Постанова № 10092975, 25.05.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2010 № 13/163

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Скрипка І.М.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

позивача - не зявився

від позивача -ОСОБА_1 довіреність № 2872 від 24.04.2010 року

від відповідача -Снєжинський О.С. довіреність № 679 від 14.12.2009 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу СПД - фізична особа ОСОБА_3

на рішення Господарського суду м.Києва від 03.12.2009

у справі № 13/163 ( .....)

за позовом СПД - фізична особа ОСОБА_3

до Закрите акціонерне товариство "Форум-ДС"

про стягнення 154616,07 грн.

ВСТАНОВИВ:

Субєкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_3 звернувся до Господарського суду м.Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства „Форум-ДС” про стягнення 106148,72 грн. заборгованості за Договором №02/82 про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 31.07.2006 року та 3704, 54 грн. збитків від інфляції, 7226, 54 грн. пені, 1275, 27 грн. трьох відсотків річних, 36261, 00 грн. штрафу та судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань щодо своєчасної оплати послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом відповідно до умов Договору № 02/82 від 31.07.2006 року.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що акти виконаних робіт, надані позивачем на підтвердження вартості наданих транспортних послуг з перевезення вантажу, не є первинними документами, що можуть слугувати підтвердженням господарських операцій. Відповідач не має заборгованості перед позивачем за договором № 02/82 від 31.07.2006 року. Крім того, відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій, в тому числі за простій автомобілів.

Ухвалою місцевого господарського суду від 31.07.2007 року було призначено судово-бухгалтерську експертизу, провадження у справі зупинено.

16.07.2008 року на адресу Господарського суду м.Києва надійшли матеріали справи №13/163 та висновок № 9614 судово-економічної експертизи у даній справі.

Ухвалою місцевого господарського суду від 18.07.2008 року провадження у справі поновлено.

Ухвалою місцевого господарського суду від 01.12.2008 року призначено комісійну судово-економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, провадження у справі зупинено.

09.09.2009 року на адресу Господарського суду м.Києва надійшов висновок комісійної судово-економічної експертизи № 91/4715 від 07.09.2009 року разом з матеріалами господарської справи № 13/163.

Ухвалою місцевого господарського суду від 14.09.2009 року провадження у справі поновлено.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 03.12.2009 року у справі № 13/163 у позові Субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 03.12.2009 року у справі № 13/163, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновки, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи, оскільки факт надання позивачем послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом підтверджується актами виконаних робіт, що містяться в матеріалах справи. Зазначені акти мають інформацію щодо реквізитів сторін, загальної вартості послуг та період, за який вони були надані. Дані акти підписані представниками сторін та скріплені печатками.

Підставою для здійснення відповідачем кожного платежу, на думку апелянта, слугував рахунок на оплату наданих послуг, складений на основі первинних документів, та акт прийняття наданих послуг на визначену суму (за сукупністю обраховується на підставі первинних бухгалтерських документів). За таких обставин, оплата могла проводитись і проводилась виключно після надання послуг. Однак, відповідні акти, які безпосередньо вказують на надання Позивачем послуг і отримання їх Відповідачем, безпідставно не були прийняті судом першої інстанції як належні докази на підтвердження позовних вимог.

Місцевий господарський суд безпідставно застосував до відносин сторін приписи Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, оскільки даний Закон не є актом цивільного законодавства, не регулює відносини сторін у зв”язку з укладенням та виконанням договору, а питання щодо ведення сторонами бухгалтерського обліку господарських операцій не є предметом доказування в даній справі, до якого входять обставини, пов”язані з наданням (чи ненаданням) позивачем відповідачу послуг з перевезення.

На думку апелянта, підписані між сторонами акти виконаних робіт не є первинними документами згідно зазначеного Закону, однак вони свідчать про взаємне волевиявлення сторін згідно Договору (позивач надав послуги по перевезенню, а відповідач зобов”язався оплатити надані послуги).

Тому, на думку апелянта, суд першої інстанції допустив порушення вимог ч.1 ст. 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та ч.1 ст.43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об”єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2010 року апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 13.04.2010 року.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у звязку з незявленням у судове засідання 13.04.2010 року позивача та повноважних представників позивача, колегією суддів ухвалою від 13.04.2010 року розгляд справи було відкладено на 27.04.2010 року.

Згідно з розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2010 року змінено склад колегії суддів.

В судовому засіданні 27.04.2010 року представником відповідача було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив залишити рішення Господарського суду м. Києва від 03.12.2009 року у справі № 13/163 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що надані позивачем акти виконаних робіт не свідчать про господарську операцію - перевезення та не мають доказової сили, оскільки ці акти не відповідають вимогам Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, не містять даних (реквізитів), які б дозволили ідентифікувати перевезення, встановити дату його здійснення, одиницю виміру (кілометраж), вартість кожного перевезення, а також не містять такі реквізити, як посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

На думку відповідача, фактичний обсяг наданих транспортних послуг достовірно можна було визначити лише за допомогою підсумку видаткових накладних, тобто первинних документів, які фіксують господарську операцію під час її здійснення, або безпосередньо після її закінчення.

Відповідач зазначає про те, що послуги з доставки бетону надавалися на підставі Договору № 02/82 від 31.07.2006 року, а не на підставі видаткових накладних, тому відомості у видаткових накладних, на думку відповідача, не можна розцінювати як окремий договір, оскільки видаткові накладні використовувались в рамках вказаного Договору.

Крім цього, відповідач зазначає про те, що позивачем (апелянтом) в порушення вимог законодавства не складено жодного Акту простою автотранспорту, тому підстави для нарахування штрафу за простій відсутні, а щодо нарахування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов”язання, відповідач вважає, що позивачем не надано доказів того, коли і ким зі сторони відповідача представлені позивачем рахунки приймались до оплати, тому неможливо встановити факт порушення відповідачем строків оплати рахунків, що тягне за собою відсутність підстав для нарахування штрафних санкцій за порушення строків оплати.

В судовому засіданні 27.04.2010 року представником позивача було подано письмові пояснення до апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України колегією суддів в судовому засіданні 27.04.2010 року було оголошено перерву до 18.05.2010 року.

27.04.2010 року після закінчення судового засідання представником позивача до відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано додаткові пояснення до апеляційної скарги, відповідно до яких позивач уточнив вимоги апеляційної скарги та просив скасувати рішення Господарського суду м.Києва від 03.12.2009 року у справі №13/163 та стягнути з відповідача 67179, 85 грн. основного боргу, 2628, 30 грн. пені, 876, 83 грн. інфляційних втрат, 1644, 00 грн. судових витрат, 22560, 00 грн. плати за проведення комісійної судово - економічної експертизи та 773, 08 грн. судових витрат за подання апеляційної скарги.

28.04.2010 року представником відповідача до відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано ще один відзив на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України колегією суддів в судовому засіданні 18.05.2010 року було оголошено перерву до 25.05.2010 року.

25.05.2010 року до початку судового засідання представником відповідача до відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано письмові пояснення до відзиву на апеляційну скаргу (з урахуванням письмових пояснень апелянта від 13.04.2010 року та від 27.04.2010 року до поданої апеляційної скарги).

Позивач в судові засідання апеляційної інстанції не з”явився, будучи повідомленим належним чином про день, час та місце розгляду справи, для розгляду справи в суді апеляційної інстанції направив своїх повноважних представників.

Представники позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі з урахуванням уточнень до апеляційної скарги, та просили апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м.Києва від 03.12.2009 року у справі № 13/163 скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, стягнути з відповідача 67179, 85 грн. основного боргу, 2628, 30 грн. пені, 876, 83 грн. інфляційних втрат, 1644, 00 грн. судових витрат, 22560, 00 грн. плати за проведення комісійної судово - економічної експертизи та 773, 08 грн. судових витрат за подання апеляційної скарги.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, уточненнях і поясненнях до неї, просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду м.Києва від 03.12.2009 року у справі № 13/163 залишити без змін з підстав, викладених у відзивах на апеляційну скаргу.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення місцевого господарського суду скасуванню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що акти виконаних робіт не відповідають вимогам ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, оскільки в них не визначений обсяг виконаних обсягів по автоперевезенню та до актів виконаних робіт не додано переліку узгоджених обсягів виконаних робіт, акти складені не під час здійснення перевезення і не одразу після нього, отже не свідчать про кожне перевезення та не характеризують його як господарську операцію, а тому не є первинними документами, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Місцевий господарський суд зазначає, що надані сторонами видаткові накладні хоча й містять реквізити, необхідні для зазначення в товарно - транспортній накладній та є первинними документами, проте до них не доданий перелік відстаней до місць призначення відвантаження вантажів, погоджений позивачем та відповідачем, та враховуючи те, що вартість послуг по перевезенню бетону узгоджена в прайсах відпускної ціни по перевезенню бетону АБЗ, які містяться в додатках №№ 2, 4 до Договору, залежить від пробігу з вантажем (км), а позивачем не надано суду доказів, на підставі яких документів розраховувалась відстань перевезень вантажів, тому, на думку суду першої інстанції, підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 106148, 72 грн. немає.

Оскільки Договір №02/82 про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 31.07.2006 року не містить обов”язкової умови щодо відповідальності у разі простою автотранспорту під вивантаженням понад однієї години, тому з урахуванням положень ст.547 Цивільного кодексу України у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу за простій транспорту в розмірі 36261, 00 грн. судом першої інстанції було відмовлено.

Крім цього, місцевий господарський суд зазначив про те, що за відсутності документальних підтверджень наявності у відповідача заборгованості перед позивачем, відсутні підстави для стягнення з відповідача 3704,54 грн. збитків від інфляції, 7226,54 грн. пені, 1275,27 грн. трьох відсотків річних.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає висновки місцевого господарського суду помилковими виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.07.2006 року між відповідачем - Закритим акціонерним товариством „Форум - ДС” (замовник) та позивачем - Субєктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_3 (Виконавець) було укладено Договір № 02/82 про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом (далі - Договір).

Відповідно до умов п. 1.1 Договору Виконавець зобовязується надавати Замовнику послуги по перевезенню бетону товарного (надалі - Бетон), а Замовник зобовязується приймати належним чином надані послуги і оплачувати їх вартість на умовах цього Договору.

Перевезення бетону здійснюється Виконавцем з місця завантаження до пункту призначення, вказаних Замовником. Відстань перевезення визначається згідно товаротранспортних накладних (п.1.2 Договору).

Пунктами 2.1, 2.2 Договору передбачено, що навантаження та розвантаження бетону здійснюється в місці відправлення та пункті призначення представниками замовника та одержувача бетону. Сторони цим погодились, що час розвантаження автомобіля Виконавця з бетонозмішувальною установкою не повинен перевищувати 60 хвилин з моменту його прибуття та об”єкт Замовника чи одержувача бетону. У разі перевищення цього терміну уповноважена особа Замовника (або одержувача бетону) повинна зробити про це відмітку у накладній, зафіксувавши час прибуття автомобіля на об”єкт Замовника та час завершення розвантаження автомобіля.

Розрахунки між Виконавцем і Замовником за перевезення вантажів здійснюються за договірними цінами згідно Додатку №2, що є невід”ємною частиною даного Договору шляхом перерахування замовником грошових коштів на поточний рахунок Виконавця (п.5.1 Договору).

Після закінчення кожної декади місяця Виконавець надає Замовнику акти виконаних робіт та рахунки на оплату за надані послуги. Представлені Виконавцем рахунки оплачуються Замовником протягом 10-ти банківських днів з моменту отримання від виконавця. Замовник і Виконавець після кожного календарного місяця проводять звірку взаємозаборгованості та складають акт звірки. Загальна вартість наданих відповідно до умов даного Договору послуг з перевезення бетону визначається сумарною вартістю Всіх виконаних Виконавцем заявок, підтверджених талоном замовника, протягом дії даного Договору (п.п. 5.3, 5.4, 5.5, 5.6 Договору).

Пунктом 8.1 Договору передбачено, що він набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2006 року та може бути продовжений за згодою сторін.

Зміни в цей Договір можуть бути внесені виключно до початку перевезення за взаємною згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до цього Договору. Зміни, доповнення, додаткові угоди та додатки до цього договору є його невідємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками сторін (п.п. 8.3, 8.4 Договору).

Вартість послуг по перевезенню бетону узгоджена в прайсах відпускної ціни по перевезенню бетону АБЗ, які містяться в Додатках №№ 2, 4 до Договору №02/82 від 31.07.2006 року.

В додатку №3 до Договору затверджена інструкція водію автобетонозмішувачів при завантаженні, транспортуванні і вивантаженні бетонних сумішей.

Додатковою угодою №1 від 29.12.2006 року до Договору №02/82, яка є його невід”ємною частиною, продовжений строк дії Договору до 31.01.2007 року, усі інші умови договору залишені незмінними.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами було підписано та скріплено печатками акт виконаних робіт від 31.08.2006 року на суму 169340, 05 грн., акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) за вересень 2006 року на суму 156818, 69 грн., акт здачі - прийняття робіт № Акв-10 від 06.11.2006 року на суму 226889, 89 грн., акт здачі - прийняття робіт № АквАкв-11 від 30.11.2006 року на суму 214379, 58 грн., акт здачі - прийняття робіт № Акв-11.1 від 30.11.2006 року на суму 102523, 78 грн., акт здачі - прийняття робіт № Акв-02 від 31.12.2006 року на суму 193978, 82 грн. та акт здачі - прийняття робіт № Акв-01 від 30.12.2006 року на суму 138716, 44 грн. (належним чином завірені копії знаходяться в матеріалах справи) (т.1, а.с. 14-20).

З поданих актів вбачається, що загальна вартість наданих позивачем послуг з перевезення складає 1 202 647, 25 грн., роботи виконані в повному обсязі, обидві сторони претензій не мають, акти підписані уповноваженими представниками позивача (Виконавця) та відповідача (Замовника), засвідчені печатками сторін.

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази існування у відповідача претензій та зауважень щодо обсягу та якості виконаних позивачем робіт (наданих послуг) по Договору № 02/82 про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 31.07.2006 року.

Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження того, що вищевказані акти здачі прийняття робіт були підписані не уповноваженою особою відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач оплатив послуги по перевезенню вантажу на загальну суму 1 136 873, 31 грн., що підтверджується банківськими виписками з розрахункового рахунку відповідача, про що не заперечували представники відповідача під час розгляду справи, а тому необґрунтовані посилання відповідача на неможливість встановити факт порушення відповідачем строків оплати по Договору не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги.

Позивачем також були подані акт здачі - приймання робіт (наданих послуг) від 31.01.2007 року, до якого включені перевезення вантажів за січень 2007 року, перевезення вантажів, які були фактично надані в грудні 2006 року, та які за вимогою замовника частково перенесені в оплату на січень 2007 року, перевезення вантажів за попередні періоди, які не були враховані сторонами в актах здачі - прийняття робіт (наданих послуг) за період з серпня по грудень 2006 року на загальну суму 40374, 78 грн. та акт звірки взаємної заборгованості від 10.01.2007 року, що підписані в односторонньому порядку тільки СПД ОСОБА_3

Як вбачається з матеріалів справи, позивач намагався врегулювати спір в досудовому порядку шляхом надіслання відповідачу претензії №02/14 від 14.02.2007 року (у відповідача вх.111 від 14.02.2007 року) про сплату заборгованості за послуги по перевезенню вантажу, інфляційних збитків, пені, 3% річних, штрафу за простій, та для підписання акту здачі - прийняття виконаних робіт за січень 2007 року та акту звірки взаємних розрахунків за весь час дії Договору, які відповідачем були залишені без уваги.

Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідач до теперішнього часу частково не розрахувався за здійсненні позивачем послуги з перевезення вантажу.

Оскільки відповідач частково не провів оплату за здійснені позивачем та частково прийняті відповідачем транспортні автопослуги, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення з останнього 106148,72 грн. заборгованості за Договором №02/82 про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 31.07.2006 року, 3704, 54 грн. збитків від інфляції, 7226, 54 грн. пені, 1275, 27 грн. трьох відсотків річних, 36261, 00 грн. штрафу та судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобовязується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобовязується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобовязується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобовязується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На час вирішення спору розмір основної заборгованості відповідача перед позивачем за послуги перевезення по договору №02/82 від 31.07.2006 року за розрахунками позивача в додаткових поясненнях до апеляційної скарги складає 67 179, 85 грн. (з урахуванням 1405, 86 грн. вартості наданих послуг за січень 2007 року, які належним чином позивачем не доведені).

На підставі встановлених обставин справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що позивачем, як Перевізником, умови Договору № 02/82 про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 31.07.2006 року виконано належним чином, а саме здійснено перевезення на загальну суму 1202647, 25 грн., що підтверджується відповідними актами виконаних робіт, а відповідач свої зобовязання по своєчасній оплаті здійснених позивачем перевезень у строк, передбачений Договором (протягом 10-ти банківських днів з моменту отримання рахунків) - не виконав. Оплата в сумі 65773, 39 грн. (1202647, 25 грн. 1136873, 31 грн.) здійснена відповідачем не була, доказів протилежного станом на момент вирішення спору у суді не надано.

Факт надання позивачем послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом підтверджується актами виконаних робіт, що містяться в матеріалах справи. Зазначені акти мають інформацію щодо реквізитів сторін, загальної вартості послуг та період, за який вони були надані. Дані акти підписані представниками сторін та скріплені печатками.

Підставою для здійснення відповідачем кожного платежу слугував рахунок на оплату наданих послуг, складений на основі первинних документів, та акт прийняття наданих послуг на визначену суму (за сукупністю обраховується на підставі первинних бухгалтерських документів).

За таких обставин, оплата могла проводитись і проводилась виключно після надання послуг. Однак, відповідні акти, які безпосередньо вказують на надання Позивачем послуг і отримання їх Відповідачем, безпідставно не були прийняті судом першої інстанції як належні докази на підтвердження позовних вимог.

Місцевий господарський суд безпідставно застосував до відносин сторін приписи Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, оскільки даний Закон не є актом цивільного законодавства, не регулює відносини сторін у зв”язку з укладенням та виконанням договору, а питання щодо ведення сторонами бухгалтерського обліку господарських операцій не є предметом доказування в даній справі, до якого входять обставини, пов”язані з наданням (чи ненаданням) позивачем відповідачу послуг з перевезення.

Підписані між сторонами акти виконаних робіт не є первинними документами згідно зазначеного Закону, однак вони свідчать про взаємне волевиявлення сторін згідно Договору (позивач надав послуги по перевезенню, а відповідач зобов”язався оплатити надані послуги).

Надані сторонами видаткові накладні містять реквізити, необхідні для зазначення в товарно - транспортній накладній, позивачем подані подорожні листи на вантажні автомобілі, відомості про вантаж заповнені у відповідності з вимогами чинних нормативних актів, перелік відстаней до місць призначення відвантаження вантажів є загальновідомими, вартість послуг по перевезенню бетону узгоджена в прайсах відпускної ціни по перевезенню бетону АБЗ, які містяться в додатках №№ 2, 4 до Договору,

У відповідача перед позивачем існує непогашена заборгованість в сумі 65773, 39 грн. по Договору № 02/82 про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 31.07.2006 року, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за здійснені позивачем, прийняті, але не оплачені відповідачем послуги в розмірі 65773, 39 грн. є законними, обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами і такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується заявлених позивачем вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1275, 27 грн., інфляційних втрат у розмірі 3704, 54 грн., пені за Договором в розмірі 7226, 54 грн., колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Частина 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з серпня 2006 року по грудень 2006 року відповідачем періодично розмір заборгованості по спірному Договору погашався, про що не заперечують сторони, і станом на 22.01.2007 року розмір основної заборгованості становить 65773, 39 грн., яка підлягає до стягнення.

Колегією суддів перевірено розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, наданий позивачем під час розгляду справи у суді першої інстанції за період з 10.01.2007 року по 04.04.2007 року (початкова дата 10.01.2007 року визначена позивачем самостійно у розрахунках до позовної заяви, що не суперечить чинному законодавству та матеріалам справи), у звязку з чим за розрахунком суду стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних у розмірі 459, 51 грн. та 855, 05 грн. інфляційних втрат за період з 10.01.2007 року по 04.04.2007 року.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 547 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі.

Умовами Договору сторони погодили, що Замовник несе відповідальність за збитки, спричинені Виконавцю неналежним виконанням Замовником умов даного Договору внаслідок необґрунтованої відмови у здійсненні оплати чи несвоєчасної оплати рахунків Виконавця в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення оплати (п.6.3 Договору).

З огляду на вищевикладене, позивач просив суд стягнути з відповідача 7226, 54 грн. пені за період з 10.01.2007 року по 04.04.2007 року.

Колегією суддів перевірено розрахунок пені, наданий позивачем, у звязку з чим за розрахунком суду стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в розмірі 2603, 97 грн. за період з 10.01.2007 року по 04.04.2007 року.

Що стосується заявлених позивачем вимог в частині стягнення з відповідача штрафу за простій у розмірі 36261, 00 грн., колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.5 ст.307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб”єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов”язань.

В обґрунтування свої вимог позивач посилається на Постанову Ради Міністрів Української РСР від 27 червня 1969 р. №401 “Про Статут автомобільного транспорту УРСР”, як на підставу своїх вимог в цій частині.

Статтею 142 зазначеного Статуту передбачено, що за затримку з вини вантажовідправника або вантажоодержувача автомобілів (автопоїздів), а також обмінних напівпричепів, поданих під вантаження або розвантаження, понад установлені строки (простій) вантажовідправник або вантажоодержувач - замовник автотранспорту сплачує автотранспортному підприємству або організації штраф за кожну хвилину простою автомобіля (автопоїзда) вантажопідйомністю: до 4 тонн включно - у розмірі 8 копійок, більше 4 тонн і до 7 тонн включно у розмірі 9 копійок, більше 7 тонн і до 10 тонн включно - у розмірі 10 копійок, більше 10 тонн - у розмірі 15 копійок; при простої спеціалізованих автомобілів та автопоїздів (рефрижераторів, ізотермічних, автоцистерн і автофургонів річного призначення) вказаний розмір штрафу збільшується вдвічі; за кожну годину затримки обмінних напівпричепів - у розмірі 1 карбованця.

Отже, відповідно до вимог законодавства вантажовідправник зобов”язаний сплатити штраф в розмірі, встановленому статтею 142 зазначеного Статуту, лише у випадку наявності вини у такому простої.

Пунктом 3.4.Договору №02/82, укладеного між сторонами у справі, передбачено, що одним з прямих обов”язків позивача є доставка бетону у пункт призначення, визначений в товарно-транспортній накладній, та передача його уповноваженій на одержання особі.

Пунктом 15.2 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 встановлено, що перевізник, вантажовідправник і вантажоодержувач засвідчують в акті, зокрема. Простій автомобіля в пунктах вантаження і розвантаження понад встановлені норми часу.

Такий акт має оформлятись відповідно до форми, встановленої в додатку 4 до зазначених правил (п.15.1). Отже, позивачем в порушення зазначених вимог не складено жодного акту простою автотранспорту.

Оплата же вартості простою автотранспорту під вивантаженням понад однієї години ні спірним Договором №02/82, ні додатками до нього, не передбачена.

З урахуванням викладеного та положень ст. 547 Цивільного кодексу України вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу за простій транспорту в розмірі 36261,00 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Для роз”яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу (ч.1 ст.41 Господарського процесуального кодексу України).

Висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обгрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. У випадках недостатньої ясності чи неповноти висновку судового експерта господарський суд може призначити додаткову судову експертизу. При необхідності господарський суд може призначити повторну судову експертизу і доручити її проведення іншому судовому експерту. Висновок судового експерта для господарського суду не є обов”язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу. Відхилення господарським судом висновку судового експерта повинно бути мотивованим у рішенні (ст.42 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об”єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Під час розгляду справи судом першої інстанції була призначена судово-економічна, а потім і комісійна судово-економічна експертиза, за результатами якої представниками позивача заявлялось клопотання про виклик експертів Борисенко О.Б. Та Вавілової В.В. у судове засідання для дачі пояснень з приводу наведених у висновку показників.

Місцевим господарським судом у задоволенні клопотання було відмовлено з посиланням на те, що дослідження проведено методами документальної перевірки і зіставлення, перевірені повнота та правильність заповнення реквізитів документів, відповідність записів в документах вимогам нормативних актів, зіставлено взаємопов”язані документи.

Проаналізувавши висновок комісійної судово-економічної експертизи №91/4715 від 07.09.2009 року, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що останній містить ряд неточностей та невідповідностей, що виключає можливість прийняття висновку, складеного за результатами його проведення, як доказ у справі.

Так, в описовій частині вказаного висновку зазначається про те, що ЗАТ „Форум-ДС” здійснено оплату за послуги СПД-ФО ОСОБА_3 на загальну суму 1136873, 31 грн. (арк. 17 висновку, останній рядок таблиці № 3).

В резолютивній частині висновку, а саме в абз. 3 на стор. 21, експерти вже зазначають, що документально підтверджується оплата ЗАТ „Форум-ДС” наданих послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом згідно Договору № 02/82 від 31.07.2006 року за весь час дії Договору в розмірі 1136879, 31 грн.

Різниця в зазначених сумах складає 6, 00 грн. При цьому жодних обгрунтувань розбіжностей у зазначених сумах в тексті висновку не наводиться.

На сторінці 13 висновку в таблиці № 2 наводяться розрахунки вартості наданих СПД-ФО ОСОБА_3 послуг з перевезення. В таблиці зазначається, що за листопад 2006 року СПД-ФО ОСОБА_3 надано послуг з перевезення на загальну суму 298324, 96 грн. Вказані розрахунки деталізовані в Додатку № 1 до висновку, де на сторінці 49 в графі „разом за 11.06” наводиться сумарна вартість послуг, наданих позивачем в листопаді 2006 року в розмірі 298327, 96 грн.

Тобто, за ідентичний період часу сумарна розрахункова вартість послуг з перевезення, наданих позивачем, у висновку не співпадає. Різниця складає 3, 00 грн. При цьому жодних обгрунтувань розбіжностей в показниках в тексті висновку не наводиться.

Крім цього, в Додатку № 1 до висновку деталізуються розрахунки вартості послуг, наданих СПД-ФО ОСОБА_3 на користь ЗАТ „Форум-ДС” по кожному місяцю із наведенням загальної вартості наданих послуг.

В таблиці наводяться наступні показники: серпень 2006 - 168220, 00 грн., вересень 2006 - 163162, 81 грн., жовтень 2006 - 216958, 60 грн., листопад 2006 - 298327, 96 грн., грудень 2006 - 254302, 49 грн., січень 2007 - 848, 42 грн.

Таким чином, сумарна вартість послуг за шість місяців складає 1101820, 28 грн., тоді як на сторінці 13 висновку в таблиці № 2 вказаний показник визначено в розмірі 1101819, 28 грн. Різниця між показниками складає 1,00 грн. При цьому жодних обгрунтувань розбіжностей в показниках в тексті Висновку також не наводиться.

З огляду на наявність у висновку розбіжностей в наведених показниках у колегії суддів апеляційної інстанції виникають сумніви у вірності розрахунків, які наводяться в резолютивній частині висновку стосовно обсягу сумарної розрахункової вартості наданих СПД-ФО ОСОБА_3 на користь ЗАТ „Форум-ДС” послуг з перевезення вантажів.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що в ході дослідження експерти здійснювали перевірку наданих документів на предмет відповідності записів в них вимогам нормативних актів, проводили аналіз Договору № 02/82 від 31.07.2006 року та наданих документів на предмет наявності у відповідача обовязку оплатити штраф за простій автотранспорту позивача (правовий аналіз наведено на стор. 18-20 висновку).

За результатами такого аналізу у висновку зазначається, що Договором №02/82 від 31.07.2006 року не передбачена вартість оплати часу простою автотранспорту, вимоги чинних нормативних актів щодо простоїв автомобілів не додержані, акти за законодавчо встановленою формою не складені, замовник перевезення не повідомлений про обставини, що виникли, факти простою з вини вантажовідправника не зафіксовані в первинних документах (стор. 20 висновку).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що відповіді на питання правового характеру виходять за межі компетенції судових експертів. Наявність чи відсутність обовязку у відповідача оплатити штраф за простій автотранспорту на обєктах замовлення є компетенцією суду, на вирішення якого передано спір.

Крім цього, дослідження висновку комісійної судово-економічної експертизи свідчить про те, що він складається з розбіжностей за багатьма критеріями, і, як наслідок, є таким, що протирічить матеріалам справи: видатковим накладним, переліку відстаней, додатку №2, додатку №4 до Договору №02/82, але більш того, отримані експертами дані протирічать один одному.

Виявлено неспівпадіння даних, зазначених в розрахунках, з даними, які містяться у видаткових накладних, встановлено заниження кілометражу порівняно з переліком відстаней до місць призначення відвантаження вантажів, неправильне нарахування сум згідно Додатків (прайсів) до Договору №02/82 від 31.07.2006 року, математичні помилки, розбіжності в різних частинах висновку, що є неприпустимим для комісійної судово-економічної експертизи.

Отже, висновок комісійної судово-економічної експертизи №91/4715 від 07.09.2009 року є таким, що не може бути покладений в основу рішення, а рішення у справі приймається на підставі інших доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Колегією суддів встановлено, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення від 03.12.2009 року у справі № 13/163 було неповно зясовано обставини, які мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні господарського суду, не відповідають обставинам справи, судом невірно застосовано норми матеріального права.

На підставі викладеного, апеляційна скарга Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2009 року у справі № 13/163 підлягає скасуванню в повному обсязі з прийняттям відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України нового рішення про задоволення позову частково.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на часткове задоволення апеляційної скарги, судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Крім цього, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню вартість проведеної комісійної судово-економічної експертизи в сумі 10167, 80 грн. пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 03.12.2009 року у справі № 13/163 скасувати, постановити нове, яким позов Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 до Закритого акціонерного товариства „Форум-ДС” задовольнити частково.

3. Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Форум-ДС” (03148, м. Київ, вул.Жмеринська, 1, код ЄДРПОУ 31777631, ІПН 317776326576, п/р 26005300007067 в АКБ „Форум”, МФО 322948, або із будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 (02232, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2 в Київській міській філії АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 322012) 65 773 (шістдесят пять тисяч сімсот сімдесят три) грн. 39 коп. заборгованості, 855 (вісімсот пятдесят п”ять) грн. 05 коп. збитків від інфляції, 459 (чотириста пятдесят девять) грн. 51 коп. 3% річних, 2603 (дві тисячі шістсот три) грн. 97 коп. пені, 10 167 (десять тисяч сто шістдесят сім) грн. 80 коп. вартості проведеної комісійної судово-економічної експертизи, 696 (шістсот девяносто шість) грн. 92 коп. державного мита за подання позовної заяви, 53 (пятдесят три) грн. 18 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В решті позову відмовити.

5. Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Форум-ДС” (03148, м. Київ, вул.Жмеринська, 1, код ЄДРПОУ 31777631, ІПН 317776326576, п/р 26005300007067 в АКБ „Форум”, МФО 322948, або із будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2 в Київській міській філії АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 322012) 348 (триста сорок вісім) грн. 46 коп. державного мита за подачу апеляційної скарги.

6. Доручити Господарському суду м. Києва видати накази.

7. Матеріали справи № 13/163 повернути до Господарського суду міста Києва.

8. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

Головуючий суддя

Судді