Рішення № 10092824, 22.06.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2010 р. Справа № 15/141-10

вх. № 4722/3-15

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Сашко А.А.,дов.№1409 від 26.04.2010р.

відповідача-не з*явився.

розглянувши справу за позовом КП КГ "Харківкомуночиствод" м.Харків

до ДП "Завод ім.В.О. Малишева", м. Харків

про стягнення 857595,01 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача по справі на свою користь суму боргу у розмірі 857595,01 грн., у тому числі: 765077,07 грн. - суму боргу за послуги водовідведення за період з 01.01.10 року по 28.02.2010 року; 6508,93 грн. - суму пені; 86009,01 - суму боргу за скид стічних вод з перевищенням ДВП; судові витрати у розмірі 8811,95 грн.: 8575,95 грн. - державного мита та 236,00 грн. - на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що між сторонами по справі був укладений договір на приймання стічних вод № ІІІ-11604/02-АП-2 від 01.08.2007 року. Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, однак відповідач, в порушення умов укладеного договору, не провів своєчасної сплати за надані послуги в повному обсязі, таким чином виникла заборгованість, яку до цього часу не погашено.

Представник позивача в призначеному судовому засіданні на заявлених позовних вимогах наполягає в повному обсязі та просить суд задовольнити позов.

Відповідач в призначене судове засідання не з'явився, документів, витребуваних ухвалою суду, не надав, про причину неявки на час розгляду справи не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, а саме ухвалою суду.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, господарським судом встановлено, що 01 серпня 2007 року між ДКП "Харківкомуночиствод" (ХКОВ, позивач по справі) та Державним підприємством "Завод ім. Малишева" (Абонент), був укладений договір № ІІІ - 11604/02-АП-2 на приймання стічних вод.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із Розпорядженням Виконавчого комітету Харківської міської ради від 04.02 2009 р. № 121 затверджена нова редакція статуту ДКП КГ „Харківкомуночиствод", в якій змінено найменування Державного комунального підприємства каналізаційного господарства „Харківкомуночиствод" на Комунальне підприємство каналізаційного господарства „Харківкомуночиствод". 20.02.2009 р. була проведена державна реєстрація нової редакції статуту Позивача, всі інші реквізити Позивача залишаються без змін.

Відповідно до умов договору позивач зобов'язався надати послуги відповідачу по прийому стічних вод, а відповідач зобов'язався здійснювати регулярну оплату за надані послуги згідно з діючими тарифами.

Сторони зобов'язались керуватися "Правилами прийняття стічних вод абонентів у каналізаційну мережу м. Харкова" затвердженими рішенням виконавчого комітету Харківської міської Ради №581 від 18.06.2003р., введених в дію 01.07.03р., Наказом Держбуду України №37 від 19.02.2002р. (з додатками "Правила приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України", "Інструкція про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів"), зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 26.04.2002р. за №402/6690, введених в дію 06.05.2002р., Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України", затверджених наказом Держжилкомгоспу України від 01.07.94р. №65, та іншими нормативними документами.

Розрахунки за прийняті позивачем стічні води, згідно п.4.2 Договору здійснюється відповідачем протягом 17 календарних днів з моменту відправки платіжної вимоги-доручення позивачем відповідачу.

Як свідчать матеріали справи, позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі, на підставі вищезазначеного договору надавав послуги щодо водовідведення та направляв відповідачу платіжні вимоги - доручення, що підтверджується матеріалами справи. Проте, відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання, ухилився від виконання обов'язків, покладених на нього умовами договору, не сплатив у встановлений договором строк, порядку та розмірі вартість наданих послуг в повному обсязі, внаслідок чого в період з 01.01.2010 року по 28.02.2009 року утворилась заборгованість з основного боргу у розмірі 765077,07 грн., які до теперішнього часу не перераховані позивачеві.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношенням, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких обставин, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення 765077,07 грн. боргу за послуги водовідведення обґрунтованими доданими до матеріалів справи документами та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заявленої позивачем до стягнення пені в розмірі 6508,93 грн., суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову в цій частині з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, 29.09.2009р. господарським судом Харківської області винесено ухвалу по справі № Б-39/195-09 про порушення справи щодо визнання ДП "Завод ім.В.О.Малишева" банкрутом. П.6 зазначеної ухвали відповідно до ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" введено мараторій на задоволення вимог кредиторів, а відповідно до п.4 ст. 12 Закону, протягом дії мараторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов*язань і зобов*язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов*язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов*язкового державного соціального страхуівання, податків і зборів (обов*язкових платежів).

За таких підстав, вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 6508,93 грн. не підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 3.4 договору № Ш-11604/02-АП від 01.08.2007 року відповідач зобов*язався скидати стічні води, якісні показники яких не повинні перевищувати встановлених Правилами прийняття допустимих величин показників забруднення (ДВП). Також відповідач зобов*язався в разі скиду стічних вод з перевищенням ДВП провадити плату за підвищеними тарифами відповідно до розділу : Правил прийняття.

25.11.2009 року представниками позивача в присутності представника відповідача було здійснено відбір проб стічної води з контрольних колодязів відповідача №КК-1 та №КК-2 відбір за адресою вул.Морозова,13 ( а.с.53).

08.12.2009 року на адресу відповідача була надіслана платіжна вимога доручення та претензія з вимогою сплатити заборгованість у 30-денний строк, копії яких долучені до матеріалів справи.

На підставі викладеного та відповідно до розділу 6.11 "Правил прийняття..." позивачем було нараховано підвищений тариф за скид стічних вод з перевищенням ДВП за період з 01.11.2009 року по 30.11.2009 року в розмірі 86009,01 грн.

Наданий позивачем акт відбору проб є таким, що повністю відповідає встановленій Правилами прийняття формі.

Відповідно ч.2 ст. 34 ГПК України "Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підверджені певними засобами доказування, не можуть підверджуватися іншими засобами доказування."

На підставі викладеного, борг за скид стічних вод з перевищенням ДВП за період з 01.11.2009 року по 30.11.2009 року в розмірі 86009,01 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного. Відповідно до ч. 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 8510,86 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 625, 626, Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 193, 232, Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 р. № 411, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Завод ім. Малишева" (61001, м. Харків, вул.Плеханівська,126 р/р260093013373 в АКБ "Золоті ворота" МФО 351931, код 14315629) на користь Комунального підприємства каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод" (61013, м. Харків, вул.Шевченко,2 р/р 26005010041510 в АКБ "Золоті ворота" МФО 351931, код 03361715) 765077,07 грн. боргу за послуги водовідведення, борг за скид стічних вод з перевищенням ДВП за період з 01.11.2009 року по 30.11.2009 року в розмірі 86009,01 грн., державне мито 8510,86 грн. та судові витрати в сумі 236,00 грн.

В частині стягнення пені в сумі 6508,93 грн. відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Рішення підисане 25.06.2010р.