Вирок № 100927276, 08.11.2021, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 08.11.2021 ЄУН 937/8737/19

Провадження № 1-кп/937/273/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2021 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Юрлагіної Т.В.

за участю секретаря - Бондаренко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі матеріали об`єднаних кримінальних проваджень №№12019080140001687,12018080330000383 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянин України, який має професійно-технічну освіту, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, який не має на утриманні неповнолітніх дітей, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , раніше судимого:

22.12.2004 військовим судом Севастопольського гарнізону за ч. 2 ст. 409, ст. 69 КК України, арешт строком на 5 місяців;

17.08.2006 Заводським районним судом м. Запоріжжя за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 190, 69,70 КК України, до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців. Звільнився 12.09.2008 року умовно-достроково, не відбутий строк рік 1 місяць;

03.06.2009 Заводським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 187, 69, 70 КК України, до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ч. 1 ст. 71 КК України частково приєднано вирок від 17.08.2006 року, остаточне покарання 5 років 1 місяць позбавлення волі з конфіскацією майна;

25.03.2010 Оржонікідзевським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 187, 69, 70 КК України, до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, частково приєднано вирок від 03.06.2009 року, остаточне покарання 6 років позбавлення волі, з конфіскацією майна. Звільнений 05.04.2013 року зі зміною покарання на виправні роботи, не відбутий строк 1 рік 10 місяців 12 днів;

06.05.2014 Жовтневим районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 190 КК України, до покарання у вигляді штрафу 1700 гривень;

28.05.2015 Івано-Франківським міським судом за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 70 КК України, до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі ст. 71 КК України частково приєднано вирок від 25.03.2010 року, остаточне покарання 4 роки 2 місяці позбавлення волі. Звільнився 03.11.2016 року по відбуттю строку покарання;

26.04.2019 року Кіровським районним судом м. Кіровограду за ст. ст. 185 ч.2, 186 ч.2 КК України до 5 років позбавлення волі з іспитовим строком ст. 75, 76 КК України 3 роки.

13.12.2019 Шевченківським районним судом м. Запоріжжя за ст.ст. 15 ч.2, 185 ч. 2, 71 ч. 1 до покарання 5 років один місяць позбавлення волі,

15.05.2020 Заводським районний судом м. Запоріжжя за ст. ст.. 15 ч. 2, 185 ч. 2, 185 ч. 2, 70 ч. 4 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі.

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 162 КК України,

за участю прокурора – Гончара Д.С.

обвинуваченого – ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції з ДУ «Оріхівська виправна колонія (№ 88)

захисника – адвоката Гречки О.В.

В С Т А Н О В И В:

12.08.2018, ОСОБА_1 , ввечері, усвідомлюючи протиправність своїх дій, бажаючи їх вчинити без згоди громадянина ОСОБА_2 , який в цей час не перебував у вказаному будинку, проник до приміщення будинку та перебував всередині нього протягом декількох годин без дозволу на те останнього, тим самим порушив особисті права власника вказаного будинку, передбачені ст. 30 Конституції України, а саме право на недоторканість житла, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .

Таким чином, у зв`язку з протиправними діями ОСОБА_1 , охоронець сусідньої бази «Факел» ОСОБА_3 викликав працівників поліції, після приїзду яких ОСОБА_1 залишив житлове приміщення.

Крім того, 16 серпня 2018 року, приблизно о 02 годині 30 хвилин, знаходячись біля магазину «Скорпіон» по вул. Г. Сагайдачного, 268 в м. Мелітополі, ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, поєднаний із погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, діючи повторно за попередньою змовою групою осіб, спільно з ОСОБА_4 щодо якого за даним епізодом постановлено вирок 29 червня 2021, підійшли до потерпілого ОСОБА_5 , і метою подолання імовірного опору з боку ОСОБА_5 тримали його за руки та користуючись тим, що ОСОБА_5 фізично слабший за них та не зможе чинити опір, погрожуючи застосуванням відносно останнього насильства, що не є небезпечним для життя чи здоров`я, висловили вимогу на передачу їм належних потерпілому ОСОБА_5 речей, а саме: грошових коштів у сумі 300 гривень; дорожньої сумки коричневого кольору, вартістю 2000 гривень, у якій знаходився одяг, який матеріальної цінності для потерпілого не має; мобільного телефону марки «Аlcоtel» в корпусі чорного кольору, іmеі 1: НОМЕР_1 , вартістю 800 гривень, у якому знаходилась сім-карта мобільного оператора «Київстар», вартістю 15 гривень, на рахунку якої знаходились грошові кошти у сумі 20 гривень.

Продовжуючи свої злочинні дії, направлені на відкрите викрадення чужого майна, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , отримали від потерпілого вищевказані речі, тим самим відкрито викрали їх, та заволодівши вищевказаним майном з місця події втекли, чим спричинили потерпілому ОСОБА_5 матеріальний збиток на загальну суму 3 135 гривень 00 копійок.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 162 КК України як незаконне проникнення до житла, що порушує недоторканість житла громадян, та за ч. 2 ст. 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю та пояснив, що 12.08.2018, вночі перебуваючи біля моря проник до приміщення будинку на першому поверсі випив шампанського та пішов на другий поверх ліг спати, перебував всередині нього протягом декількох годин без дозволу на те власника, потім після того як його виявили його зачинили в будинку та викликали поліцію. Він незаконно проник в цей будинок щоб переночувати. Після даних подій 16 серпня 2018 року він поїхав до м. Запоріжжя, на вокзалі у м. Мелітополі зустрів ОСОБА_4 з яким колись відбували покарання, приблизно о 02 годині 30 хвилин, знаходячись біля магазину «Скорпіон» по вул. Г. Сагайдачного, 268 в м. Мелітополі, вони з ОСОБА_4 , підійшли до ОСОБА_5 , тримали його за руки та погрожували застосувати насильство, висловили вимогу на передачу речей, а саме: грошових коштів, дорожньої сумки та мобільного телефону, марку якого у зв`язку з минуванням часу не пам`ятає. У вчиненому розкаявся. Просив суворо не карати.

Потерпілий ОСОБА_5 у судове засідання не з`явився, але від нього надійшла заява про слухання справи без його участі. Претензій матеріального та морального характеру до ОСОБА_1 не має. Цивільний позов по справі не заявляв.

Потерпілий ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, але від нього надійшла заява про слухання справи без його участі. Претензій матеріального та морального характеру до ОСОБА_1 не має. Цивільний позов по справі не заявляв.

Враховуючи те, що обвинувачений у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, за згодою учасників судового провадження, суд, в силу ч.3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням постанови про визнання речовими доказами та дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого. При цьому суд роз`яснив наслідки, передбачені ч.3 ст. 349 КПК України, переконався у добровільності позицій та правильному розумінні учасниками судового провадження наслідків відмови від дослідження інших доказів, що позбавляє їх права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

При цьому розгляд провадження провадився відносно обвинуваченого в межах пред`явленого йому обвинувачення. Таким чином, дослідивши зібрані у справі докази в їхній сукупності, суд доходить висновку, що вина підсудного ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованих злочинів повністю доведена.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, суд при виборі покарання зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винних, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації це покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують та обтяжують.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд згідно із вимогами ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного, обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання підсудного, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, його правдиві і послідовні покази, які сприяли встановленню істини у кримінальному провадженні, повернення викраденого.

Обставин, що обтяжують покарання, вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.

Призначаючи покарання ОСОБА_1 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, один з яких, відповідно до ч.4 ст. 12 КК України, є тяжким злочином, особу підсудного, який задовільно характеризується за місцем проживання, його щире каяття, правдиві і послідовні показання, які сприяли встановленню обставин у кримінальному провадженні, на диспансерному обліку у лікаря нарколога не перебуває, також суд враховує позицію потерпілих, які жодних претензій до обвинуваченого не мають, згідно поданих заяв.

Однак обвинувачений повторно притягується до кримінальної відповідальності, тому суд вважає необхідним призначити покарання у виді позбавлення волі, оскільки зазначене покарання відповідає тяжкості та обставинам вчинених злочинів, особі обвинуваченого, що у сукупності, на думку суду, дає підстави вважати, що виправлення засудженого неможливе без ізоляції його від суспільства.

Відповідно до ст. 50, 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Виходячи із вказаних вимог закону, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року.

Також при призначенні покарання суд враховує той факт, що 15.05.2020 року вироком Заводського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 засуджено за ст. ст.. 15 ч. 2, 185 ч. 2, 185 ч. 2 КК України, ст. 70 ч. 4 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі, при призначенні покарання слід застосувати правила, встановлені ч. 4 ст. 70 КК України, призначивши покарання за сукупністю злочинів, шляхом часткового складення призначених покарань.

Крім того, ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 24 червня 2019 року ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, із визначенням застави у розмірі 76840 грн., яка внесена на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Запорізькій області 02 липня 2019 року, та у зв`язку з чим його звільнено із ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» 02 липня 2019 р.

Запобіжний захід застосований до ОСОБА_1 у вигляді застави слід залишити без зміни до набрання вироком законної сили.

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 24.06.2019 ОСОБА_1 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, із визначенням застави у межах 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 76840 грн.

Відповідно до ч.8 ст. 182 КПК України у разі якщо обвинувачений порушив покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Враховуючи, що ОСОБА_1 порушив покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, не прибував до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області за викликом 19.08.2019 року та не повідомив про зміну свого місця проживання, у зв`язку з чим 21.10.2019 його було оголошено у розшук, заставу слід звернути в дохід держави та зарахувати до спеціального фонду Державного бюджету України.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати відсутні.

Питання про речові докази у даному кримінальному провадженню вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 100, 124, 368, 370, 371, 373-374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 162 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч. 1 ст. 162 КК України у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки;

- за ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців.

Відповідно до ч.4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначеного покарання та покарання, призначеного за вироком Заводського районного суду м. Запоріжжя від 15.05.2020 року, остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 2 (два) місяців.

Запобіжний захід ОСОБА_1 у виді застави до набрання цим вироком законної сили залишити без змін.

Строк тримання під вартою ОСОБА_1 обчислювати з моменту фактичного затримання, тобто з 16.08.2018 року.

Строк відбування покарання обвинуваченому обчислювати, зарахувавши, відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК України, строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі з моменту його затримання з 16.08.2018 року до 02.07.2019 року.

На підставі ст. 72 ч.5 КК України зарахувати ОСОБА_1 у строк покарання відповідно до вироку Заводського районного суду м. Запоріжжя від 15.05.2020, який частково було змінено Запорізьким апеляційним судом, строк попереднього ув`язнення з 12.02.2017 по 09. 02.2018 включно, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі; з 16.08.2018 по 02.07.2019 включно, з 24.10.2019 по 23.12.2019 включно із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Заставу у розмірі 76840 грн. внесену ОСОБА_6 згідно ухвали Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 24 червня 2019 року та перераховану на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Запорізький області, код ЄДРПОУ 26316700, р/р 37319085001205 відкритий ГУДКУ в Запорізькій області, МФО 820172, отримувач платежу ТУ ДСА в Запорізькій області з призначенням платежу: застава за ОСОБА_1 , звернути в дохід держави та перерахувати до спеціального фонду Державного бюджету України за кодом класифікації доходів бюджету 22030200 "Надходження від звернення застави у дохід держави" Банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби у м.Києві, код банку отримувача: 37993783, ГУК у м.Києві/м.Київ/22030200, Рахунок отримувача, UA188999980313191205000026001, яка була внесена за підозрюваного ОСОБА_1 .

Речові докази:

- дорожню сумку коричневого кольору з одягом, грошові кошти у сумі 300 гривень, мобільний телефон марки «Аlcоtel» в корпусі чорного кольору, іmеі 1: НОМЕР_1 – повернути потерпілому ОСОБА_5 .

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Вирок суду першої інстанції, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

СУДДЯ: