Рішення № 10092801, 16.06.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2010 р. Справа № 50/55-10

вх. № 2982/2-50

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Білоконь О.Ю., дов. від 10.03.2010 р.,

1-ого відповідача - не з"явився

2-ого відповідача - Колядинський Р.М., дов. від 07.04.2010 р.

розглянувши справу за позовом ТОВ "ПФК Промсталь", м. Харків

до 1) ТОВ "Сабос-Стіл", м. Київ

2) ТОВ "Український промисловий ресурс",м..Харків

про стягнення 54635,12 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить суд стягнути з 1-ого відповідача заборгованість в розмірі 54580,54 грн., яка виникла внаслідок невиконання ним умов договору № 05-2 від 07.02.2008 р. та з 2-ого відповідача 54,58 грн. за невиконання ним договору поруки від 01.10.2009 р.

В дане судове засідання представник 1-ого відповідача не з"явився, проте витребуваних документів не надав.

Представник 2-ого відповідача в дане судове засідання не з"явився, витребуваних документів не представив , причин неявки не повідомив.

Враховуючи нез"явлення 1-ого відповідача та необхідність отримання витребуваних та додаткових документів, суд відклав розгляд справи на 26.05.2010 р.

В судове засідання 26.05.2010 р. представник позивача з"явився, проте витребуваних документів не представив.

Представник 2-ого відповідача з"явився на виклик суду, проте витребуваних документів також не представив.

Представник 1-ого відповідача в дане судове засідання не з"явився.

Враховуючи повернення направлених на його адресу ухвал суду, суд порахував, що він не повідомлений належним чином про розгляд даної справи, у зв"язку з чим зобов"язав позивача надати суду належним чином засвідчену копію довідки про включення 1-ого відповідача до Державного реєстру підприємств і організацій України станом на день розгляду справи.

Ухвалою заступника голови господарського суду Харківської області від 26.05.2010 р. продовжений строк розгляду справи на один місяць до 30.06.2010 р.

Враховуючи нез"явлення 1-ого відповідача та необхідність отримання витребуваних документів, суд відклав розгляд справи на 16.06.2010 р.

2-й відповідач в судовому засіданні 16.06.2010 р. визнав позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання 16.06.2010 р. 1-ий відповідач знов не з"явився, витребуваних документів не представив, причин неявки не повідомив.

Згідно 3.5.1. п.3.5. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (із змінами та доповненнями внесеними наказами ВГСУ від 17.11.2003 р. № 57, від 25.10.2004 р. № 64) ухвала про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду надсилається службою діловодства в день її прийняття всім учасникам процесу з повідомленням про вручення.

Ухвала суду від 02.04.2010 р про порушення провадження у справі була надіслана відповідачу 02.04.2010 р. за адресою, зазначеною в позовній заяві, а саме: 03128, м.Київ, вул.Тополєва, 164, оф.17, проте вона повернулася до суду з відміткою пошти "Організація не зареєстрована", що стало підставою для витребування у позивача довідки щодо 1-ого відповідача з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців для встановлення адреси останнього та відкладання розгляду справи.

Більш того, з наявних в матеріалах справи документах судом встановлено поштову адресу 1-ого відповідача, а саме: а/я 286, м.Миколаїв, 54001, на яку направлено ухвалу суду про відкладання розгляду справи, а також зобов"язано позивача направити на цю адресу копію позовної заяви, докази чого надати суду.

Представник позивача в судовому засіданні надав докази надіслання на поштову адресу 1-ого відповідача копії позовної заяви та витяг з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, в якому зазначена адреса 1-ого відповідача: 03128, м.Київ, вул.Туполєва, б.16-1, кім.17, проте значиться запис про статус відомостей про юридичну особу - ТОВ "Сабос-Стіл" - відсутність юридичної особи за місцезнаходженням.

Враховуючи вищевикладене, а також приймаючи до уваги те, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, тому вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника 1-ого відповідача за наявними в справі матеріалами, як передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

07.02.2008 р. між ТОВ "Торговий дім "Промсталь" та 1-м відповідачем укладений договір № 05-2 (далі –Договір), відповідно умов якого 1-й відповідач зобов”язався поставити, а ТОВ "Торговий дім "Промсталь" прийняти та оплатити лом та відходи чорних металів, номенклатура , кількість, ціна якого зазначається в Специфікаціях до цього Договору, які є невід”ємною його частиною.

Відповідно до п.2.2 Договору, загальний об”єм поставок по цьому Договору визначається шляхом складання кількості продукції по місяцях.

