Рішення № 100927754, 01.11.2021, Голопристанський районний суд Херсонської області

Справа № 654/679/21

Провадження №2/654/608/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2021 року Голопристанський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Сіянко В.М.,

за участю секретаря Петришак В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Гола Пристань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Бехтерської сільської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності,-

УСТАНОВИВ:

19 березня 2021 року до Голопристанського районного суду Херсонської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Бехтерської сільської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності.

До закінчення підготовчого засідання позивач подала заяву про зміну підстав позову, в якій зазначила, що нею 22.07.1993 було придбано житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 . Також їй на підставі рішення Збур`ївської сільської ради від 23.04.2009 №170 було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташовану за тією ж адресою. Під час купівлі будинку позивачка перебувала в шлюбі з ОСОБА_2 , але фактично шлюбні відносини між ними припинені з 1984 року та офіційно шлюб розірвано у 2003 році. З моменту розірвання шлюбу відповідач жодних майнових вимог до позивачки не заявляв. Враховуючи викладене, позивачка просила визнати за нею право особистої приватної власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться на її власній земельній ділянці, відповідно до Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯД №732856, за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник позивача у судовому засіданні підтримала позов з підстав, що зазначені в позові та заяві.

Відповідач у судове засідання не з`явився, відзив не подав.

Вивчивши матеріали справи, надавши оцінку доводам позивача в сукупності з наданими письмовими доказами, оцінивши докази у справі, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 31 липня 1973 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб.

Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 08.09.2003 року шлюб між ними розірвано.

22 липня 1993 року ОСОБА_1 уклала з Радгоспом «Приморський» договір купівлі-продажу, за яким придбала житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які є сусідками позивачки, пояснили, що з 1984-1987 років не бачили ОСОБА_2 .

Відповідно до пункту 1 розділу VII "Прикінцеві Положення" Сімейного кодексу України (далі - СК України), цей Кодекс набув чинності одночасно з набуттям чинності ЦК України, тобто з 01 січня 2004 року. За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина перша статті 58 Конституції України) норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набуття ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року. До сімейних відносин, які існували до 01 січня 2004 року, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов`язків, що виникли після набуття ним чинності.

З огляду на вищевказані правові норми порядок набуття спільного майна та його правовий режиму цій справі повинен визначатися Кодексом про шлюб та сім`ю України, який був чинним на час набуття спірного нерухомого майна (далі - КпШС України), а поділ майна подружжя має здійснюватися за правилами, передбаченими СК України.

Відповідно до статті 22 КпШС України, який був чинним на час виникнення правовідносин, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку (аналогічні положення містить стаття 60 СК України).

Конструкція норми статті 22 КпШС України та статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року N 6-843цс17.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до частини 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

З матеріалів справи вбачається, що житловий будинок був придбаний у період шлюбу сторін. Доказів, які б підтверджували придбання нерухомого майна не за рахунок спільних коштів позивачкою суду не надано.

Враховуючи викладене, а також відсутність доказів на спростування презумпції спільності права власності подружжя на майно, суд відмовляє в позові.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 141, 142, 206, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В позові ОСОБА_1 до Бехтерської сільської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Херсонського апеляційного суду безпосередньо або через Голопристанський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне судове рішення складено 09 листопада 2021 року.

Суддя В. М. Сіянко