Постанова № 10093059, 16.06.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2010                                                                                           № 26/489

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Гарник Л.Л.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Олексійчук Р.П., дов. № 1089 від 11.09.2009 року

від відповідача -не з’явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнє підприємство "Яготинський консервний завод"

на рішення Господарського суду м.Києва від 25.03.2010

у справі № 26/489 ( .....)

за позовом                               Закрите акціонерне товариство "Консюмерс-Скло-Зоря"

до                                                   Дочірнє підприємство "Яготинський консервний завод"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 221034,29 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.03.2010 року у справі № 26/489 позов Закритого акціонерного товариства “Консюмерс - Скло - Зоря” (далі-позивач) до Дочірнього підприємства “Яготинський консервний завод” (далі-відповідач) про стягнення 221 034, 29 грн. задоволено. З відповідача на користь позивача стягнуто 173 328, 31 грн. основного боргу, 31 440, 45 грн. пені, 4 187, 16 грн. 3% річних, 12 078, 38 грн. збитків від інфляції, 2 210, 34 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2010 та прийняти нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначив, що в доданих позивачем до матеріалів справи видаткових накладних не вказано посади особи, яка відвантажувала товар, не зазначено номер та дату видачі їй довіреності на отримання матеріальних цінностей, а тому, на думку апелянта, такі видаткові накладні не можуть підтверджувати факт отримання товару.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2010 року вказану апеляційну скаргу було прийнято до провадження, призначено до розгляду в судовому засіданні на 02.06.2010 року та зобов’язано позивача надати відзив на апеляційну скаргу, довіреності на отримання товару № 34 від 13.01.2009 року, № 36 від 14.01.2009 року, № 59 від 21.01.2009 року, № 66 від 28.01.2009 року, № 77 від 29.01.2009 року, № 77 від 05.02.2009 року, рахунки № СФ-00048 від 14.01.2009 року, №СФ-00049 від 14.01.2009 року, № СФ-000112 від 22.01.2009 року, № СФ-00057 від 15.01.2009 року, № СФ-000225 від 05.02.2009 року.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/3/1 від 01.06.2010 року справу № 26/489 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя – Іваненко Я.Л., судді: Пантелієнко В.О., Скрипка І.М.

В судовому засіданні 02.06.2010 року представник позивача надав витребувані ухвалою суду від 14.05.2010 року документи та відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2010 року відкладено розгляд справи на 16.06.2010 року та зобов’язано позивача надати письмовий розрахунок заявленої до стягнення пені, з урахуванням встановленого ст. 232 ГК України обмеження строку нарахування штрафних санкцій шістьма місяцями.

11.06.2010 року на виконання вимог ухвали суду від 02.06.2010 року від представника позивача надійшов уточнений розрахунок заявленої до стягнення пені з урахуванням встановленого ст. 232 ГК України обмеження строку нарахування штрафних санкцій шістьма місяцями, згідно з яким розмір пені за період з 20.05.2009 року по 20.11.2009 року складає 18 854, 78 грн. До того ж, позивачем було подано розрахунок пені за період з 21.11.2009 року по 25.03.2010 року (збільшення суми позовних вимог), який становить 12 168, 61 грн.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/3/1 від 16.06.2010 року справу № 26/489 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя – Гарник Л.Л., судді: Іваненко Я.Л., Пантелієнко В.О.

В судове засідання 16.06.2010 року з’явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання повторно не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду зміні з наступних підстав:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 1173 328, 30 грн. основного боргу, 31 440, 45 грн. пені (за період з лютого по грудень 2009 року), 4 187, 16 грн. 3% річних та 12 078, 38 грн. збитків від інфляції, а всього 221 034, 29 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що 05.01.2009 року між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі - продажу № УКР/2009/001 (далі - договір), відповідно до умов якого продавець (позивач) зобов'язався передати у власність покупця товар, а покупець (відповідач) зобов'язався прийняти вказаний товар та оплатити його вартість на умовах даного договору.

На виконання умов вказаного договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 431 845, 70 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними, підписаними представниками позивача та відповідача, а саме: № РЕ-0000157 від 13.01.2009 року на суму 59 258, 70 грн., № РЕ-0000158 від 13.01.2009 року на суму 39 258, 70 грн., № РЕ-0000215 від 14.01.2009 року на суму 39 258, 70 грн., № РЕ-0000227 від 15.01.2009 року на суму 39 258, 70 грн., № РЕ-0000451 від 22.01.2009 року на суму 39 258, 70 грн., № РЕ-0000619 від 28.04.2009 року на суму 39 258, 70 грн., № РЕ-0000620 від 28.01.2009 року на суму 39 258, 70 грн., № РЕ-0000654 від 29.01.2009 року на суму 39 258, 70 грн., № РЕ-0000655 від 29.01.2009 року на суму 39 258, 70 грн., № РЕ-0000860 від 05.02.2009 року на суму 39 258, 70 грн., № РЕ-0000859 від 05.02.2009 року на суму 39 258, 70 грн.

Відповідно до п. 4.1 договору покупець здійснює 100% оплату за відвантажену продукцію протягом 25 (двадцяти п'яти) календарних днів з дати отримання продукції покупцем.

Разом з тим, відповідач в порушення умов вказаного договору з позивачем за поставлений товар розрахувався лише частково в сумі 258 517,39 грн., в зв’язку з чим на день подання позивачем позовної заяви до суду борг відповідача перед позивачем склав 173 328, 31 грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач належним чином не виконав свої зобов’язання за Договором та не надав доказів належної оплати за договором ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 173 328, 31 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач просив суд першої інстанції стягнути з відповідача на користь позивача 31 440,45 грн. пені, яка розрахована з 07.02.2009 року по 20.11.2009 року, 4 187,16 грн. 3% річних та 12 078,38 грн. збитків від інфляції.

Відповідно до ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки розрахунок 3% річних та збитків від інфляції позивачем проведено вірно, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 4 187,16 грн. 3% річних та 12 078,38 грн. збитків від інфляції є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції було стягнуто з відповідача на користь позивача 31 440, 45 грн. пені, розрахованої за період з 07.02.2009 року по 20.11.2009 року.

Оскільки відповідач свої зобов’язання за договором належним чином не виконав, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню, проте не погоджується з розміром стягнутої судом пені з огляду на наступне.

Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 8.2 договору, у випадку прострочення термінів розрахунків за поставлену продукцію, покупець сплачує на користь продавця неустойку в розмірі 0,2% від суми платежу за належну до розрахунку партію продукції за кожен день прострочення.

Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір пені, яку сплачують платники грошових коштів за прострочку платежу, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2010 було зобов’язано позивача надати письмовий розрахунок заявленої до стягнення пені, з урахуванням встановленого ст. 232 ГК України обмеження строку нарахування штрафних санкцій шістьма місяцями.

11.06.2010 року на виконання вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2010 року від представника позивача надійшов уточнений розрахунок заявленої до стягнення пені з урахуванням встановленого ст. 232 ГК України обмеження строку нарахування штрафних санкцій шістьма місяцями, згідно з яким розмір пені за період з 20.05.2009 року по 20.11.2009 року складає 18 854, 78 грн. Крім того, відповідачем було надано суду розрахунок пені за період з 21.11.2009 року по 25.03.2010 року (на день винесення рішення), відповідно до якого розмір пені за період з 21.11.2009 року по 25.03.2010 року становить 12 168, 61 грн. Зазначену заяву про збільшення суми позовних вимог позивачем було направлено на адресу відповідача, докази чого були надані апеляційній інстанції в судовому засіданні 16.06.2010 року.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

При цьому, відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі збільшити розмір позовних вимог саме до прийняття рішення по справі.

Таким чином, оскільки вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за період з 21.11.2009 року по 25.03.2010 року в сумі 12 168, 61 грн. не були предметом розгляду справи в суді першої інстанції, колегія суддів вважає вказані вимоги безпідставними та не приймає їх до розгляду.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з наданим позивачем уточненим розрахунком пені, згідно з яким розмір пені за період з 20.05.2009 року по 20.11.2009 року складає 18 854, 78 грн., а тому вважає, що вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому, заперечення відповідача факту отримання ним товару від позивача, викладені в апеляційній скарзі, колегією суддів відхиляються як безпідставні та такі, що спростовуються матеріалами справи, а саме, наданими позивачем на вимогу апеляційної інстанції видатковими накладними, довіреностями, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, заявками відповідача на відвантаження товару та довіреностями, виданими на ім’я уповноваженої відповідачем особи на отримання товару.

Отже, оскільки суд першої інстанції, встановлюючи фактичні обставини справи, дійшов вірного висновку щодо прав та обов’язків сторін у спірних правовідносинах, і лише не вірно визначив розмір пені, що підлягає стягненню, рішення місцевого господарського суду слід змінити, зменшивши розмір стягуваної пені до 18 854, 78 грн.

У зв’язку зі зміною рішення судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, підлягають перерозподілу шляхом покладення їх на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства “Яготинський консервний завод” задовольнити частково.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2010 року у справі № 26/489 за позовом Закритого акціонерного товариства “Консюмерс - Скло - Зоря” до Дочірнього підприємства “Яготинський консервний завод” змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

“Позов задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства “Яготинський консервний завод” (02002, м. Київ, вул. Каховська, 64; 01001, м. Київ, вул. Березняківська, 4А, код 30965833) на користь Закритого акціонерного товариства “Консюмерс - Скло - Зоря” (35314, с. Зоря, Рівненського району, Рівненська область, код 22555135) 173 328 (сто сімдесят три тисячі триста двадцять вісім) грн. 31 коп. основного боргу, 18 854 (вісімнадцять тисяч вісімсот п’ятдесят чотири) грн. 78 коп. пені, 4 187 (чотири тисячі сто вісімдесят сім) грн. 16 коп. – 3% річних, 12 078 (дванадцять тисяч сімдесят вісім) грн. 38 коп. збитків від інфляції, 2 084 (дві тисячі вісімдесят чотири) грн. 49 коп. та 222 (двісті двадцять дві) грн. 56 коп. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.”

3.Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Консюмерс - Скло - Зоря” (35314, с. Зоря, Рівненського району, Рівненська область, код 22555135) на користь Дочірнього підприємства “Яготинський консервний завод” (02002, м. Київ, вул. Каховська, 64; 01001, м. Київ, вул. Березняківська, 4А, код 30965833) 62, 93 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

4.Видачу наказів із зазначенням реквізитів сторін доручити Господарському суду міста Києва.

5.Матеріали справи № 26/489 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

21.06.10 (відправлено)