Рішення № 10092870, 17.06.2010, Господарський суд Чернігівської області

17.06.10

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000,м. Чернігів, просп. Миру,20

=====

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

17 червня 2010р справа № 4/25/2

Позивач: Публічне акціонерне товариство “Полікомбанк”

14000, м.Чернігів, вул.Київська, 3

Відповідач:Державне підприємство “Шабалинівський спиртовий завод”

16433, Борзнянський район, с.Іванівка, вул.Заводська, 1

про стягнення 100981,96 доларів США або 809350,21 грн.

суддя М.Г. Тимченко ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: Мінченко М.П. –довіреність від 04.01.10р.

Від відповідача: Костирко Ю.В.- довіреність від 17.02.10р.

Суть спору:

          Позивачем заявлено до відповідача позов про стягнення 100981,96 дол.США або 809350,21 грн., що становить заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом за період з 09.06.06р. по 04.11.09р.

          Обгрунтовуючи позов, позивач посилається на кредитний договір № 136 від 06.02.02р. та додатковими угодами до нього: від 21.05.02р. № 1; від 10.06.02р № 2; від 11.06.02р. № 3; від 21.11.02р. № 4; від 12.12.02р. № 5; від 03.03.03р. № 6; від 21.05.03р. № 7; від 24.06.03р. № 8; від 31.10.03р. № 9.

          Провадження у даній справі порушене 12.11.09р., але у зв”язку з розглядом пов”язаної з нею іншої справи, було зупинене та поновлене ухвалою від 01.06.10р.

          Ухвалою в.о. заступника голови господарського суду від 09.06.10р. строк вирішення спору продовжено на один місяць

          Відповідач проти позову заперечує, а надані заперечення обгрунтовує наступним:

          Посилаючись на порушену проти нього справу про банкрутство, відповідач вважає, що вимоги позивача, як кредитора, розглянуті у справі про банкрутство, були визнані судом та включені до реєстру і їх розмір не може більше змінюватися.

          Окрім того відповідач зазначає, що позивачем надано розрахунок, який неналежним чином обгрунтований та не надано відповідних доказів, що розмір заборгованості по кредиту становить саме 164610 дол.США.

          На підставі ст. 267 Цивільного кодексу України відповідач також заявив про застосування строку позовної давності, зазначаючи, що вимоги позивача про стягнення процентів за період з 09.06.06р. по 06.11.06р. заявлені позивачем після спливу загального строку позовної давності –3 роки.

          Позивач зі свого боку подав суду заяву про відновлення строку позовної давності. Дана заява позивачем подана з посиланням на порушену проти відповідача справу про банкрутство, в межах якої планувалося укласти мирову угоду, що позивач вважає поважною причиною.

          Подана позивачем заява про відновлення пропущеного строку господарським судом відхилена.

          Дослідивши матеріали справи та заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, господарським судом встановлено:

          06.02.02р. між Акціонерним комерційним банком «Полікомбанк»та Шабалинівським спиртовим заводом укладено кредитний договір № 136.

          Після перереєстрації з правонаступництвом сторони мають назву: позивач - Публічне акціонерне товариство «Полікомбанк», відповідач - Державне підприємство «Шабалинівський спиртовий завод».

          За умовами кредитного договору відповідачу було відкрито кредитну лінію на суму 300000 грн. із строком користування до 05.08.02р. та сплатою 32% річних.

          Додатковими угодами до кредитного договору сторони змінювали розмір кредиту, валюту кредитування та розмір процентів.

          Зокрема, додатковою угодою від 31.10.03р. сума кредиту визначена у розмірі 200000 дол.США та 200000 грн., кінцевий строк повернення –29.10.04р. зі сплатою 25% річних за кредит у національній валюті та 18% річних за кредит у доларах США.

          09.06.06р. господарським судом порушено справу про банкрутство Державного підприємства «Шабалинівський спиртовий завод», в межах якої позивачем, як кредитором були заявлені вимоги до боржника за зобов»язаннями, які виникли за кредитним договором № 136 від 06.02.02р., а саме у розмірі 212876,16 дол.США та 1184,06 грн.

          Ухвалою від 29.08.06р., прийнятій у справі № 4/241 Б –про банкрутство Державного підприємства “Шабалинівський спиртовий завод”, визнані вимоги позивача у розмірі 1042956,50грн., з яких 863216,52 грн. кредитної заборгованості, відсотків та судових витрат і 179739,98 грн. пені. Ухвалюючи таке рішення господарський суд послався на акт звірки від 28.08.06р., згідно з яким сторони визнали, що залишок кредитної заборгованості відповідача становить 831280,50 грн.

          У даному судовому засіданні позивачем подано доповнення до позовної заяви з обґрунтуванням позовних вимог, а саме чому кредитна заборгованість визначена у розмірі 164610,00 дол.США.

          Позивачем надано довідку НБУ України про офіційний курс гривни до іноземних валют від 08.06.06р., з якої вбачається, що на момент подання заяви з вимогами до боржника у справу про банкрутство курс гривні до долара США становив: 100 дол.США = 505,0000 грн., виходячи з чого 831280,50 грн. = 164610,00 дол.США (831280,50 : 5,05).

          Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 09.06.06р. по 04.11.09р. складає 100981,96 дол.США, що становить 809350,21 грн. за курсом на момент подачі позову до суду: 100 дол.США = 801,4800 грн. (довідка НБУ від 04.11.09р.)

          Відповідач не заперечив проти того, що проценти за користування кредитом ним не сплачувалися, але посилаючись на справу про банкрутство, в межах якої господарським судом вимоги позивача визнані і включені до реєстру, відповідач вважає, що заборгованість, яка виникла на підставі кредитного договору № 136 від 06.02.02р. зафіксована у реєстрі вимог кредиторів і більше змінюватися не може, оскільки у справі про банкрутство введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

          Відповідно до ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»мораторій на задоволення вимог кредиторів –це зупинення виконання боржником грошових зобов»язань і зобов»язань щодо сплати податків і зборів (обов»язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов»язань та зобов»язань щодо сплати податків і зборів (обов»язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

          Згідно з ч.4 ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов»язань і зобов»язань щодо сплати страхових внесків до пенсійного та інших соціальних фондів.

          Позивачем у справі про банкрутство подана заява як конкурсним кредитором на підставі ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», тобто за вимогами, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство.

          Провадження у справі про банкрутство відповідача здійснюється на стадіі процедури розпорядження майном боржника.

          Вимоги про стягнення заборгованості по сплаті процентів заявлені позивачем за період після порушення провадження у справі про банкрутство, тобто за змістом Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не можуть вважатися конкурсними і на них не розповсюджується мораторій, введений у справі про банкрутство.

          Враховуючи викладене, заперечення відповідача господарським судом до уваги не приймаються.

          У судовому засіданні відповідачем також надано платіжне доручення № 182 від 12.08.08р., за яким на рахунок позивача перераховано 3240,00 грн. з призначенням платежу –погашення кредиту згідно договору № 136 від 06.02.02р.

          Позивач зі свого боку надав суду докази того, що згідно зі ст. 534 Цивільного кодексу України та умов кредитного договору перераховані позивачем 3240,00 грн. спрямовані не на часткове погашення кредиту, а на відшкодування витрат, пов»язаних з одержанням виконання, а саме на відшкодування держмита та витрат на інформаційно- технічне забезпечення судового процесу (меморіальні ордери № 100 від 13.08.08р., № 100 від 18.08.08р., № 101 від 13.08.08р., № 102 від 13.08.08р., № 103 від 13.08.08р.), тобто залишок кредитної заборгованості не змінився і становить 164610,00 дол.США.           

          Оскільки позов в частині стягнення заборгованості по процентам за період з 09.06.06р. по 06.11.06р. заявлено з пропуском позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем, що є підставою для відмови в позові в цій частині, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, за період з 07.11.06р. по 04.11.09р.

          Згідно з наданим позивачем розрахунком розмір процентів за період з 09.06.06р. по 06.11.06р. складає 12257,17 дол. США, що становить 98238,77 грн.

          Таким чином, стягненню з відповідача підлягає заборгованість по процентам за період з 07.11.06р. по 04.11.09р. у розмірі 88724,79 дол.США, що становить 711111,44 грн.

          Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати із сплати державного мита та судових витрат покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

          2.Стягнути з Державного підприємства «Шабалинівський спиртовий завод»(Борзнянський район, с.Іванівка, вул. Заводська, 1, п/р 26007006464 у Полікомбанку, МФО 353100, код 00375332 на користь Публічного акціонерного товариства «Полікомбанк»(м.Чернігів, вул. Київська, 3, кор.рах. 33004153301 в Управлінні НБУ в Чернігівській області, МФО 353467, код 19356610) 88724,79 дол.США боргу по сплаті процентів, що становить 711111,44 грн., а також 887,25 дол.США витрат із сплати держмита, що становить 7111,13 грн. та 207,35 грн. судових витрат.

          3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          4.Відмовити в решті частині позову.

Суддя М.Г. Тимченко.