Згідно розділу 3 Договору, ціни на продукцію встановлюються у відповідності з Специфікаціями до Договору. Ціна встановлюється на період відвантаження, починаючи з дня підписання Специфікації та діє до дати наступної зміни ціни. Розрахунок за продукцію, поставлену за Договором продавцем та прийняті по кількості та якості покупцем, спочатку здійснюється в розмірі 80% від ваги, заявленої в залізнично-дорожній квитанціях, кінцевий розрахунок здійснюється після оформлення актів Ф.69 на протязі 10 банківських днів. Загальна вартість Договору складається з щомісячних поставок продукції з урахуванням зміни ціни. За згодою сторін допускається передплата. Продавець на протязі п”яти днів на закінченню календарного місяця зоов”язаний надати покупцю податкову накладну по першій події.

Згідно п.п.4.1 та 4.2 Договору, строком поставки вважається лютий–грудень 2008 р., поставка продукції здійснюється залізничним транспортом в вагонах “Укрзалізниці”по відвантаженим реквізитам.

Відповідно до п.4.11 Договору, моментом виконання зобов”язання продавцем передати продукцію покупцю вважається дата оформлення вантажеотримувачем приймання-передаточних актів за формою № 69.

Згідно п.6.3 Договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2008 р.

ТОВ "Торговий дім "Промсталь" виконав своє зобов”язання за Договором та здійснив попередню оплату в сумі 150000,00 грн., що підтверджується випискою банку від 12.02.2008 р.

Проте, 1-й відповідач свої зобов”язання за Договором виконав частково та поставив ТОВ "Торговий дім "Промсталь" товар на суму 87948,26 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000005 від 14.02.2008 р. та приймально-здавальним актом від 14.02.2008 р.

Крім того, відповідно видаткової накладної № РН-0000006 від 14.02.2008 р. . ТОВ "Торговий дім "Промсталь" оплачені послуги залізничного перевезення в сумі 7471,20 грн.

12.01.2009 р. ТОВ "Торговий дім "Промсталь" не отримавши товар за Договором, направив на адресу 1-ого відповідача лист-вимогу, в якому відмовився від поставки товару у зв"язку з закінченням дії Договору, невиконанням 1-м відповідачем його умов та втратою інтересу до товару та просив перерахувати суму заборгованості в розмірі вартості неотриманого товару в сумі 54580,54 грн.

Відповіді на лист вимогу ТОВ "Торговий дім "Промсталь" не отримав.

19.01.2009 р. ТОВ "Торговий дім "Промсталь" на адресу 1-ого відповідача направив лист, в якому просив останнього надати згоду на заміну кредитора за Договором та яку отримав, про що свідчить печатка 1-ого відповідача на вказаному листі та надпис "Согласовано".

1- відповідач надав згоду на заміну кредитора, про що свідчить печатка 1-ого відповідача на вказаному листі.

26.01.2009 р. ТОВ "Торговий дім "Промсталь" уклав з 2-м відповідачем договір № 26/02-09 про уступку права вимоги (далі - Договір уступку №1), відповідно умов якого первісний кредитор (позивач) уступив, а новий кредитор (2-й відповідач) прийняв на себе право вимоги первісного кредитора і став кредитором за договором поставки № 05-2 від 07.02.2008 р.

В цей же день позивач листом № 27/2 повідомив 1-ого відповідача про уступки права вимоги вказаної заборгованості 2-ому відповідачу, докази чого додані до матеріалів справи.

01.10.2009 р. 2-й відповідач уклав з позивачем договір № 1/10-З П про уступку права вимоги (далі - Договір уступки №2), відповідно умов якого 2-й відповідач уступив, а позивач прийняв на себе право вимоги первісного кредитора і став кредитором за договором уступки права вимоги № 26/02-09 від 26.02.2009 р. та договором № 05-02 від 07.02.2008 р.

01.10.2009 р. 2-й відповідач листом № 1/10-3 повідомив 1-ого відповідача про уступку права вимоги вказаної заборгованості позивачу, що підтверджується доказами поштової відправки.

Проте, 1-й відповідач умов Договору так і не виконав, грошові кошти не повернув, у зв"язку з чим його заборгованість перед позивачем склала 54580,54 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов’язку в натурі (присудження до виконання обов’язку в натурі).

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, .

Статтями 610, ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне зобов’язання); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

При цьому, згідно статті 611 вказаного Кодексу, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 3 ст. 264 Господарського кодексу України передбачено, що основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до п. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Станом на момент розгляду справи, 1-м відповідачем не надано належних та допустимих доказів виконання зобов'язання за Договором

Отже, враховуючи вищевикладене, 1-й відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов’язання щодо поставки товару по Договору, у зв'язку з чим у нього виникло зобов'язання повернути кошти в розмірі 54580,54 грн., перераховані ТОВ "Торговий дім "Промсталь" в якості передоплати за поставку обладнання по Договору.

У відповідності до ст.. 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 Цивільного кодексу України, встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно ст..517 Цивільного кодексу України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Пунктом 1 статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за право чином (відступлення права вимоги).

Після укладання ТОВ "Торговий дім "Промсталь" з 2-м відповідачем договору № 26/02-09 про уступку права вимоги у 1-ого відповідача заборгованості за Договором, останній умов цього Договору так і не виконав, частину попередньої оплати новому кредитору - 2-ому відповідачу не повернув.

2-й відповідач не отримавши заборгованості передав своє право вимоги за Договором позивачу, уклавши договір № 1/10-З П про уступку права вимоги (далі - Договір уступки №2), відповідно умов позивач став кредитором за договором уступки права вимоги № 26/02-09 від 26.02.2009 р. та договором № 05-02 від 07.02.2008 р.

Таким чином, новий кредитор (позивач) зайняв місце первісного кредитора в зобов’язаннях щодо отримання первісним кредитором повернення грошових коштів , що виникли з договорів, в обсязі та на умовах, що існують на момент їх укладання.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що 1-й відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення залишку попередньої оплати в сумі 54580,54 грн. належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, 01.10.2009 р. 2-й відповідач уклав з позивачем договір поруки, відповідно умов якого 2-й відповідач поручився перед позивачем за виконання зобов»язань боржником –1-м відповідачем по договору уступки права вимоги № 1/10-3 від 01.10.2009 р. в розмірі 01% від суми боргу, встановленого договором уступки права вимоги № 1/10-3 П.

Відповідно до п.1.2 Договору поруки, відповідно умовам цього договору, з моменту настання відповідальності по основному договору 2-й відповідач зобов»язаний оплатити на користь позивача суму заборгованості згідно п.1.1 цього Договору.

Згідно п.1.3 Договору поруки, у відповідності до ст.1 основного договору (Договору уступки №2) його предметом є уступка 2-им відповідачем права вимоги на користь позивача.

Відповідно до п.3.2 Договору поруки, у випадку невиконання зобов»язань 2-й відповідач та 1-й відповідач відповідають перед позивачем як солідарні боржники, при цьому кредитор має право вимагати виконання зобов»язань як від всіх боржників солідарно, так і від будь-якого з них окремо, притому, як повністю, так і в частині боргу.

Відповідно п.3.6 Договору поруки, розрахунок по цьому Договору здійснюється в грошовій формі, простим перевідним векселем строком платежу не пізніше п»яти днів з дня пред»явлення, зарахуванням однорідних вимог. Для зарахування вимог досить заяви однієї із сторін.

Як свідчать матеріали справи, 2-й відповідач також не виконав взяті на себе зобов»язання щодо повернення боргу позивачу в сумі 54,58 грн.

Згідно п. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Таким чином, метою договору поруки, як способу забезпечення виконання зобов'язання є залучення додаткового боржника, який поряд з основним нестиме відповідальність перед кредитором за належне виконання зобов'язання.

Положення чинного законодавства, які регулюють правовідносини поруки (параграф 3 глави 49 Цивільного кодексу України) не встановлюють обов'язку одержання згоди боржника на укладення договору поруки.

Частина перша ст.543 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З огляду на вищевказане, приймаючи до уваги викладені обставини, та те, що 2-й відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості та приймаючи до уваги, що він повністю визнав позовні вимоги, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога в частині стягнення з другого відповідача 54,58 грн. правомірна та обґрунтована, підтверджена належними доказами, тому підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.15, 16, 512, 513, 514, 516, 517, 525, 546, 553 ,554, 598, 611, 612, 627, 629, 664, 665, 712 ЦК України, ст.ст. 173, 174 ,179 193, 264 ГК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Сабос-Стіл» (код 31485045, 03128, м.Київ, вул..Тополєва, 16-1, оф.17) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ПФК Промсталь» (код 33816258, м.Харків, вул..Студентська, 20) – 54580,00 грн. заборгованості, 545,80 грн. державного мита та 235,36 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з товариства зобмеженою відповідальністю «Український промисловий ресурс» (код 33119827, м.Харків, пр.-т 50 років ВЛКСМ, б.56, к.806) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ПФК Промсталь» (код 33816258, м.Харків, вул..Студентська, 20) - 54,58 грн. заборгованості, 0,55 грн. державного мита та 0,64 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя