2 в сумі 7614 грн. 32 коп.

Пунктами 1, 2 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету та їх використання передбачено, що згідно із статтею 1206 Цивільного кодексу України кошти, витрачені закладом охорони здоров`я на стаціонарне лікування особи потерпілої від злочину, за винятком випадку завдання такої шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства чи тяжкої образи з боку потерпілого, підлягають відшкодуванню особою, яка вчинила злочин, у розмірі фактичних витрат. Сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день. Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання.

Таким чином, враховуючи вимоги ч.1 ст.1206 ЦК України та п.п. 1, 2 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету та їх використання, оскільки сума витрат за цивільним позовом закладу охорони здоров`я підтверджена документально та визнається повністю обвинуваченим, суд приходить до висновку, що цивільний позов КП «Луцька міська клінічна лікарня» про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 необхідно задовольнити повністю.

Потерпілий ОСОБА_2 звернувся з позовом до обвинуваченого ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди в сумі відповідно 43 800 гривень та 100 000 гривень.

Згідно ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Згідно із частиною другою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Таким чином, оскільки в судовому засіданні доведено те, що потерпілому ОСОБА_2 завдано майнової шкоди діями обвинуваченого ОСОБА_1 , останній збитки не відшкодував, враховуючи підтверджені в судовому засіданні витрати потерпілого та повне визнання позовних вимог в цій частині самим обвинуваченим, цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 про стягнення майнової шкоди підлягає до повного задоволення.

Вирішуючи розмір відшкодування моральної шкоди потерпілому, суд, з урахуванням принципів розумності та справедливості, враховує моральні, фізичні та душевні страждання останнього від вчиненого кримінального правопорушення, з огляду на конкретні обставини самої ДТП, тривале лікування та наслідки, спричинені його здоров`ю, а тому приходить до висновку, що цивільний позов потерпілого в частині стягнення моральної шкоди підлягає до часткового задоволення та стягнення відшкодування в розмірі 50000 гривень.

На думку суду, вказана сума моральної шкоди не буде такою, яка б свідчитиме про бажання потерпілого до збагачення.

Питання про речові докази та арешт майна суд вирішує відповідно до вимог ст.ст. 100, 174 КПК України.

Процесуальні витрати за проведення експертиз під час досудового розслідування підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави у відповідності до ч.2 ст.124 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 118, 124, 128, 129, 366-368, 371, 374, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки з позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбуття основного покарання з випробовуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 2 (два) роки, не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Покласти на ОСОБА_1 обов`язки, передбачені ч.1 ст.76 КК України:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Цивільний позов КП «Луцька міська клінічна лікарня» до обвинуваченого ОСОБА_3 задовольнити повністю.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 в користь КП «Луцька міська клінічна лікарня» (ЄДРПОУ 01982985) витрати на лікування ОСОБА_2 у сумі 7614 (сім тисяч шістсот чотирнадцять) гривень 32 копійки.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь потерпілого ОСОБА_2 матеріальну шкоду в сумі 43800 (сорок три тисячі вісімсот) гривень та моральну шкоду в сумі 50000 (п`ятдесят тисяч) гривень, а всього 93800 (дев`яносто три тисячі вісімсот) гривень.

Арешт, який накладений ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02.03.2021, скасувати.

Речові докази у справі, а саме: автомобіль «ВАЗ 21013», реєстраційний номер НОМЕР_1 , повернути за належністю ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 в користь держави витрати за проведення експертизи в сумі 2615 (дві тисячі шістсот п`ятнадцять) гривень 20 копійок.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду може бути оскаржений учасниками судового провадження до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуючий