Постанова № 10093047, 16.06.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2010                                                                                           № 51/433

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Смірнової Л.Г.

суддів:           Тищенко О.В.

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача за первісним позовом:           Нощенко О.Б. дов. б/н від 11.05.2010 року

від відповідача за первісним позовом: Щедров І.В. дов. №641/1 від 31.12.2009 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Арсенал-Центр"

на рішення Господарського суду м.Києва від 12.04.2010

у справі № 51/433 ( .....)

за позовом                               ВАТ "Київський ремонтно-механічний завод"

до                                                   ТОВ "Арсенал-Центр"

про                                                   стягнення 284694,22 грн.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Арсенал-Центр”

до                               Відкритого акціонерного товариства “Київський

ремонтно-механічний завод”

про                               визнання недійсною додаткової угоди від 11.01.2008 року до

договору оренди №39-А від 01.03.2001 року та

зобов’язання вчинити певні дії

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги Відкритого акціонерного товариства “Київський ремонтно-механічний завод” (далі - позивач за первісним позовом) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Арсенал-Центр” (далі - відповідач за первісним позовом) про стягнення з відповідача за первісним позовом 250273, 48 грн. - суми основного боргу, 15 975, 38 грн. - пені, 10 128, 83 грн. - інфляційних нарахувань, 2 216, 53грн. - 3% річних, суми державного мита у розмірі 2 846,94 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 315 грн. та зобов’язати відповідача за первісним позовом сплатити на користь позивача за первісним позовом всі витрати на правову допомогу в розмірі 6100,00грн.

В процесі розгляду справи Відкрите акціонерне товариство «Київський ремонтно -механічний завод» неодноразово збільшувало розмір заявлених первісних позовних вимог. Відповідно до останньої заяви про збільшення позовних вимог №29/03-10 від 29.03.2010 року, позивач за первісним позовом просить суд стягнути з відповідача за первісним позовом на свою користь 590 981 три. 86 коп., з яких: 320 089 грн. 46 коп. заборгованість по орендній платі, 61 947 грн. 62 коп. - компенсація вартості охорони, 61 947 грн. 62 коп.- компенсація вартості земельного податку, 43 438 грн. 06 коп. - компенсація вартості комунальних послуг, 49 565 грн. 34 коп. - пені, 40 062 грн. 88 коп. - інфляційні нарахування, 7830 грн. 88 коті. - 3% річних. Також позивач за первісним позовом просить суд покласти на відповідача за первісним позовом понесені ним витрати на правову допомогу у розмірі 6 100 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем за первісним позовом своїх зобов'язань щодо сплати орендних платежів та комунальних витрат відповідно до умов договору оренди № 39/А від 01.03.2001 року та додаткової угоди від 11.01.2008 року до договору оренди № 39-А від 01.03.2001 року.

09.09.2009 року через канцелярію Господарського суду міста Києва Товариством з обмеженою відповідальністю «Арсенал - Центр» була подана зустрічна позовна заява, відповідно до якої товариство просить суд визнати недійсною додаткову угоду від 11.01.2008року до договору оренди № 39-А від 01.03.2001 р., укладену між ним та Відкритим акціонерним товариством «Київський ремонтно-механічний завод», а також зобов'язати відповідача за зустрічним позовом здійснити перерахунок вартості орендної плати за вказаним договором оренди за період 01.01.2008 р. до серпня 2009 року.

30.11.2009 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал - Центр» надійшли уточнення зустрічних позовних вимог, в яких товариство просить визнати недійсною додаткову угоду від 11.01.2008 р. до договору оренди № 39-А, укладену між Відкритим акціонерним товариством «Київський ремонтно-механічний завод» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Арсенал -Центр» від 01.03.2001 р. та зобов'язати Відкрите акціонерне товариство «Київський ремонтно-механічний завод» здійснити перерахунок вартості орендної плати за договором оренди № 39-А від 01.03.2001 р. за період з 17.03.2006 р. до листопада 2009 року (останній виставлений відповідачем за зустрічним позовом рахунок-фактура - № КР-0000313 від 16.11.2009 р. на суму 39 524, 88 грн.).

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відкрите акціонерне товариство «Київський ремонтно-механічний завод», укладаючи додаткову угоду від 11.01.2008 р. не мало необхідного обсягу цивільної дієздатності, яка необхідна для вчинення вказаного правочину.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 12.04.2010 року у справі № 51/433 первісний позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал - Центр» на користь Відкритого акціонерного товариства «Київський ремонтно -механічний завод» 299 725 грн. 92 коп. заборгованості по орендній платі, 43 438 грн. 06 коп. заборгованість по комунальним послугам, 36 357 грн. 05 коп. - пені, 7830 грн. 88 коп. - 3% річних, 33144 грн. 02 коп. - інфляційних витрат, 4204 грн. 00 коп. - державного мита та 167 грн. 91 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового пронесу. В іншій частині первісних позовних вимог відмовлено. В задоволені зустрічних позовних вимог відмовлено повністю.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що ТОВ «Арсенал - Центр» не виконало в строк покладених на нього грошових зобов'язань за договором оренди № 39/А від 01.03.2001 року не оплатило в строк отримані рахунки в наслідок чого виникла заборгованість у розмірі 299 725,92 грн.

Оскільки в силу положень Закону України «Про житлово комунальні послуги» до комунальних послуг законодавець не відносить ані земельного податку, ані вартість організації охорони та контрольно пропускного режиму на КПП, включених сторонами до загальної вартості комунальних платежів, які відповідач за первісним позовом мав щомісячно вносити на рахунок позивача за первісним позовом, то за таких обставин вимогу позивача за первісним позовом щодо стягнення з відповідача за первісним позовом 61 947 грн. 62 коп. - компенсації вартості охорони та 61 947 грн. 62 коп. - компенсація вартості земельного податку суд першої інстанції визнав безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Оскільки факт порушення відповідачем за первісним позовом договірних зобов'язань судом встановлений, то суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем за первісним позовом було порушено умови договору оренди № 39-А від 01.03.2001р. щодо сплати комунальних платежів. За таких обставин, вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом компенсації вартості спожитих останнім комунальних послуг у сумі 43 438 грн. 06 коп. визнані судом першої інстанції обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі ст. ст. 611, 549, 625 ЦК України судом першої інстанції задоволено вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом пені у розмірі 36357,05грн. (за розрахунком суду), 3% річних в розмірі 7 830,88 грн., інфляційних втрат в розмірі 33 144,02 грн. (за розрахунком суду). В стягненні 6 100,00 грн. витрат, понесених позивачем за первісним позовом на оплату правової допомоги, які на думку позивача за первісним позовом є збитками в розумінні ст.623 ЦК України, судом першої інстанції відмовлено.

Оскільки матеріалами справи не підтверджується та позивачем за зустрічним позовом не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що на момент укладення оспорюваної додаткової угоди до договору оренди № 39-А від 01.03.2001р. відповідач за зустрічним позовом не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності, суд першої інстанції дійшов висновку відмовити ТОВ «Арсенал - Центр» в частині зустрічних позовних вимог про визнання недійсною додаткової угоди від 11.01.2008р. до договору оренди № 39-А у зв'язку з недоведеністю та необґрунтованістю.

Обраний позивачем за зустрічним позовом спосіб захисту щодо зобов'язання ВАТ «Київський ремонтно-механічний завод» здійснити перерахунок вартості орендної плати за договором оренди № 39-А від 01.03.2001р. за період з 17.03.2006 р. до листопада 2009 року (останній виставлений відповідачем за зустрічним позовом рахунок-фактура - № КР-0000313 від 16.11.2009 р. на суму 39 524, 88 грн.) не призводить до відновлення становища, яке існувало до порушення прав ТОВ «Арсенал - Центр». Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку відмовити позивачу за зустрічним позовом в частині вищевказаних зустрічних вимог.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач за первісним позовом звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 12.04.2010 року у справі №51/433 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача за первісним позовом компенсації вартості земельного податку у розмірі 61 947,62 грн., компенсації вартості охорони в розмірі 61 947,62 грн. та витрат понесених на правову допомогу у розмірі 6100,00грн., прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник зазначає, що відповідно до п. 3.5 Договору оренди №39-А від 01.03.2001 року в розрахунок вартості комунальних платежів також включається: сума земельного податку, яка залежить від орендованої площі та встановлених державою податку та коефіцієнтів; вартість організації охорони та контрольно - пропускного режиму на КПП - пропорційно площі, що орендується. Проте, суд першої інстанції відмовляє в стягненні з відповідача за первісним позовом компенсації вартості земельного податку, компенсації вартості охорони згідно умов вказаного договору. Крім цього, апелянт зазначає, що судом не правомірно було відмовлено в частині стягнення з відповідача за первісним позовом витрат на правову допомогу в розмір 6100,00грн., які є нічим іншим як збитками понесеними позивачем за первісним позовом з вини відповідача за первісним позовом.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2010 року апеляційну скаргу позивача за первісним позовом прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 02.06.2010 року.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач за первісним позовом звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 12.04.2010 року у справі №51/433 в частині неврахованих судом першої інстанції обставин справи (зобов'язання оплатити вартість електроенергії після 01.07.2009 р.) та виходу ним за межі позовних вимог, а також в частині повної відмови у задоволенні зустрічної позовної вимоги про здійснення перерахунку з 17.03.2006 р. до листопада 2009 р., прийняти нове рішення, яким частково задовольнити зустрічну позовну вимогу про здійснення перерахунку з 17.03.2006 р. до листопада 2009 р. та покласти на Позивача за первісним позовом судові витрат з державного мита за подання апеляційної скарги.

04.06.2010 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Арсенал - Центр» через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду була подана заява про внесення змін до апеляційної скарги, в якій останній просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва по справі №51/433 від 15.03.2010 р. в частині неврахованих судом першої інстанції обставин справи (зобов'язання оплатити вартість електроенергії після 01.07.2009 р.) та виходу ним за межі позовних вимог, а також в частині повної відмови у задоволенні зустрічної позовної вимоги про здійснення перерахунку з 17.03.2006 р. до листопада 2009 р., прийняти нове рішення, яким частково задовольнити зустрічну позовну вимогу про здійснення перерахунку з 17.03.2006р. по вересень 2009 р., та покласти на позивача за первісним позовом судові витрати з державного мита за подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник зазначає, що відсутність електроживлення в орендованих відповідачем за первісним позовом приміщеннях не діє можливості їх використання за призначення господарських та виробничих потреб, а позивач за первісним позовом продовжував включати до розміру платежів за липень, серпень та вересень 2009 року плату за електроенергію. Пунктом 2 ст. 83 ГПК України господарському суду при прийнятті рішення надано право виходити за межі позовних вимог. Скаржник зазначає, що жодна із сторін протягом розгляду справи №51/433 в суді першої інстанції не подавало відповідного клопотання про вихід господарським судом за межі позовних вимог. Отже, суд першої інстанції мав відмовити у задоволенні пені, інфляційних втрат та 3% з мотивів їх безпідставності, не зменшуючи при цьому розмір задоволеної частини кожної з позовних вимог на свій розсуд.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2010 року апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 02.06.2010 року.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 02.06.2010 року було оголошено перерву до 16.06.2010 року.

16.06.2010 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Арсенал - Центр» через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано клопотання про витребування доказів, а саме: належним чином засвідчену копію технічного паспорту на приміщення літери З, літери Ж, літери И відповідно до плану-схеми розташування об’єктів та Акт технічного обстеження інженером Бюро технічної інвентаризації приміщення літери З, орендованого ТОВ “Арсенал-Центр”, яке колегією суддів апеляційної інстанції відхилено, як безпідставне.

Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги своєї апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 12.04.2010 року у справі №51/433 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача за первісним позовом компенсації вартості земельного податку у розмірі 61 947,62 грн., компенсації вартості охорони в розмірі 61 947,62 грн. та витрат понесених на правову допомогу у розмірі 6100,00грн. скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Заперечував проти доводів відповідача за первісним позовом, викладених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги своєї апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення рішення Господарського суду м. Києва по справі №51/433 від 15.03.2010 р. в частині неврахованих судом першої інстанції обставин справи (зобов'язання оплатити вартість електроенергії після 01.07.2009 р.) та виходу ним за межі позовних вимог, а також в частині повної відмови у задоволенні зустрічної позовної вимоги про здійснення перерахунку з 17.03.2006 р. до листопада 2009 р. скасувати, прийняти нове рішення, яким частково задовольнити зустрічну позовну вимогу про здійснення перерахунку з 17.03.2006р. по вересень 2009 р., та покласти на позивача за первісним позовом судові витрати з державного мита за подання апеляційної скарги. Заперечував проти доводів позивача за первісним позовом, викладених в апеляційній скарзі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача за первісним позовом та відповідача за первісним позовом , перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.03.2001 року між Відкритим акціонерне товариство «Київський ремонтно — механічний завод» ( завод) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Арсенал - Центр» (орендар) було укладено договір оренди №39-А. (далі-договір).

Відповідно до п.1 1 Договору завод передає, а орендар приймає у тимчасове орендне користування приміщення, які знаходяться на території заводу за адресою: м. Київ - 180, вул. Гарматна, 6, а саме: цех по ремонту автокранів загальною площею 900 кв.м. - для виробництва, який розташовано в цеху ремонту автокранів, та кімнату загальною площею - 60 кв.м. - для офісу, яка розташована на другому поверсі прибудови адміністративного корпусу. Сторонами було узгоджено, що разом з цехом передається в оренду мостовий кран вантажною підйомністю -10 т.

Відповідно до п. 3.1 договору, орендар зобов’язався вносити щомісячно на розрахунковий рахунок заводу плату за оренду приміщень та комунальні платежі на підставі відповідних рахунків - фактур. Термін внесення орендної плати не може перебільшувати 10 днів з дати отримання відповідних рахунків - фактур. На дату підписання цього договору заводом були встановлені наступні розцінки за оренду приміщень: 5,8 грн. за 1 кв.м виробничої площі на місяць; 28 грн. за 1 кв.м. офісної площі на місць; 150 грн. на місяць за оренду мотового крану.

Згідно з п. 3.2 договору завод має право самостійно збільшувати розмір орендної плати за 1 кв. м. Орендованої площі кожний рік на суму, що не перебільшує офіційно встановленого рівня інфляції за попередній рік, з формулою, що надається в Додатку 1 до цього Договору.

Відповідно до п. 3.3 договору розрахунки за комунальні послуги проводяться по ціні комунальних послуг в поточному місяці згідно з розрахунком постачальників, плюс затрати заводу по їх наданню. За несвоєчасне внесення орендної плати і плати послуг нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми недоїмки за кожен день прострочення. Якщо затримка в зарплаті становить більше 15 днів, завод має право звернутись до суду.

Пунктом 3.4 договору сторони узгодили, що розмір платежів, що входять в розрахунок вартості комунальних платежів може бути змінено на вимогу однієї із сторін у разі зміни цін, тарифів та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України. В цьому разі завод надає орендарю скоригований розрахунок комунальних платежів не пізніше 5 числа поточного місяця по якому повинно бути здійснено скоригований платіж. Неоплачені суми за попередній період у зв'язку із зміною цін включаються у вартість плати за наступний період.

Відповідно до п. 3.5 договору в розрахунок вартості комунальних платежів також включається: сума земельного податку, яка залежить від орендованої площі та встановлених державою податку та коефіцієнтів; вартість організації охорони та контрольно - пропускного режиму на КПП - пропорційно площі, що орендується.

Пунктом 3.6 договору передбачено, що орендар оплачує податок на додану вартість на всі види послуг, згідно з Законом України.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що він вступає в силу з 01.03.2001р. до 31.01.2010р.

28.09.2001 року між сторонами було укладено Додаткову угоду до договору №39-А, про наступне: завод передає, а орендар приймає у тимчасове орендне користування площу 91 м.кв.. Вартість 1 м. кв. складає 4 грн. без ПДВ.; вищезазначена площа передається згідно з актом прийому-передачі, який є невід’ємною частиною цієї додаткової угоди; на підставі вищевказаного завод вносить зміни у щомісячні розрахунки орендної плати.

11.01.2008 року між сторонами було укладено додаткову угоду до договору оренди №39-А. Сторони домовились, що на підставі п. 3.2. та Додатку № 1 до Договору оренди № 39-А від "7" березня 2001 року між ВАТ "КРМЗ" та ТОВ "Арсенал-Центр" з 1 січня 2008 року встановлюються наступні розцінки за 1 м.кв. оренди приміщень на місяць: 11,00 (одинадцять гривень 00 коп.) за виробничі приміщення;           53,75 (п'ятдесят три гривні 75 коп.) за офісні приміщення (60 м.кв.);

          91,05 (дев'яносто одна гривня 05 коп.) за додаткові офісні приміщення (32 м.кв.);

          45,45 (сорок п'ять гривень 45 коп.) за додаткові офісні приміщення (31 м.кв.);

54,40 (п'ятдесят чотири гривні 40 коп.) за додаткові офісні приміщення (коридор 19 м.кв.);

          8,75 (вісім гривень 75 коп.) - за відкритий майданчик

Вищевказані розцінки надані без урахування ПДВ.

На підставі цієї додаткової угоди Орендодавець вносить зміни до щомісячних розрахунків до орендної плати з 1 січня 2008 року.

На виконання Договору оренди №39-А позивачем за первісним позовом було передано відповідачу за первісним позовом в оренду приміщення цеху по ремонту автокранів загальною площею 900 кв.м. , кімнату загальною площею - 60 кв.м. - для офісу, мостовий кран - балка вантажною підйомністю -10 т., що підтверджується актом передачі в оренду приміщення від 01.03.2001 року.

28.09.2001 року завод передав, а орендар прийняв в оренду на термін дії договору площу розміром 91 кв.м., що розташована біля відкритого складу, що підтверджується актом передачі в оренду приміщення від 28.08.2001 року.

За період з 01.01.2009р. до 31.12.2009р. заводом були виставлені наступні рахунки - фактур, а саме № КР-0000010 від 13.01.09р. на суму 59 331 грн. 44 коп. №КР-0000041 від 05.02.09р. на суму 59147 грн. 59 коп., № КР-0000059 від 04.03.09р. на суму 58 981 грн. 57 коп., № КР-0000103 від 08.04.09р. на суму 39 524 грн. 88 коп., № КР-0000122 від 06.05.09р. на суму 39 524 грн. 88 коп., № КР-0000147 від 09.06.09р. на суму 39 524 грн. 88 коп., № КР-0000176 від 03.07.09р. на суму 39 524 грн. 88 коп., № КР-0000196 від 03.08.09р. на суму 39 524 грн. 88 коп., № КР-0000228 від 07.09.09р. на суму 39 524 грн. 88 коп., № КР-0000251 від 05.10.09р. на суму 39 524 грн. 88 коп., № КР-0000313 від 16.11.09р. на суму 39 524 грн. 88 коп., № КР-0000353 від 21.12.09р. на суму 39 524 грн. 88 коп.

Факт отримання вказаних рахунків підтверджується підписами уповноважених представників ТОВ «Арсенал - Центр» та відтисками печаток на вказаних рахунках.

Відкрите акціонерне товариство «Київський ремонтно - механічний завод» звернулося до відповідача за первісним позовом з претензією № 19/Оф від 12.02.2009р., відповідно до якої вимагало в строк до 16.02.2009р. перерахувати на його рахунок грошові кошти в сумі 118479 грн. 03 коп.

Відповідач за первісним позовом 26.02.2009р. перерахував Відкритому акціонерному товариству «Київський ремонтно - механічний завод» грошові кошти у сумі 45 761 грн. 76коп., а саме 22 880 грн. 88 коп. за оренду приміщення у січні 2009 року та 22 880 грн. 88 коп. за оренду приміщення у лютому 2009 року згідно отримано претензії № 19/Оф від 26.02.2009р.

ТОВ “Арсенал-Центр” звернулося до позивача за первісним позовом з зустрічною претензією № 697 від 26.02.2009р., в якій погоджувалось лише з частковою заборгованістю за оренду приміщень, повідомляло про сплату останнім даної суми боргу - 45761,76грн. З іншою сумою заборгованості не погоджувалось та просило здійснити перерахунок плати за комунальні послуги за весь період нарахування з січня 2006 року та надати письмові підтвердження обґрунтованості виставлених за цей період рахунків.

Оцінюючи докази наявні в матеріалах справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об’єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв’язок, Київський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню з наступних підстав.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцеві незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Закон України „Про оренду державного та комунального майна” від 10 квітня 1992 року N 2269-XII регулює майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендою є засноване на договорі, строкове, платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

У відповідності до приписів ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Згідно ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” від 10 квітня 1992 року N 2269-XII орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно ч. 3 статті 18 вищевказаного Закону України орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ч1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Щодо вимог позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом заборгованості по орендній платі у розмірі 320 089, 46 грн. (з урахуванням останньої заяви про збільшення позовних вимог), колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як зазначено вище, відповідно до п. 3.1 договору, орендар зобов’язався вносити щомісячно на розрахунковий рахунок заводу плату за оренду приміщень та комунальні платежі на підставі відповідних рахунків - фактур. Термін внесення орендної плати не може перебільшувати 10 днів з дати отримання відповідних рахунків - фактур.

На виконання Договору оренди №39-А за період з 01.01.2009р. до 31.12.2009р. заводом виставлялись відповідачу за первісним позовом рахунки – фактур на сплату плати за оренду приміщень та комунальних платежів.

Однак, відповідачем за первісним позовом було сплачено лише 45 761 грн. 76 коп. заборгованості за оренду приміщення.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що непогашеною залишилась заборгованість по орендним платежам у розмірі 299 725,92 грн.

Проте, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, дослідивши наданий позивачем розрахунок суми боргу(з урахуванням останньої заяви про збільшення позовних вимог) та приймаючи до уваги часткове виконання відповідачем за первісним позовом своїх грошових зобов’язань за договором оренди №39-А від 01.03.2001 року, встановила, що у останнього за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року виникла заборгованість по орендній платі в сумі 320 089 грн. 46 коп.

Враховуючи викладене, вимога позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у розмірі 320 089, 46 грн. є обґрунтованою, а отже, такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача 61 947 грн. 62 коп. - компенсації вартості охорони та 61 947 грн. 62 коп. - компенсація вартості земельного податку (з урахуванням останньої заяви про збільшення позовних вимог), колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.1,2,3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд

Пунктом 3.5 договору сторони погодили, що “ в розрахунок вартості комунальних платежів також включається: сума земельного податку, яка залежить від орендованої площі та встановлених державою податку та коефіцієнтів; вартість організації охорони та контрольно - пропускного режиму на КПП - пропорційно площі, що орендується”.

Тому судом першої інстанції було неправомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог 61 947 грн. 62 коп. - компенсації вартості охорони та 61 947 грн. 62 коп. - компенсація вартості земельного податку.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку, що вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом 61 947,62 грн. - компенсації вартості охорони, 61 947,62 грн. - компенсації вартості земельного податку не суперечать вимогам ЦК України та чинному законодавству України, отже є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача за первісним позовом про стягнення заборгованості з комунальних послуг у розмірі 43 438,06 грн. (з урахуванням останньої заяви про збільшення позовних вимог), колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Зі змісту ст. 1 Закону України “Про житлово-комунальні послуг” вбачається, що комунальними послугами є результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо - та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до п. 3.3 договору розрахунки за комунальні послуги проводяться по ціні комунальних послуг в поточному місяці згідно з розрахунком постачальників, плюс затрати заводу по їх наданню.

Пунктом 3.4 договору. сторони узгодили, що розмір платежів, що входять в розрахунок вартості комунальних платежів може бути змінено на вимогу однієї із сторін у разі зміни цін, тарифів та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України. В цьому разі завод надає орендарю скоригований розрахунок комунальних платежів не пізніше 5 числа поточного місяця по якому повинно бути здійснено скоригований платіж. Неоплачені суми за попередній період у зв'язку із зміною цін включаються у вартість плати за наступний період.

На фактичне існування між сторонами відносин з приводу споживання відповідачем за первісним позовом за період з січня по грудень 2009 року комунальних послуг (водопостачання та водовідведення. вивіз сміття, енергоспоживання, відшкодування на утримання елетро та водо забезпечення мереж, тепло споживання), позивачем за первісним позовом до матеріалів справи додано договір на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 10 від 12.01. 2006 року, укладений між ДП ВО «Київприлад» та ВАТ «Київський ремонтно - механічний завод», а також додаткову угоду від 02.11.09р. до вказаного договору, договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі №06/38/5-09 від 01.12.05р., укладений між ВАТ «Київський ремонтно - механічний завод» та ВАТ «Акціонерна компанія «Київенерго», акт розмежування балансової належності зовнішніх водопровідних мереж та експлуатаційної відповідальності між ВАТ «АК»Київводоканал» та ВАТ «Акціонерна компанія «Київенерго», договір про постачання електричної енергії № 10276 від 17.03.06р., укладений між ВАТ «Акціонерна компанія «Київенерго» та ВАТ «Київський ремонтно механічний завод» з відповідними додатками до нього, документальне підтвердження понесення позивачем за первісним позовом за період з січня до грудня 2009 року витрат за спожиту теплову енергію, витрат по сплаті водопостачання та водовідведення, витрат по сплаті за електроенергію (банківські виписки про операції, платіжні вимоги, акти виконаних робіт, акти приймання - передачі послуг та рахунки - фактури).

У відповідності до розрахунку позивача за первісним позовом, враховуючи уточнення розміру позовних вимог, заборгованість ТОВ «Арсенал - Центр» по комунальним платежам за період з січня до грудня 2009 року становить 43 438, 06 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку, що вимога позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом заборгованості по комунальним послугам у розмірі 43 438,06грн. є обґрунтованою, а отже правомірно задоволена судом першої інстанції.

Щодо вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача пені у розмірі 49565,34 грн. (з урахуванням останньої заяви про збільшення позовних вимог), колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір пені, яку сплачують платники грошових коштів за прострочку платежу, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 3.3 договору за несвоєчасне внесення орендної плати і плати послуг нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми недоїмки за кожен день прострочення.

Оскільки суд першої інстанції дійшов невірного висновку, що непогашеною залишилась заборгованість по орендним платежам у розмірі 299 725,92 грн., тому і розрахунок пені було здійснено враховуючи суму боргу - 299 725,92 грн.

Проте, колегія суддів апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок пені, який подано позивачем за первісним позовом до заяви про збільшення розміру позовних вимог №29/03-10 від 29.03.2010 року, вважає, що позивачем за первісним позовом вірно здійснено розрахунок пені, відповідно до якого підлягає стягненню з відповідача за первісним позовом пеня у розмірі 49565,34 грн.

Щодо вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 40062,88 грн. та 3% річних в розмірі 7830,88грн. (з урахуванням останньої заяви про збільшення позовних вимог), колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов’язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми.

Оскільки суд першої інстанції дійшов невірного висновку, що непогашеною залишилась заборгованість по орендним платежам у розмірі 299 725,92 грн., тому і розрахунок інфляційних втрат та 3% річних було здійснено враховуючи суму боргу - 299725,92 грн.

Оскільки суд першої інстанції дійшов невірного висновку, що непогашеною залишилась заборгованість по орендним платежам у розмірі 299 725,92 грн., тому і розрахунок інфляційних втрат та 3% річних було здійснено не вірно.

Колегія суддів апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, який подано позивачем за первісним позовом до заяви про збільшення розміру позовних вимог №29/03-10 від 29.03.2010 року, вважає, що позивачем за первісним позовом вірно здійснено розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, відповідно до якого підлягають стягненню з відповідача за первісним позовом інфляційних втрат у розмірі 40062,88 грн. та 3 % річних у розмірі 7830,88 грн.

Щодо вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача витрат, понесених заводом на оплату правової допомоги в сумі 6100,00грн., які на думку позивача за первісним позовом є збитками в розумінні ст. 623 ЦК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні в цій частині вимог з наступних підстав.

Відповідно до статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Чинне законодавство України, що регулює питання відшкодування збитків відрізняє обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (ст. 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України).

За статтею 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання.

Згідно статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Правові наслідки порушення зобов'язань передбачені статтею 611 ЦК України, одним з яких є відшкодування збитків.

Збитки - це об'єктивне зменшення яких-небудь майнових прав сторони за договором, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходах, які він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

Згідно ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені він щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок неналежного виконання зобов'язання за договором, тобто наявності прямого причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діями однієї сторони та зменшенням майнових прав іншої.

Статтею 225 Господарського кодексу України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до ст. 623 ЦК України.

Обов'язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності порушення відповідача покладено на позивача, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками.

При цьому встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдана с причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Обов’язок доказування відповідно до приписів до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен був довести належними засобами доказування, наявність прямого причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діями відповідача та завданми йому збитками.

Витрати позивача за первісним позовом на правову допомогу із здійснення представництва не є об'єктивним зменшенням його майнових благ та не може відноситись до збитків, які настають внаслідок порушення відповідачем за первісним позовом зобов'язань в розумінні ст. 623 ЦК України. Дані витрати не мають обов'язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному зв'язку з невиконанням відповідачем за первісним позовом своїх договірних зобов'язань.

Віднесення позивачем за первісним позовом вказаних витрат в сумі 6100,00грн. до збитків суперечить закону, зокрема ст. 623 ЦК України, оскільки ці витрати не мають обов'язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному зв'язку з невиконанням відповідачем за первісним позовом договірних зобов'язань.

Щодо заявлених зустрічних позовних вимог про визнання недійсною додаткової угоди від 11.01.08р. до договору оренди № З 9-А, укладену між Відкритим акціонерним товариством «Київський ремонтно-механічний завод» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Арсенал - Центр» від 01.03.2001 р., колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Стаття 203 ЦК України містить вичерпний перелік вимог, додержання яких необхідно для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами) не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних.

Відповідно до пункту 1 статті 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до частини 2 Постанови Пленуму Верховного суду України „Про судову практику в справах про визнання угод недійсним” №3 від 28.04.1978 (із змінами внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України №13 від 25.12.1992, №15 від 25.05.1998) угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних наслідків.

Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників (ч. ч. 1, 2 ст. 92 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (ч. ч. 1 -3 ст. 92 ЦК України).

Як вже встановлено судом, оспорюваною додатковою угодою від 11.01.2008р. до договору оренди № 39-А від 01.03.2001 р., сторонами з січня 2008 року змінено розцінки за 1 кв.м. об'єкту оренди на місяць, а саме: 11,00 грн. за виробничі приміщення; 53,75 грн. за офісні приміщення (60 кв.м.), 91,05 грн. за додаткові офісні приміщення (32 кв.м.); 45,45 грн. за додаткові офісні приміщення (31 кв.м), 54,40 кв.м. за додаткові офісні приміщення (коридор 19 кв.м.); 8,75 грн. - за відкритий майданчик.

З матеріалів справи вбачається, що зазначену додаткову угоду від Відкритого акціонерного товариства «Київський ремонтно-механічний завод» підписано Головою Правління Курдюковим А.Є.

Відповідно до п. 7.16 Статуту ВАТ «Київський ремонтно-механічний завод», Наглядова рада є органом товариства, який здійснює контроль за діяльністю правління та захист прав акціонерів товариства.

Пунктом 7.20 Статуту ВАТ «Київський ремонтно-механічний завод» передбачено, що до виключної компетенції наглядовою ради належить, зокрема, попереднє погодження дій щодо укладення договорів (угод, контрактів) з придбання або відчуження нерухомого майна товариства, корпоративних прав незалежно від їх вартості, а також питань про укладення договорів (угод), сума яких перевищує 500 000 грн. 00 коп. та/або термін дії яких перевищує 1 рік.

Згідно з п. 7.28 Статуту ВАТ «Київський ремонтно-механічний завод», роботою правління керує голова правління, який, зокрема, має право приймати рішення про укладення договорів (угод), на суму, що не перевищує 500 000 грн. 00 коп. за погодженням з Правління, без погодження з Наглядововю радою.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до протоколу засідання Наглядової ради Відкритого акціонерного товариства «Київський ремонтно-механічний завод» № 15/05-01 від 15.05.07р., Голові правління Курдюкову А.Є. надано дозвіл Наглядової ради ВАТ «Київський ремонтно-механічний завод» на укладання нових договорів оренди майна (приміщень), сума яких перевищує 500 000 грн. терміном дії не більше одного року, а також дозвіл на укладання додаткових угод до існуючих довгострокових договорів оренди майна, термін дії яких перевищує 1 рік, на термін, що не перевищує терміну дії основних договорів оренди майна (приміщень).

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що Голова правління Курдюков А.Є., при укладанні додаткової угоди від 11.01.2008р. до договору оренди № 39-А від 01.03.2001р. діяв в межах покладених своїх повноважень.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку, що оскільки матеріалами справи не підтверджується, а позивачем за зустрічним позовом не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що на момент укладення оспорюваної додаткової угоди до договору оренди № 39-А від 01.03.2001р. відповідач за зустрічним позовом не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності, то судом першої інстанції правомірно було відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Арсенал - Центр» в частині зустрічних позовних вимог про визнання недійсною зазначеної угоди.

Щодо заявлених зустрічних позовних вимог про зобов'язання ВАТ «Київський ремонтно-механічний завод» здійснити перерахунок вартості орендної плати за договором оренди № 39-А від 01.03.2001 р. за період з 17.03.2006 р. до листопада 2009 року (останній виставлений відповідачем за зустрічним позовом рахунок-фактура - № КР-0000313 від 16.11.2009 р. на суму 39 524, 88 грн.), колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 р. N 28 затверджені Правила користування електричною енергією, які регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії).

В силу положень вказаних правил, договір про постачання електричної енергії -домовленість двох сторін (постачальник електричної енергії за регульованим тарифом і споживач), що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між сторонами під час продажу постачальником за регульованим тарифом електричної енергії споживачу за тарифами, які регулюються відповідно до законодавства України.

Вказаними Правилами передбачено, що передача електричної енергії за допомогою мереж здійснюється на підставі договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.03.2006р. між АГК «Київенерго» та Відкрите акціонерне товариство «Київський ремонтно - механічний завод» було укладено договір про постачання електричної енергії № 10276, за умовами якого АГК «Київенерго». як постачальник електричної енергії, зобов'язався постачати позивачу за первісним позовом електричну енергію, а останній, як споживач, зобов'язався оплатити постачальнику електричної енергії її вартість та здійснити інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до Правил користування електричною енергією, споживачем електричної енергії с юридична або фізична особа, що використовує електричну енергію

для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору, а субспоживачем - споживач, електроустановки якого приєднані до технологічних електричних мереж основного споживача.

Таким чином, враховуючи положення зазначених правил, колегія суддів вважає безпідставним послання позивача за зустрічним позовом на те, що в контексті вказаних Правил він є субспоживачем електричної енергії, оскільки, укладений між АЕК «Київенерго» та позивачем за первісним позовом договір про постачання електричної енергії № 10276 від 17.03.06р. не несе правових наслідків для ТОВ «Арсенал - Центр», оскільки, слугує належною правовою підставою виникнення, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків лише для сторін, між якими цей договір був укладений. При цьому суд відзначає, що вказаний договір визначає споживачем лише Відкрите акціонерне товариство «Київський ремонтно механічний завод», серед переліку об'єктів субспоживачів, підключених до мереж останнього, ТОВ «Арсенал - Центр» не значиться.

А по - друге, позивачем за зустрічним позовом не надано суду документального підтвердження того, що його електроустановки приєднані до технологічних електричних мереж Відкритого акціонерного товариства «Київський ремонтно - механічний завод», що її свою чергу надало б змогу суду дійти висновку, що він є субспоживачем електри чної енергії.

Пункт 7.5 Правил користування електричною енергією, на який посилається відповідач за первісним позовом, в обґрунтування своєї правової позиції, визначає основні випадки, коли постачальник електричної енергії (електропередавальна організація або основний споживач за погодженням постачальника електричної енергії) зобов'язаний, попередивши споживача не пізніше ніж за три робочих дні, припинити повністю або частково постачання йому електричної енергії (передачу або спільне використання технологічних електричних мереж), у тому числі на виконання припису представника відповідного органу виконавчої влади.

Зважаючи на те, що зазначений пункт Правил регулює відносини між постачальником електричної енергії та споживачем, тобто між АЕК «Київенерго» та ВАТ «Київський ремонтно - механічний завод», зокрема, в контексті вказаних правовідносин, колегія суддів вважає безпідставним посилання ТОВ «Арсенал - Центр» на те, що його, як споживача електричної енергії повинні були попередити про припинення електропостачання, яке було здійснено працівниками ВАТ «Київський ремонтно - механічний завод» 01.07.2009р., у зв'язку з великою заборгованістю за спожиті комунальні послуги .

Окрім того, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що оскільки договором оренди № 39-А від 01.03.2001р. ВАТ «Київський ремонтно - механічний завод» не надано повноважень ГОВ «Арсенал - Центр» щодо укладення прямого договору про постачання електричної енергії з енергопостачальною організацією, плата за використану відповідачем за первісним позовом електричну енергію здійснюється на підставі відповідного договору оренди та нормативно - правових актів у сфері регулювання відносин з приводу орендних відносин.

Посилання ТОВ «Арсенал - Центр» на те, що відключення ВАТ «Київський ремонтно механічний завод» орендованих ним приміщень від електропостачання звільняє його від сплати орендної штати, у зв'язку з неможливістю використовувати об'єкт оренди за цільовим призначенням, колегія суддів вважає безпідставним з огляду на наступне.

По перше, як вбачається з листа Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної енергії і теплової енергії № 3311 від 03.08.09р., відключення електроживлення струмоприймачів в орендованих ТОВ «Арсенал - Центр» приміщеннях було здійснено 01.07.2009р. працівниками ВАТ «Київський ремонтно механічний завод» як вимушений захід за відсутності оплати за використану ТОВ «Арсенал -- Центр» електричну енергію.

А по - друге, ТОВ «Арсенал - Центр» не може бути звільнений від оплати орендної плати за договором оренди № 39-А від 01.03.01р. за весь час, протягом якого майно не могло ним бути використане через обставини, за які він особисто відповідає.

В силу вимог ст. 1 ГПК України, підприємства та організації мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб; суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги приписи вищенаведеної норми права, колегія суддів прийшла висновку, що обраний позивачем за зустрічним позовом спосіб захисту щодо зобов'язання ВАТ «Київський ремонтно-механічний завод» здійснити перерахунок вартості орендної плати за договором оренди № 39-А від 01.03.2001р. за період з 17.03.2006 р. до листопада 2009 року (останній виставлений відповідачем за зустрічним позовом рахунок-фактура - № КР-0000313 від 16.11.2009 р. на суму 39 524, 88 грн.) не призводить до відновлення становища, яке існувало до порушення прав ТОВ «Арсенал - Центр».

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку, що судом першої інстанції було правомірно відмовлено позивачу за зустрічним позовом в задоволенні зустрічних позовних вимог про зобов'язання ВАГ «Київський ремонтно-механічний завод» здійснити перерахунок вартості орендної плати за договором оренди №39-А від 01.03.2001 р. за період з 17.03.2006 р. до листопада 2009 року (останній виставлений відповідачем за зустрічним позовом рахунок-фактура - № КР-0000313 від 16.11.2009 р. на суму 39 524, 88 грн)., оскільки ТОВ «Арсенал - Центр» особисто відповідає за обставини у зв'язку з якими було відключено електроживлення струмоприймачів в орендованих ТОВ «Арсенал -Центр» приміщеннях.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ч.2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з Відповідача за первісним позовом підлягають стягненню на користь Позивача за первісним позовом судові витрати, понесені під час розгляду справи судом першої інстанції в розмірі 6160,56грн. (в тому числі державне мито у розмірі 5848,81грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 311,75 грн.), у зв’язку з частковим задоволення апеляційної скарги позивача за первісним позовом з Відповідача за первісним позовом підлягають стягненню на користь Позивача за первісним позовом судові витрати за подання апеляційної скарги в розмірі 643,30 грн. (пропорційно розміру задоволених вимог). Крім того, зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги ТОВ “Арсенал –Центр”, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача за первісним позовом - ТОВ “Арсенал –Центр”(апелянта).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Київський ремонтно-механічний завод” задовольнити частково.

2.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Арсенал-Центр” залишити без задоволення

3.           Рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2010 року у справі №51/433 скасувати частково, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

          Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал - Центр» (03067, м. Київ, пров. Чугуївський, 21, код ЄДРПОУ 31202310) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Відкритого акціонерного товариства «Київський ремонтно - механічний завод» (03067. м. Київ, вул. Гарматна, 6, код 01412710) 320089,46 грн. (триста двадцять тисяч вісімдесят дев’ять грн..46коп) заборгованості по орендній платі, 61 947,62 грн. (шістдесят одна тисяча дев’ятсот сорок сім грн. 62 коп.) – компенсації вартості охорони, 61 947,62 грн. (шістдесят одна тисяча дев’ятсот сорок сім грн. 62 коп.) – компенсації вартості земельного податку, 43 438, 06 грн. (сорок три тисячі чотириста тридцять вісім грн. 06 коп.) заборгованість з комунальних послуг, 49565,34 грн. (сорок дев’ять тисяч п’ятсот шістдесят п’ять грн. 34 коп.) - пені, 40062,88 грн. (сорок тисяч шістдесят дві грн. 88 коп.) - інфляційних витрат, 7830,88грн. (сім тисяч вісімсот тридцять грн. 88 коп.) -3% річних, 5848,81 грн. державного мита та 311,75 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового пронесу, за подачу апеляційної скарги суму державного мита в розмірі 643,30 грн.

          В іншій частині первісних позовних вимог відмовити.

          В задоволені зустрічних позовних вимог відмовити повністю.

Повернути Відкритому акціонерному товариству «Київський ремонтно - механічний завод» (03067. м. Київ, вул. Гарматна, 6, код 01412710) з Державного бюджету України зайво сплачене державне мито за подання апеляційної скарги у сумі 2350грн., перераховане до Державного бюджету України згідно платіжного доручення №314 від 14.03.2010р.

4. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи №51/433 повернути до Господарського суду міста Києва.

6. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          Тищенко О.В.